Трудові ресурси України. Стан, проблеми та перспективи їх ефективного використання

Трудові ресурси України. Стан, проблеми та перспективи їх ефективного використання

 

 

ПЛан

 

Вступ

Під впливом якісних змін в економіці, впроваджень наукових досягнень у виробництво, подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба в подоланні суто кількісного (валового) підходу до трудових ресурсів. В результаті почали з'являтися численні публікації, присвячені людському факторові та трудовому потенціалу. Це було ознакою поступу економічної науки, який, однак, і досі ще обтяжений традиційними стереотипами мислення.

В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця  є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Недвозначно на це натякає християнська заповідь: "в поті лиця твого будеш їсти свій хліб". Носієм, персоніфікатором праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудових ресурсів, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Та вже сама спроба такого визначення свідчить про новаторські пошуки в економічній науці, яка не задовольняється традиційним понятійним апаратом.

Перші спроби застосування нових понять були зроблені економістами західних країн. Ще в 50-х роках вони почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п. В Україні кілька десятиліть економічна думка перебувала в полоні ідеологізованих догм, а тому тут гору брали кількісні показники розрахунків населення і трудових ресурсів, які були прирівняні до матеріально-сировинних факторів виробництва.

Розглянемо трудові ресурси  України з позицій сучасного  стану економічної науки, яка основний акцент робить на його демографічному вимірі, але із якнайповнішим урахуванням проблем зайнятості та соціального захисту. Ці проблеми особливо актуальні у зв'язку з глибокими кризовими тенденціями, що розвиваються в економіці, глибокими якісними трансформаціями, спричиненими переходом від командно-адміністративної до ринкової системи. Перехідні процеси в економіці найсильніше позначаються на особливостях відтворення, зайнятості та соціального захисту трудового потенціалу, що є певною мірою індикатором об'єктивних економічних процесів в Україні.

Актуальність даної теми визначена  в першу чергу об`єктивно важливою роллю трудових ресурсів у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.

Метою курсової роботи є  проблеми і перспективи ефективного  використання трудових ресурсів в перехідній економіці України.

Завдання роботи: соціально-економічна характеристика трудових ресурсів, поняття, форми та види зайнятості населення та її зв'язок з трудовими ресурсами; трудові ресурси сучасної цивілізації, особливості використання трудових ресурсів Японії; сучасний стан використання трудових ресурсів в Україні, проблеми та перспективи використання трудових ресурсів в Україні.

Об’єктом дослідження  даної роботи є трудові ресурси.

Предметом дослідження  є трудові ресурси України: стан, проблеми та перспективи їх ефективного  використання.

Методи, які використовувались при написанні курсової роботи: теоретичний аналіз, аналіз статистичного та фактичного матеріалу, графічний метод, розрахунки.

 

Розділ 1.  Поняття трудових ресурсів та їх зв'язок із зайнятістю населення

1.1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів

Вироблення ефективної державної  демографічної політики з метою  впливу на процеси відтворення населення  та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина  працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Рис.1.1. Динаміка чисельності населення  України

 

Щоб зрозуміти сутність поняття  "трудові ресурси", треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

• осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
• осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно);
• осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки —з 55, чоловіки — з 60 років).

Залежно від здатності працювати  розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
• працюючі особи пенсійного віку;
• працюючі особи віком до 16 років.

Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.

Зауважимо, що в Україні за останні  роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку (табл. 1.1).

Відповідно до рекомендацій МОП  і міжнародних конференцій статистиків праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне.

Економічно активне населення  — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів  і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих із безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

Таблиця 1.1

Економічна активність населення, тис.

 

	2000	2001	2002	2003
Економічно активне населення
у віці 15-70 років	23127,4	22755,0	22701,7	22614,2
у працездатному віці	21479,6	21251,0	21117,7	20994,7
Зайняте населення
у віці 15-70 років	20419,8	20238,1	20400,7	20554,7
у працездатному віці	18797,3	18748,9	18830,1	18949,7
Безробітне населення (за методологією МОП)
у віці 15-70 років	2707,6	2516,9	2301,0	2059,5
у працездатному віці	2682,3	2502,1	2287,6	2045,0
Економічно неактивне  населення
у віці 15-70 років	13275,3	13528,9	13582,2	13669,6
у працездатному віці	7581,9	7919,9	8053,2	8176,2
Рівень економічної  активності,   відсотків  до всього населення  відповідної вікової групи
у віці 15-70 років	63,5	62,7	62,6	62,3
у працездатному віці	73,9	72,8	72,4	72,0

 

Економічно неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:

• учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
• особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
• особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;
• особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;
• особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;
• інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Використання робочої сили в  процесі праці передбачає її відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази. Це фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу  і фаза використання.

Фаза формування характеризується:

• природним відтворенням, тобто народженням людей та досягненням ними згодом працездатного віку;
• відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв'язок, тощо);
• одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу  робочої сили характеризується розподілом її за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.

Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

Фаза використання полягає у  використанні економічно активного  населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.

Усі фази органічно пов'язані між собою.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний  типи відтворення робочої сили.

Екстенсивне відтворення означає  збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості. Це — зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення (розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення; просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівнює числу смертей на 1000 осіб населення; звужене відтворення — не тільки відсутній природний приріст, а й відбувається його абсолютне зменшення — депопуляція), що пов'язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також із зростанням дитячої смертності.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція до зменшення  чисельності населення України, його економічно активної частини.

Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці. В сучасних умовах в Україні цього не відбувається.

Важливе значення для раціонального  формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи  їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

• зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
• баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;
• балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;
• балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;
• балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;
• баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків  розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

1.2. Поняття, форми та види  зайнятості населення та її зв'язок з          трудовими ресурсами

Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості.

Зайнятість населення являє  собою діяльність частини населення  щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому  полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.