Туристические ресурсы Украины

                                                                                                                                                                                     

ЗМІСТ

ЗМІСТ……………………………………………………………………………2-3

ВСТУП..................................................................................................................4-5

РОЗДІЛ 1.ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ  ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………..6-11

1. Місце України на світовому туристичному ринку……………6-8
2. Класифікація туристичних ресурсів…………………………..9-11

РОЗДІЛ  2.  ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСIВ УКРАЇНИ……………………………………………………………………..11-25

              2.1.    Природно-рекреаційні ресурси

Кліматичні ресурси та умови

Бальнеологічні ресурси 

Водні туристичні ресурси

Туристичні ресурси природно-заповідного  фонду України

Біотичні туристичні ресурси

Рельєф як туристичний  ресурс……………………………………………………..11-23

                2.2 .   Культурно-історичні ресурси………………………………23-25

 РОЗДІЛ  3.   ІНФРАКСТРУКТУРНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ………………………………………………..26-35

1. Розвиток сфери гостинності……………………………26-28
2. Санаторно-курортне господарство…………………….28-31
3. Транспорт і транспортна інфраструктура……………...31-33
4. Туристичні підприємства……………………………….34-35

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..36-37

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………38-39

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….40-52

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        ВСТУП

     У зв'язку з актуальністю проблеми метою курсової роботи є створення комплексної характеристики туристичних ресурсів України  як сукупності умов організації і розвитку туризму.

      Об’єктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси України.

      Предмет дослідження є використання туристсько-рекреаційних ресурсів в туристичному господарстві країни.

       Метою дослідження є комплексна оцінка туристичного потенціалу та туристичного ринку країни.

 В ході виконання курсової роботи були встановлені наступні завдання:

1)  визначення місця України на світовому туристичному ринку;

2) дослідження природних ресурсів України: рельєфу, клімату, водних, бальнеологічних , тваринних і рослинних ресурсів;

3) оцінка культурно-історичної спадщини країни;

4)  аналіз рівня  розвитку гостинності;

 5) стан використання туристичних ресурсів;

6) аналіз  туристичних підприємств України.

    При написанні роботи були використані методи опису і систематизації даних про Україну. При розгляді політично-економічних умов було розглянуто економічні показники кількості туристських потоків, розвиток інфраструктури країни. Культурно-історичний метод використовувався для визначення сучасного вигляду країни, виділення своєрідності її традицій. Новизна роботи полягає в тому, що був зроблений не лише збір і систематизація фактів, але і їх аналіз, в результаті якого були виявлені умови і їх вплив на туризм. Використовуючи виявлені умови, аналіз економічних і статистичних чинників, була створена комплексна характеристика туристичних ресурсів країни.

Це дослідження може знайти практичне застосування для підвищення професійного рівня турагента, а також як довідкова інформація для клієнта туристичного агентства.

Курсова робота складається з вступу, висновку, списку використаної літератури, що складається з 21 джерел, і трьох розділів. Загальний об'єм роботи 52 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  .ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.

    1.1.  Місце України на світовому туристичному ринку.

     Ринок послуг в Україні має велике значення для національної економіки. І сьогодні туристичний бізнес розглядається як найбільш перспективний напрям розвитку цього ринку. Україна займає одне з помітних місць в світі щодо наявності унікальних туристичних та курортно-рекреаційних ресурсів. Нині туристичною діяльністю в Україні займається понад 1,5 тис. підприємств, на яких працює майже 100 тис. чол. Для обслуговування туристичних потоків задіяно більше 3 тис. лікувально-оздоровчих закладів, майже 1,5 тис. туристичних баз, готелів, мотелів і кемпінгів різних форм власності. За оцінками фахівців, Україна може приймати до 10 млн. туристів на рік.[ 1, с. 21]

     Заслуговує на увагу той факт, що Україна має всі передумови для підвищення конкурентоспроможності в цій сфері. Серед них треба виділити наступні: вигідне географічне положення; розвинута транспортна інфраструктура; значний науково-технічний потенціал; наявність висококваліфікованих кадрів. Туристична галузь в Україні формується за рахунок трьох складових: виїзний (зарубіжний) туризм; внутрішній туризм; в’їзний (іноземний) туризм. Виїзному туризму належить частка 41% від загальної кількості туристів. Українці подорожують за кордон із службовою метою, як приватні туристи та в організовані тури. Сьогодні туристична Україна – це більше 3 тис. оздоровчих закладів, приблизно 1,5 тис. готелів, 20 тис. місць для прийому туристів по першому та 40 тис. – по туристичному класу. Це більш 150 тис. пам’ятників культури, природи та історії, 39 міст, вік яких понад тисячу років. Україна має прекрасні курорти. 
Складовим елементом туристичної галузі в Україні є також внутрішній туризм. На нього припадає 32% подорожуючих. Серед характерних рис цього туристичного напряму помітне місце належить наступним. Він сприяє розвитку екскурсійної діяльності, маршрутно-пізнавальному і спортивно-оздоровчому туризму; поєднує в собі відсутність мовного бар’єру і складностей з візами, прийнятні ціни та розвиток інфраструктури, що приваблює внутрішніх туристів; переважна кількість внутрішніх туристів обслуговується готелями та санаторно-курортними закладами.  
    Програма розвитку туризму в Україні до 2010 року, яка була прийнята Кабінетом Міністрів України, передбачає відновлення готелів, які надають розміщення для 21 400 туристів та спорудження нових готелів ще для 15 700 туристів. Володіючи таким прекрасним потенціалом, Україна впевнено виходить на світовий туристичний ринок. Cьогодні наша країна відкрита для міжнародної співпраці. В останні роки поряд з традиційними формами культурного, пізнавального, оздоровчого та інших видів туризму особливої актуальності набула проблема розвиту екологічного, сільського, зеленого туризму, в умовах наближених до природи. [2, с. 46]

Україна здійснює перші кроки  на світовому ринку послуг, хоча має значний потенціал для  взаємовигідного обміну послугами. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України. Станом на 1.01.07 р. у туристичній галузі функціонують 8,3 тис. підприємств, в  тому числі 3,9 тис. суб' єктів туристичної  діяльності, ,2 тис. готелів та місць  проживання, 3,2 тис. санаторно-курортних  закладів.

       Кілька  років поспіль, за статистичними  даними Держкомстату України  за 2005 р., позитивна динаміка збільшення  обсягів експорту та імпорту  українських послуг продовжує  зберігатися. Так, у структурі  експорту послуг найбільший обсяг  мають транспорті послуги –  4041,8 млн дол. США (76,15%), різні  ділові, професійні та технічні  послуги – 424 млн дол США  (7,99%), послуги з ремонту – 325,8 млн дол. США (6,14%), подорожі  – 162,3 млн дол. США (3,06%) та  послуги зв’язку – 125,3 млн  дол. США (2, 36%). У структурі імпорту  перше місце посідають державні  послуги, не віднесені до інших  категорій з часткою 24,26%, друге  – транспорті послуги – 22,21%, на третьому – різні ділові, професійні та технічні послуги – 14,41%, фінансові послуги складають 6,06%, послуги зв’язку – 5,51%.(Див.Додаток А). 
     Провідну «десятку» країн-лідерів за обсягом експорту та імпорту послуг України можна ранжувати таким чином: Російська Федерація, США, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Угорщина, Польща, Нідерланди, Туреччина, Італія. Причому спостерігається значне збільшення зовнішньоторговельного обороту з Німеччиною (на 42,7 млн дол. США), Польщею (на 47,6 млн дол. США), США (на 298,8 млн дол. США), Великою Британією (на 87,5 млн дол. США), Швейцарією (на 60,4 млн дол. США).  
Таким чином, від вирішення проблеми диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків у безпосередній залежності знаходиться майбутнє нашої держави як рівноправного учасника світогосподарських зв'язків. Останнім часом усе більше ознак росту інтересу туристичних фірм, агентств, а також пансіонатів, санаторіїв, без відпочинку і готелів до Інтернету. Усе частіше з’являються в ЗМІ матеріали про Інтернет і його можливості для тур бізнесу й організації туризму. Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. Минулого року зростання в даному сектор на 6,6% перевершило очікування ЮНВТО - 903 млн чоловік здійснили поїздки в різних країни світу. Цього року цей показник за перших 8 місяців склав 3,7%. За прогнозами фахівців, коли ділова активність відновиться, одним з перших на це відреагує туристичний ринок. Тому ЮНВТО зберігає оптимізм в довгостроковій перспектив , як раніше розраховуючи на 1,6 млрд турист в в 2020 р. Згідно з оцінками Міністерства економіки України, продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі , становлять близько 10 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15 % робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях. [ 3,- с.37]

   1.2. Класифікація туристичних ресурсів.

    Туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні та реалізації туристичного продукту.

   До списку всесвітньої спадщини (на початок XXI ст.) внесено майже 600 об'єктів, з яких 76 % становлять об'єкти культурної, 21 % - природної та 3% - природно-культурної спадщини, що розташовані в більш ніж 110 країнах світу. Щорічно Список поповнюється приблизно тридцятьма новими об'єктами завдяки діяльності Всесвітньої комісії по культурі та розвитку ЮНЕСКО та національних органів з охо¬рони природної і культурної спадщини. Найбільше пам'яток, які внесені до Списку і знаходяться під охороною ЮНЕСКО, сконцентровано в Європі (понад половина від загальної кількості), що є наслідком чіткої, цілеспрямованої діяльності державних інституцій європейських країн зі збереження пам'яток природи, історії і культури.[4, с.88 ]

      Найбільшого  поширення набули класифікації  польського економіста М. Труаси (1963) і французького економіста  П. Дефера (1972). (Див.Додаток B).

     В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини. Він виокремлює такі три групи туристичних ресурсів:

1. Природні туристичні  ресурси, що визначаються як "потенційний  туристичний капітал", до них  належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна  визначити як природно-кліматичні.

2. Туристичні ресурси,  створені працею людини, тобто  архітектурні споруди, пам'ятники, твори мистецтва тощо. Це об'єкти  показу чи екскурсій.

3. Додаткові туристичні  ресурси, створені працею людини  для надання послуг — інфраструктура  району, всі підприємства, призначені  для прийому та обслуговування  туристів. Так, великим попитом  користуються гастрономічні тури в Іспанію, на весь світ славиться знаменитий Октоберфест — свято пива в Мюнхені.

На відміну від М. Труаси, П. Дефер не відносить до туристичних  ресурсів підприємства з прийому  й обслуговування туристів. Такий  підхід можна мотивувати тим, що ці підприємства лише дають змогу використовувати  туристичні ресурси, але самі по собі не можуть служити метою туристичної  подорожі.

   Весь комплекс туристичних ресурсів поділяють на природно-кліматичні, історико-культурні й соціально-економічні, до яких можна віднести, наприклад, економічні зручності подорожі.

Туристичні  ресурси є національним надбанням, проте  частина з них  має особливе значення. Перелік об'єктів і пам'яток світового значення встановлює і щорічно поновлює ЮНЕСКО. Усі пам'ятки культури і природні об'єкти перебувають під охороною держав, на підтримку і збереження пам'яток та об'єктів всесвітнього значення також спрямовує кошти ООН.

Туристичні  ресурси мають  такі основні властивості: 

— привабливість;

— кліматичні умови;

— доступність;

— ступінь  дослідженості;

— екскурсійна  значущість;

— пейзажні и екологічні характеристики;

— соціально-демографічні характеристики;

— потенційний  запас;

— спосіб використання та ін.

Ці ресурси  застосовують з оздоровчою, туристичною, спортивною та пізнавальною метою.[5, с.114 ]

РОЗДІЛ  2.  ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСIВ УКРАЇНИ

2.1.    Природно-рекреаційні  ресурси.

    Вагомим плюсом багатьох українських курортів є одночасне використання багатьох лікувальних факторів (клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту). Властивості природно-лікувальних ресурсів визначають спеціалізацію курортів (медичний профіль).

За медичним профілем в  структурі українських санаторіїв переважають ті, які спеціалізуються  на лікуванні:

1. органів кровообігу  — переважно заклади кліматичних  та бальнеологічних курортів  АР Крим, Одеської, Донецької, Київської  областей;

2. нервової системи —  бальнеологічні, грязьові та кліматичні  курорти Одеської, Донецької, Запорізької,  Закарпатської областей та АР  Крим;

3. органів дихання (не  туберкульозного характеру) —  приморські, бальнеологічні та спелеологічні  курорти АР крим, Донецької, Закарпатської,  Одеської областей;

4. органів травлення —  бальнеологічні курорти Львівської, Закарпатської, Полтавської, Харківської  областей;

5. органів опорно-рухової  системи — грязьові, бальнеологічні, приморські курорти АР Крим, Одеської, Запорізької, Донецької областей.

     За наведеними даними найбільшу частку в компонентній структурі ресурсів України займають земельні (44,4 % усього ресурсного потенціалу) і мінеральні (28,3 %) ресурси. (Див.таблиця 1).[6, с.56]

 Нижчою є частка  потенціалу фауністичних (0,5 %) і лісових  (0,5 %) ресурсів. Причому найбільший сумарний потенціал ресурсів (від загального по республіці) мають Донецька (12,3%), Дніпропетровська (10,9%) і Луганська (8,8 %) області. Це є результатом зосередження в них мінеральних, насамперед вугільних, залізорудних, марганцевих та інших ресурсів світового значення, які характеризуються сприятливими умовами видобутку.

Кліматичні ресурси та умови