Вікові особливості уваги дошкільників та шляхи її розвитку

      де S – показник продуктивності і  стійкості уваги обстеженої дитини; N – кількість зображень предметів, переглянутих дитиною за час роботи; t – час роботи (в секундах); n – кількість помилок, допущених за час роботи. Помилками вважаються пропущені потрібні або закреслювані непотрібні зображення.

     Проведення  констатуючого експерименту здійснювалося  з кожною дитиною окремо. У результаті кількісної обробки психодіагностичних даних, що визначалися за формулою 1, обчислювалися шість показників, один – для всього часу роботи над  методикою (2,5 хв.), а інші – для  кожного 30-секундного інтервалу (відповідно, змінна t_в приймала значення 150с і 30с). Результати були узагальнені у таблиці. 

   Таблиця 2.1 Результати методики "Знайди і викресли"

      Рівень уваги дітей визначався за критеріями, що представлені у методиці "Знайди і викресли" [15; с. 82].

     · показник S_об вищий, ніж 1,25 бали, – увага дуже високопродуктивна;

     · показник S_об в межах від 1,00 до 1,25 балів – увага високопродуктивна;

     · показник S_об з в межах від 0,50 до 0,99 балів – увага середня;

     · показник S_об в межах від 0,25 до 0,49 балів – увага низькопродуктивна;

     · показник S_об в межах від 0,00 до 0,24 – увага дуже низькопродуктивна.

     Відповідно  до цих критеріїв групу дітей, що прийняли участь у констатуючому  експерименті можна розділити на наступні категорії:

     а) з дуже високопродуктивною увагою – 0 чол. (0%);

     б) з високопродуктивною увагою – 0 чол. (0%);

     в) з середньопродуктивною увагою – 4 чол. (20%);

     г) з низькопродуктивною увагою – 13 чол. (65%);

     д) з дуже низькопродуктивною увагою – 3 чол (15%).

     Окрім цього, за отриманими результатами було визначено стійкість уваги. Для  цього на кожну дитину будувався  графік (див. рис. 2.2). Потім за критеріями Р. Нємова, визначався характер кривої, її розташування в координатному  полі, степінь "зламаності" (в межах  декількох зон) та здійснювалася  оцінка стійкості у балах:

     10 балів – всі точки графіка  не виходять за межі однієї  зони продуктивності;

     8-9 балів – всі точки графіка  розташовані в двох зонах;

     6-7 балів – всі точки графіка  розташовуються в трьох зонах;

     4-5 балів – всі точки графіка  розташовуються в чотирьох різних  зонах;

     3 бали – всі точки графіка  розташовуються в п'яти зонах.

     Відповідно  до цього, було визначено для кожного  респондента характер стійкості  уваги, її кількісний вираз у балах. При наданні балів враховувалося накреслення кривих графіка. Результати були узагальнені у таблиці 2.2. Відповідно до результатів тестування діти, в основному характеризуються як особи зі стійкою увагою (70%), однак при цьому продуктивність їх уваги є низькою і дуже низькою. 55% респондентів мають стійку увагу і низьку або дуже низьку продуктивність; ще 20% респондентів мають середнє стійку увагу і низьку продуктивність; 10% мають низько стійку увагу і низьку продуктивність; 10% мають стійку увагу і середню продуктивність; 5% – середнє стійку увагу і середню продуктивність. 

     Рис. 2.2. Графіки стійкості і продуктивності уваги дошкільників, опитаних за методикою "Знайди і викресли" 

     Таблиця 2.2 Характеристика стійкості і продуктивності уваги опитаних дошкільників

     Отже, можна вважати, що тільки 15% дітей  мають нормальні показники уваги (середні і вище за середні). Решта  дітей або мають низько продуктивну  увагу або низько стійку увагу, або  обидва цих показника є низькими. Реально ніхто з дітей не показав  високо продуктивної уваги і високої  її стійкості.

Інтерпретація результатів

     Низькі  показники уваги дошкільників, що прийняли участь у експерименті, можна  пояснити як ознаку нерозвиненості когнітивних  процесів дітей 5-річного віку, що має  своє пояснення у віковій психології. Як було простежено у теоретичній  частині даної роботи, у цьому  віці не у всіх дітей виникає довільність  когнітивних процесів – уваги  і пам’яті. Появу здібності дітей  до зосередження на предметах, які для  них є нецікавими, дослідники, в  основному відносять до 6-річного  віку, і тому даний експеримент  можна б було вважати підтвердженням даної концепції.

     З іншого боку, стан справ у ДНЗ  з проведенням спеціальних занять з розвитку уваги, наштовхує на думку  стосовно того, що головною причиною низької  уваги вихованців даного дошкільного  закладу, є як раз відсутність  таких занять. Крім того, практично  ніхто з дітей не показав високих  результатів продуктивності уваги, а навпаки – 70% з них виявили  низьку продуктивність, що, в цілому, не зовсім сприймається, виходячи з  власного досвіду. Скоріше було б вірним, якщо б більше половини дітей мали середній і високий рівень продуктивності уваги, що може бути більш притаманним п’ятирічному віку, який практично наближається до періоду "дозрівання" і безпосередньої підготовки до шкільних занять.

     Можна було б припустити, що в ході спеціального розвитку уваги дітей, показники  у п’ятирічних вихованців у даному експерименті були б набагато ліпшими. Ігрові заняття дітей, на які посилаються  вихователі з приводу того, що вони достатньо розвивають увагу, все  ж такі не формують довільну увагу  і не можуть слугувати знаряддям  її ефективного розвитку. У ході ігри дитина більшою мірою використовую природну (мимовільну) увагу як реакцію  на дії дітей, що разом граються або  на зміну обстановки.

     Заняття з інших предметів, котрі, як правило, з дошкільниками середньої групи  проводяться також у ігровій  формі, мало чим відрізняються від  ігор. На таких заняттях дітям завжди цікаво, вони не прикладають достатніх  зусиль для концентрації і зосередження на предметі навчання. Дисципліна на таких  заняттях є дуже малою, і діти замість  уважного прослуховування пояснення  відволікаються, займаються тими справами, які для них цікаві. Тобто такі заняття також не можуть слугувати  добрим знаряддям для розвитку довільної  уваги. Найбільш ефективним засобом спонукання до появи довільності уваги слід все ж такі вважати спеціальні заняття, котрі можна проводити або в невеликих групах дошкільників або в індивідуальній формі. 

   2.2 Аналіз результатів проведеного дослідження у дітей п’ятого року життя 

     Проведене дослідження показало, що в умовах даного дошкільного навчального  закладу необхідно проведення комплексу  занять з розвитку усіх властивостей уваги. У ході експерименту встановлено, що повсякденна ігрова практика і  навчальні заняття з інших  предметів мало сприяють формуванню довільності уваги, що проявило себе у деякому відставанні дітей  середньої дошкільної групи. Це надало можливість зробити висновок про  недостатні психолого-педагогічні  умови для розвитку уваги в  даному ДНЗ і запропонувати наступні рекомендації для їх покращення.

     При організації навчання дітей п’яти  років важливо враховувати вікові особливості стійкості уваги. Встановлено, що п’ятирічні діти здатні активно  і продуктивно займатися однією і тією ж справою не більш 10-20 хвилин. Тому оптимально, якщо урок у шестирічних  дітей буде тривати 20 хвилин, а перерви  не менше 20 хвилин. У тиждень у  п'ятирічних дітей може бути не більш 15 уроків. З них 6 уроків слід відводити  на предмети естетичного і трудового  циклу. У середині тижня або в  його кінці рекомендується "полегшений день": один урок (заняття), що вимагає  великої напруги уваги, два інших  – трохи легше (музика і спів, ознайомлення з навколишнім світом, фізкультура, образотворче мистецтво). Четвер можна зробити взагалі  вільним від занять, присвятивши  його іграм, спортивним розвагам.

     При проведенні занять педагоги повинні  спрямовувати свої зусилля на формування трьох основних потенційних умінь (умінь уважності):.

     1. Дитина повинна навчитися приймати  інструкції на виконання ігрових  (навчальних) дій, що поступово  ускладнюються.

     Вихователь  повинен розчленовувати завдання на окремі задачі, даючи інструкції по виконанню кожного етапу. При  цьому, пояснюючи, як виконувати ту або  іншу дію, дорослий поступово збільшує складність і об'єм дій, які дитина повинна виконати. Вихователь повинен  дохідливо довести словесну інструкцію, переконатися, що дитина звернула на неї увагу та готова виконувати вказівку.

     2. Дитина повинна уміти утримувати  інструкцію впродовж всього заняття.

     Дитині  потрібно пам'ятати інструкцію і  контролювати її реалізацію. Для цього  інструкція неодноразово промовляється  вихователем в ході виконання  завдання; проводиться додатковий інструктаж на окремих етапах роботи; повторення інструкції здійснюється в плані  практичної дії; вітається надання  дитиною допомоги товаришам, що також  вимагає ясного представлення задачі.