Особливості господарської діяльності казенних підприємств

Вступ

      Актуальність  теми дослідження. Державне підприємство являє собою організаційно-правову  форму підприємства, заснованого  на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об’єктом  права державної власності. Підприємству як суб’єктові права це майно належить на праві повного господарського відання. Це право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном «на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства». Оскільки державне підприємство є суб`єктом права повного господарського відання майном, а не суб’єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія – правовий режим майна державних підприємств (ст.. 37 Закону України «Про власність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути державних підприємств розробляються на підставі Типового статуту державного підприємства, затвердженого 22-28 квітня 1993 р. Мінекономіки, Мінпраці, Мінфіном та Фондом державного майна України), управління майном, розподілу прибутків тощо.

      Державні  підприємства як суб’єкти однієї форми  власності (організаційної форми) поділяються  на види: а) державні підприємства, засновані  на державній власності; б) державні підприємства, засновані на республіканській (Автономної Республіки Крим) власності; в) казенні підприємства. Усі ці підприємства – державні юридичні особи.

      Особливим видом підприємства, заснованого  на державній власності, є казенне  підприємство. Майно, що є у державній  власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому не на праві повного господарського відання, а на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє і користується зазначеним майном. Розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління державним майном, що належить до основних фондів підприємства, казенне підприємство може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті.

      Важливе значення для правового регулювання діяльності казенних підприємств мають постанови Кабінету Міністрів України «Про перетворення державних підприємств у казенні» від 30 червня 1998 р. №987, якою визначено перелік державних підприємств, що мають бути перетворені на казенні; «Про типовий статут казенного підприємства» від 16 червня 1998 р. №914, якою затверджено Типовий статут казенного підприємства, та «Про деякі питання управління казенними підприємствами» від 22 липня 1998 р. №1129, якою, зокрема, затверджено Положення про складання плану розвитку казенного підприємства та Положення про складання фінансового плану казенного підприємства.

      Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження  самостійної роботи.

      Об’єктом  дослідження самостійної роботи є законодавство України.

      Предмет дослідження – правове становище  казенного підприємства.

      Метою самостійної роботи є дослідження  правового становища казенного  підприємства. 
 
 
 
 

1. Поняття казенного підприємства

Відповідно  до ст. 76 Господарського кодексу України: 

1. Казенні підприємства  створюються у галузях народного  господарства, в яких:

• законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
• основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;
• за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
• переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
• приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

 
2. Казенне підприємство створюється  за рішенням Кабінету Міністрів  України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.  
 
3. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.  
 
4. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.  
 
5. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.  
 
6. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Таким чином, із числа державних підприємств цей Кодекс виділяє ще одну групу – казенні підприємства. Законодавець обмежив створення казенних підприємств окремими сферами діяльності, до яких відносяться випадки, коли:

• законом встановлено монополію держави на виробництво продукції або надання послуг тільки підприємствами, що відносяться до державної власності;
• понад п’ятдесят відсотків продукції, що виробляється підприємством, або послуг, що ним надаються, споживає держава в особі її органів або суб’єктів господарювання;
• підприємство є суб’єктом природних монополій;
• продукція, що виробляється підприємством, або послуги, що ним надаються, є суспільно необхідними, але не можуть бути рентабельними (якщо вони становлять понад 50 відсотків виробничої програми підприємства);
• приватизація майна (цілісних майнових комплексів) заборонена законодавством.

В Україні певні  види господарської діяльності дозволено  здійснювати тільки підприємствами державної форми власності. Ці види не можуть бути передані іншим суб’єктам, і конкуренція в цих сферах неможлива. До таких видів господарської діяльності відносяться виготовлення грошових знаків, цінних паперів, державних нагород, здійснення спеціального (урядового) зв’язку, виробництво армійського озброєння, експлуатація ядерних об’єктів тощо.

      Виходячи  з характеру здійснення державними органами та іншими суб’єктами певних функцій держава створює передумови їх існування, замовляючи державним підприємствам продукцію або послуги, які переважно споживають (отримують) зазначені суб’єкти. Такі підприємства також підпадають під статус казенних. Прикладами таких підприємств є суб’єкти підприємницької діяльності державної форми власності, що здійснюють обслуговування органів держави (Державне підприємство «Укрспецюст», Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підприємства з ремонту військового обладнання (заводи з ремонту бронетанкового озброєння, гелікоптерів, іншої техніки), підприємства, що виробляють комплектуючі деталі подвійного призначення (заводи з випуску оптичних виробів, радіо продукції) та інші).

      Третя категорія казенних підприємств  представлена підприємствами, діяльність яких регламентується Законом України  «Про природні монополії». Природною  монополією є стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв`язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). Законодавство про природні монополії складається з Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про транспорт», «Про електроенергетику», інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

      Суб’єкти  природних монополій діють у  таких сферах:

• транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
• транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;
• транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
• передача та розподіл електричної енергії;
• користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
• управління повітряним рухом;
• зв'язок загального користування;
• централізоване водопостачання та водовідведення;
• центральне постачання теплової енергії;
• спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

   Перелік суб’єктів природних монополій  складається та ведеться Антимонопольним  комітетом України відповідно до його повноважень.

     Четверту  групу казенних підприємств становлять підприємства, діяльність яких суспільно необхідна, але не є рентабельною.

     П’ята група складається з державних  підприємств, приватизація яких заборонена законодавством. Це підприємства, які  хоч і можуть бути приватизовані, але на сьогодні вони потрібні державі для виконання певних функцій. 

     Частина друга статті 76 регламентує порядок  створення казенного підприємства, а також його реорганізації та ліквідації.

      Створення казенних підприємств здійснюється шляхом видання постанови Кабінету Міністрів України. Діючі казенні підприємства створені на базі існуючих державних підприємств у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України «Про перетворення державних підприємств у казенні» від 30 червня 1998 р. та постановами Кабінету Міністрів України з однаковими назвами – «Про внесення зміни до переліку державних підприємств, які перетворюються у казенні» від 29 січня 1999 р. №105, від 10 травня 1999 р. №791, від 13 грудня 1999 р. №2295, від 15 жовтня 2001 р. №1344 (16,136).

      Правовий  режим майна державних підприємств – право оперативного управління. У кожному окремому випадку створення казенного підприємства в його статуті зазначаються повноваження щодо використання закріпленого за ним майна.

     Казенному підприємству притаманні всі ознаки юридичної особи.

      Статут  казенного підприємства затверджується, а його керівник призначається тим органом, до сфери управління якого входить конкретне підприємство. Цей же орган надає дозвіл на здійснення певних видів діяльності, визначає ті види продукції (робіт, послуг), для виготовлення (виконання) і реалізації якої створено таке казенне підприємство.

      У фірмовому найменуванні казенного  підприємства має зазначатися, що воно відноситься до категорії казенних. Відповідно, слова «казенне підприємство»  повинні міститися в його фірмовій символіці: на вивісці, круглій печатці, кутовому штампі, фірмовому бланку. 

2. Особливості господарської діяльності казенних підприємств

Згідно ст. 77 ГК:

1. Казенне підприємство  здійснює господарську діяльність  відповідно до виробничих завдань  органу, до сфери управління якого воно входить.  
 
2. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.  
 
Для закупівель матеріально-технічних ресурсів казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" .  
 
3. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень. 
 
4. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить. 
 
5. Джерелами формування майна казенного підприємства є:

• державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;
• кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
• цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;
• кредити банків;
• частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;
• інші джерела, не заборонені законом.