Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

Таблиця 2.1

Рейтинги інвестиційних ризиків, травень 2009 року

Джерело: www.standardandpoors.com, www.fitchrating.com, www.moodys.com

За оцінкою Property Rights Alliance, за останні три роки відбулося значне покращення ситуації в країнах регіону, що стосується правового та політичного середовища, сприятливого для інвесторів, захисту матеріальної та інтелектуальної власності (табл. 3,1).

Легкість ведення бізнесу. Згідно з останнім звітом Світового банку “Ведення бізнесу в 2009 р.”, за ступенем легкості підприємницької діяльності Угорщина посіла 41 місце, а Чехія і Польща розташувались, відповідно, на 75 і 76 місцях (Україна перебуває на 145 позиції) (табл. 3.1, додаток З). Відтак країнам регіону слід ще докласти значних зусиль у створенні сприятливого ділового середовища, хоча, наприклад, Італія і Греція перебувають на 65 і 96 місцях. Зокрема, в Польщі досі доволі складно започаткувати нову справу і отримати необхідні дозволи на будівництво.

Таблиця 3.1

Міжнародний індекс захисту прав власності

*Джерело: International Property Rights Index (IPRI) 2007 Report. – Washington, DC: Property Rights Alliance, 2006; International Property Rights Index (IPRI) 2009 Report. – Washington, DC: Property Rights Alliance, 2008.

Найуспішніше країни регіону  оцінюються за індикатором “отримання кредитів”, що пояснюється значними обсягами іноземних інвестицій у  фінансово-банківську сферу цих  країн. З іншого боку, найгірших результатів  досягнуто в сфері створення  сприятливого режиму оподаткування.

Використання тих чи інших  стимулів для інвесторів визначається в першу чергу завданнями вирішення  існуючих структурних та соціальних проблем економіки країни чи окремого регіону. Наявність стимулів залежить від типу й обсягу інвестиції, місця розташування інвестиції та ряду інших чинників.

Найголовнішою рисою режиму залучення інвестицій у Польщі, Угорщині й Чехії є його інноваційна спрямованість. Велика увага приділяється розвитку перспективних секторів економіки, які спроможні надати потужний імпульс економічному зростанню, поліпшенню структури економіки, створенню нових конкурентних продуктів і технологій. До п’ятіркипріоритетних інноваційних галузей в Центральній Європі зараховують автомобілебудування, біотехнологію, електроніку, інформаційні технології, фармакологію та створення нового медичного обладнання.

Особливістю інвестиційного клімату в Угорщині є надання зменшення в сплаті податку розвитку за умов інвестування принаймні 400 млн форинтів (100 000 євро) в охорону довкілля, науку й технології, мережі електронного мовлення, послуги широкосмугового Інтернету, виробництво фільмів тощо. Процедура отримання пільги у сплаті податку розвитку при інвестуванні в зазначені галузі є значно простішою, ніж в загальному випадку.

В Хорватії компанії, які здійснюють лише НДДКР, не повинні сплачувати корпоративний податок. Всі інші компанії, що інвестують в НДДКР, можуть в подвійному розмірі відносити витрати на такі інвестиції на валові витрати при розрахунку бази оподаткування. Відповідні витрати (на заробітну плату, на матеріали, необхідні для проведення НДДКР, на ліцензування, амортизацію), можуть також відніматися від бази оподаткування.

В Словенії діють податкові пільги на інвестиції в наукові дослідження (скорочення податкової бази прибуткового податку в розмірі 20 % від суми інвестицій та 30 % від суми інвестицій в обладнання або нематеріальні активи).

У Чехії інвестиції в науково-технічній галузі (центри технологій) і центри підтримки підприємництва заохочуються за допомогою державних програм підтримки прогресивних технологій і робіт у галузі створення продукції з високим рівнем доданої вартості і потужного експортного потенціалу (зокрема, центрів ремонту високотехнологічної продукції, в галузі інформаційних і комунікаційних технологій, тощо).

В Угорщині агентство з розвитку інвестицій і торгівлі особливо заохочує інвестування в створення регіональних науково-технологічних центрів за умов, якщо обсяг початкових інвестицій перевищує 10 млн євро. Якщо інвестиційний проект не може претендувати на отримання допомоги з фондів ЄС, то уряд Угорщини пропонує спеціальний пакет заохочення, який може складатися з таких форм підтримки, як: пряма грошова субсидія відповідно до спеціальної постанови уряду Угорщини, зменшення у сплаті податку розвитку, субсидія на перепідготовку персоналу, субсидія на створення нових робочих місць.

Серед найважливіших заходів  у галузі оподаткування, спрямованих  на заохочення розвитку науки й технологій в Угорщині, сьогодні належать: 100 % звільнення від сплати податку з доходу компаній, 300 % звільнення від сплати податку з доходу компаній, якщо лабораторію компанії розташовано в університеті або НДІ, зменшення оподаткування для малого й середнього бізнесу, які працюють в галузі створення інтелектуальної продукції, податкові кредити для інвестицій, можливість створення неоподатковуваних інвестиційних резервів, податкові кредити у сплаті податку з доходу фізичних осіб у разі створення ними об’єктів інтелектуальної власності тощо.

Важливим є те, що законодавство  Угорщини не передбачає часових обмежень для періоду дії фіскальних заходів  заохочення діяльності в галузі науки  й технологій.

Велику роль у залученні  іноземних інвестицій відіграють спеціалізовані державні агентства стимулювання інвестицій, на які покладено низку обов’язків, спрямованих на спрощення інвестиційного процесу, включаючи забезпечення інформацією про інвестиційні можливості, встановлення зв’язків з постачальниками, і надання послуг інвесторам із супроводження інвестицій на початковому етапі, а також після здійснення інвестицій:

• Польське агентство з питань іноземних інвестицій (PAIZ),
• Угорське агентство з питань розвитку інвестицій і торгівлі (ITDH).
• Агентство з питань розвитку інвестицій і бізнесу Чехії (Сzechіnvest).

Найуспішнішим вважається Сzechіnvest, який запровадив практику “єдиного вікна” для інвесторів, тоді як у Польщі до 2004 р. інвестори скаржились на незнання англійської серед персоналу відповідного агентства, брак потрібної інформації, надмірну бюрократичну тяганину.

За прикладом Сzechіnvest аналогічні агентства Угорщини й Польщі впроваджують практику “єдиного вікна” і надають закордонним інвесторам низку безкоштовних послуг: допомогу в організації переговорів і програм відвідування місць потенційних інвестицій, в заповненні документів для отримання інвестиційних пільг, в залагодженні бюрократичних процедур на національному та місцевому рівнях, в реалізації інвестиційних проектів, в пошуку національних партнерів для створення спільних підприємств, потрібного персоналу, підтримку в реінвестуванні прибутків, інформацію про наявне майно для ведення бізнесу, доступ до бази даних національних постачальників, інформацію щодо програм підтримки підприємництва за допомогою відповідних фондів ЄС.

У Словаччині створено Агентство з інвестицій та розвитку торгівлі. Ним розглядаються інвестиційні проекти іноземних інвесторів і супровідні послуги. Надаються консультації та рішення для індивідуальних інвесторів, а також картографування та створення бази даних вакантних об’єктів нерухомості та промислових парків. Агентство надає допомогу і підтримку в створенні спільних підприємств з закордонними фірмами Словаччини, підтримує малі і середні підприємства в пошуках експортних і торговельних можливостей. Підтримка муніципалітетів, малого та середнього бізнесу, пошук коштів зі структурних фондів ЄС та допомога в здійсненні їх проектів також належить до компетенції SARIO.

Відтак прогрес країн  ЦСЄ в напрямку формування сприятливого інвестиційного клімату полягає  як у формуванні загального регуляторного  та інституційного середовища, спрямованого на розвиток ринкової економіки, забезпечення дієвої конкуренції між суб’єктами господарювання, так і на створення  конкретних інвестиційних стимулів фіскального, регіонального, інноваційного  характеру. Останнє підтверджує високий рівень конкуренції на світовому ринку інвестицій, що вимагає від країн побудови виваженої та дієвої системи стимулів. Разом з тим, остання виконує завдання не якомога більшого залучення іноземних інвестицій, а, в першу чергу, забезпечення структурних та інноваційних зрушень в національній економіці.

На початок 2009 р. обсяг ПІІ в українську економіку в перерахунку на душу населення становив 770 дол., що значно поступається обсягам іноземних інвестицій у країнах ЦСЄ. Досвід Польщі, Угорщини і Чехії та інших країн регіону щодо створення дружнього до інвесторів ділового середовища становить великий інтерес для України. Ризики подальшої втрати конкурентоспроможності повинні спонукати відповідні державні органи до рішучого оновлення роботи в галузі створення привабливого інвестиційного середовища в нашій країні.Зокрема, з метою поліпшення інвестиційного клімату, для підвищення конкурентоспроможності економіки України в інвестиційній сфері необхідно здійснити:

• розробку та впровадження системної стратегії залучення ПІІ в Україну, яка має ґрунтуватися на загальній стратегії економічного розвитку, орієнтованої на розкриття конкурентних переваг країни. Стратегія має запроваджувати механізм моніторингу показників та політики в сфері залучення іноземних інвестицій країнами ЦСЄ, виявлення пріоритетних напрямів економічної політики щодо удосконалення інвестиційного клімату України та забезпечення їх практичне впровадження;
• прийняття Податкового кодексу як фундаменту стабілізації економічної системи, з чітким визначенням інструментів та механізмів стимулювання інвестиційного та інноваційного розвитку економіки України;
• впровадження розширеної системи інвестиційних стимулів шляхом надання пільг інвесторам: зі сплати податку на прибуток у випадку збільшення обсягу інвестицій в пріоритетні сфери економіки; на приріст інноваційних витрат, наприклад, понад 50 % середнього розміру витрат, здійснених інвестором протягом останніх трьох років, якщо щорічні витрати перевищують певний поріг; віднесення інвестиційних та інноваційних витрат до валових витрат інвестора з зростаючим коефіцієнтом; зниження ставки податку на прибуток для інноваційних видів діяльності; ввезення на безмитній основі та без сплати ПДВ технологічного обладнання, що використовується для виробництва експортної інноваційної, наукоємної продукції, обладнання, яке не має аналогів в Україні тощо;
• розробку системи спеціальних стимулів для підприємств, що здійснюють інвестиції в регіонах з рівнем безробіття, суттєво (наприклад, в 2-3 рази) вищим, ніж в цілому по країні;
• відновлення практики функціонування спеціальних економічних зон при запровадженні чіткої системи стимулів для інвестицій в такі території, спрямовані на підвищення рівня зайнятості, створення інноваційної продукції, залучення сучасних технологій, розширення експортної діяльності, екологічні проекти тощо, та інструментів гарантування цільового характеру застосування таких пільг;
• прийняття Закону України “Про державний земельний кадастр”, розроблений на підставі рішень РНБОУ з метою впорядкування відносин у земельній галузі;
• створення окремого Агентства інноваційного розвитку з передачею функцій щодо формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності, в даний час покладених на Державне агентство України з інвестицій та інновацій, з метою оптимізації системи державного управління інвестиційним та інноваційним розвитком;
• розбудову системи інноваційної інфраструктури (центри трансферу технологій, технопарки тощо) з метою стимулювання поширення інновацій та нових технологій, залучення науково-дослідних установ до реалізації проектів, особливо на регіональному рівні;
• розробку і прийняття (за прикладом Угорщини і Чехії) Національної інноваційної програми на 2010-2015 роки;
• запровадження практики роботи Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку з потенційними інвесторами в режимі “єдиного вікна”, що передбачає надання інвесторам інформаційної підтримки щодо правового та регуляторного середовища для іноземних інвестицій, допомоги в обробці інвестиційних пропозицій, в пошуку об’єктів для ведення бізнесу, а також українських постачальників тощо. Покладення на агентство, за прикладом Чехії, повноважень щодо визначення інвестиційних стимулів, які можуть застосовуватись до іноземних інвесторів за конкретними інвестиційними проектами.

Основною передумовою  забезпечення ефективності вказаних заходів  має стати перегляд існуючих пріоритетів  інвестиційного та інноваційного розвитку. Як підтверджує досвід країн ЦСЄ, лише внаслідок виокремлення чітких, економічно обґрунтованих пріоритетів є можливим продуктивне використання стимулюючих заходів, що дозволяють підвищити інвестиційну конкурентоспроможність національної економіки.

ВИСНОВКИ

Отже, можна стверджувати, що в Україні постійно ведеться робота з метою збільшення потоку іноземних інвестицій в економіку України. Проте в наш час відбувається відплив інвестиційних ресурсів до секторів перерозподільної групи, тому на сучасному етапі національна економіка потребує концентрації інвестиційних ресурсів на таких стратегічно важливих напрямках: підвищення ефективності та збільшення виробничих потужностей підприємств харчової промисловості; підвищення енергоефективності основних галузей економіки; реконструкція та розвиток основних фондів транспортної інфраструктури тощо. Це вимагає здійснення цілеспрямованої державної інвестиційної політики, пріоритетними завданнями якої мають стати: створення і розвиток спеціалізованих інвестиційних кредитно-фінансових установ; розширення умов для посилення інвестиційної активності фізичних осіб; збільшення обсягів державного інвестування при посиленні його цільової спрямованості; заохочення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання

В наш час переважають  негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних  рівнів. Це вимагає глибокого наукового  дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів  з метою його поліпшення.

Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами  в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний  менеджмент - інерційним.

Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські –  й іноземні також – підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземний бізнес просто сторонитиметься України.