Мінеральні ресурси Атлантичного океану

      Великий цікавість викликають залізо-марганцевих конкрецій, що представляють собою комплексну сировину. Середній вміст  марганцю в конкреціях Атлантичного океану - 16,3%, заліза -17,5, кобальту - 0,31, нікелю - 0,42, міді -

0,20% (39). Як джерело марганцю конкреції  є руда  низької якості, але  концентрації кольорових металів у них близькі до концентрацій руд, які видобувають на суші. Експериментальний видобуток залізомарганцевих конкреції в Тихому океані проводиться вже з 1970 р. Найбільші поля конкреції в Атлантичному океані знаходяться в його північно-західній частиніі на дні Північно-Американської котловини і на глибинах 200 - 1000 м на плато Блейк , тобто в районах з низькими темпами чи відсутністю сучасного осадконакопичення. Сумарні запаси відомих покладів залізо - марганцевих конкреції в Атлантичному океані оцінюються в 45 млрд. т. [ 3 ]

      Як  відомо, в Червоному морі виявлені впадини з рудоносними розсолами і мулами, що містять високі концентрації заліза, марганцю, цинку, міді і свинцю. Передбачається гідротермальне надходження розсолів з земних надр. Не виключено, що в рифтової зоні Серединно-Атлантичного хребта по замкнутих улоговинах можливі знахідки подібних осадів і розсолів. В одній з свердловин, пробурених на хребті, виявлені осади, що містять до 10% заліза. Відомі жилові рудопрояви в магматичних породах Серединно-Атлантичного хребта, але масштаби їх поки не вияснені. [ 2 ]

      Як  видно з цього короткого огляду, в басейні Атлантичного океану виявлені великі запаси мінеральних ресурсів. Безсумнівно, що в міру виснаження запасів на суші і розробки більш зкономічних методів розвідки і видобутку корисні копалини дна океану будуть привертати все більшу увагу і буде розвиватися промислова розробка підводних родовищ, перспективи якої важко переоцінити. У зв'язку з зтим вивчення геологічної будови Атлантичного океану набуває практичного значення.[6] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Загальні  висновки по темі

   Атлантичний океан простягнувся з півночі на південь на 16000 км від субарктичних до антарктичних широт. Океан широкий в північній і південній частинах, звужується в екваторіальних широтах до 2900 км. На півночі сполучається з Північним Льодовитим океаном, а на півдні – з Тихим і Індійським океанами. Обмежений берегами Північної і Південної Америки – на заході, Європи й Африки – на сході й Антарктиди – на півдні.

   Атлантичний – другий по величині серед океанів  планети. Берегова лінія океану в  північній півкулі сильно розчленована численними півостровами й затоками. Біля материків знаходиться багато островів, внутрішніх і окраїнних морів. До складу Атлантичного океану входять 16 морів, які займають 11% його площі.

   Через весь океан проходить серединно-океанічний хребет: Північноатлантичний в північній півкулі й Південноатлантичний – в південній. Відносна висота хребта становить близько 2 км. Поперечні розломи розділяють його на окремі сегменти. В осьовій частині хребта розміщена гігантська рифтова долина шириною від 6 до 30 км і глибиною до 2 км. До рифту й розломів Атлантичного серединно-океанічного хребта приурочені як підводні вулкани, так і вулкани Ісландії й Азорських островів. По обидві сторони хребта лежать котловини з відносно рівним дном, розділені підвищеними підняттями. Площа шельфу в Атлантичному океані більша ніж в Тихому.

   Мінеральні  ресурси. Запаси нафти й газу розвідані  на шельфі Північного моря, в Мексиканській  Гвінейській і Біскайській затоці. Поклади фосфоритів відкриті біля узбережжя  Північної Америки в тропічних широтах. Розсипні родовища олова поблизу Великобританії і Флориди, а також алмазів – біля берегів Південно-Західної Африки виявлені на шельфі в наносах древніх і сучасних річок. Залізні і марганцеві руди залягають в котловинах поблизу Флориди і Ньюфаундленда.

   Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних  поясах Землі. Основна частина акваторії  океану – між 40о пн.ш. і 42о пд.ш. – знаходиться в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і  екваторіальних кліматичних поясах. Тут цілий рік високі додатні  температури повітря. Найсуворіший клімат мають субантарктичні й антарктичні широти, в меншій мірі – приполярні широти північної півкулі.

   В Атлантичному океані утворюються два  кільця поверхневих течій. В Північній  півкулі Північна Пасатна течія, Гольфстрім, Північноатлантична течія (всі теплі) й Канарська течія (холодна) утворюють рух води за годинниковою стрілкою. В південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська течії (теплі), течія Західних вітрів і Бенґельська течія (холодні) утворюють рух водних мас проти годинникової стрілки.

   Зональність водних мас в океані ускладнена впливом  суші й морських течій. Це проявляється перш за все в розподілі температур поверхневих вод. В багатьох районах  океану ізотерми біля берегів різко  відхиляються від широтного напрямку.

   Північна  частина океану тепліша за південну, різниця в температурах сягає 6оС. Середня температура поверхневих  вод – 16,5оС. Солоність вод в  Атлантичному океані дуже висока. Це пов’язано  з тим, що через вузькість океану значна частина випаруваних вод  спочатку потрапляє на материки й повертається в океан вже з вмістом солі.

   В Атлантичний океан і його моря впадає багато великих річок: Амазонка, Конго, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Ла-Плата  та інші. Вони виносять в океан величезні  маси прісних вод, різних матеріалів і забруднюючих речовин. В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт зимою біля західних берегів океану утворюється лід. Численні айсберги і плавуча морська крига перешкоджають судноплавству у високих широтах Атлантичного океану.

   Атлантичний океан має багатий органічний світ – він найпродуктивніший в розрахунку на одиницю площі. Але в багатьох районах біологічні ресурси океану виснажені.

   В Атлантичному океані виділяють всі  природні пояси, крім північного полярного. Води північного субполярного поясу багаті живими організмами.  Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, його води – найпродуктивніші райони Атлантики. Широкі простори теплих вод двох субтропічних, двох тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу.

   В північному субтропічному поясі  виділяється особливий комплекс Саргасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод (до 37,5 проміле) і низька біопродуктивність. В прозорій воді, чистого синього кольору ростуть бурі водорості – саргаси.

   В помірному поясі південної півкулі, як і в північній, природні комплекси  багаті життям в районах, де змішуються води з різною температурою. В субантарктичному й антарктичному поясах характерно проявлення сезонних і постійних льодових явищ, що відбивається на складі фауни.

   Господарське  використання. В Атлантичному океані представлені всі види господарської  діяльності людини на морських акваторіях. Серед них найбільше значення має морський транспорт, потім –  підводний добуток нафти й газу, і лише потім – використання біологічних ресурсів.

   На  берегах Атлантики розміщено  понад 70 приморських країн з населенням понад 1,6 млрд. осіб. Через океан проходить  багато транс океанічних маршрутів  з великими об’ємами вантажних й  пасажирських перевезень. На берегах океану та його морів знаходяться найбільші за вантажообігом порти світу (наприклад, Роттердам). Розвідано багато мінеральних ресурсів океану, особливо активно розробляються нафтогазові родовища на шельфі Північного і Карибського морів, в Біскайській затоці.

   Біологічні  ресурси океану давно й інтенсивно використовуються. Але у зв’язку  з виснаженням біологічних ресурсів вилов промислових риб зменшується.

   Інтенсивна  господарська діяльність людини на акваторії  Атлантичного океану і його морів викликає помітне погіршення навколишнього середовища – як в океані (забруднення води, повітря, виснаження біологічних ресурсів), так і на узбережжях. Зокрема погіршуються рекреаційні ресурси на берегах океану. З метою зменшення забруднення океану розробляються угоди про раціональне використання ресурсів океану. 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел

1. Атлантический океан/ под. общ. Ред.. О.К.Леонтьева. – М.: Мысль, 197. – 296ст.
2. Батурин Г.Н. Глубоководные рудные осадки гидротермального генезиса. – В кн.: «История Мирового океана». М., 1971.- 226-241ст.
3. Богданов Д.В. География Мирового океана// М.: Наука, 1978. – 129ст.
4. Волошин І.І., Чирка В.Г. Географія Світового океану// К.: Перун, 1996 – 224ст.
5. ГЕОГРАФІКА - географічний портал http://geografica.net.ua/
6. Меро Д. Минеральные богатства океана. М. «Прогресс», 1969 – 239ст.
7. Науково-пізнавальний сайт з географії http://geoswit.ucoz.ru/
8. Осокін С.Д. Світовий океан// К. Радянська школа, 1975 – 128ст.