Особливості економіки Венесуели та визначити перспективи її розвитку

    3.1. Особливості сучасного  розвитку та географія  основних галузей  промислового комплексу  Венесуели 

    Венесуела — аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основа економіки Венесуели — видобуток та експорт нафти (3-є місце в світі) і природного газу. Petroleos de Venezuela — державна нафтогазова компанія Венесуели, яка володіє монопольним правом на видобуток нафти і природного газу на континентальному і морському шельфах країни.

    Крім  того, в надрах країни є поклади  залізної руди, марганцю, алмазів, золота, нікелю, вольфраму. Промисловість країни переробляє 1/3 нафти, що видобувається. У Венесуелі виробляється сталь, прокат, пластмаси, добрива, автомобілі, побутова електротехніка, тканини, взуття тощо. Розвинена харчова промисловість.

    Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і  природним газом; вона має також  в своєму розпорядженні значні запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У 1990-х роках потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і на 8% — за рахунок ГЕС. Сумарна потужність електростанцій становила майже 18,8 міліонів кВт, з яких 43% припадає на ТЕС і 57% — на ГЕС.

    У 1990-х роках гірнича промисловість Венесуели забезпечувала близько 7% ВВП і бльше 95% валютних надходжень, хоч зайнято в ній було менше 3% економічно активного населення країни. Венесуела займає друге місце серед країн Латинської Америки за вартістю продукції гірничої промисловості. В структурі галузі 98% складає паливна промисловість. Понад 85% продукції гірничої промисловості Венесуела експортує. Імпортує мідь, свинець, цинк та інші руди.

    На  початку ХХІ століття у країні видобували нафту (Маракайбо – центр нафтової промисловості Венесуели),  вугілля, алмази, сировину для цементної промисловості і будівельних матеріалів. У Венесуелі діє сприятливе для інвестицій гірниче законодавство. Здійснюється програма стимулювання розвитку мінерально-сировинного сектора, включаючи додаткові заходи по поліпшенню інвестиційного клімату, стимулювання нетрадиційних напрямів видобутку і переробки мінеральної сировини.

    Нафтова галузь. З початку 1920-х до кінця 1960-х років відбувалося швидке зростання нафтової індустрії. Нафта забезпечувала понад 90% прибутків Венесуели від експорту і 60% державних прибутків, становлячи майже 25% ВВП. До 1976 пануюче положення в нафтовій промисловості займали іноземні корпорації; на частку трьох самих великих з них «Креол» («Екссон»), «Ройял датч шелл» і «Галф ойл корпорейшн» доводилося 80% всієї сирої і обчищеної нафти. У 1976 іноземні нафтові компанії були націоналізовані. Відтоді провідним в цій галузі є державний холдинг «Петролеос де Венесуела» (філія - «Нафтова корпорація Венесуели» ВНК). На початку 1990-х років Венесуела займала 8-е місце серед провідних виробників і таке ж серед країн-експортерів сирої нафти. У 2003 р Венесуела – 4-й світовий виробник нафти.

    У 1993 видобуток становив 127,8 міліонів тонн нафти, тобто значно менше, ніж в 1973, після 1973 уряд ухвалив рішення про скорочення видобутку з метою збереження ресурсів. Біля 3/4 видобутку в країні сирої нафти дає нафтоносний район Маракайбо. Інші великі родовища розташовані в східних штатах Монагас і Ансоатегі.

    Хоч безпосередньо на підприємствах  нафтової промисловості зайнято (за даними на 1992) менше за 2% економічно активних населення, виробництво і  очищення нафти дають близько 21% національного прибутку, 70% надходжень до бюджету і 90% прибутків від експорту. На початку ХХІ століття в районі озера Маракайбо в західному штаті Суліа відкрито нові великі нафтові родовища "Томопоро". Родовища почала розробляти найбільша в Латинській Америці нафтогазова монополія "Петролеос де Венесуела". Запаси родовищ оцінено в понад 500 міліонів барелів високоякісної нафти-сирцю. У 2002 році видобуток нафти тут складає близько 120 тисяч барелів на день. На платформі "Дельтана" в дельті ріки Оріноко на площі 27 тисяч квадратних кілометрів видобувають природний газ, запаси якого - до 30 триліонів футів.

    Венесуела має нафтопереробну промисловість, зокрема великий нафтоочищувальний і нафтохімічний комплекс продуктивністю 6 міліонів тонн важкої нафти на рік («Петролеос де Венесуела» має 50% акцій, 50% - німецькі компанії). Великий нафтохімічний комплекс побудований в місті Морон, на північ від Валенсії, ще один - на східному березі озера Маракайбо.

    З кінця 1970-х років «Петролеос де Венесуела» почала розробляти проекти освоєння ресурсів бітумінозних пісків.

    У Венесуелі на початку ХХІ століття планують побудувати завод з виробництва зрідженого природного газу продуктивністю 4.7 міліонів тонн на рік. Сировина для заводу буде поступати з морських газових родовищ Ібіскус і Пойнсеттія.

    Вугільна  промисловість. Основні вугледобувні підприємства Венесуели сконцентровані в басейні Гуасаре. У 2000 році Венесуела видобула 6,8 міліонів тонн вугілля. На провідному підприємстві Paso Diablo в 1998 році видобуток вугілля становив 5 міліонів тонн при проектній продуктивності 8 міліонів тонн на рік. Запаси вугілля тут оцінюються в 180 міліонів тонн. Розроблено ТЕО підприємства Socuy проектною продуктивністю 10 міліонів тонн на рік. Запаси вугілля в гірському відведенні підприємства оцінюються в 215 міліонів тонн . На підприємстві Norte в 1998 році видобуток вугілля становив 1,2 міліонів тонн при проектній 2,0 міліонів тонн на рік, підприємство Cachiri з проектною продуктивністю 2,0 міліонів тонн на рік стало до ладу в 2001. Запаси вугілля в гірському відведенні вказаних підприємств 70 міліонів тонн. Управління промисловим освоєнням басейну Гуасаре здійснює державна компанія Carbozulia.

    Золото  видобувна галузь. Повний видобуток золота в 2001 році оцінюється в 9 100 кг. Державою на 2001 рік зареєстровано 296 концесій на виконання гірничих робіт у золотодобувній підгалузі.

    Основні промислові родовища у Венесуелі знаходяться в штаті Болівар. За оцінками державної компанії CVG, ресурси Au, придатні для відкритої розробки, становлять 5000 і для підземної 3000 тонн. Компанії Placer Dome і CVG підготували ТЕО будівництва золотодобувного підприємства Las Cristinas. Проектна продуктивність підприємства 12440 кіліграм Au на рік з плановим терміном експлуатації 19 років. Загальні запаси Au в полі підприємства оцінюються в 363,9 тонн. Компанія Monarch Resources продовжує експлуатацію підприємства El Dorado, на якому видобуток Au в 1998 році досяг 130 кг на місяць при плані 165 кг на місяць. Запаси руди в гірському відведенні підприємства оцінюються в 540 тисяч тонн, середній вміст Au 22 г/т.

    Нікелеве  виробництво розпочато у Венесуелі у 2001 році Компанія Anglo American в 2000-2001 роках почала видобуток і переробку Ni-руд (підприємство Loma de Niquel проектною потужністю 1,2 міліонів тонн феронікелю на рік. Капіталовкладення в будівництво становлять 452 міліонів доларів.)

Нафто та газо видобувна  промисловості. За запасами нафти Венесуела займає 1-е місце в Америці. У 1994 розвідані ресурси сирої нафти у Венесуелі оцінювалися в 8,6 міліардів тонн. Але значна частина цієї нафти належить до важких сортів і представляє труднощі для переробки. У країні відкрито понад 260 родовищ нафти і газу. Відомо 5 нафтогазоносних басейнів, найбільший за запасами – Маракайбський нафтогазоносний басейн, де відкрито близько 70 родовищ нафти, в тому числі унікальна прибережно-морська зона нафтогазонакопичення Болівар. Інший великий нафтогазоносний басейн – Орінокський (25% запасів нафти, 35% газу). Тут відкрито понад 180 родовищ нафти і газу. Найбільш великі родовища нафти: Офісіна, Мате, Гуара. Загальні запаси нафти Венесуели оцінюються в 2,8 міліардів тонн, газу – 1,3 трлн м³.

    Початкові ресурси газу у Венесуелі оцінюються в 12964 трлн м3. У венесуельській частині  басейну Маракайбо (на північному заході країни) розвідані відносно великі запаси газу, але це на 90% розчинений газ нафтових родовищ. Відкрито 4 газових родовища. Розчинений газ еоцен-міоценових відкладів родовищ зони Болівар жирний, із вмістом важких гомологів метану до 16%. У Орінокському НГБ (на сході країни) міститься 35% запасів газу. Відкрито 17 газових родовищ, в тому числі 14 – на акваторії. За оцінками British Petroleum на 2003 році у Венесуелі запаси нафти 78 млрд частка в світі – 7%, за рівнем споживання майбутній продуктивний період – 74 роки. Запаси газу, частка в світі і роки видобутку, що залишилися у Венесуелі 4 (3%), понад 100 років.

    Венесуела має також в своєму розпорядженні  величезні ресурси важкої нафти  у вигляді 65-км смуги бітумінозних пісків в долині, що тягнеться вздовж північного борту р. Оріноко на відстань 625 км.

    Залізорудна промисловість. За запасами залізних руд Венесуела займає 2-е місце в Латинській Америці. Найбільш великі родовища розташовані в басейні річки Кароні (штат Болівар в центральній частині країни при злитті рік Оріноко і Кароні: Серро-Болівар, запаси 700 млн тонн; Сан-Ісідро, 300 млн тонн; Альтаміра і Ель-Пао, 200 млн тонн; Марія-Луїса, 150 млн тонн). Загальні запаси залізної руди – 2,3 млрд тонн.

    Нікелева  промисловість. На південь від міста Каракас з корою вивітрювання гіпербазитів пов'язані родовищами силікатних нікелевих руд (Лома-де-Ерро та Тінакільо).  В штаті Болівар відкрите родовище високоякісних бокситів Піхігуаос з прогнозними запасами 500 млн тонн.

    Інші  корисні копалини. Відомі розсипні родовища ільменіту з перспективними запасами 25 міліонів тонн. Є невеликі родовища марганцевих, свинцево-цинкових руд та фосфоритів.

    З інших корисних копалин потрібно відмітити алмази в районі венесуельської Ґуаяни. 

    3.1.1. Сучасний стан  та перспективні  шляхи розвитку  паливно-енергетичного  комплексу країни 

    Паливно-енергетичний комплекс має велике районоутворююче  значення. Він створює передумови для розвитку паливоємних виробництв і є базою для формування промислових  комплексів, у тому числі не тільки електроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, але й металургійних, хімічних, лісохімічних тощо.

      Паливо використовується не тільки  в енергетиці, а й є сировиною  для одержання різноманітних  цінних продуктів. Наприклад,  нафта необхідна для розвитку  хімічної промисловості. З неї одержують, окрім паливних матеріалів, різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синтетичні волокна та тканини, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, вилучають сірку. Вугілля є цінною технологічною сировиною у чорній металургії, джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва.

    Венесуела забезпечує себе нафтою і природним  газом; вона має в своєму розпорядженні  також крупні запаси кам’яного вугілля  і гідроенергетичні ресурси. Потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і на 8% - за рахунок гідроелектроенергіі. Сумарна потужність електростанцій складала майже 18,8 млн.

    Венесуела - індустріально-аграрна країна. По рівню економічного розвитку займає 5 місце на латиноамериканському континенті після Бразилії, Мексики, Аргентини і Колумбії. Основою національної економіки є нафтовидобуток і нафтопереробка (25% об’єму ВВП і 80% експортних надходжень в ). Венесуела - п’ятий в світі виробник і найбільший експортер нафти.

    Розмір  ВВП Венесуели в 2010 рік склав 138,100 млрд. дол.

    Енергетичні запаси. Багато в чому розмір ВВП країни залежить від енергетичного сектора, стан якого обумовлений світовими цінами на енергоносії. Значні коливання світових цін на нафту роблять сектор украй мінливим, що впливає на зростання ВВП, про що свідчать нижче приведені дані динаміки ВВП.

    На  даний час у країні енергетична  криза. Але уряд зважаючи на ці події  створити спеціальний фонд для підтримки енергетичної промисловості в розмірі не менше $1 мільярда. Кошти підуть на реалізацію 109 національних програм в сфері електроенергетики - 59 проектів із виробництва і розподілу електроенергії і 50 проектів із технічного обслуговування і ремонту енергетичних об'єктів.

    Енергетична криза в країні в останні декілька місяців посилилася. Дефіцит електроенергії був викликаний, зокрема, кліматичними наслідками: у сезон дощів, що триває в цьому регіоні з травня по листопад, спостерігалася посуха, що призвело до падіння потужності на гідроелектростанції "Гурі" - другій найбільшій в світі і головній для венесуельського енергетичного сектора. Потужність ГЕС "Гурі" складає 10,2 ГВт, що майже в два рази більше, ніж потужність Саяно-Шушенської ГЕС, найбільшої в Росії. На "Гурі" припадає 73% всієї електроенергії, виробленої в країні.

    Отже,  енергетичний комплекс країни досить розвинутий та не стабільний, але варто  звернути увагу на те, що влада намагається  покращити ситуацію.

    Вугільна  промисловість. На даний час Венесуела є другим за величиною вугілля в Латинській Америці виробник, після Колумбії. Використання вугілля у Венесуелі в основному обмежується використанням коксівного вугілля в невеликих місцевих ливарних в регіоні Анд і інших дрібних підприємств в інших країнах.  Виробництва електроенергії була у владі гідроенергетики, яка в даний час складає більше 65% потужності, з балансу представлені теплових використання нафти і природного газу. Існує невеликий рівень виробництва з регіону Анд, які зазвичай складі малих шахт виробництва коксівного вугілля для місцевого споживання, а також у північно-східному регіоні. Поточні плани уряду закликають до відкриття сектора для подальшого видобутку вугілля, але для приватних компаній до 40 років, і поліпшення податкового законодавства.  Кілька іноземних компаній уклали контракти на управління венесуельськими вугільними шахтами.