Международная миграция

2. Оцінка вкладу мігрантів  в економічний розвиток приймаючих  країн свідчить, що накопичений  людський потенціал мігрантів  - важлива передумова економічного  зростання останніх.

3. Україна є важливим  сегментом світових міграційних  процесів. Трудова еміграція стає  для громадян дієвим засобом  працевлаштування, гарантованого доходу, самореалізації, що в цілому сприяє  включенню країни до світового  ринку праці, формуванню середнього  класу та є каталізатором інтеграції  до світової спільноти. Водночас  протягом останнього десятиліття  внаслідок міжнародної трудової  міграції в країні посилилися  негативні демографічні тенденції  – відтік молодих людей і  жінок призвів до постійного  скорочення населення внаслідок  негативного природного приросту, а також негативних соціальних  наслідків (зруйновані сім’ї  та залишені без батьківської  опіки діти тощо). Еміграція висококваліфікованої робочої сили й науковців створює загрозу суттєвих втрат трудового інтелектуального потенціалу нації, знижує факторну забезпеченість міжнародної конкурентоспроможності країни та ставить під сумнів реалізацію інноваційної моделі розвитку.

4. Для регулювання міжнародної  міграції людських ресурсів в  Україні необхідна розробка дієвих нормативно-правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних механізмів на законодавчому рівні, а саме: вдосконалення правової бази через розвиток національного законодавства, укладання двосторонніх міжурядових угод, що обумовлюють соціальні гарантії громадян, які працюють на території іншої країни, а також підготовка умов для приєднання до міжнародних правових актів ООН, МОП і Ради Європи про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх родин; розроблення і законодавче закріплення стимулів для повернення до країни висококваліфікованих спеціалістів; лібералізація законодавства щодо умов надходження грошових переказів через фінансово-банківську сферу; на макроекономічному рівні: забезпечення максимально ефективного використання наявного трудового потенціалу шляхом створення нових робочих місць через зростання обсягів інвестицій в основний капітал та інноваційний розвиток; удосконалення політики доходів, перш за все підвищення рівня оплати праці, оскільки заробітна плата має відповідати рівню затрат на відтворення робочої сили; створення іменних технопарків і зон технологічного розвитку, в яких би поєднувалися фундаментальні і прикладні дослідження, що послабило би стимули до еміграції висококваліфікованих фахівців та науковців; удосконалення регіональної політики, яка має передбачати розробку регіональних програм зайнятості, засобів соціального захисту населення, з урахуванням регулювання ринку праці, прогнозу соціально-економічного і демографічного розвитку регіонів, стан виробничого та фахового потенціалу тощо; необхідним є створення стимулів для повернення до України мігрантів, що раніше виїхали на роботу за кордон на постійне місце проживання чи за трудовими контрактами в першу чергу, висококваліфікованих фахівців.

Використана література:

1. Державний комітет статистики  України (Держкомстат), 2011 р.
2. Демографічний щорічник України 2010р.
3. Український центр соціальних реформ (УЦСР),  Держкомстат України,   “Зовнішня трудова міграція населення   України”, 2009 р.
4. Каплюк Г., Блохтур А., Де працюють українські заробітчани?// 19.12.2011 Електронний ресурс доступу: http://glavcom.ua/articles/5649.html.
5. МОМ, 2011 р.
6. Передрій О.С.Міжнародні економічні відносини: Навч.посіб-К:Центр навчальної літератури,2006,-274с.
7. Ольшевська І.П. Особливості розвитку процесів міжнародної економічної міграції в глобальному середовищі // Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю: Зб. мат-лів Міжн. наук.-практ. конф. студентів та молодих науковців. – Л.: Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2004. – С. 125–126.
8. Одеський комітет статистики 2011р.
9. Хоффман М. і Рейхель Д., “Українська  міграція: аналіз міграційних    переміщень в, через та з України” 2011 р.