Євангелізаційне служіння пастора

Львівська богословська семінарія 
 
 
 

Пасторологія 
 
 
 

Євангелізаційне служіння пастора 
 
 

Виконав:

Студент І курсу

Лисичук Артем

Викладач:

Джон  Колан 
 
 
 
 

Львів 2009

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………3
2. І розділ. Євангелизм……………………………………………………...4

1) Що таке Євангелизм та його важливість?

2) Цілі Євангелизму

3) Різновиди Євангелизму

а) Загальний

б) Індивідуальний

      3.  ІІ розділ. Особисті якості пастора для ефективного служіння……… 6                                                                                                                                                                                                                                                                       1. Бажання пастора євангелізувати                                                                                   2. Досвід служіння пастора в Євангелізації як приклад для церкви                                               3. Переваги того, що пастор є засновником церкви

4.  ІІІ розділ. Євангелізаційна діяльність пастора в церкві………………8                                                                                  1. Заохочення до Євангелизму                                                                                                         1) Проповідь та навчання                                                                                                                                         2) Активні дії                                                                                                                                      2. Виховання молодого покоління місіонерів та євангелистів                                                      3. Деякі інші методи для заохочення і розвитку євангелізаційного служіння в церкві

5. Висновок………………………………………………………………….11

6. Список використаних  джерел…………………………………………...12 
 
 
 
 

Вступ 
 

     Теперішній час є нелегкий  для християнства. Перед нами повстає все більше викликів, на які ми маємо адекватно відповідати. Один з них – це припинення інтенсивного росту церков у країнах з давніми християнськими традиціями. В цих країни християнські храми зачиняються, а на їх місці постають мечеті. Така ситуація, наприклад, в Західній Європі.

     У чому ж проблема? В тому, що  в церквах забули про виконання  Великого Доручення Ісуса Христа. Дехто вважає, що церкві потрібен, насамперед, духовний зріст. Звісно, це важливий аспект життя церкви. Але потрібно привести людей до церкви, а потім допомогти їм рости. Тому перше завдання, яке стоїть перед церквою – проповідувати.

     Тому в роботі буде розглядатися тема «Євангелізаційне служіння пастора», щоб, дослідивши її, могти дати практичні поради, як пастор може ефективно розвивати євангелізаційне служіння в церкві.  
 
 
 
 
 
 
 

І розділ. Євангелизм

     Перш, ніж перейти до теми цієї письмової роботи «Євангелізаційне служіння пастора», варто в стислій формі розглянути питання Євангелизму в загальному: що таке Євангелизм і його важливість, цілі цієї діяльності та різновиди Євангелизму. Цей розділ є фундаментом, на якому і згідно якого буде побудована вся робота.

1. Що таке Євангелизм та його важливість:

     Отже, «Євангелизм – це процес  донесення Благої Звістки грішникові  для з метою його спасіння»  (В. Вознюк) [2]. А суть Благої Звістки, яку маємо проповідувати, ось в чому: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням»(1Кор.15:3-4).

     Важливість Євангелизму перш за все видно з того, що заклик до нього міститься в усіх 4 Євангеліях – Мт. 28:18-19; Мк. 16:15; Лк. 24:47; Ів. 20:21 – та в Діях 1:8. Тим паче, це слова не когось з апостолів або послідовників Христа, а самого Господа, який дав Велике Доручення кожному, хто повірить в Нього, - «йти і проповідувати Євангелію». Також апостол Павло пише: «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1Кор. 9:16). Чому горе? Тому що «звіщати Євангелію» - це одна із запорук духовного росту християнина. Велосипедист, який не крутить педалі, падає. Так і християнин, який не проповідує, духовно не росте, а занепадає.

2. Цілі Євангелизму:

      Віктор Володимирович Вознюк, адміністратор відділу Благовістя ЦХВЄУ, у своїх лекціях з предмету «Євангелизм та учнівство» виділяє три цілі Євангелизму [2]:

1. «Поповнення та зріст церков»;

     У день П’ятидесятниці Дух Святий зійшов на апостолів і так була створена церква Ісуса Христа. І відразу ж по отриманню «Сили згори» Петро почав проповідувати Євангелію. Після цієї проповіді покаялося 3000 людей, якими поповнилася церква.

2. «Відкриття нових церков»;

     Особливо плідно в цій галузі  попрацював апостол Павло, який  разом зі своєю командою відкрив  багато нових церков в Малій Азії та Греції.

3. «На свідоцтво народам».

     Звісно, що не всі, хто чує Благу Звістку, приймають її і отримують спасіння. Ісус сказав, що «мусить бути проповідана ця Євангелія Царства на свідоцтво народам усім і тоді прийде кінець». Тому кожна людина мусить почути Слово Боже, щоб потім, якщо вона не буде спасенна, не змогла в цьому звинуватити Бога, який «хоче, щоб всі спаслись», і кожному дає шанс.

3. Різновиди Євангелизму:
1. Загальний;

     У випадку такої євангелізації проповідник звертається до певної групи людей. Такі євангелізації проходять на площах, стадіонах, у великих залах. Зазвичай, організовується певне шоу, в кінці якого виголошується євангелізаційна проповідь. Участь в такому заході може приймати лише обмежене коло осіб.

2. Індивідуальний.

     При індивідуальному євангелизмі  християнин має справу лише  з однією особою. Такий спосіб є більш ефективним, ніж перший, тому, що проповідник може відповісти на проблеми, які хвилюють конкретну особу. А найефективніше цей спосіб діє, коли християнин зав’язує стосунки з невіруючим і власним життям проповідує Христа.

       Отже, Євангелизм – одна з найважливіших частин життя християнина, тому що проповідувати Євангелію від нас вимагає Христос і для цього ми створенні. Проповідуючи, ми поповнюємо існуючі і створюємо нові церкви. Кожен християнин може бути задіяний в справі Благовістя. Не всі можуть проповідувати тисячам, але своїм друзям і колегам про Христа може сказати кожен.

ІІ розділ. Особисті якості пастора для ефективного служіння

     Перенесімося в час, коли не було памперсів, і уявімо ситуацію: випускниця медичного училища вчить матір, яка народила вже шість дітей, як пеленати дитину. Це весела історія, але вона має зміст. Тут висвітлюється різниця між теорією, яку знає ця дівчина, і приктикою, якою володіє досвідчена матуся. Тому пастор перш за все повинен сам мати практику євангелізації.

1. Бажання пастора євангелізувати;

     Важко уявити ефективне євангелізаційне служіння пастора, якщо в нього немає внутрішнього бажання і потягу спасати грішників. Рейнхард Боннке писав, що кожен християнин має горіти бажанням проповідувати Євангелію для спасіння людей [1]. А коли цього внутрішнього вогню немає, Велике Доручення перетворюється в одну із заповідей для банального виконання. Якщо євангелізувати знехотя, то й люди, якщо і будуть каятись, то теж знехотя. Такий пастор не в змозі сам ефективно проповідувати спасіння і інших цьому навчити не здатен.

     Тому пастор повинен горіти для проповіді Євангелії і цим вогнем запалювати інших.

2. Досвід служіння пастора в Євангелізації як приклад для церкви;

     Павло сказав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1Кор. 11:1). Він мав велику відвагу, якщо міг це так впевнено сказати. А, що ще головніше, він сказав це, бо справді наслідував Христа. Люди в церкві беруть приклад з пастора перш за все. Його життя і служіння має бути показником, якого прагнуть досягнути члени його церкви.

      Тому, якщо пастор хоче, щоб євангелізаційне  служіння в церкві розвивалося  і приносило плід, йому потрібно  мати досвід у цій сфері. Його правильні слова з кафедри про важливість євангелізувати не матимуть достатньо ваги, якщо вони не будуть мати під собою фундаменту виконання пастором Великого Доручення. Буде смішно виглядати, якщо пастор закликатиме, щоб кожен в церкві привів в неї хоч одну людину за рік, а сам нікого до Христа не приведе. І як такий пастор зможе навчити людей, як ефективно євангелізувати і дасть поради, коли виникатимуть проблеми і перешкоди під час проповіді?

     Тому пастор має бути досвідченим  в справі Благовістя і заохочувати  до проповіді членів церкви, насамперед, своїм власним прикладом.

3. Переваги того, що пастор є засновником церкви.

     Прослухайте одну і ту ж  саму, але у виконанні різних виконавців. В більшості випадків людям здасться, що перший виконавець співав краще, ніж другий, хоч цього може насправді і не бути. Просто в людей складається перше враження, яке змінити дуже важко. Це стосується не тільки музики, а й, напевне, всіх сфер буття.

     Ця ситуація є актуальною в  церкві. Тому що перший пастор  – це ідеал для членів церкви, якого мають досягати всі інші його наступники. Тому до пастора, який є засновником церкви, відношення в ній буде зовсім іншим, ніж до всіх його наступників: він буде для людей більшим авторитетом і слухатись його будуть краще. З цих причин і успіх його служіння може бути більшим. Та й ставлення пастора до церкви, яку він «народив», буде більш обережніше і турботливіше, бо він знає, якою ціною йому дістались ці люди.

     Ось тому пастор, в якому горить  вогонь Євангелії і який є  засновником певної церкви, буде  мати більш сприятливий клімат для свого служіння. 

     Отже, в цьому розділі ми розглянули  деякі питання, які стосуються  особисто пастора і які допоможуть йому в євангелізаційному служінні в церкві і здатні зробити це служінні більш ефективним. По-перше, пастор має мати бажання та проявляти ентузіазм проповідувати Євангелію навіть тоді, коли його в церкві підтримувати не будуть, бо тільки так він зможе пробудити це бажання в інших християнах. По-друге, пастор має мати досвід євангелізаційного служіння, щоб змогти ефективно навчити і порадити членам своєї церкви, як євангелізувати людей. По-третє, якщо пастор є засновником певної церкви, то він мав і має бажання проповідувати і досвід в цій справі. Це робить його слово авторитетним для людей і вони слухаються його краще.

ІІІ розділ. Євангелізаційна діяльність пастора  в церкві

     В першому розділі ми розглянули, що таке «Євангелизм», в другому – особисті якості пастора, щоб він міг ефективно займатися євангелізаційним служінням в церкві. Нарешті в цьому розділі ми будемо розглядати практичні кроки, які має зробити пастор, щоб розвинути євангелізаційне служіння в своїй церкві.

1. Заохочення до Євангелизму:

1) Проповідь та навчання;

     Пастор в церкві має пояснити людям, що «вони створені для звершення свого служіння, для виконання своєї місії» [6;371]. Але зробити він це має обґрунтовано, щоб люди зрозуміли, в чому важливість служіння, бо воно «надає життю смисл» [6;376]. Але знову ж таки, проповідь пастора має підтверджуватись реальним життям пастора, який проповідує невіруючим і вдосконалюється в цьому.