Світова валютна система

Її визначальними  рисами є:

        • визнання міжнародними резервними  та розрахунковими валютами поряд  із доларом США валют інших  країн та СДР. Після краху Бреттон-вудської системи, виявилася тенденція переходу до полівалютної резервної та розрахункової систем. Як резервні валюти використовуються німецька марка, швейцарський франк, а з 1975р. уперше в цій ролі почала використовуватися японська єна, після чого питома вага американського долара у валютних резервах центральних банків значно скоротилася. Базою Ямайської валютної системи було проголошено СДР — спеціальні права запозичення у МВФ. Ця міжнародна розрахункова одиниця мала стати основою валютних паритетів та курсів, провідним міжнародним платіжно-розрахунковим засобом. СДР отримала статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей. Проте фактично зберігається доларовий стандарт, бо ця валюта продовжує займати важливе місце у міжнародних розрахунках (2/3 усіх розрахунків), офіційних валютних резервах, у валютному «кошику» СДР (39%);

        • витіснення золота з міжнародних  розрахунків скасуванням золотих  паритетів валют та офіційної ціни на золото. МВФ було доручено повернути країнам-членам 1/6 частину золотого запасу, яку було внесено раніше у вигляді оплати квот, та реалізувати через аукціони частину золотих запасів. МВФ припинив приймати золото як оплату квот та як проценти за кредит. Це означало повну демонетизацію золота у сфері міжнародних валютних відносин. Відповідно до цього у Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота. Водночас золото залишається у складі офіційних золотовалютних резервів країн як високоліквідний товар.

        • офіційне визнання «плаваючих»  валютних курсів, тобто тих, які  встановлюються на валютному  ринку залежно від попиту та  пропозиції. Це не означає відсутності будь-якого втручання держав у валютний ринок. Центральні банки через валютну інтервенцію обмежують коливання курсів своїх валют, але не навколо раніше фіксованих паритетів, а навколо ринкових курсів, що стихійно складаються. Водночас посилюється міждержавне валютне регулювання та контроль за функціонуванням світової валютної системи через МВФ. Фонд має повноваження щодо нагляду за валютною політикою країн-учасниць. З метою валютної стабілізації розширені масштаби взаємних кредитів через МВФ для покриття дефіцитів платіжних балансів, посилена координація діяльності міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій.

        • Ямайська угода фактично  зафіксувала відносини, що вже  склалися у світі, для яких давно було характерним домінуюче становище долара США. Разом з тим Ямайська угода узаконювала тенденцію до валютного поліцентризму.

 

3. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

Утворення валютно-кредитних  і фінансових інститутів Європейського Союзу, особливості їх функціонування пов’язанні з певними етапами розвитку європейської економічної інтеграції. Основними елементами валютної інтеграції є: режим спільно плаваючих валютних курсів; валютна інтервенція; утворення колективної валюти як міжнародного платіжно-резервного засобу; спільні фонди взаємного кредитування країн-членів для підтримки курсів валют; міжнародні регіональні валютно-кредитні і фінансові організації для валютного й кредитного регулювання.

Уже із самого початку  функціонування Європейського економічного співтовариства відповідно з Римським договором було утворено Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейський фонд розвитку (ЄФР), згодом виникли й інші інститути. Валютно-кредитні й фінансові організації ЄС є складовими елементами Європейської валютної системи, вищим досягненням еволюції якої стало утворення Європейського валютного союзу.

Європейська валютна  система (European Monetary System — EMS) була утворена в 1979 р. з ініціативи урядів Франції та ФРН.

Для полегшення взаємних розрахунків у 1961 р. було уведено  європейську розрахункову одиницю (ЄРО), яка мала золотий вміст і профункціонувала до 1972 р. В 1979 р. розрахунковою одиницею стала ЕКЮ (European currency unit — ECU). Вона розраховувалась на основі валютного кошика з 12 валют. Емісію ЕКЮ здійснював ЄФВС. Вона виконувала такі функції: була еталоном вартості в системі обмінного курсового механізму; індикатором відхилення ринкових курсів валют; рахунковою одиницею в операціях по валютним інтервенціям; засобом розрахунку між центральними банками.

Відповідно  до Маастрихтського договору почалося формування Економічного й валютного союзу. Було засновано Європейський валютний інститут (ЄВІ), який здійснював безпосередньо підготовку Європейського валютного союзу — ЄВС (European Monetary Union — EMU). Європейський валютний інститут прийшов на зміну Європейському фонду валютного співробітництва, який вичерпав свої функції. Одним з головних завдань ЄВІ було створення умов для введення нової міжнародної валютної одиниці — євро.

Для запровадження  євро в обіг держави мали виконати умови, які відомі як критерії конвергенції:

• темпи інфляції не повинні перевищувати більше ніж  на 1,5% середнього показника у трьох  країнах з найменшим зростан-ням цін;

• відсоткові ставки по довгостроковим кредитам не повинні  пе-ревищувати 2% відсотка середнього показника  для трьох країн з найменшим зростанням цін;

• дефіцит державного бюджету не повинен бути більшим ніж 3% від ВВП;

• державний  борг не може перевищувати 60% ВВП;

• протягом двох років валюта не повинна девальвуватися і її об-мінний курс не повинен виходити за межі коливань обмінних курсів, установлених у рамках Європейської валютної системи.

Свої функції ЄВІ виконав до початку 1999 р., коли євро замінив ЕКЮ. З цього часу йому на заміну приходить Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ).

Європейський інвестиційний  банк — ЄІБ (European Investment Bank — EIB) утворено в 1958 р.; місцезнаходження — м. Люксембург. Основні цілі ЄІБ:

• фінансування капіталовкладень в економіку країн ЄС;

• освоєння найменш розвинутих регіонів ЄС;

• реконструкція  і будівництво підприємств, які не можуть бути здійснені силами однієї країни;

• модернізація галузевої структури економіки;

• створення  спільних господарських об’єктів, що являють інте-рес для країн ЄС;

• розвиток пріоритетних галузей.

Європейська система  Центральних банків (ЄСЦБ) почала функ-ціонувати з 1999 р. Її основні цілі:

• забезпечення цінової стабільності;

• розробка й  реалізація єдиної грошової політики;

• здійснення валютних операцій згідно з Маастрихтським дого-вором;

• управління офіційними валютними резервами держав-членів;

• зміцнення  платіжної політики.

Серцевиною  ЄСЦБ є Європейський центральний банк — ЄЦБ

(European Central Bank —  ECB). Він міститься у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Основні його функції:

• контролювання грошової маси в обігу;

• встановлення базисних процентних ставок;

• встановлення ліміту бюджетних витрат. Емісія євро здійснюється національними центральними банками.

В 2002 р. євро замінив  національні валюти в обігу. Велика Британія не приєдналася до Європейського валютного союзу.

Організаційно ЄЦБ складається з Виконавчого правління, Управлінської ради, Загальної ради.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

ЄС так само як і весь світ пережив фінансову  кризу, і працює над усуненням  його наслідків.

Як відомо, у  найважчому становищі опинилася  Греція. Давно існували сумніви в  платоспроможності Греції в ситуації високого бюджетного дефіциту, невиконання  бюджету і низького зросту економіки  в остаточному підсумку обернулися найбільш серйозним випробуванням  з усіх, з якими 16 країнах єврозони довелося зіткнутися за 11 років її існування.

Турбота про  здоров'я євро поширилося від Греції до Португалії і від Іспанії до Італії і є наслідком не просто кризи боргових зобов'язань.

У Інтерв'ю з Handelsblatt глава Центробанку Італії Маріо Драгі визначив дві першочергові завдання, які найближчим часом необхідно  вирішити ЄС:

1. Допомогу Греції - розробка реального бюджету,  який повинен бути швидко втілено  в життя, 

2. Розширення  концепції Пакту стабільності  та зростання ЄС - підвищення її  ефективнішою за допомогою структурних  реформ.

Напевно, Європейське  співтовариство впорається з кризою, але його наслідки для економіки, на думку експертів, можуть виявитися  важкими.

Європейська валютна  система як порівняно молода система  продовжує розвиток і «налагодження» механізмів свого існування. Саме існування  такої системи можна визначити  як грандіозний економічний експеримент. І результати цього економічного експерименту: позитивні чи негативні - буде визначений тільки наступними поколіннями. Одне безперечно - будь-які види економічного співробітництва й економічної  взаємодії стимулюють ріст і різноманітність  світових економічних відносин.

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Азріліяна О.М. Економічний  словник. М.: Інститут нової економіки, 2009. -1152с.;
2. Виноградов Д.В. Дорошенко М.Є. Фінансово-грошова економіка: навчальний посібник, М.: Ізд.дом ГУВШЕ, 2009. - 828 с.;
3. Моісеєв С.Р. Міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінансові ринки, М.: Московський міжнародний інститут економетрики, фінансів і права, 2003. - 245 с.;
4. Красавіна Л.М. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини, М.: Фінанси і статистика, 2000. - 233 с.;
5. Періодична література
6. Афанасьєв О.В. Аналіз етапів формування моделі всесвітньої валютної біржі / / Економічні стратегії. - 2007. - № 07. - С. 126-131;
7. Кравець О. Приклад створення наднаціональних валют виявився заразливий. - 19.05.2006 / / Компанія (діловий тижневик) / / Режим доступу [http://www.ko.ru];
8. Кошелев В.М. Координація податкової політики країн - членів Європейського союзу / / Режим доступу [http://wivol.ru/35.html];
9. Євростат / / Дефіцит бюджету в єврозоні (дані 2008 року) / / Режим доступу [http://ec.europa.eu/eurostat]
10. Сайт Європа. Історія грошово-кредитного співробітництва (Європейська валютна система) / / Режим доступу [http://europa.eu];