Риторика римської імперії

Для розуміння розвитку риторики важливими є два поняття: першої софістики  і другої софістики. Вони розмежовуються значним часовим простором і змістом. Час першої софістики – це V ст. до н. е., коли вчителі риторики і водночас логіки, філософії – любомудри, – мандруючи Елладою, творили красивий світ на розумі і знаннях. Час другої софістики – це II ст. н. е. в Римській імперії, уже без пієтету логіки і філософії і без мрій вдосконалити суспільство. Це певний синтез грецької і римської культур, але обмежений групою інтелектуалів, які не можуть кардинально вплинути на суспільство. Імператорська влада не давала простору для обговорень її. Політичне красномовство зачахло. Судове красномовство, що раніше проголошувало моральні і політичні ідеали, тепер, призначене і дозоване імператором, також не мало значення в суспільстві. Воно вироджується в апологію самого себе та в інвективу на супротивника. Поживу для розвитку одержало тільки епідейктичне красномовство – безкінечні похвали богам, владі, містам, особам, речам.

Віртуози слова жартували, складаючи похвали навіть горшкам, мишам, мухам. 

Список використаної літератури

1. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності. Стилістика та культура мови. – К., 1999. Зеленецкий К. П. Частная риторика. – СПб.. 1850.
2. Кравець Л. В. Риторика як класична основа системи освіти європейських народів //Рідні джерела. – 2000. – № 4.
3. Кравець Л. В. Риторика від джерел до сучасності // Укр. мова і література. – 2000. – № 5.
4. Мацько Л. Риторика: Навч. посіб./ Любов Мацько, Оксана Мацько,. – К.: Вища шк., 2003. – 310 с.