Євангелізаційне служіння пастора

     Важливо не тільки проповідувати  людям, що треба євангелізувати  людей, а й вчити їх, як це  робити. Потрібно навчити членів церкви, як донести до людей Благу Звістку в стислій формі і зрозумілою для невіруючої людини мовою. Для цього існують певні програми та тренінги. Як основу для цього навчання, можна взяти методику, яку використовує «Євангельська школа для лідерів». Вони в своїй проповіді намагаються показати людині чотири речі: людина грішна, Бог її любить, Ісус Христос подарував спасіння, його можна прийняти тільки вірою і даремно. Цей метод ефективний, адже дозволяє проповіднику триматися чіткої лінії, але потрібно мати здібність призвичаюватися до ситуації.

     2) Активні дії.

     Перш за все пастору потрібно створити євангелізаційну команду, яка б допомагала в навчанні інших християн та підготовці євангелізацій. Потім йому потрібно не тільки проповідувати і вчити про Євангелизм, а й допомогти людям використати набуті знання на приктиці. Рік Уоррен пише: «Бог створив кожного з нас таким чином, щоб в світі не було повторень та двійників. В жодній іншій людині різні фактори не сходяться в такому неповторному поєднанні. Це означає, що ніхто інший не зможе відіграти ту роль, яку Бог передбачив для Вас » [6;316]. Тому пастор відповідальний, щоб кожен член церкви знайшов себе в Бозі і зміг використовувати здібності, які Бог заклав в ньому в справі Благовістя.

     Отже, люди різні, тому ми можемо  використовувати різні види євангелізації.  Марло Дженкінс в своїй проповіді  [3] виділяє такі методи євангелізації:

• Стиль конфронтації (проповідник здатен прямо вказати людині на її гріх);
• Інтелектуальний стиль (Інтелектуально довести людині свою точку зору);
• Стиль запрошення (Запрошувати людей до церкви);
• Стиль відносин (християнин зав’язує з людьми особисті стосунки);
• Стиль свідчення (Людина говорить про те, що Бог зробив для неї );
• Стиль слуги (Християнин матеріально, фізично і т.д. допомагає іншим).

     Тому пастор має допомогти  кожному члену церкви знайти  себе в цих способах євангелізації  і допомогти налагодити служіння.

2. Виховання молодого покоління євангелистів та місіонерів.

      Набагато важче змінити чиїсь  погляди, ніж їх сформувати, особливо тоді, коли це вже доросла людина. Тому пасторам слід докладати значних зусиль, щоб виховувати дітей в церкві в дусі Євангелизму та Учнівста. Потрібно вчити дітей бути світлом серед свого оточення і приводити своїх друзів до Христа. Дітям легше прийти до церкви, ніж дорослим, тому діти можуть активно і ефективно займатися євангелізацією серед свої однолітків. Їм із самого дитинства потрібно показувати «перспективу в Христі» [2] – показати, що християнство не мертва і нудна релігія, а саме життя, яке є цікавим і захоплюючим для тих, хто служать Ісусу Христу. Навіть заохочувати дітей тим, що, йдучи за Христом, вони можуть багато подорожувати, побачити безліч країн. Подорожі завжди цікавлять їх, тому варто заохочувати їх для служіння Богу і таким чином. 
 

3. Деякі інші методи для заохочення і розвитку євангелізаційного служіння в церкві (За Девідом Нельсоном [5]):

• «Молитися за втрачений світ» (Молитва завжди змінює не тільки обставини, за які ми молимося, а й наше ставлення до них, роблячи нас більш чутливими);

• «Запрошувати гостей-місіонерів для проповіді» (Місіонери під час своєї діяльності переживають велику Божу присутність і Його чудеса. Тому розповідь про їхню діяльність буде підбадьорювати людей євангелізувати);
• «Поділитися звітом від місіонерів» (Якщо місіонери не можуть бути присутніми особисто, можна поділитися їхнім звітом про досягнуті результати);
• «Мати інформаційну дошку місій» (Вона буде завжди нагадувати людям, що хтось вже виконує Велике Доручення. А де ж вони?);
• «Проводити щомісячний збір на місіонерську діяльність» (Це збільшить відповідальність членів церкви, тому що зробить їх учасниками цієї діяльності);
• «Вчити про десятину і щомісячно віддавати її певний відсоток на підтримку місій»;
• «Проводити чи відвідувати місіонерські конференції»;
• «Відсилати місіонерів на місії» (Це дозволить людям відчувати себе реальними учасниками виконання Великого  Доручення).

     Отже, пастор може налагодити  ефективне євангелізаційне служіння  в своїй церкві. Для цього йому  потрібна команда, з якою б він міг направляти людей в правильне русло – знаходити в них приховані таланти  і здібності, з допомогою яких вони змогли б ефективно євангелізувати і приводити людей до Христа. 
 
 
 
 

Висновок 
 
 

     Євангелізаційне служіння – це  найважливіше служіння пастора в церкві. Якщо в церкві не буде людей, то кого він буде вчити, з ким поклонятись Богу, з якою молоддю буде працювати.

     Для того, щоб бути ефективним  в євангелізаційному служінні  в церкві, від пастора дещо  вимагається:

• Мати бажання і бачення, як євангелізувати;
• Мати досвід євангелізації, щоб навчити цьому інших і допомогти їм подолати труднощі, які будуть виникати в процесі донесення Благої Звістки.

     Безпосереднє євангелізаційне служіння пастора складається з двох частин – теоретичної і практичної. До теоретичної частини належить:

• Заохочення через проповідь та через приклади місіонерів;
• Навчання, як євангелізувати.

     Для виконання практичної сторони  євангелізаційного служіння пастору  необхідно:

• Створити команду, яка б допомагала йому в цьому служінні;
• Організовувати євангелізації;
• Допомогти визначити, якими методами євангелізації володіють члени його церкви і допомогти в налагодженні їхнього служіння.

Список  використаних джерел

1. Боннке Рейнхард «Евангелизация огнём»/Пер. Волика А. Н. - Минск: CfAN, 1999 – 266 с.
2. Вознюк Віктор лекції з предмету «Євангелизм та учнівство».
3. Дженкінс Марло проповідь «Світло і сіль Христа».
4. Мак-Артур Джон Ф. Пастырелогия: Генеральный план для церковного руководства/Пер. с англ. – Спб: «Библия для всех», 2003 – 304 с.
5. Нельсон Девід лекції з предмету «Духовне життя і лідерство».
6. Уоррен Рик «Целеустремленная жизнь»/Пер. с англ. О. Лукмановой. – Н. Новгород: «Центр Агапе», 2005 – 432 с.