Cіонізм і антисемітизм

Діодор, римський антисеміт, історик і письменник (30 до Р.Х. — 20 по Р.Х.), повідомляє у своїй “Загальній історії”, що друзі пануючого царя Антіоха (175—163 рр. до Р.Х.) радили йому цілком винищити іудеїв “оскільки серед всіх народів вони є єдиними, які не хочуть зближення ні з якими іншими народами і дивляться на всіх, як на своїх ворогів”. Після вигнання їх з Єгипту,- розповідає антисеміт Діодор,- вони влаштувалися в області Єрусалиму і “утворивши єврейський народ, передавали йому по спадку ненависть до гоїв”.

Сенека (4 до Р.Х. — 65 по Р.Х.), один з найзначніших філософських письменників стародавнього  Риму та махровий антисеміт: — “Звичаї  цього злочинного народу (іудеїв) настільки  зміцнилися, що широко розповсюджуються у всіх країнах; переможені нав’язали  свої закони переможцям”.

Багато  писав про людиноненависництво  і інші негативні риси іудеїв римський історик та антисеміт Тацит (55 — 120 по Р.Х.). У п’ятому томі своєї  Історії Тацит пише: “Доки ассірійці, мидінці і перси володіли Сходом — іудеї були частиною їх підлеглих, яка найбільш зневажалася. Після того, як влада перейшла в руки македонців, цар Антіох зробив спробу знищити їх марновірства і ввести серед них грецькі звичаї, щоб перевиховати цей огидний народ”.

Ще яскравіше  виступає загальне презирство і ненависть до євреїв в писаннях арабських і персидських учених старовини. Цілий ряд місць у Корані характеризує відношення до євреїв Магомета. “Через несправедливість їхню, ми заборонили євреям дещо те, що раніше було їм дозволено, тому що вони далеко відсторонилися від релігії Божої і займалися лихварством, що їм заборонене, і незаконно поглинули майно інших людей”, читаємо ми в Корані, в 4-му розділі відділу Зуре. І далі: “Ти ніколи не повинен втомлюватися викривати їх (іудеїв) обмани. Вони обманщики майже всі без виключення”.

А ось  декілька типових витягів з свідоцтв представників вченого мусульманського  світу.

Адб-аль-квадір аль-жиляні (545 по Р.Х.): “Іудеї, які живуть розсіяними у всьому світі, але усі  міцно тримаються один за одного, —  хитрі, повні ненависті до людей і небезпечні істоти, з якими треба поводитися, як з отруйною змією, оскільки якщо дозволити їй хоч би на мить підняти голову, вона неодмінно укусить, а укус її, безумовно, смертельний”.

Значно  активізувався антисемітизм в період пізнього середньовіччя, причому в цей час він набрав яскраво вираженого класового характеру.

Антисемітизм  у сучасному світі

У Франції  з провокаційною метою організовано справу Дрейфуса; в Росії царизм встановив так звану смугу  осілості — територію, поза якою не дозволялось проживати євреям.

Антисемітизм  був складовою частиною офіційної  нацистської ідеології в гітлерівській  Німеччині. За період 1933—1945 внаслідок  здійснюваного нацистами геноциду (див. також Голокост) загинуло близько 6 млн євреїв — в концентраційних  таборах, гетто, під час таких акцій, як масові розстріли у Бабиному Ярі (Київ), або придушення повстання у Варшавському гетто.

Після Другої світової війни, створення Ізраїлю  в 1948 викликало палестинський і  загалом арабський антисемітизм. У Європі, США, а також в мусульманських країнах, антисемітизм існує і пропагується неофашистськими групами.

У спеціальному соціологічному дослідженні, проведеному  у 2006 році, 41% шведів зізналися, що є  в тій чи іншій мірі антисемітами. А п'ять відсотків заявили, що відчувають дуже сильні антисемітські почуття.

На території  України першими відомими виявами  антисемітизму були погроми 1113 року у Києві та вигнання єврейського  населення з міста за князівства Володимира Мономаха.

Від 1495 до 1503 рік євреям заборонялося жити у Литві, до складу якої входила більшість українських земель.

Економічний і соціальний конфлікт між українським  селянством та єврейством, яке користувалося  деякими пільгами, наданими шляхтою, такими як оренда і управління шляхетськими господарствами та збір податків, вилився у жорстокий погром під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Трагедія повторилася під час Коліївщини у 1768 році. Після 1654 року роздмухування антисемітизму в Україні стає одним з напрямів державної політики Росії: обмеження євреїв на вільний вибір місця проживання, заборона купувати землю, обіймати офіцерські посади, перебувати на державній службі, встановлення відсоткової норми прийому до середніх та вищих навчальних закладів, фальшиві звинувачення у ритуальних вбивствах (типовий приклад — справа Бейліса 1911—1913), заохочування організацій антисемітського напряму («Союз русского народа» та інші).

Найжорстокішим  проявом антисемітизму були погроми 1881—1882 та 1903—1905 років у багатьох містах України. Переважна частина  української та російської демократичної інтелігенції засуджувала антисемітизм, на початку XX століття боротьбу проти нього вели соціал-демократи. На західноукраїнських землях антисемітизм традиційно мав менше поширення.Хоча Іван Франко у своїй статті «Семітизм і антисемітизм в Галичині» приходить до висновку, що антисемітські настрої у австрійській Галичині все-таки головним чином були викликані привілейованим економічним становищем галицьких євреїв та їхньою превалюючою участю в економічній експлуатації польської та руської людності.

У роки Української революції 1917-1921 і Громадянської  війни в Росії антисемітизм знову  проявився в масових погромах, учинених формуваннями УНР, Добровольчої та Червоної армій.

Кінець 20-х років характеризувався деяким зростанням побутового антисемітизму, що було пов'язано з непом. У 1927—1931 роках в СРСР було проведено роз'яснювальну кампанію проти антисемітизму.

Під час  Другої світової війни територія  України стала ареною здійснення гітлерівським режимом геноциду проти євреїв.

У 1948—1953 роках антисемітизм стає елементом сталінської політики (цькування «безрідних космополітів», «справа лікарів»).

У 60-ті роки державний антисемітизм набув  прихованих форм (антисіоністська пропаганда, «економічні процеси» з явним  етнічним наголосом, кадрова політика).

Після розпаду СРСР у незалежній Україні  трапляються окремі прояви антисемітизму, які засуджуються деякими політичними  силами держави.

Причини виникнення антисемітизму

Деякі філософи вважають, що антисемітизм зовсім не є “ознакою некультурності”, а навпаки, найбільш обдаровані та культурні люди усіх часів і усіх народів, що стикалися з єврейством, були переконаними антисемітами. Це спостереження примусило відомого французького історика і філософа Ернеста Ренана визнати, що “антисемітизм завжди був відмітною ознакою освічених та розумних людей”.

У передмові  до своєї праці “Антисемітизм  у стародавньому світі” (Москва, Ленінград, 1922) єврейський історик Соломон  Лурьє пише: “Всяку мислячу людину, що має чуття, повинно зацікавити питання про причини цього історичного явища (суспільного антисемітизму), украй важливого, хоча б унаслідок своєї багатовікової давності. Для Лурьє вже тоді було безперечно, що причина антисемітизму лежить у самих євреях, іншими словами, що антисемітизм — явище не випадкове, що його корінь є в різниці між духовною сутністю єврея і неєврея. “Шляхом самоспостереження (автор є представником єврейського племені) і вивчення навколишніх людей, мені вдалося прийти до певних висновків стосовно питання про причини антисемітизму”. І далі: “Я безумовно примикаю до тієї групи учених, які, виходячи з одного того, що скрізь, де тільки не з’являються євреї — спалахує антисемітизм, — роблять висновок, що антисемітизм виник не внаслідок яких-небудь тимчасових або випадкових причин, а внаслідок тих або інших властивостей, характерних єврейському народу”.

До абсолютно  ідентичних висновків приходить  і інший єврейський вчений і письменник Бернар Лазар: “З того факту, що вороги євреїв належали до найрізноманітніших племен, що вони жили в країнах, вельми один від одного відокремлених, що вони підкорялися різним законам і управлялися протилежними принципами, що вони не мали ні однакових характерів, ні однакових звичаїв, що вони були відмінні психологічно, що не дозволяло їм однаково судити про все, — витікає висновок, що загальні причини антисемітизму завжди мали коріння в самому Ізраїлі, а не у тих, які з ним боролися”. (Bernard Lazare “L’Antisemitisme” Т. I, S. 42). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План  сіоністів

   План сіоністів створити війну, яка виснажить Землю та її населення через глобальний терор, віруси, економічну кризу та ядерні війни. Ці катастрофи повинні бути проведенні в теперішній час і до 2014р. Коли ті, хто залишиться живими повірять всім обіцянкам «нового харизматичного лідера», який розповість про свій план «вічного миру». Він скаже, що єдиний шлях досягнення миру це знищити 5 причин війн. Таємно він знає, що лише є одна причина війн. Вони створюються його королівськими нащадками, які планують, провокують та багатіють на війнах. Вони будуть пояснювати, що війни із-за кордону можуть бути закінченими, якщо не буде ніяким кордонів; релігійні війни будуть скінчені якщо існуватиме одна релігія; економічні війни із створенням безгрошового суспільства; війни між керівниками уряду будуть припиненні якщо існуватиме один керівник.

      Зброя починаючи від ручних гвинтівок і закінчуючи ядерною зброєю буде знищена, створюватиметься лише одна армія, яка гарантуватиме мир. Як цей план реалізовуватиметься? Через ООН, яка являється філіалом керівників всіх держав. ООН це їхній інструмент для світового керівництва та тотального контролю. Розташована штаб квартира цієї організації на 18 найкращих Манхетенна, які подаровані найвідомішими із керуючих династій Рокфелерами!

     ООН це закрита організація без публічних записів та відкритих засідань. Американські платники податків заплатили 2 трлн. дол. за функціонування ООН, хоча більшість людей, які працюють в ООН трудяться для забезпечення миру на Землі. В реальності ООН керується «комітетом 300»

   Ці сім’ї вважаться власниками  «блакитної крові» Деякі люди вважають їх демонами, прибульцями чи рептиліями. Проте є більш наукова теорія їхнього походження. Протягом тисячоліть ці сім’ї практикували інсцес між братами та сестрами, дядьками і племінниками, щоб зберегти владу і гроші всередині сім’ї. Ця тактика інсцести протягом 1000 років створила розумних, але патологічно змінених людей, які не зупиняться ні перед чим, щоб заволодіти кожною унцією золота, кожною краплиною води, клаптиком землі чи трави на планеті Земля.

    ООН, що створена ними чітко заявила про свої цілі щодо встановлення нового світового порядку, єдиної світової армії і глобальної системи податків. Чоловік королеви принц Філіп і Рокшельди вже підписали договір між різними конфесіями про створення єдиної світової релігії. Яке життя буде в цій імперії з єдиною армією та релігією, єдиною економікою, ЗМІ, судом, урядом та єдиним диктатором? Новий устрій буде комуністичним.

    Мир у світі буде примусовим і ніхто не матиме ніяких прав ( навіть на життя) Це право буде базуватись на рейтингу корисності людини для королівської еліти.  Світ  в якому не існуватимуть кордони та нації буде знезброїний. Кожна людина отримає електронний чіп і стане повністю залежним від цього світового уряду в самих елементарних потребах. В один момент масам скажуть стати на коліна і молитись цьому диктатору, який буде правити в Ізраїлі.

   Питання в тому хто цей новий  харизматичний лідер, який буде  керувати світом. Згідно плану це буде людина, що стверджуватиме, що вона прямий нащадок Ісуса Христа і Марії Магдалини і таким чином буде прийнятий християнами. Деякі будуть вважати його Спасителем та месією. Як нащадок Христа і захисник світової релігії він буде прийнятий буддистами, індуїстами, євреями. Одружившись на мусульманці  він отримає визнання арабського світу. Він прийметься світовим масонством і секретними групами. Як сина принцеси Діани його вже люблять і благословляють у Великобританії. Коли його мама загинула в автомобільній аварії у Парижі світ закохався в нього. 31 травня 2004р. Рокшельдами була опублікована фотографія принца Вільяма з ягням( так як Ісуса). Для більшості людей це звичайне фото проте для тих хто знайомий з масонством Вільям зображений як антихрист. Принц Вільям буде коронованим світовим диктатором до 2015р. у віці 33 років і тоді життя на Землі набуде зовсім іншого сенсу. 
 
 
 

1.2. «Територіальний егоїзм» Росії в планах світового уряду