Iнтеграцiя Украiни до свiтового господарства в контекстi процесу транснацiоналiзацii

Характерною особливістю співробітництва України з країнами СНД є непропорційний напрямок її зовнішньоекономічних зв'язків з домінуванням одного партнера – Росії. РФ займає перше місце серед зовнішньоторговельних партнерів України – 28,1% у 2003 р. Ще більш показовим є провідна роль РФ серед торговельних партнерів з СНД – частка Росії в сукупному торговельному обороті України з державами цього регіону в 2003 р. досягла 73,8%.  

На основі аналізу  розвитку інтернаціональних зв’язків України автором було запропоновано економіко-математичну модель оцінки залежності ПЗІ з України та ПІІ в Україну від розвитку зовнішньоторговельних відносин в рамках інтеграційних економічних угруповань. Автор в роботі здійснив аналіз взаємодії процесів розвитку зовнішньо-торгівельних відносин та інвестиційної взаємодії України з країнами ЄС, СНД, ЄЕП і окремо з Росією. Із всіх моделей найбільш достовірною є модель залежності рівня ПІІ в Україну від рівня торгівлі (імпорту) з країнами ЄС. 

Ця залежність може бути виражена наступним рівнянням: 
 
 

У1 = -1480,86 + 2,1764Х3,                                                (1) 
 
 

де У1 – рівень прямих іноземних інвестицій в Україну; 

     Х3  – рівень торгівлі (імпорту) з  країнами ЄС. 

Імпорт товарів  з країн ЄС здійснює досить сильний  вплив на рівень ПІІ в Україну з цього регіону, і саме це свідчить про те, що отримана модель є достовірною. Вона значима при рівні довіри 0,963.  

Реалізація потенціалу інтеграційного співробітництва України  надасть можливість підвищити рівень спеціалізації і кооперації в науково-технічних і виробничих сферах різних областей економіки.  

Результати дослідження  рівня залежності ПІІ в Україну  із країн СНД від імпорту товарів  показали, що імпорт товарів здійснює досить сильний вплив на ПІІ в  Україну, і існує досить висока незбалансованість зв’язків з країнами СНД внаслідок домінуючої ролі Росії в торгово-економічних відносинах України з цим регіоном. Дослідження залежності ПЗІ з України від імпорту товарів по країнах вищезгаданих регіональних угруповань показало, що вітчизняні виробники ще не використали потенціал розвитку зовнішньоторговельних відносин та інвестиційної взаємодії з країнами ЄС, а взаємодія з країнами СНД (ЄЕП) фактично є нереалізованим потенціалом розвитку транснаціонального бізнесу вітчизняними товаровиробниками. 

У третьому розділі  “Напрямки і перспективи інтеграції України в процес транснаціоналізації  світової економіки” розроблено механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України, запропоновано  модель розвитку форм транснаціонального бізнесу в контексті процесу міжнародної економічної інтеграції, виявлено перспективи покращення інвестиційної привабливості України через розвиток діяльності ТНК в Україні.  

Активізація інвестиційної  діяльності держави неможлива без  розробки принципово нового механізму організації інвестування, що забезпечує високу економічну і соціальну ефективність вкладених коштів і контроль витрат. Як показує досвід цієї діяльності, акцент необхідно зробити на пільговому кредитуванні, наданні субсидій і прямих дотацій підприємствам стратегічних галузей економіки. Аналогічні заходи можуть бути поширені як на внутрішні, так і на іноземні інвестиції, що має стимулювати розвиток усіх форм інвестиційної діяльності. 

Варто вказати  на те, що для України важливою на сьогодні є проблема забезпечення не тільки ефективних кількісних пропозицій, але насамперед якісних. Саме на якість іноземних інвестицій, а також на якість і конкурентоспроможність товарів, вироблених завдяки реалізації цих проектів, варто звернути особливу увагу. Іноземні інвестори сьогодні часто впроваджують в Україні не сучасні технології. Якщо тут не буде надійного контролю, то Україна і надалі буде випускати неконкурентоспроможні товари, що йдуть на малоприбуткові ринки. Це унеможливлює вихід нашої країни на більш прибуткові зарубіжні ринки. 

Для подолання  цих явищ у ході організації робіт  із залучення іноземних інвестицій мають бути вирішені такі проблеми: створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату; забезпечення рівних стартових умов для українського й іноземного капіталу; розробка підходів до визначення ступеня участі іноземних інвесторів у розвитку відповідних галузей і регіонів. 

Автором було запропоновано  механізм розвитку OLI - переваг України, заснований на модифікації положень моделі Даннінга, що розглядає в своїй еклектичної теорії три групи переваг: переваги володіння (О – переваги), переваги дислокації (L - переваги), переваги інтерналізації (I – переваги). На різних етапах виходу фірми на міжнародний ринок і переходу до все більш розвинутих форм міжнародного бізнесу, пов'язаних з поглибленням проникнення на зарубіжний ринок, виявляється етапний характер в розвитку даних переваг фірмами (рис. 4).  

Перша фаза шляху  інвестиційного розвитку країни проходить  при практичній відсутності OLI-переваг. У країні розвинуті тільки низькотехнологічні виробництва, а держава активно захищає внутрішній ринок від імпорту і ПІІ. В другій фазі починається повільний приріст ПІІ, збільшується місцевий ринок, підвищується конкурентоспроможність місцевих фірм, частково лібералізується ПІІ-політика. У третій фазі починається експорт ПІІ, істотно збільшуються І-переваги місцевих фірм, державна ПІІ-політика стає ліберальною, а економіка – орієнтованою на експорт. У четвертій фазі експорт ПІІ випереджає імпорт, країна захоплює лідерство в деяких високотехнологічних галузях. У п'ятій фазі експорт і імпорт ПІІ продовжують зростати, затверджується світове лідерство при ліберальній ПІІ-політиці і стимулюванні експорту ПІІ. Дана теорія розвиває положення теорій життєвого циклу продукту й олігополістичного захисту, намагаючись теоретично обґрунтувати еволюцію транснаціоналізації. 
 

Аннотация: Розроблено методичні та науково-практичні  підходи до активізації інтеграції України до світового господарства у контексті процесу транснаціоналізації. Досліджено теоретичні засади інтеграційної взаємодії на регіональному та глобальному рівнях світової економіки. Проаналізовано сучасні теорії та концепції процесу транснаціоналізації світової економіки та виявлено роль транснаціональних корпорацій у розвитку світових інтеграційних процесів. Висвітлено питання стану транснаціоналізації світової економіки на сучасому етапі. Запропоновано рекомендації щодо створення напрямків покращення інвестиційної привабливості України шляхом розвитку процесу транснаціоналізації, удосконалено структурну модель процесу розвитку форм транснаціонального бізнесу та національних компаній на етапах розвитку міжнародної економічної інтеграції.  
 

Текст работы:  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 4. Механізм розвитку OLI – переваг України, заснований на моделі Дж. Даннінга 
 
 

Автором розроблено модель розвитку регіональної економічної  інтеграції, що заснована на роботах  Б.Белаши і характеризується поетапною  лібералізацією розвитку форм міжнародного бізнесу в рамках регіону. При  поглибленні інтеграційних процесів зростають можливості формування і розвитку процесів взаємного проникнення міжнародних компаній даного інтеграційного угруповання на ринки країн-членів (рис. 5). Розвиток форм міжнародного бізнесу здійснюється від товарного експорту й експорту послуг до розвитку торгівлі ліцензіями і патентами і далі - до інвестиційних форм співробітництва - СП і 100% володіння. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 5. Модель розвитку форм міжнародного бізнесу національними  компаніями на етапах регіональної економічної інтеграції 
 
 

Автором було адаптовано класичну кейнсианську модель макроекономіки до вигляду, доступному для використання на мікрорівні для моделювання процесів, що протікають у транснаціональних  корпораціях. В ході розробки моделі нами було отримано наступні результати: 

Для будь-якого  регіонального представництва ТНК  буде визначено рівняння :  

        (2) 

Для ТНК буде визначено рівняння у вигляді  наступної системи: 

.        (3) 

де Y – доход, 

C – загальні  витрати, 

I – інвестиції, 

T – величина  податкових зобов’язань, 

X – експорт, 

M – імпорт, 

M0ij – автономний  імпорт продукції представництвом  i з j, 

h – гранична  схильність до інвестування, 

ф – агрегована податкова ставка, 

i, j, 1, 2 – представництва, 

n – кількість регіональних представництв, 

t – період, 

л – незалежна  перемінна. 

Регулювання процесу  формування внутрішньофірмового ринку  в межах ТНК має стабілізуючий  вплив на компанію в цілому. Наявність  чітких умов стійкості дозволяє зробити  висновок щодо необхідності централізованого формування стратегії внутрішньофірмового ринку для ТНК з метою забезпечення її фінансової стійкості. Аналіз показав, що навіть при негативній рентабельності окремих автономних регіональних підрозділів, компанія в цілому може мати збалансовану політику розвитку, що базується на стратегії внутрішнього внутрішньофірмового ринку і регіональної спеціалізації підрозділів. 

Дослідження показало, що розвитку міжнародної економічної  інтеграції в світі мають сприяти  процеси транснаціоналізації. Автором сформульовано принципи побудови транснаціональних корпорацій з урахуванням процесу формування внутрішньофірмового ринку в межах ТНК, також доведено, що основою формування національних ТНК в Україні повинні стати ПФГ як наслідок вертикальної та горизонтальної інтеграції на мікрорівні. На макрорівні ТНК сприяють створенню регіональних інтеграційних угруповань та прискорюють процес глобалізації світової економіки. 
 
 

ВИСНОВКИ 

У результаті проведеного  дослідження вирішено важливу наукову  задачу розробки теоретичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо активізації інтеграції України до світового господарства в контексті процесу транснаціоналізації світової економіки. В результаті здійсненого дослідження зроблено такі висновки: 

1. Проведений аналіз теоретичних основ процесу транснаціоналізації: існуючих теорій і концепцій та уточнення понятійного апарату дозволив зробити висновок, що термін “транснаціональна корпорація” доцільно розглядати як об’єднання компаній різних організаційно-правових форм у єдиний комплекс, який має один або декілька центрів прийняття управлінських рішень в країні (країнах) базування, має чисельні підприємства (представництва) закордоном і контролює велику мережу філій та дочірніх компаній та в основу своєї діяльності ставить міжнародну стратегію розвитку фірми. На рівні світового господарства зросли масштаби міжнародного виробництва, що за показниками обороту переважають міжнародну торгівлю в її традиційному розумінні. Таке міжнародне виробництво властиве саме ТНК і складає їх “внутрішньофірмові ринки”, засновані на динамічно зростаючих обсягах прямих іноземних інвестиціях.  

2. Аналіз сучасних  тенденції в світовій економіці  дозволів систематизувати стадії  і результати процесу інтернаціоналізації  за наступними критеріями: в залежності від системно взаємопов’язаних економік, в залежності від особливостей взаємозв’язку процесів регіональної інтеграції і транснаціоналізації та на основі цього аналізу дістала подальшого розвитку систематизація видів та форм прояву інтернаціоналізаційного процесу на макро- і мікрорівнях. 

3. З метою  оцінки доцільності і напрямків  процесу іноземного інвестування  в Україну в рамках інтеграційних  економічних угруповань запропоновано  економіко-математичну модель дослідження  залежності розвитку інвестиційних форм співробітництва України від динаміки зовнішньоторговельних операцій України з країнами ЄС і СНД, яка надає можливість виявити найбільш доцільні напрями розвитку торгово-економічних відносин України та створити передумови для успішного розвитку транснаціонального бізнесу України. 

4. Дослідження  свідчить, що для України на  сучасному етапі більш характерною  є іноземна інвестиційна діяльність, ніж закордонна. Подоланню цих  диспропорцій буде сприяти здійснення  оцінки потенціалу розвитку транснаціонального бізнесу українських компаній на ринках країн ЄС і СНД. Використання такого підходу дозволило виявити нереалізований потенціал розвитку транснаціонального бізнесу вітчизняними товаровиробниками на цих ринках.