Встановлення дипломатичних відносин та організація дипломатичних представництв

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Декабря 2010 в 20:26, реферат

Описание

Виникнення будь-якої нової держави, згідно з принципами міжнародного права, означає її входження у міжнародне співтовариство як рівноправного суб'єкта. А тому з самого початку така держава в повному обсязі наділена міжнародною правоздатністю, зокрема, правом вступати у дипломатичні зносини з іншими суб'єктами міжнародного права.

Оскільки дипломатичні зносини являють собою двосторонній процес, то відповідною важливою умовою є бажання інших держав їх підтримувати. У цьому випадку значущою передумовою виступає взаємна згода.

Міжнародно-правова процедура встановлення дипломатичних зносин охоплює декілька взаємозв'язаних стадій, що включають дипломатичне визнання, обмін дипломатичними представництвами або підтримання дипломатичних контактів іншими методами.

Содержание

1. Юридичні підстави встановлення дипломатичних відносин…………3

2. Відкриття дипломатичного представництва………………………….9

3.Порядок призначення глави та членів дипломатичного представництва…………………………………………………………………..14

4. Персонал дипломатичного представництва…………………………24

Список використаних джерел…………………………………………38

Скачать (39.00 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Работа состоит из  1 файл

Дип корпус.doc

— 157.00 Кб (Скачать документ)
justify">     1. Зацікавлені держави мають визначати  чисельність співробітників представництва  за вираженою чи мовчазною згодою.

     2. У випадку, якщо такої згоди  не досягнуто, держава перебування  в межах, які "вона вважає  розумними і нормальними, враховуючи  обставини та умови, існуючі  в державі перебування, і потреби  цього представництва" може обмежити  чисельність співробітників іноземних представництв. Таким чином, у випадку спору остаточне рішення повністю залежить від держави перебування.

     3. Право визначати, які межі вважаються  розумними і нормальними, належить  державі перебування. 

     4. Держава перебування може також,  на тих самих підставах і без дискримінації, відмовитись прийняти службових осіб будь-якої категорії.

     Поза  цим Віденська конвенція допускає також обмеження персоналу посольств  і місій згідно зі ст. 7 (передусім  стосовно військових аташе) і ст. 8 (використання на дипломатичній роботі місцевих громадян або громадян третіх держав). Основним недоліком ст. 11 Віденської конвенцій те, що вона передбачає певну нерівність між акредитуючою державою і державою перебування.

 

     Список  використаних джерел:

     1. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник/ За ред. В.Г. Буткевича. - К.: Либідьб 2004 - 816 с.

     2. Репецький В.М. Дипломатичне і  консульське право: Підручник. - 2-ге  вид., перероблене і доп. - К.: Знання, 2006. - 372 с. 

     3. Черкес М.Ю. Міжнародне право:  Підручник. - 5-те виданняб випр. і доп. - К.: Знання, 2006 - 397 с.

Информация о работе Встановлення дипломатичних відносин та організація дипломатичних представництв