Розвиток системи стимулювання ЗЕД підприємств в Україні

    Із  сказаного вище випливає висновок про  необхідність невідкладного формування цілісної системи заходів стимулювання експорту. Такими заходами підтримки українських експортерів могли б стати наступні:

    1. Проведення ревізії законодавства  України, що регулює зовнішню  економічну діяльність; внесення  змін, які б забезпечили реалізацію  наведених вище стратегічних  пріоритетів України та адаптацію  національного законодавства до норм СОТ. Ці заходи треба вживати паралельно з активізацією переговорного процесу щодо набуття Україною членства в СОТ

    2. Розробка і реалізація національної  програми підвищення конкурентоспроможності  виробників у стратегічно важливих  для України секторах; створення комплексів технологічно пов'язаних конкурентноспроможних (на міжнародних ринках) виробництв, здатних нарощувати експорт як товарів, так і науково-технічних, інжинірингових, освітніх, інформаційних та інших послуг. Така програма мала б, зокрема, передбачати наступні пріоритети.

    Розвиток  комплексу конкурентноспроможних  виробництв на основі вітчизняного АПК, експортна спеціалізація по окремих  видах сільськогосподарської продукції (зерно, олійне насіння), переробної і  харчової промисловості (м'ясопродукти, окремі молокопродукти, олія, цукор, кондитерські вироби, алкогольні та безалкогольні напої), сільськогосподарські машини та обладнання для харчової промисловості.

    Розвиток  спеціалізованого, зорієнтованого на міжнародні ринки, комплексу виробництва ракетної та авіаційної техніки (насамперед, будівництво транспортних літаків); підтримка військово-промислового комплексу, передусім по напрямах, які вже сьогодні мають перспективи виходу на зовнішні ринки (бронетехніка, техніка ППО, стрілецька зброя, інженерна техніка).

    Створення нового виробничого комплексу на основі галузей по видобутку рідкоземельних металів, розвитку мікроелектроніки (в  т.ч. з використанням нових космічних  технологій), випуску комп'ютерів, побутової  електроніки та іншої техніки; залучення в цей комплекс іноземного капіталу з метою прискореної модернізації і створення нових виробництв.

    Формування  нового наукомісткого комплексу  на базі виробництв, які безпосередньо  пов'язані з реалізацією перспективних  науково-технічних досягнень, а також наукових установ Національної академії наук і провідних університетів України - в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури, нових високоякісних матеріалів тощо.

    Істотне розширення та модернізація транспортного  комплексу і транспортної інфраструктури України для реалізації транзитних функцій в напрямах Схід - Захід і Північ - Південь. Мова йде про всі види перевезень з використанням трубопровідного, залізничного, автомобільного, морського і повітряного транспорту.

    Створення в Україні комплексу розвитку міжнародного туризму - на основі широкого залучення іноземного капіталу в розвиток відповідної інфраструктури.

    3. Підвищення конкурентоспроможності  підприємств-експортерів шляхом  створення маркетингових і сервісних  мереж на пріоритетних закордонних ринках. В такі мережі слід залучати капітал та комерційні можливості авторитетних місцевих компаній і банків, що володіють інформацією про стан ринку та відповідними комерційними контактами. Держава могла б ініціювати цей процес через заснування на найбільш важливих ринках торгових домів, бізнес-центрів і технічних центрів на акціонерних засадах, спільно з комерційними і банківськими структурами України.

    4. Збільшення закупівель за кордоном  ліцензій на новітні технології (ноу-хау), машини, устаткування і прилади з метою створення нових конкурентноспроможних національних виробництв. На думку експертів УЦЕПД, для цього Державний інноваційний фонд України варто перетворити в акціонерну комерційну структуру із залученням державного і приватного українського капіталу.

    5. Більш активне впровадження в  Україні міжнародних стандартів, вимог і процедур сертифікації, які забезпечать відповідність  національної продукції та послуг  міжнародним стандартам, розробка  і реалізація відповідної національної програми; скорочення до виправданого мінімуму переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації при експорті; поширення практики визнання українських сертифікатів за кордоном.

    6. Вжиття заходів політичного, дипломатичного  і законодавчого характеру, які б сприяли участі України в крупних міжнародних (виробничих, науково-технічних, науково-виробничих) коопераційних проектах у пріоритетних для вітчизняної економіки галузях.

    7. Прискорена інформатизація економіки  та зовнішніх економічних зв'язків України на різних ієрархічних рівнях. Цьому сприятиме вжиття наступних заходів: створення комплексної інформаційної системи в галузі зовнішньої економічної діяльності і державного моніторингу за здійсненням експортно-імпортних операцій; створення єдиної інформаційної бази даних тендерів, що проводяться в зарубіжних країнах; розробка заходів щодо державної інформаційної підтримки вітчизняних підприємств, що беруть участь у міжнародних тендерах; впровадження в практику господарської діяльності міжнародних стандартів бухгалтерського і статистичного обліку; стимулювання підключення суб'єктів зовнішньої економічної діяльності до міжнародних інформаційних мереж (наприклад, шляхом звільнення продаж комп'ютерної техніки та надання Інтернет-послуг від ПДВ, а імпорту відповідних комплектуючих та унікального обладнання - від сплати мита).

    8. Вдосконалення фінансових механізмів  регулювання діяльності експортерів. 

• Пряме фінансування експорту. Здійснюється у вигляді доплат фірмам і компаніям дотацій із бюджету для знищення різниці між собівартістю продукції й експортними цінами для одержання прибутків. Більш усього (до 30% коштів) виділяє держава для проведення наукових, дослідницьких, конструкторських робіт з метою дослідження і введення нових товарів в експортному виробництві. Державне фінансування направлено на підтримку не тільки крупних компаній в країнах з ринковою економікою, але також середніх і малих фірм, здатних в короткі терміни модернізувати і перестроїти експортне виробництво в відповідності з вимогами світового ринку.
• Побічне фінансування експортерів. Виконується через мережу приватних банків, яким держава видає спеціальні дотації на зменшення кредитних ставок експортерам. Побічним фінансуванням слід враховувати повернення експортерам мита, сплаченого при ввозі сировини, а також передачу експортерам урядових, в тому числі і військових, замовлень по стабільним і, як правило, високим цінам.
• Зниження податків з експортерів. Найбільш розповсюджене пряме зниження податків з фірм, компаній у залежності від частки експорту в їхньому виробництві. Часто застосовується дозвіл фірмам-експортерам здійснювати відрахування в резервні фонди розвитку експортного виробництва з неоподаткованої податком частки прибутку.
• Кредитування експортера. Кредитування може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішнє кредитування здійснюється через державні банки наданням кредитів середньострокових (до 5 років) і довгострокових (до 20-30 років) на розвиток експортного виробництва в національній і вільно конвертованій валюті. При цьому надання кредитів здійснюється на сприятливих умовах по стабільним ставкам. Зовнішнє кредитування націлене на виділення кредитів імпортерам у формі фінансових і товарних кредитів постачальників експортної продукції. Держава виконує субсидіювання з бюджету як фірмових, так і банківських кредитів, які являються цільовими, і, отже, повинні бути використані для закупівлі товару у фірми або країни-кредитора.
• Страхування експорту. Воно має два напрямку – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє страхування здійснюється державами, які допомагають за рахунок бюджетних коштів перекривати частину ризиків при крупному капіталовкладенні в експортне виробництво. 
  При зовнішньому страхуванні держава бере на себе частину політичних і комерційних ризиків по експорту. Завдяки страхуванню експортер відшкодовує майже всі втрати від ризиків. Страхування експортних операцій у країнах з ринковою економікою здійснюють державні організації, а також фірми і корпорації, що одержують дотації з бюджету. Страхові державні організації, як правило, забезпечують 80-90% суми угоди по ставкам значно більш низьким, ніж приватні страхові фірми.
• 9. Укладення міжнародних договорів щодо проведення спільного контролю транзитних вантажів та приєднання України до Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах, підписаної в Женеві у 1982р. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності України на ринках транспортних послуг.

    Об'єктивною необхідністю подальшого розвитку економіки  країни є заходи, які направлені на довготривале використання переваг міжнародного розподілу праці, створення умов широкого обміну досягненнями світової науки і техніки й повсюдне їх упровадження у виробництво.

    Отже, вітчизняний товаровиробник буде спроможний вийти на світовий ринок лише за умови виробництва якісної продукції, яка б відповідала існуючим запитам і потребам споживачів. Розв'язання цієї проблеми можливе лише за умови вкладення капіталу та впровадження сучасних інноваційних розробок у пріоритетні галузі, іншими словами, забезпечення інтенсивного розвитку економіки. У переважній більшості продукція вітчизняних товаровиробників характеризується низьким рівнем якості, що не відповідає світовим стандартам, а також високим рівнем затрат на її виробництво, що в кінцевому підсумку обумовлює низький рівень конкурентоспроможності на зарубіжних ринках.