Тенденції розвитку Слов’янського субрегіонут за період з 1950 по 2000рр

1.Динаміка політичної  карти.

1.1.Кількісні зміни на  карті

В 1951р.відбувся обмін територіями між СРСР і Польщею, в результаті чого УРСР втратила частину території Дрогобицької області. В межах  СРСР  в 1954р. до України було приєднано Кримську область. В даний період країни субрегіону (Росія, Білорусь, Україна), входили в склад одної держави – Радянського Союзу, яка розпалась в 1991р.

1.2. Якісні зміни

До 1990 року Радянський Союз був соціалістичною федеративною, тоталітарною державою. Після його розпаду Україна, Росія, Білорусь почали формувати демократичний режим. Росія лишаться федеративною державою, Україна і Білорусь – унітарні. В 1994 р. спалахнув Чеченський конфлікт в Росії.

2.Особливості  географічного положення

2.1.Сусідське положення

Після розпаду Радянського  союзу утворились нові незалежні  держави, що раніше були складовими СРСР.  Розпалась Чехословачинна, на дві окремі держави – Чехію і Словаччину.

2.2.Зміни ПГП

Розпалась соціалістична  система, в колишніх членах СРСР і сусідніх соціалістичних державах змінились політичні режими на демократичний. В 1999 р. Польща  і Угорщина увійшли до Європейського союзу.

2.3. Приналежність сусідів  до ідеологічних таборів

До соціалістичного табору належали країни в складі Радянського  Союзу (Естонія, Литва, Латвія, Грузія, Азербайджан, Молдова, Казахстан), Монголія, Китай, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Північна Корея. До капіталістичних країн належала Фінляндія, Норвегія. В кінці 1980-х на початку 1990-х рр. почався розпад соціалістичної системи, і більшість країн перейшли на шлях демократичного розвитку, соціалістичними лишився Китай, Північна Корея.

3.Участь регіону  в міжнародних організаціях.

3.1. Членство в діяльності  організацій, які завершили своє  існування.

Входили в складі Радянського  союзу в міжнародні організації соціалістичних країн, які закінчили своє існування після розпаду соціалістичної системи. Країни були членами Організації Варшавського договору, Ради Економічної Взаємодопомоги.

3.2.Інтеграція країн до  міжнародних організацій

За часів Радянського Союзу три республіки входили в склад ООН як окремі члени. Після розпаду СРСР, на пострадянському просторі створюються такі організації як Співдружність Незалежних Держав (членами якого є всі три країни регіону), Організація договору про колективну безпеку (члени Білорусь і Росія з 1992р.), в 1997 був створений Союз Росії і Білорусі.

Україна і Росія члени Організації чорноморського економічного співробітництва, Білорусь виступає лише спостерігачем. Росія з1992 року член Ради країн Балтійського моря, Україна виступає спостерігачем. Україна є членом ГУАМ . З 1998 року Росія член Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.

1.Динаміка чисельності  населення

1.1.Населення країн регіону(  тис. осіб.)

Країна

1959

1970

1979

1990

2000

Росія

Білорусь

Україна

117534

8 055

41 869

130079

9 002

47 126

137551

9 560

49 755

148041

10 200

51 707

145600

9990

48457

1.2.Країни з max та min кількістю населення

Максимальна кількість населення  проживала  в Росії – найбільшій за площею, мінімальні в країні з найменшою площею - Білорусі.  

1.3.Динаміка показників (осіб./1тис.населення)

країна

1959

1970

1979

1990

2000

Природного приросту

Росія

Білорусь

Україна

13,5

16,6

7,4

4,8

8,6

8,2

5,4

6,4

4

3,4

3,2

2

-5,1

-4,1

-10,3

Народжуваності

Росія

Білорусь

Україна

23,6

24,3

20,8

14,6

16,2

15,2

15,8

15,9

14,7

13,4

14

12,6

8,7

9,4

7,8

Смертності

Росія

Білорусь

Україна

7,8

7,7

7,5

8,7

7,6

8,8

10,8

9,5

11,1

11,2

10,8

12,1

15,3

13,5

15,4

Максимальні і мінімальні показники

Максимальні показники природного приросту характерні для Білорусі на протязі досліджуваного періоду, мінімальні – для Україні .

Лідером з народжуваності є Білорусь, мінімальні показники  у Україні.

Показники смертності для  всіх країн є приблизно однаковими для  країн регіону.

Слід відзначити загальні тенденції зниження природного приросту в період з 1990-2000 рр., за рахунок зменшення народжуваності і росту смертності в усіх розглянутих країнах.

2.Загальна характеристика  міграційних процесів

Особливістю даного регіону в досліджуваний період є наявність в Радянському Союзу примусової міграції, яка фактично тривала до середин 1950-х років. В кінці 50-х років депортованим народам дозволено було повернутися на історичну батьківщину. В 50-60-х значна кількість мігрантів  була направлена для освоєння цілини в Казахстан, Оренбурзький степ.

У 70-ті роки проходило прискорене заселення районів господарського освоєння на Півночі РРФСР; особливо великих трудових ресурсів зажадали нафтогазові райони Західного Сибіру.

Імміграція.  В кінці 1980-х (Ферган, Узбекестан) і на початку 1990-х почалась масова міграція біженців в країни субрегіону з Вірменії, Азербаджану, Таджикистану, Абхазії. На початку 1990-х почалась масова міграція кримських татар на історичну батьківщину – в Крим.

Еміграція. За часів СРСР було досить важко виїхати за кордон. Після його розпаду для країн Слов’янського субрегіону була характерна трудова міграція, особливу роль в якій зіграв «відтік  умів». Значна кількість євреїв мігрувала в Ізраїль.

3.Урбанізаційні  процеси.

3.1.Частка міського та  сільського населення

Аналізуючи досліджуваний період, частка міського населення перевищувала  сільське і постійно зростала. В 1979р вона складала  близько 61%, в 1989 р. близько 66,7%. В 2000 р. максимальна урбанізація була в Росії – 72%, в Україні кількість міського населення становила 67%, а в Білорусі – 64%. 

3.2.Міста мільйонери

Ріс рівень урбанізації і збільшувалась кількість – міст- міліонерів. В 1959р. їх було лише 3, в 1976 -11 , з них (в тис. чол., на 1 січня 1976): Москва - 7734, Ленінград - 4372, Київ - 2013, , Харків - 1385, Горький - 1305, Новосибірськ - 1286, Мінськ - 1189, Куйбишев - 1186, Свердловськ - 1171 , Одеса - 1023, Омськ - 1002 .

Наближались до міст міліонерів (в тис. чол.): Челябінськ (989), Дніпропетровськ (976), Донецьк (967), Казань (958), Перм (957), Волгоград (918), Ростов-на-Дону (907). Дані міста на початок 1990-х вже стали міліонними по населенню.

3.3.Агломерації, мега-

лополіси.

Навколо крупних промислових  центрів формуються крупні агломерації: Московська, Київська, Ленінградська, Мінська, Харківська, Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Самарська , Нижньоновгородська.

1.Динаміка участі  в МПП.

1.1.Зміна у міжнародній  спеціалізації промисловості.

Економіка розвивалась в  умовах командної економіки. Швидкі темпи економічного розвитку 1930-50-х  років змінились змінилися періодом поступового уповільнення приросту продуктивності. Країни регіони стали лідирувати у видобутку вугілля, видобутку залізної руди, виробництву коксу і цементу, випуску тепловозів, виробництва пиломатеріалів, вовняних тканин, цукру-піску і тваринного масла і т. д., і 2-е місце в світі за обсягами виробництва всієї промислової продукції, електроенергії, видобутку нафти і газу, випуску сталі і чавуну, хімічної продукції, мінеральних добрив, продукції машинобудування, і т. д. В кінці 1970-х років країни регіону почали займати лідируючі позиції у виробництві сталі, чавуну, видобутку нафти, виробництва мінеральних добрив, залізобетонних виробів, взуття і т.д.

Різкий спад у промисловому виробництві намітився після  розпаду Радянського союзу, багато підприємств були закриті із-за відсутності  фінансування.

1.2.Зміна міжнародної спеціалізації  у сільському господарстві

Сільське господарство займало  друге місце (після промисловості) у виробництві валового суспільного  продукту і національного доходу країн субрегіону. У початку 1980-х з виробництва пшениці, жита, ячменю, цукрових буряків, картоплі, соняшника, молока, 2-е по поголів'ю овець, 3-е - за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції, поголів'ям великої рогатої худоби, збору зерна. СРСР також був великим експортером багатьох видів сільськогосподарських продуктів (зерна, бавовни, рослинної олії, тваринного масла, пушно-хутряної сировини та ін.) Слід відзначити , що передові місця в сільському господарстві Радянського Союзу належали Росії, Україні, Білорусі.

Після розпаду СРСР почався  спад як в тваринництві так і в рослинництві.

1.3.Розвиток  спеціалізації  не виробничої сфери.     

^{Невиробнича сфера в  країнах регіону займала другорядні позиції, особливу увагу приділяли розвитку промисловості. Але за розглянутий період доля зайнятих у сфері послуг  з 1970 по 1985 р. збільшилася з 22,9 до 26,9%. Ця тенденція визначається соціальною політикою КПРС, спрямованої на неухильне піднесення народного добробуту, розширення масштабів житлового будівництва, всебічний розвиток охорони здоров'я, освіти, індустрії послуг при скороченні частки зайнятих в управлінні. Слід відзначити розвиток освіти і науки, він не поступався, а навіть перевищував деякі капіталістичні країни.}

^{Країни  регіону мали значні перспективи для  розвитку туризму,але із-за напруженого політичного становища даний напрям не отримав міжнародного розвитку.}

^{Після 1990 року ситуація в невиробничій сфері погіршилась. Погіршився рівень медичного обслуговування, освіти, науки, комунальної сфери , що в першу чергу було пов’язано з недостатнім фінансуванням.}

2.Розвиток експортно-імпортних  відносин.

2.1.Зміна партнерства.

Основними партнерами в експортно-імпортних відносинах були республіки СРСР, а також країни соціалістичного табору, серед капіталістичних країн слід відзначити співпрацю з Німеччиною, Фінляндією, Францією, Італією, Японією. Після розпаду СРСР основними міжнародними партнерами лишались країни пострадянського простору.  Після переходу до ринкових відносин коло партнерів почало розширюватися. Установлюються активні зв’язки з країнами Європи, США, Бразилією, Азіатськими країнами.

2.2. Обсяги торгівлі.

Обсяги торгівлі постійно зростали, якщо в 1970-му році оборот зовнішньої торгівлі складав близько 20 млд. карбованців, то в1988р. дана цифра сягала 132 млд. карбованців. Основними експортними продуктами були паливо і електроенергія,машини, устаткування і транспортні засоби, руди, метали, продовольство та промислові товари,хімічні продукти, деревина, папір.

1.Динаміка кількісних  змін регіону

В 1950-х роках остаточно сформувались території республік в складі СРСР,за рахунок обміну територіями з Польщею і приєднання до України Криму. В 1990 р. розпався Радянський Союз, країни субрегіону отримали незалежність. В сучасний період кількісних змін не відбувалось.

2. Динаміка якісних  змін регіону

В 1991 змінився державний режим в країнах, що пов’язано з отриманням незалежності. Країни відішли від соціалізму і стали на демократичний шлях розвитку. На початку 1990-х з’явились нові «гарячі точки» на етно-релігійних підставах. В період з 2000 по 2010 в Росії гостро стояло Кавказьке питання, активно проводилась воєнні дії в Чечні.

3. Зміни сусідського  положення

В 1990-х роках з’являються  нові країни-сусіди. В 2000-х даної  тенденції не було.

4. Зміни ПГП

В 1990-х роках  країни сусіди регіону активно інтегрують в Європейський союз, дана тенденція проявляється і у 2000-х, країни-сусіди продовжують вступати в ЄС.

5. Інтеграційна  діяльність країн регіону

Росія, Білорусь, Росія стояли у витоків створення ООН. Країни субрегіону в складі Радянського Союзу були членами міжнародних організацій соціалістичного табору, які після розпаду останнього припинили своє існування. В 1990-х почалась активна інтеграція на теренах пострадянського простору, створюються нові міжнародні організації направлені на співпрацю новоутворених країн. Такими є СНД, ГУАМ, Союз Росії і Білорусі тощо. В 2000-2010 роках продовжувалась активна інтеграції в країн у міжнародні структури.

6. Динаміка чисельності  населення

До 1990 року чисельність населення зростала, за рахунок високих демографічних показників в усіх країнах субрегіону. В1990-х кількість населення почала скорочуватись за рахунок низької народжуваності із-за зниження рівня життя. Як і в 1990-х так і в 2000-х кількість населення в країнах знижується. Слід відзначити, що в 2000-х ситуація дещо покращилась і рівень приросту населення зріс.

7. Міграційні процеси

Характерна активна міграція в середині субрегіону. В 1960-70-х трудова міграція в Передню Азію та Сибір з країн регіону. Незначний відсоток мігрантів за межі СРСР. В 1990-х країни приймають біженців з Кавказу. Характерний витік кваліфікованих трудових ресурсів в розвинені країни.  В 2000-х роках знизився потік кваліфікованих робітників за кордон, порівняно з 1990-тими.

8. Урбанізаційні  процеси

Як в розглянутий період, так і в 2000-2010-х роках росте  рівень урбанізації, активно збільшуються кількість міського населення, розростаються  міські  агломерації.

9. Зміна міжнародної  спеціалізації господарства

На початку ХХІ радикальної  зміни міжнародної спеціалізації  господарства не відбулось в порівнянні з розглянутим періодом. Змінились  лише напрямки експортно-імпортних  відносин. Регіон спеціалізується в сільському господарстві на вирощувані пшениці, жита, ячменю, цукрових буряків, картоплі, соняшника,  великої рогатої худоби. В промисловості виробництва електроенергії, видобутку нафти і газу, випуску сталі і чавуну, хімічної продукції, мінеральних добрив, продукції машинобудування.

В період з 1950-2000 р. в регіоні  проходили як кількісні так і  якісні зміни, дані держави отримають  незалежність, змінюють соціалістичний режим правління на демократичний. Початок ХХІ ст. є більш стабільним без змін на політичний карті регіону. Порівнюючи два періоди, змінюється вектори інтеграції, до 1990-го року вона направлена на розбудову соц.. табору, після в європейські і азіатські структури. Щодо чисельності населення воно активно зростало до  початку 90-х років, після чого пішло на спад і така динаміка спостерігалась і в 2000-х. роках, що пояснюється низьким рівнем життя та політичною нестабільністю. Міграційні процеси в обидва періоди були направлені в різні регіони, але процвітала трудова міграція. З 1950-х років активно проходить урбанізація, росте кількість міського населення, росте кількість міст і міських агломерацій. Кардинальних змін у спеціалізації господарства країн регіону не помічено, але змінились обсяги виробленої продукції і основні торгові партнери.