Поняття та види міжнародного конфлікту

• рівень національної свідомості, коли він вищий або нижчий, то це може спровокувати зростання етноцентризму;
• наявність проблемних питань, які досягли свого критичного апогею між етносами або в етносі;
• наявність тих сил, які здатні використовувати попередні чинники.

Такий тип конфлікту  також може виникати коли етнос «відчуває» певну загрозу у продовженні  свого існування, чи існування його цінностей, або окремих факторів, таких як релігія або культура, мова, а також, якщо існує соціально-економічна нерівність.

Асиметричний конфлікт – це конфлікт, в якому протистоять суб’єкти із нерівними ресурсовими та силовими можливостями та/або асиметричними інтересами.

Конфлікт з нульовою сумою – конфлікти, в яких позиції ворогуючих сторін абсолютно протилежні і несумісні, внаслідок чого перемога однієї з них обертається на поразку іншого

Конфлікт з  позитивною сумою – конфлікти, в яких існує хоча б один спосіб досягнення взаємної згоди шляхом компромісу.

Кожен з видів  конфлікту, володіючи певними особливостями, здатний зіграти визначену, конструктивну  чи деструктивну, руйнівну роль у розгортання  політичних процесів. Тому важливо знати ці особливості, щоб правильно орієнтуватися в політичній ситуації, як правило, дуже мінливою, динамічною, і займати продуману політичну позицію.

 

ВИСНОВКИ

 

Конфлікти володіють  динамікою. Вони виникають з конфліктних  ситуацій, в ході яких відбувається усвідомлення потенційними учасниками протиборства виниклих суперечностей. Конфліктна ситуація необов'язково переростає в конфлікт, якщо суперечності усуваються сторонами. Конфліктні ситуації  міжнародного характеру задаються врегулюванню миротворчими засобами, за допомогою яких стає можливим уникнути соціальної напруженості. Якщо конфліктна ситуація переростає в конфлікт, ні його розвиток йде по шляху наростання (ескалації) до пікових відміток, після чого зачинається спад, що завершується результатом. За результатом конфлікту часто слідує постконфліктний синдром, що характеризується напруженістю в стосунках раніше конфліктуючих сторін, неспівпаданням оцінок і думок, що продовжується, щодо об'єкту конфронтації, що завершилася, безконфліктний синдром при загостренні відносин може виявитися початком повторного конфлікту навіть по інших причинах. Результати конфлікту можуть бути згруповані за ознакою завершеності їх дозволу - як повністю так і частково дозволені - і по характеру результату, досягнутого взаємодією сторін, у вигляді успіху, компромісу, виходу з конфлікту і ураження. 

Демократичний процес контролю над конфліктними ситуаціями передбачає лаву процедур: 

1. взаємний і  оперативний обмін достовірною  інформацією про інтереси, наміри  сторін, що беруть участь в  конфлікті; 

2. свідоме взаємне  утримується від застосування сили або загрози застосування сили, в некерованості конфліктної ситуації; 

3. оголошення  взаємного мораторію на дії,  що загострюють конфлікт; 

4. підключення  арбітрів, неупереджений підхід  яких до конфлікту гарантований, рекомендації беруться за основу компромісних дій;

5. використання  тих, що існують або ухвалення  нових правових норм, адміністративних, інших процедур, сприяючих зближенню позицій сторін, що втягнулися в конфлікт;

6. створення  і підтримка атмосфери ділового  партнерства, а потім і довіри стосунків як передумов вичерпання поточного конфлікту і запобігання аналогічним конфліктам в майбутньому.

Подібні процедури  застосовуються не лише по відношенню до внутрішніх, але і до міжнародних  конфліктів. Контроль за розвитком  останніх передбачає конструктивну співпрацю представників держав - учасників конфліктів, міжнародних урядових неурядових організацій, держав-посередників на основі творчого застосування принципів і норм міжнародного права. 

Новітня політична  історія людства підтвердила  можливість дозволу великомасштабних конфліктних ситуацій у міжнародних, в міжгромадських стосунках за допомогою компромісів, створення систем взаємного контролю за виконанням взятих зобов'язань. Баланс страху і підозрілості в конфліктних ситуаціях витісняється балансом достатньої безпеки і появою довіри опонентів підкріплюваного позитивними політичними рішеннями і діями. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури  

1. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів: навч. посібник / В.С. Бруз. – К.: Либідь, 1995 р.
2. Василік М.А. Політологія: Підручник для вузів. – М.: Юріст,1999 р.
3. Вегеш М.М. Політологія: Підручник. - К. : Знання, 2008 р.
4. Верещетин В.С. Международный суд ООН на новом этапе / В.С. Верещетин // Московский журнал международного права. – 2002. – № 2.
5. Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009 р.

6. Капітоненко М.Г. Міжнародні конфлікти: Навчальний посібник. – К.: «Либідь», 2009 р.

7. Мальцев В.А. Основи політології: Підручник для вузів. – М.: ІТРК РСПП, 1997 г. 

8. Мальський М.З. Міжнародні відносини: Історія. Теорія. Економіка. Право: Навч. посіб. – К.: Знання, 2010 р.

9. Напівшина Г.В. Політологія: Навчальний посібник для вищих учбових закладів - М.: «АКАЛІС», 1996 р.

10. Насиновский В.Е. Вооруженные конфликты: Поиск решений. − М., 1996 г.

11. Панарін А.С. Політологія: Підручник. - М.: «Проспект», 1997 р.

12. Пугачев В.П., Соловйов А.І., Введення в політологію: Підручник для студентів высш. учбових закладів – 3-е видавництво, перероб. і доп. – М.: Аспект Прес, 1999 г.

13. Скакунов Э.И. Международный конфлікт. − М., 1994 г.

14. Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗів. - К.: Кондор, 2009.

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Таблиця 1.1.

 

Держави, найбільш схильні до участі у конфліктах та війнах

Держава	Кількість конфлікто-років, 1946-2003	Кількість війн, 1946-2003
Бірма	232	1
Індія	156	3
Ефіопія	88	4
Філіппіни	86	-
Ізраїль	79	6
Велика Британія	77	21
Франція	66	19
Ірак	60	4
ДРВ	60	5
СРСР	51	9
США	49	16