Інформація, як стратегічний ресурс розвитку підприємства

ВСТУП

 

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

• роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;
• представлення, поняття;
• ознайомлення, просвіта.

Інформація - як соціальний феномен характеризується наступними аспектами: 1) комунікаційного, пов’язаного з процедурою передачі повідомлення, трансляції відомостей (дослідження комунікацій, комунікаційних технологій, інформаційних мереж); 2) змістовного, пов’язаного з передачею продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням, спрямованим на зростання обізнаності або зниження невизначеності отримувачів.

Сьогодні інформація перетворюється на стратегічний ресурс людства,. Відмінність інформаційних  ресурсів від інших ресурсів в  тому, що при споживанні інформація не вичерпується, а навпаки збільшується. Невичерпність інформаційних ресурсів створює унікальні можливості в використанні інформаційних ресурсів інтересах людства та розвитку підприємства.

Конкурентноздатність  підприємства залежить від того, наскільки керівництво  і  персонал  може  оперативно  виявляти,  а, часто,  і передбачати зміни зовнішнього середовища  і гнучко  перебудовувати  свою  поведінку, обираючи інноваційний шлях розвитку. 

Інформаційну складову управлінської праці становить збирання, зберігання,  опрацювання  і передавання  інформації. Через  органи  управління проходить  велика  за  обсягом,  різноманітністю  і  динамікою  інформація. Будь-який вид виробничо-економічної діяльності  ґрунтується на відповідному інформаційному забезпеченні (економічною, кон’юнктурною, науково-технічною, оглядово-аналітичною, фактографічною та ін. інформацією). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття інформації в сучасному світі

 

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень.

У сучасній літературі сформувалися два підходи до визначення сутності інформації: 1) атрибутивний, за якого  інформація кваліфікується як невід’ємна ознака будь-якого матеріального об’єкта та оцінюється як міра впорядкованості структур та взаємодій; 2) функціональний, прихильники якого пов’язують інформацію з функціонуванням та розвитком систем, що самоорганізуються.

Інформація – це документовані  або публічно оголошені відомості  про події та явища, що відбуваються в суспільстві, призначені для передачі в процесі комунікації; зміст  повідомлення; абстрактне поняття, що свідчить про застосування інформаційного підходу (теорії інформації або теорії комунікації) для аналізу того чи іншого явища об’єктивної реальності. Слід дати наступні характеристики інформації як об’єктивного явища: 1) самостійна виробнича галузь, тобто вид економічної діяльності; 2) невід’ємний фактор будь-якого виробництва, який є фундаментальним ресурсом кожної економічної системи; 3) інформаційний товар, який лежить в основі створення інформаційного продукту або інформаційної послуги і виступає як матеріальний товар, що визначається не вартістю, а монопольною ціною через рівновагу попиту й рівня платоспроможності покупця; 4) елемент ринкового механізму, який поряд з ціною та корисністю впливає на визначення оптимального стану економіки та її рівноваги; 5) один з найважливіших факторів у конкурентній боротьбі. Інформація, таким чином, впливає на ефективність виробництва без фізичного збільшення традиційних ресурсів; діє на суб’єктивний фактор виробництва – людину, його характер, особливості; прискорює процес виробництва за рахунок зменшення періодів виробництва та обертання[1].

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють  відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів  матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;

Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:

1. це відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим (В. П. Камша).
2. розпізнаний кібернетичною системою сигнал або комплекс сигналів (образ), який зменшує кількість варіантів вибору нею чергової дії (команди);
3. відомості або повідомлення про щось (побутове);
4. роз'яснення, виклад;
5. оригінальність, новизна;
6. комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);
7. міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
8. позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
9. заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
10. передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
11. міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
12. ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглом);
13. відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
14. властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;
15. фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин);
16. результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович)
17. універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);
18. документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію») [1].

Існують також й інші, переважно несумісні між собою  визначення поняття «інформація». Але  практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.

Саме слово «informatio» складається  з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «form» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»).

В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.

З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але  до цих пір у науковій сфері  воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети.

Достовірність — здатність інформації об'єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу. Як правило достовірною вважається насамперед інформація яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.Тоді як під істинними слід розуміти дані зміст яких неможливо оскаржити або заперечити.

Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).

Часові властивості  визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:

• Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;
• Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;
• Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта.
• Властивість недоступності
• При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності)[2].

Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови).

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення.

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

Види інформації

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

Для людини інформація поділяється  на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

• Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.
• Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.
• Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.
• Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.
• Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання  інформація поділяється на такі види:

• Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;
• Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;
• Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;
• Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням

• Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму
• Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація
• Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Змістом права на інформацію є можливість кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Основу правового регулювання права на інформацію в Україні складає Конституція України. Конституційні гарантії права на інформацію закріплені у ст. 32, 34, 40 та 50.

Це право, як і більшість  прав людини, не є абсолютним, тобто  у деяких випадках його реалізація може бути обмежена. Перелік цих  випадків наводиться у ст. 34 Конституції  України[2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інформація, як стратегічний ресурс розвитку підприємства

 

Конкурентноздатність  підприємства залежить від того, наскільки керівництво  і  персонал  може  оперативно  виявляти,  а,  часто,  і  передбачати зміни  зовнішнього  середовища  і  гнучко  перебудовувати  свою  поведінку, обираючи інноваційний шлях розвитку. 

Конкурентноздатність  підприємства забезпечується використанням:

• зовнішньої  інформації,  яка  відображає  умови,  у  яких  функціонує підприємство;
• внутрішньої інформації, яка характеризує діяльність підприємства і замученість персоналу до реалізації поставлених завдань;
• інформації, яка розповсюджується від імені підприємства у зовнішньому середовищі, яка сприяє просуванню продукції підприємства, створенню  позитивного  іміджу  і розширенню  таким чином сфери соціального і економічного впливу;
• порівняльного аналізу зовнішньої і внутрішньої інформації, який дає змогу робити висновки про рівень, досягнутий підприємством, його місці поміж інших закладів, якій діють на цьому ж сегменті ринку[3].

Процес вироблення і  прийняття рішень в системі управління є інформаційним процесом. Рішення – це “згусток” інформації, спеціально зібраної, проаналізованої і опрацьованої суб’єктом управління. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Структура прийняття управлінського рішення

 

 

 

 

 

 

Інформаційну складову управлінської праці становить збирання, зберігання,  опрацювання  і передавання  інформації. Через  органи  управління проходить  велика  за  обсягом,  різноманітністю  і  динамікою  інформація. Будь-який вид виробничо-економічної діяльності  ґрунтується на відповідному інформаційному забезпеченні (економічною, кон’юнктурною, науково-технічною, оглядово-аналітичною, фактографічною та ін. інформацією).