Международная миграция

Згідно даним нещодавнього звіту Міжнародна організація по міграції (МОМ), не дивлячись на світову економічну кризу, рівень міграції нещодавно досяг абсолютного максимуму, при цьому число мігрантів залишається стабільним. Також наголошується, що, хоча мігранти частіше більше інших груп страждають від безробіття, умови на їх батьківщині ще гірші.

Різниця у доходах мігрантів  і немігрантів: середня заробітна  плата мігрантів за кордоном у 2008 р. становила 820 дол. США , що було майже  утричі вище, ніж середня заробітна  плата в Україні (281 дол. США). Основними  спонукаючими чинниками до міграції українських заробітчан є підвищення рівня їхнього життя і перспективи  підвищення заробітної плати (понад 56%); тоді як безробіття є незначним фактором (менше 7%). Однак різниця в доходах  не є єдиним мотиваційним чинником для міграції; процес прийняття рішень включає в себе такі некомерційні змінні, як соціальні переваги та культурні  цінності.

Важливим спостереженням є і те, що багато нелегальних  мігрантів, що втратили роботу, переходять в сферу так званої «тіньової  економіки», де вірогідність піддатися  експлуатації для них збільшується. Один з редакторів звіту Френк  Лачко говорить, що міграція залишається  важливим явищем для світової економіки, тому що об'єми засобів, що відправляються мігрантами на батьківщину, залишаються  на колишньому рівні.

Спостерігається відносно невелике скорочення грошових переказів: у 2010 році їх рівень скоротився приблизно на шість відсотків – відзначає Френк Лачко. Проте об'єм засобів, що пересилаються в країни, що розвиваються, як і раніше складав біля 316 мільярдів доларів, що в три рази перевищує об'єм іноземної допомоги для цих держав. Таким чином, міграція, в якій бере участь всього три відсотки населення світу, володіє величезною дією на світову економіку.

 

 

 

 

 

ДІАГРАМА 4 ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ МІГРАНТІВ В УКРАЇНУ

Грошові перекази до України  майже рівні обсягу прямих іноземних  інвестицій (ПІІ) та майже в 8 разів  вище за зовнішню допомогу розвитку для  України. Згідно з деякими припущеннями, українська економіка втратила б приблизно 7% свого потенціалу без стимулюючого впливу грошових переказів мігрантів, а 10-відсоткове збільшення грошових переказів на душу населення приведе до зменшення частки населення, яке проживає у злиднях, на 3,5%. Найбільша частина грошових переказів витрачається на прожиття (73%) та товари широкого вжитку (26%), тоді як лише 3,3% використовуються для створення власного бізнесу. Зниження вартості грошових переказів на 1% сприятиме підвищенню загального обсягу переказів на 14-23%.

МОМ прогнозує, що, із збільшенням  темпів міграції, сьогоднішні країни походження стануть країнами призначення. Крім того, мігранти в майбутньому  будуть всілякішою групою, у складі якої буде значно більше жінок.  Автори звіту відзначають, що в майбутньому  буде складніше провести кордон між економічними і політичними, низько- і висококваліфікованими, легальними і нелегальними мігрантами. Також прогнозується, що число мігрантів до 2050 року може подвоїтися з нинішніх 214 до 405 мільйонів чоловік.

Халід Косер, що редагував  звіт, говорить, що збільшенню міграції сприятимуть такі чинники, як демографічні зміни, збільшення числа конфліктів, зростання нестабільності і бідності і зміни клімату. Проте він  відзначає, що навіть найбагатші і впливовіші країни світу частенько не готові до таких змін.

«Останні новини поступають з Австралії, Великобританії, США  – це одні з найрозвиненіших індустріальних країн в світі, але і вони не можуть впоратися з міграцією  на сьогоднішній день, – констатує  експерт. – Австралія бореться з  іммігрантами, що прибувають до країни на човнах. У Великобританії завершуються дебати з приводу кваліфікованих іммігрантів.

Перед США як і раніше коштує проблема присутності декількох  мільйонів нелегальних іммігрантів  з Мексики на території країни. Якщо ці багаті країни не можуть впоратися  з імміграцією сьогодні, що ж буде в найближчому майбутньому, коли почнуться масштабні зміни?»

Косер вважає, що якщо багаті країни не зможуть адаптуватися до нової реальності, вони не скористаються  тими можливостями, що несе з собою  міграція. У своєму звіт МОМ відзначає  необхідність збільшення інвестицій і  планерування міграційної політики.

В свою чергу, державна політика регулювання трудових мігрантів має дві складові: формування сучасного національного ринку праці і забезпечення правового та соціального захисту громадян України, які працюють за її межами.

Відносно першого чинника трудової міграції громадян України, чисельність безробітних в Україні (за методологією Міжнародної організації праці) зараз складає 1,8 мільйона осіб – 8,1% від економічно активного населення. Чисельність зайнятого населення зараз складає 20,2 мільйона осіб, а чисельність економічно активного (15-70 років) – 34 мільйони. Обсяги зайнятості 22,2 у нас були у 2000-му році. Крім цього, 4% наших штатних працівників (400 тисяч осіб) працюють за ініціативою адміністрації неповний робочий день або знаходяться у відпустках без збереження заробітної платні.

Мінімальна заробітна  плата у нас зараз 130 доларів, середня  – 330. Тривалий період мінімальна заробітна  платня в Україні навіть нижче прожиткового мінімуму, зараз ці показники вирівнялися.

На українському ринку праці багато зайнятих працівників працюють поза правовим полем. Вони отримують мінімальну заробітну платню, а решту – конвертовану, працюють без дотримання норм трудового законодавства, тобто, не мають лікарняних, кількість робочих днів у них ненормована, травматизм підвищений[4].

Зараз Україна має додаткове навантаження на ринок праці, яке виштовхує українських трудових мігрантів за межі України, – це жорстка конкуренція за кожне робоче місце через продовження працездатного віку. Крім цього, найдешевше соціальне житло коштує 1 тисячу доларів за квадратний метр.

Щодо другого чинника  державного регулювання – захисту  трудових мігрантів, то Україна на сьогодні є стороною Європейської конвенції  про правовий статус трудящих-мігрантів. До неї приєдналося 15 країн, серед  них європейські, в яких працюють українські трудові мігранти (Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Норвегія). Україна є стороною Угоди про  співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту  трудящих-мігрантів в країнах  СНД, яка на сьогодні є дуже актуальною. Україна також є стороною 12-ти двосторонніх міжнародних договорів  у сфері працевлаштування, 7 договорів  у сфері соціального забезпечення, а також договорів з країнами, які межують з Україною, про  малий прикордонний рух.

Є договір, який також цікавить Україну, але вона не є його стороною, – це договір про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їхніх  сімей. Його було підписано трьома державами  – Російською Федерацією, Білоруссю  і Казахстаном в межах функціонування Митного союзу. Він лібералізує  доступ насамперед до російського ринку  праці громадян цих країн, але  українських громадян це не стосується[4].

Мабуть єдиним механізмом, який залишається в Україні, є ліцензування посередницької діяльності з працевлаштування на роботу закордоном. Є понад 700 структур, які займаються цими питаннями, Міністерство соціальної політики, напрацьовані ліцензійні умови, є відповідне законодавство. На жаль, цими структурами працевлаштовується за рік всього 80-90 тисяч, з яких 80% - моряки.

Міграція – це двосторонній процес. Ми маємо інформацію не тільки щодо наших мігрантів, які працюють закордоном, але і щодо іноземців, які працюють на ринку праці України  в межах квотування. Законом про  імміграцію встановлюються квоти, в  цьому році вони на рівні 7 тисяч  осіб, але в межах цієї квоти  працевлаштування не здійснюється. В  українських роботодавців існує  механізм тимчасового працевлаштування поза квотою. Щорічно в межах цього  механізму працевлаштовується 10-15 тисяч  іноземців, і зараз ми маємо тенденцію  до їх збільшення.

Регулювання перебування  іноземців в Україні з метою  працевлаштування здійснюється за законом  про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Він був  нещодавно підписаний Президентом  і вступає в силу наприкінці цього  року. Іноземці, які працюють в межах  цього закону, знаходяться в Україні  з урегульованим статусом і мають  посвідку на тимчасове проживання.

ГРАФІК 2. КІЛЬКІСТЬ МІГРАНТІВ ІЗ НЕВРЕГУЛЬОВАНИМ

СТАТУСОМ, ЯКИХ ВИЯВЛЕНО В  УКРАЇНІ (2003-2010 рр.)

* Мігранти з неврегульованим статусом, яких було затримано в Україні, становлять майже 50% усіх

виявлених мігрантів з  неврегульованим статусом, що вказує на необхідність єдиного підходу  до управління міграційними процесами, який передбачатиме зосередженість не тільки на прикордонному контролі. 

 

Важливим інструментом щодо регулювання трудових міграцій(див. графік1), зокрема, іноземців є також міжнародні договори – конвенції. Найвідомішими з них є європейська конвенція про права трудових мігрантів, конвенція 1997 року Міжнародної організації праці про права трудових мігрантів, конвенція ООН про права трудових мігрантів 1990 року, конвенція про зловживання в галузі міграції. Ми є стороною європейської конвенції, але певні міжнародні організації, зокрема, Міжнародна організація праці наполягає на приєднанні України до міжнародних конвенцій. В такому разі Україна матиме дуже великий ризик для своєї безпеки, тому уряду слід дуже обережно позиватися на такі пропозиції.

ГРАФІК 1. КІЛЬКІСТЬ ІНОЗЕМНИХ  ГРОМАДЯН, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ В УКРАЇНІ (2003-2010 рр.)

* Представлені статистичні дані стосуються тільки зареєстрованих іноземних громадян в Україні, тоді як реальні цифри, як вважають, є вищими. Загальна тенденція демонструє послідовне зниження цих даних з 2006 р.

Існує також розхожа думка, що наші трудові мігранти зайняті  лише на некваліфікованих роботах. Дійсно в Італії наші жінки працюють доглядальницями, в Польщі – на будівництві. Але  згідно адміністративної звітності, яка  ведеться посередниками, трохи більше 50% наших громадян працює на кваліфікованих роботах. Тобто, вони працюють керівниками. А оскільки в основному через посередницькі структури працевлаштуються моряки, це означає, що наші кваліфіковані кадри працюють капітанами, старшими механіками, помічниками капітанів. Заробітна плата їх дуже висока і складає від 10 000 до 17 000 доларів щомісячно. Я не думаю, що зараз український ринок праці може створити такі ж адекватні умови для того, щоб українські мігранти поверталися, хоча і є відповідна програма.

Окрім морського сегменту праці українці працюють в будівництві, соціальній сфері і в сільському господарстві (сезонні роботи по контрактах). Зараз існують договори про мале прикордонне пересування, які підписала  Україна із Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Польщею, скоро підпише і з  Російською Федерацією. Громадяни, що проживають в тридцяти кілометровій зоні, теж можуть скористатися цією перевагою і брати участь в  сезонних роботах.

Що ж до кризи в Греції, Італії та Португалії, то статистики щодо впливу даного процесу на українських мігрантів немає, то зафіксувати це неможливо. Судячи по тих настроях, під час міжнародних опитувань, українські мігранти вже думають про повернення на батьківщину.

Зробивши підбірку про трансформацію трудової міграції, можна помітити, що лише криза може змусити наших громадян повернутися на батьківщину. Потрібно також відмітити, що вже переорієнтування даних громадян на на інші країни, а саме на Росію і Казахстан.

До речі, в Казахстані заробітна плата і пенсійне забезпечення останніми роками має великі тенденції  до зростання, вони навіть вище, ніж  в РФ.  Мігрант при виборі країни, куди б він хотів мігрувати, перш за все орієнтується на дві позиції  – це житло і заробітна плата. Я погоджуюсь з думкою автора статті, що наш ринок праці залучатиме яких-небудь мігрантів, то хіба лише з країн з дуже низьким рівнем життя.

На основі проведеного  аналізу, я вважаю, що для зменшення  кількості мігрантів з України, необхідно запобігати соціальній напруженості в країні. Міграцію не варто розглядати окремо, це сегмент ринку праці, на якій вона є не основним моментом. Ринок праці – це вчення робочої сили і створення робочих місць. Якщо між ними виникає дисбаланс, людина шукає, куди він може виїхати. Якщо він не мігрував і не знайшов роботу, починається стадія безробіття.

Тому нам необхідно  регулювати не стільки трудову міграцію, а звернути увагу на підготовку робочої  сили. Наші студенти хочуть вчитися  за кордоном, тому що там хороша стипендія, значною мірою безкоштовне здобуття освіти, можливість стажування і здобуття робочого місця. Чи приїде такий студент  працювати до України за мінімальну заробітну плату в 1 004 гривни? Тому, на мою думку, потрібно регулювати не наслідки, одним з яких є міграція, а звертати увагу на освітні процеси, підготовку кваліфікованої робочої сили і створення робочих місць.

 

Висновки:

1. Найважливішими наслідками  еміграції для трудових мігрантів  є працевлаштування та поліпшення матеріального стану домогосподарств. Грошові перекази мігрантів є не лише матеріальною підтримкою родини емігранта, але й відіграють важливу роль в економічному становленні країн (наприклад, Греції, Португалії, Іспанії та ін.); для країн, які розвиваються, являють собою найважливіше, після прямих іноземних інвестицій, джерело фінансових ресурсів, а в багатьох з них грошові перекази перевищують обсяги ПІІ, валютні надходження від експорту товарів і послуг та розміри зовнішньої фінансової допомоги; є важливим та стабільним чинником зовнішнього фінансування країн, які розвиваються, оскільки майбутні потоки переказів використовуються як забезпечення або гарантії під час отримання позикових коштів на міжнародному ринку капіталу; здатні чинити вагомий антициклічний вплив на ділову активність у країнах еміграції, оскільки не прив’язані до динаміки інвестицій; є важливим чинником скорочення рівня бідності населення; відіграють роль стимулятора сукупного попиту та розвитку національного виробництва.