Характеристика властивостей грошей. Світова валютна система

Міністерство  освіти і науки, сім'ї, молоді та спорту України 

Національний  університет харчових технологій 

факультет Економіки і Менеджменту 

кафедра: фінансів 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

з дисципліни: Гроші та кредит 
 
 
 

студентки 3 курсу

факультету  «Економіка і менеджмент»

спеціальність « Менеджмент організації»

заочна  форма навчання

( ЗМен.Орг.) 
 

Бабенко Анни Володимирівни 
 
 
 
 
 
 

                                             Київ-2011

Питання контрольної роботи (варіант 2):

1. Характеристика  властивостей грошей.

                            2. Світова валютна система. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Характеристика властивостей грошей 

     Гроші по своєму походженню - це товар. Вони також  володіють двома властивостями  товару:

• споживчою  вартістю (у виді прикраси - задовольняють естетичну потребу, у виді молотка - потреба в забиванні цвяхів);

• ціною, оскільки на добування золота також  витрачається визначена кількість  суспільно-необхідної праці.

     Найбільш  характерна риса грошей – їх висока ліквідність.

     Виконуючи роль загального еквіваленту, гроші є єдністю трьох властивостей:

     1. Властивість безпосередньої обмінюваності  грошей виявляється в процесі  обороту товарів або їх реалізації, коли частина грошових доходів населення може перетворитися на різні товари народного вжитку, тоді як грошові кошти, призначені для відшкодування витрачених засобів виробництва і розширення виробництва, не можуть бути направлені для покупки предметів особистого вжитку. Проте і в першому, і в другому випадках гроші безпосередньо (без посередників) обмінюються на товари і послуги.

     2. Властивість грошей як самостійної форми мінової вартості виявляється в тому, що в ході процесу виробництва прирівнювання праці, що міститься в товарах, відбувається через зіставлення цін товарів з грошима. Товари виражаються через ціни як мінові вартості, а гроші виступають загальним еквівалентом. Гроші як форма вартості володіють відомою самостійністю руху (вони можуть накопичуватися в заощадженнях, обслуговувати економічні стосунки між окремими особами). Але гроші не можуть перетворюватися на форму абсолютного багатства, оскільки рух витрат праці не завжди виступає як реальна товарна вартість (наприклад, облік вартості основного капіталу вимагає брати до уваги інфляційні тенденції, які впливають на перерозподільні процеси).

     3. Властивість грошей як зовнішньої речової міри праці полягає в тому, що, прирівнюючись до грошей, товари виражають і вимірюють закладену в них суспільну працю в зовнішній, речовій мірі, тобто в грошовій вартості. 

Світова валютна система 

      Світова валютна система (СВС) - це валютно - фінансовий механізм зовнішньоекономічних зв'язків і форма організації  міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавними угодами.

     СВС базується на функції світових грошей. Вони служать світовим платіжним коштом, світовим купівельним коштом і матеріальним втіленням суспільного багатства.

     У ролі світових грошей у різні періоди  часу виступали:

1) золото;

2) найбільш  сильна і стійка валюта окремих  країн. У 19 столітті і до 1-ї  світової війни - це англійський  фунт стерлінгів. Після 2-ї світової війни - долар США.

3) використовуються  спеціальні права запозичення  (з 70 -х років) шляхом порівняння  середньозваженого курсу однієї  валюти до визначеного набору  інших валют. З 1січня 1981р.  по 1996 р. валютний кошик включав 5 валют:

40% - долар  США;

21% - марка  ФРН;

17% - японська  йєна;

11% - англійський  фунт стерлінгів;

11% - французький  франк.

4) ЕКЮ  - грошова одиниця країн Європейського  союзу.

     Валютний  курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни в міжнародних валютних одиницях. В основі формування курсів валют знаходяться вартісні пропорції обміну - інтернаціональні вартості визначеної кількості товарів і послуг, що представляються тією чи іншою грошовою одиницею. На практиці вартісні пропорції обміну валют одержують відображення у виді співвідношення купівельної спроможності валют.

     Безпосередньо на курс валюти впливають стан її платіжного балансу, міждержавні розходження  процентних ставок на грошових ринках різних країн, ступінь використання валюти даної країни на євроринку й у міжнародних розрахунках, довіра до валюти країни і т. д.

     Валютні курси, що плавають - курси, що складалися в залежності від попиту та пропозиції на ту чи іншу валюту. З метою створення  умов валютної стабільності країни укладають міжнародні угоди, що стають основою валютних систем.

     Бреттон - Вудська валютна система ( 1944 р., американське місто Бреттон - Вудс). Її основні риси:

     1) роль бази для встановлення  паритетів усіх валют-учасників  нарівні з золотом виконує долар США;

     2) долари, що знаходились в межах  країн - учасниць, без проблем  обмінювалися на американське  золото за твердою ціною - 35 доларів за унцію (31,1 грама)  золота;

     3) у світовому обороті в якості  резервних і платіжних коштів  поряд із золотом використовуються долар США й англійський фунт стерлінгів.

     Девальвація - офіційно оголошене зниження золотого змісту грошової одиниці і відповідне зменшення її курсу стосовно долара США. Звичайно проводять в умовах пасивного платіжного балансу, росту  інфляції, зниження темпів росту ВНП. Девальвація стимулює експорт товарів із країни в провідну.

     Ревальвація валют - явище, протилежне девальвації, тобто офіційно оголошене підвищення золотого змісту національної грошової одиниці і відповідне підвищення її валютного курсу стосовно долара США. Ревальвація проводиться при хронічно активному сальдо платіжного балансу. Після 1945 р. ревальвацію своїх валют проводили ФРН, Японія, Швейцарія.

     У березні 1973 р. у зв'язку з кризою долара США, Великобританія, Японія, Канада, ФРН, Франція, Італія й інші країни підписали угоду про перехід від фіксованих паритетів до валютних курсів, що плавають. Офіційно кінець існування Бреттон - Вудської валютної системи був покладений Ямайськими угодами 1976-1978 р. Цими угодами передбачалося:

- скасування  золотих паритетів валют і  офіційної ціни золота;

- закріплення  в ролі світових грошей замість  золота ведучих національних  валют;

- легалізація  валютних курсів, що плавають.

     З метою стимулювання інтеграційних  процесів у березні 1979 р. між країнами Європейського економічного співтовариства (нині Європейський союз (ЄС)) була створена Європейська валютна система (ЕВС). Ключовим моментом є створення європейської валютної одиниці - ЕКЮ, курс якої встановлюється на базі кошика 12 валют країн - членів ЕВС. ЕКЮ використовується як база для встановлення курсових співвідношень між валютами країн - членів ЕВС, коштом розрахунків між їхніми центральними банками.

     У червні 1996 р. були визначені нові параметри  ЕВС, які набрали сили з 1 січня 1999 р. одночасно з початком функціонування Валютного союзу. У країнах ЄС була введена єдина колективна валюта "євро".

      Розрізняють національне і міждержавне регулювання  валютних курсів. Основними органами національного регулювання виступають центральні банки і міністерства фінансів.

     Міждержавне регулювання курсів валют здійснюють, ЕВС і інші організації.

     Регулювання курсових співвідношень спрямовано на згладжування різких коливань валютних курсів, забезпечення збалансованості зовнішніх платіжних позицій країни, на створення сприятливих умов для розвитку національної економіки, стимулювання експорту.

     Основні методи регулювання валютних курсів - валютні інтервенції, дисконтна  політика, валютні обмеження і валютний контроль.

     Валютна інтервенція - це операція купівлі або  продажу іноземної валюти Центральним банком країни ; метою підтримання ринкового курсу національної валюти на рівні, бажаному для влади, з точки зору економічної політики, що проводиться урядом.

     Центральний банк продає іноземну валюту зі своїх  резервів, якщо вважає за необхідне  підтримати курс національної валюти на високому рівні, й, навпаки, скуповує її, якщо вважає, що курс національної валюти на ринку надто завищений  і не стимулює розвитку експорту.

     Валютні інтервенції здійснюються в тому разі, коли на ринку спостерігаються  короткострокові зміни в попиті й пропозиції. Центральний банк очікує швидкого відновлення попередньої  рівноваги. Якщо такі зміни мають  довгостроковий характер, зумовлений глибинними макроекономічними процесами, валютні інтервенції не приведуть до позитивного результату Вони можуть лише відтягнути відповідні зміни валютного курсу на якийсь час, протягом якого уряд повинен застосувати заходи щодо врівноважування платіжного балансу. В іншому випадку після вичерпання валютних резервів неминуче ще більш катастрофічне потрясіння валютного ринку.

     Офіційні  резерви центральних банків складаються  головним чином із вільно конвертованих  валют — близько 82 % усіх резервів (з них: у середньому 60 % - у доларах США, 15 % - у євро, 10 % - у японських єнах) і монетарного золота (приблизно 5 %).

     Дисконтна політика — це система заходів  центрального банку щодо встановлення і періодичної зміни облікової  ставки за кредитами, що надаються комерційним банкам, з метою впливу на динаміку валютного курсу, стан платіжного балансу і рух капіталів, а також динаміку кредитних вкладень, грошової маси і цін. Отже, реалізація дисконтної політики центрального банку має як внутрішній, так і зовнішній аспект.

     Зовнішній аспект дисконтної політики передбачає вплив на динаміку валютного курсу  через стимулювання припливу або  ж відпливу капіталів, чому активно  сприяє зміна ринкової норми процента, позаяк капітали переміщуються між  країнами у пошуках найбільш ефективних з погляду прибутковості сфер їх застосування.

     За таких обставин підвищення процентних ставок на ринку збільшує попит на національну валюту як об’єкт інвестування, що веде до підвищення її курсу внаслідок припливу іноземних капіталів.

     У разі зниження офіційної облікової ставки та відповідної реакції ринкових ставок процента має місце відплив короткострокових капіталів у ті країни, де рівень банківських ставок перебуває на вищому рівні, що зумовлює зниження курсу національної валюти.

     Отже, збільшуючи облікову ставку, центральний банк сприяє зміцненню національної валюти, а знижуючи  - її послабленню.

     Валютні обмеження - це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і паправлених на обмеження валютних операцій. Валютні обмеження передбачають:

• регулювання переказів і платежів за кордон.
• заборону вільного продажу і купівлі іноземної валюти.
• обов”язкову передачу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом.

   Валютний  контроль - це система контролю уряду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти. Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов’язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.