Міжнародні інвестиції

Багатовимірний  індекс бідності (БІБ): в Україні  від багатовимірних деривацій (неможливості реалізувати свої потреби через відсутність доступу до матеріальних благ) потерпає 2 % населення, а ще 1 % є вразливим до таких деривацій. Розмах (інтенсивність) деривації в Україні, що є середнім відсотком деривацій, яких зазнають люди у стані багатовимірної бідності, становить 36 відсотків. БІБ, що є часткою населення, котре є багатовимірно бідним, скоригований на інтенсивність деривацій, становить 0,008. "Сусіди" України за ІЛР, Казахстан і Російська Федерація, мають БІБ відповідно 0,002 і 0,005 [28].

Серед основних компонентів ІЛР найбільше Україна відстає за індексом рівня життя населення. Згідно із даними звіту ВНД на душу населення за паритетом купівельної спроможності становив 6535 дол. США або майже в 9 разів менше, ніж у Норвегії 58810 дол. США, 6 разів менше, ніж Австралії – 38692 дол. США і в 2,7 рази менше, ніж у Польщі – 17803 дол. США [3, c. 143].

До негативних аспектів розвитку людського потенціалу в Україні відноситься низький  рівень можливості прожити довге  і здорове життя, за даними Звіту, середня тривалість життя в Україні  знизилася з 71 року у 1970 р. до 69 у 2010; у сусідній Російській Федерації - з 69 років до 67; у Білорусі – з 71 року до 70. Така ситуація пов’язана із низьким рівнем фінансування, як свідчать статистичні дані Звіту, витрати на охорону здоров’я на душу населення за паритетом купівельної спроможності становили в Україні 475 дол. США, в той час як в Норвегії 4763, Росії – 797, Польщі – 1035, Чехії 1626 тощо [3, c. 197-198]

 Найкращі  позиції в структурі ІЛР займає індекс освіченості населення, зокрема рівень грамотності дорослого населення становить 99,7 %, водночас позитивне значення для формування конкурентоспроможного людського потенціалу має високий коефіцієнт охоплення вищою освітою населення старшого шкільного віку – 79,4 % [3, с. 193]

Нажаль  високий рівень освіченості населення  не може забезпечити належну реалізацію людського капіталу на ринку праці, підвищення продуктивності та прибутковості  у зв’язку із структурними змінами  в економіці, спровокованими світовою фінансовою кризою. Як наслідок, спостерігаємо  високий рівень безробіття 14,6 % серед носіїв людського капіталу з середньою чи вищою освітою [3, c. 189]

Можна зробити висновок, що створенню та нагромадженню людського капіталу в сучасних умовах заважає високий рівень бідності, неможливість отримати доступний і якісний рівень освіти та медичного обслуговування, неконкурентна заробітна плата, низький рівень розвитку соціальної інфраструктури та системи зайнятості. Для покращення конкурентоспроможності через людський капітал необхідно:

- створити  належні умови збереження та  розвитку потенціалу здоров’я  та освіти;

- поступово  підвищувати рівень фінансування  людського капіталу до рівня  групи країн з дуже високим  розвитку людського потенціалу;

- стимулювати  створення робочих місць на  основі інтелектуалізації через  запровадження системи навчання  протягом всього життя;

- підвищувати  рівень доходів населення з  метою збільшення індивідуальних  інвестицій в людський капітал.

Збільшення інвестицій в галузі продукування людського капіталу сприятиме  економічному зростанню, підвищенню продуктивності, переходу до інноваційно-технологічного розвитку, подоланню бідності. Саме ці заходи сприятимуть виходу економіки  з кризи та подоланню її наслідків.

 

2.2.Дослідження  впливу інвестицій на національну конкурентоспроможність України

Відповідно  до державних гарантій іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Окремо  слід зазначити, що майно, що ввозиться  в Україну як внесок іноземного інвестора  до статутного фонду підприємств  з іноземними інвестиціями або відповідно до укладених договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність (крім товарів для реалізації або  власного споживання), звільняється від  обкладення митом в порядку, встановленому  Законом України «Про режим іноземного інвестування». 

В Україні  створена та функціонує розгалужена  інвестиційна інфраструктура: фондові, товарні та універсальні біржі, депозитарії, зберігачі, реєстратори, інформаційно-консультаційні центри, банки, інноваційні та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, агентства  розвитку бізнесу, технологічні та науковий парки, науково-консультаційні центри інвестицій i міжнародного бізнесу, небанківські фінансово-кредитні установи, торговці цінними паперами, інститути спільного  інвестування і компанії з управління активами, недержавні пенсійні фонди, адміністратори НПФ, страхові компанії.

 

 

 До основних країн-інвесторів належать:

• Кіпр – 8 593,2 млн. дол. США;
• Німеччина – 6 613,0 млн. дол. США;
• Нідерланди – 4 002,0 млн. дол. США;
• Російська Федерація – 2 674,6 млн. дол. США;
• Австрія – 2 604,1 млн. дол. США;
• Сполучене Королівство – 2 375,9 млн. дол. США;
• Франція – 1 640,1 млн. дол. США;
• Сполучені Штати Америки – 1 387,1 млн. дол. США;
• Віргінські Острови – 1 371 млн. дол. США;
• Швеція – 1 272,3 млн. дол. США.(Див. рис.1)

Рис. 1 . Країни-інвестори України в 2010 році, млн. дол. США[16]

Значні  обсяги іноземних інвестицій зосереджено  на підприємствах промисловості  – 23,0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т.ч. переробної – 19,7 %. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у:

• виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів;
• металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів;
• хімічну та нафтохімічну промисловість;
• машинобудування.

У фінансових установах акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % – у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.(Див.рис.2)

 

Рис.2. Основні країни інвестори  України, в 2010-2011 рр.в тис.дол.США. [40]

Інвестиційні процеси у країні мають значний вплив на суб'єкти ринку та їхню діяльність, оскільки інвестиції охоплюють глибинні основи господарської діяльності. Тому дослідження  проблем активізації інвестиційних  процесів у державі завжди перебували в центрі уваги економічної науки [18]

Аналіз досліджень і публікацій, засвідчує, що ця тема є об'єктом  дослідження багатьох науковців. Дослідженню  проблем активізації інвестиційних  процесів в українській економіці  присвячено роботи багатьох вітчизняних  науковців - економістів: В.М. Гриньова, І.П. Мойсеєнко, І.О. Бланк, Т.Г. Затонацька, В.Л. Осецький, М. Войтаренко, О. Фурманюк, В.В. Папп, А.Г Євстаф'єва, О.В. Іваненко.   

 В сучасних економічних умовах  для економіки України закордонний  капітал є одним із найважливіших  способів виходу з економічної  кризи та забезпечення сталого  та перспективного розвитку. Проте  іноземні інвестиції мають і  негативні сторони для розвитку  вітчизняної економіки, а саме: денаціоналізація національної  економіки, відтік фактичних результатів  господарської діяльності тощо.(Див додаток Д)  

  Досліджуючи інвестиційні процеси та інвестиційні потоки в Україні, можна виділити такі основні фактори, які впливають на поведінку як закордонних, так і вітчизняних інвесторів. Внутрішні фактори: несприятливий інвестиційний клімат; недосконалість та часту зміну законодавчої нормативно-правової бази; відсутність системного підходу до державного управління розвитком інвестиційної сфери; зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів; неефективне використання інвестиційного потенціалу країни та регіонів; низьку конкурентоспроможність країни; слабку розвиненість фондового ринку; недосконалість фінансово-кредитної системи; відсутність системи гарантів захисту інвестицій; відсутність розвитку інвестиційного партнерства держави та бізнесу; наявність проблем становлення довгострокових відносин підприємства з інвесторами та фінансовими інститутами; відсутність системи страхування ризиків інвесторів, нестабільність політичної ситуації; високий рівень корупції [17]

Так, за даними Департаменту інвестицій та інновацій Міністерства економіки  України, прямі іноземні інвестиції в Україну на 1 січня 2008 року становили 29542,7 млн. дол., на 1 січня 2009 року - 35723,4 млн. дол., на 1 жовтня 2010 року - 45511,9 млн. дол., Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну на 1 січня 2011 р. становив 44708,0 млн дол..(Див.рис.3)

Рис. 3 Прямі інвестиції в економіку країни (01.01.2006-01.10.2011) [26]  

  Отже, динаміка прямих інвестицій в Україну свідчить про постійне збільшення величини коштів, що спрямовуються в економіку країни. А це свідчить у, свою чергу, про: по-перше, поглиблення процесу інтернаціоналізації та глобалізації вітчизняної економіки; по-друге, необхідність проведення оздоровлення української економіки в цілому з метою забезпечення її стійкості та ефективності функціонування.

Рівень прямих інвестицій в країну напряму впливає на рівень ВВП  та опосередковано на рівень імпорту країни.

Отже, підвищення рівня прямих інвестицій в Україну призвело, з одного боку, до підвищення рівня ВВП (прямий вплив) та підвищенню рівня імпорту (опосередкований  вплив). З огляду, на наведені вище дані можна зробити такі висновки: в  Україні з кожним роком формуються більш вигідні умови для закордонного капіталу, що сприяє розвитку вітчизняних  суб'єктів господарювання та рівня  ВВП, проте надмірна кількість закордонних  інвестицій призводить до надмірної  залежності вітчизняної економіки  від зовнішніх суб'єктів господарювання та зовнішніх чинників, а також  зростання імпорту товарів та послуг, тому для ефективного розвитку вітчизняної економіки потрібно встановити раціонально виправданий  рівень необхідних інвестицій та імпорту закордонних товарів з метою зменшення залежності та захисту вітчизняного виробника та інвестора.

3.Напрями посилення інвестиційної  привабливості України.

3.1.Проблемні  аспекти інвестиційної діяльності  в Україні.

Як свідчать статистичні дані, іноземні інвестиції в Україну не перестають надходити, однак їх обсяги дещо скоротилися  порівняно з докризовим періодом. За роки кризи обсяги іноземних інвестицій зменшились вдвічі ,Україна катастрофічно втрачає довіру інвесторів через спад промислового виробництва, зростання інфляції, знецінення національної валюти і падіння фондових індексів.

Справді, сьогодні в Україні  існує багато перешкод і проблем  із залученням іноземних інвестицій, серед яких:

• корумпованість влади. Іноземні вкладники сподіваються, що українська влада забезпечить максимальну прозорість інвестиційних схем;
• складність реєстраційних, ліцензійних, сертифікаційних та митних процедур. Реєстрація іноземних інвестицій згідно з встановленими процедурами триває місяцями, а крім того, створюються нові види ліцензій і спеціальних дозволів та скасовуються пільги, які раніше існували;
• жорстке оподаткування. В нашій країні існує велика кількість різних видів податків, спостерігається несвоєчасність повернення податку на додану вартість, а також відсутність стабільності податкового законодавства;
• відсутність чітких і простих процедур викупу й оренди землі для ведення господарської діяльності;
• відсутність державного захисту інвестицій. Інвестори вимагають захисту своїх прав та інтересів у судах, підвищення ефективності судової системи, створенням системи контролю за ухваленням судами відверто неправових, рейдерських рішень. [13; c. 5].

 Визначені Законом України  “Про захист іноземних інвестицій” від 19.03.1996 р. права іноземних інвесторів та гарантії захисту цих прав через відсутність дієвих законодавчих механізмів, здебільшого залишаються, на жаль, тільки деклараціями. А податкове і митне законодавство України не спрямоване на захист прав іноземних інвесторів, що є істотною відмінністю від законодавства європейських країн, яке передбачає зменшення податкового і митного навантаження на іноземних інвесторів.

Для посилення захисту прав інвесторів та сприяння залученню інвестицій в  економіку України необхідно  удосконалити законодавство у сфері  іноземного інвестування. З цією метою  Державне агентство України з  інвестицій та інновацій розробило  проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про режим  іноземного інвестування”, який передбачає:

• надання права іноземному інвестору застосовувати до прав і обов’язків, визначених договором, який регулює відносини, пов’язані зі здійсненням іноземних інвестицій, законодавство України, чинне на момент 
  його укладення протягом п’яти років з моменту укладення договору;
• здійснення реквізиції іноземних інвестицій виключно на підставі та в порядку, встановлених законом. Строки виплати та розміри відшкодування вартості реквізованого майна визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• надання гарантій вивезення за межі території України документів у паперовому вигляді або електронних документів, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій;
• встановлення відповідальності посадових осіб за порушення встановлених законодавством строків державної реєстрації іноземних інвестицій та вимагання не передбачених законодавством документів для здійснення такої реєстрації;
• незвільнення від обкладення митом майна, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, у разі відчуження упродовж трьох років корпоративних прав, що були набуті іноземним інвестором у зв’язку із внесенням зазначеного майна до статутного фонду цього підприємства. [15,c.170]