Вплив мотивації на продуктивність пам’яті підлітків

Зміст

 Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

 

Глава І Мотиваційно-психологічні фактори, які сприяють та перешкоджають досягненню продуктивності пам’яті. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 

             1. Історія розвитку проблеми мотивації людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 

             2. Явища мотивації  підлітків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 

                   2.1. Специфіка відображення  у психіці підлітка. . . . . . . . . . . . . .  8 

                   2.2. Різноманітність  мотиваційних відношень підлітків.  . . . . . . .14 

                   2.3. Ситуативний та  онтогенетичний розвиток мотивації. . . . . . .20  

             3. Наукові підходи до проблеми розвитку пам’яті школярів. . . . . . . . . .23 

             4. Особливості розвитку  пам’яті у підлітковому віці. . . . . . . . . . . . . . . .27  

 Глава ІІ - Експерементальне дослідження та аналіз його результатів. . . . . . . . . . .30 

 Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 

 Список  літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 

 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

 

Вступ  

 Пам’ять - необхідна передумова будь-якої творчої  діяльності, яка завжди виконується  на основі отриманої і засвоєної людиною інформації. На це звертав увагу ще П.П.Блонський: “Пуста голова не мислить”: чим більше досвіду і знань має голова, тим більш здатна вона мислити. Тому рішення задачі розумового розвитку підлітків не можливо без здійснення турботи про розвиток їх пам’яті, активного використання умов, підвищуючих її продуктивність. Проблемам пам’яті присвячено дуже багато досліджень як у вітчизняній так і в зарубіжній психології, в якій знайдено немало цінних фактів, розкриваючих ряд важливих закономірностей. І щоб добитись доброго засвоєння учнями знань, майстру-педагогу потрібно знати, з якими психолого-гігієнічними закономірностями пам’яті необхідно рахуватись і як їх використовувать при навчанні. Процеси пам’ті не можна розглядати як протікаючі незалежно від особливостей і якостей особистості. Як показали дослідження, мнемічні процеси тісно, зв’язані, перед усім, з направленністю особистості, в тому числі і з її ідейною направленністю. Відомий психолог П.П.Блонський в 20-х роках провів досліди по відтворенню піддослідними тестів із прочитанних ними статей опублікованних в одній із центральних газет. Піддослідні були особами, які мали як він пише, різноманітні класові установки. Результати дослідів покозали, що в одних і в тих самих умовах піддослідними запам’ятовувався різний матеріал. Різниця була велика. Коли експерементатор нагадував піддослідним оригінальний зміст статей і указував, що саме із прочитанного ними не було відтворенне, то піддослідні нерідко заявляли, що такий матеріал вони взагалі не читали. А один із психологів запропонував своїм піддослідним ряд пар геометричних фігур, утворюючи пару. були однакової форми, але різного кольору. Від піддослідних вимагалось запам’ятати форму фігур, про колір цих фігур у інструкції не було сказано. В дослідах приймали участь дві групи піддослідних: одній з них за успішне виконання завдання було обіцяна грошова премія,розмір якої залежить від результатів досліду (сильна мотивація), іншій групі було сказано, що дослід проводиться з науковою ціллю, щоб виявити чи можливо виконати запропоноване завдання з такою ж увагою як при прослуховуванні нецікавої лекції (слабка мотивація). В підсумку дослідів була встановлена зворотня залежність між силою мотивації: запам’ятовуванням тих особливостей фігур, які не були вказані як підлеглі до запам’ятовування, а саме їх кольори. Під впливом більш сильного мотиву вся увага піддослідних була направлена, тобто на те, що потребувало, без відвертання в сторону. В багатьох випадках в якості сильних мотивів, від яких залежить успіх запам’ятовування, виступають інтереси, схильності, почуття, які викликанні об’єктом запам’ятовування. Одні дослідники вважають, що краще запам’ятовується те, що викликає приємні почуття, інші тримаються протилежної точки зору.

 Добре знайомий вплив емоцій на запам’ятовування. Наше сприйняття навколишньої дійсності не можливо порівняти з фотознімком: воно завжди емоційне. Завдяки емоційності спрйняття кожен вихоплює із дійсності те, що його більш за все цікавить, що викликає великий емоційний відгук. Тому краще запам’ятовується те, що цікаво. Учениця, яка погано знає літературу та плутає героїв класичних романів, легко перелічить імена кінозірок і може охарактеризувати образи, які вони створили на екрані.

 Спеціальні  дослідження впливу на пам’ять показують, що помірне, емоційне напруження поліпшує короткочасну пам’ять. Таким чином, актуальність данної роботи втрачається з одного боку тим, що пам’ять є необхідною передумовою будь-якої творчої діяльності, а з другого боку - залежністю між силою мотивації і процесами запам’ятовування.  

 Актуальність  проблеми обумовила МЕТУ дослідження: вивчити вплив мотивації на продуктивність пам’яті підлітка.

 ОБ’ЄКТОМ дослідження є підлітки віком 13 років.

 ПРЕДМЕТ дослідження: виявлення ведучого мотиву у процесі запам’ятовування, а також ступінь виявлення мотивації на продуктивність пам’яті.

 У дослідженні  висувається слідуюча ГІПОТЕЗА: вважаємо, що мотивом, який найбільш впливає на продуктивність пам’яті підлітків є застосування у діяльності.

 Мета  дослідження та гіпотеза визначили ряд задач:

 1. Виявити  ведучий мотив; 

 2. вивчити  особливості розвитку пам’яті  у підлітковому віці.

 Для рішення поставленних задач застосовувалися  слідуючі методи та методики: констатуючий  та формуючий експерименти, методика “заучування 10 слів”, методи статистичного аналізу.

Обоснованість та достовірність отриманих даних забезпечується послідовною реалізацією теоретичних положень у рішенні задач емпіричного дослідження; організацією експеримента у відповідності з цілями, задачами та умовами здійснення дослідження. Достовірність визначається по Х² - критерію при рівні p > 0.05.

 

Глава І. Мотиваційно - психологічні фактори, які сприяють та перешкоджають досягненню продуктивності пам’яті.  

1. Історія розвитку проблеми мотивації  людини.

 Проблема  мотивації навчальної діяльності. зокрема  запам’ятовування, є актуальною як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології, з одного боку це трапляється тому, що необхідність впровадження в практику психологічних досліджень, вихід до реальної поведінки людини, до її регуляції вимагає сьогодні, як ніколи, пізнання закономірностей поведінки людини і особливо у відношенні побудження та їх реалізація. З другого боку, виникла теоретична необхідність розкриття зв’язків внутрішніх мотиваційних тенденцій людини до дії із соціальної детермінації його психіки.

 Проблема  мотивів поведінки і діяльності одна із головних в психології, її дослідження  мають важливе значення як для теорії психології, так і для суспільної практики. Вірогідніше стає необхідність більш повного обліку мотивації.

 Актуальність  проблеми мотивів обумовлюється  перш за все важливістю успішного  рішення задачі прискорення соціально-економічного розвитку країни як рішучого фактору усіх змін, активізації людського фактора. Один із важливіших шляхів рішення цієї задачі - формування мотивів навчальної діяльності.

 Важливість  розробки проблеми мотивів для теорії психології пов’язана з тим, що вона відноситься до важливого розділу психологічної науки - психології особистості, яка є в ній головною проблемою. Недостатність її розробки стримує і розвиток досліджень психології особистості в цілому шляхів формування “гармонічно розвинутої і суспільно активної особистості, яка сполучає в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичне удосконалення.” Разом з тим мотивація вивчається в ролі важливого структурного елемента та у системі діяльності недостатність розробки мотивації діяльності стримує розвиток досліджень і навчальної діяльності.Яка є стержнем психології особистості, мотивація є основою і направленності, і характеру, і здібностей особистості, маючи на них рішучий вплив.

 До  проблеми мотивів звертаються представники багатьох близьких до психології наук: соціологи юристи, економісти, педагоги. Вони потребують чіткого розуміння суті мотивації, усвідомлення мотивів, можливості їх діагностики. Це робить необхідним загальний аналіз сучасного стану проблеми мотивів та подальшу розробку її важливіших аспектів. Подальше поглиблення та розширення психологічних досліджень мотивації обумовлюються, таким чином, необхідністю інтеграції різноманітних наук при комплексному дослідженні людини.

 Таким чином, мотивація - одна з центральних  та разом з тим малодослідженних проблем загальної теорії психології - уточнення і розвиток положень зв’язанних з мотивацією - необхідна умова розвитку психологічної науки, в цілому мотиви ми розуміємо, як спонукання, яке є властивістю особистості, які виникають на основі потреби і в зв’язку з характером суспільних відносин і усвідомлення людиною. Таке розуміння мотивів дозволяє подолати деякі протиріччя у розумінні мотивації іншими авторами.

 Проблема  мотивів пройшла довгий шлях. Розглядаючи  історію досліджень, відмітим, що мотивація  почала розроблюватися у зв’язку з подоланням концепцій “атолнума” ассоціаністів. До того часу відноситься виникнення динамічних теорій особистості. Великий вклад у розробку питань мотивації внесли  видатні російські, а пізніше,вітчизняні вчені К.Д.Ушинський, І.М.Сєчєнов, І.П.Павлов, Л.Ф. Лазурський, В.Н.Мясищев, А.А.Ухтомський, Л.С.Виготський.

 Однією  з перших спеціальних робіт в  дожовтневий період можна вважати книгу професора Петербурзького університету Л.І.Петражицького “О мотивах человеческих поступков”. Вже тоді він поставив питання про створення наукової теорії мотивації, необхідної не тільки для психології, але і для інших дисциплін. Він розумів, що правильно оцінити поведінку особистості неможливо без враховування мотивації. Особливо гостро мали потребу в розробці проблеми мотивів юристи. Але Л.І.Петражицький розглядав людину і його мотивацію із психологізаторських позицій.

 Зацікавленність до проблеми мотивів в цей період спостерігається і в дослідженнях психічних процесів і властивостей особистості. А.Ф.Лазурський, який аналізує вольовий процес, виділяв у ньому “силу і слабкість бажань”, “схибність до боротьби мотивів”, “до обговорення мотивів”, “ясність, визначенність бажань”. При цьому відмічалась залежність свідомого вольового зусилля в залежності від ступеня розвитку прагнень. Мотиви розглядались як властиві етапи прийняття рішення та його виконання. У розробленій ним програмі вивчення особистості значну увагу приділяли системі відношень. При дослідженні особистості він намагався застосувати соціальний підхід, але фактично не розумів суспільної суті людини, єдності в особистості біологічного, соціального.

 Разом з тим роботи по мотивації в  дожовтневий період не досягли певного  рівня розвитку. І у книзі видатного  російського психолога Н.Н.Ланге  “Психологія” питання мотивації не розглядались.

 У післяжовтневий період, коли психологія формувалась  як марксистська наука, перед нею  постало багато як теоретичних, так  і практичних проблем. Одним із перших досліджень мотивів займався А.А.Ухтомський, розглядаючи цілісну поведінку. Захопившись мотивами, які визнають рішучість та сміливість людини, і не знайшовши в літературі відповіді на питання, він став досліджувати поведінку із психофізіологічних позицій. Проблему мотивів, яка була у центрі його наукових інтересів, він досліджував у різноманітних аспектах: фізиологічному, психологічному та інших. Це було суттєвим кроком уперед у розумінні спонукань людини.

 Важливе значення для розуміння проблеми мотивів мали роботи В.М.Боровського. Положення про мотивацію були розглянуті у його книзі “Введение в сравнительную психологию”.

 Зоопсихологом Н.Ю. Войтонисом аналізувалися роботи іноземних авторів про “мотивацію”  поведінки тварин, результати яких порівнювалися із особистими експериментальними результатами, особливо у зв’язку з навчанням тварин. Він переказав деякі питання мотивації; гніву, страху, впливу коливань “інтенсивності мотиву” на вироблення навичок, впливу “мотивів” на запам’ятовування.

 У довоєнні роки дослідженню теоретичних питань мотивації достатньої уваги не приділялось, що вплинуло і на обмеженність “психотехнічних” досліджень.

 Д.Н.Узнадзе  трактував мотиви у зв’язку з  теорією установки, підкреслював при  цьому зв’язок мотивів з людськими  потребами як джерелом активності суб’єкта.

 С.Л.Рубінштейн розглядав мотиви у зв’язку з конкретними видами діяльності. що було кроком уперед в дослідженні мотивації. Важливе значення для теорії мотивації мало те, що він у своїх роботах розвивав потребовий підхід для розглядання мотивів.

 Розроблення проблем мотивації, особливо у зв’язку з аналізом розвитку психіки тривалий час займався А.Н.Лєонтьєв. Його конценція мотивації найбільш повно викладена у книзі “Проблемы развития психики”, також у книзі “Деятельность. Сознание. Личность.” А.Н.Лєонтьєв розглядає питання мотивації у зв’язку з аналізом ходу становлення людської свідомості у генезисі. При цьому ретельно розглядається психологічний механізм перетворення життєвих факторів в мотиви поведінки, процес ускладнення діяльності і розвитку мотивів.

 Вивченням мотивів з позицій відношень особистостей займався В.Н.М’ясищєв, який аналізував мотиви як відношення особистості.

 А.Г.Ковалєв  розглядав мотиви у зв’язку з  потребами особистості.

 Спеціальне  дослідження мотивів проводив М.П.Якобсон, який коротко узагальнив результати вивчення мотивів як в російській, так і в зарубіжній психології, проаналізував погляди на мотивацію радянських і деяких зарубіжних дослідників.

 Вивчались також мотиви творчої діяльності. Аналізуючи мотивацію творчої праці, Б.А.Фролов поділяє мотивацію на зовнішню і внутрішню. При цьому він поділяє мотивацію на предметнозмістовну, особистісну як обумовлені у відповідності придметним змістом діяльності; потребами, намаганнями і інтересами особистості, соціальними факторами, які діють на особистість і діяльність.