Розвиток сільського зеленого туризму в Закарпатській області

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТІ СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  І ТОРГІВЛІ ІМЕНИ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

КАФЕДРА ТУРИЗМУ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Туристичне краєзнавство»

на  тему: Розвиток сільського зеленого туризму  в Закарпатській області .

 

 

 

 

 

Студентки Кулінич Олени  Валеріївни

Курс І  група Тур10а

Форма навчання денна

Напрям підготовки «Туризм»

Факультет ресторанно-готельного бізнесу

 

Керівник д.е.н. проф. Виноградова  О.В.

Допущена до захисту

«          » травня 2011р.

 

 

 

 

 

ДОНЕЦЬК 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні засади розвитку сільського зеленого туризму………..6

1.1 Ступінь визначення та класифікації зеленого туризму……………..……6

1.2 Передумови розвитку сільського зеленого туризму в Україні…….……9

1.3 Характеристика закарпатської області як туристично привабливого регіону………………………………………………………………………….17

Розділ 2. Аналіз та оцінка сільського зеленого туризму в Закарпатській області…………………………………………………………………………..21

2.1 Аналіз стану сільського зеленого туризму в Закарпатській області….21

2.2 Оцінка туристичної привабливості Закарпатської області…………….25

Розділ 3. Напрямки розвитку сільського зеленого туризму в Закарпатській області…………………………………………………………………………..37

3.1 Проблеми розвитку сільського зеленого туризму в Закарпатській області………………………………………………………………………….37

3.2 Розробка туристичного маршруту з садибами в Закарпатті…………..38

Висновки…………………………………………………………………..……43

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………45

 

ВСТУП

 

 

Зелений (сільський) туризм це рекреаційні  подорожі в сільську місцевість як реакція на "екологічний тиск" в містах. Це один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве  середовище, наближене до природи. Цей  вид туризму усе більш поширюється  в розвинених країнах.

Уперше про зелений   туризм як про новий вид відпочинку у  нас заговорили в 1996 році, коли група  однодумців з Ужгороду, Києва, Сімферополя  і Берегового звернулася в Мінюст з проханням зареєструвати статут  Союзу   сприяння   розвитку   сільського   зеленого   туризму.

Мета у учасників  Союзу  була одна - зробити відпочинок на селі прибутковою  справою, залучити в нього селян, яких не притягає фермерство, і дати городянам альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був ухвалений закон, що дозволяє власникові приватного господарства влаштовувати у своєму подвір'ї умови для  прийому туристів, такі садиби працювали  напівлегально. За 15 років існування  в Україні "зеленого   туризму" з'явилися більше тисячі таких садиб.

Користуватися електронною базою  просто і зручно: вибираєте потрібний  підрозділ з переліком усіх областей, де можна знайти притулок в комфортних садибах. Тут можна побачити фотографію "садиби", і якщо вона припала  до душі - пройтися по посиланню і  упізнати детальнішу інформацію. Аж до того, які птахи розбудять вас  уранці і які ягоди можна знайти в лісі.

Європейці давно розкусили, що організація  відпочинку на селі якщо і не так  прибуткова, як на відомих морських і гірськолижних курортах, то стабільний дохід принести все ж може. Зараз  зелений  туризм  неймовірно популярний в країнах ЄС. За деякими оцінками,  сільський   туризм  в Європі приносить від 10% до 20% від загального доходу туріндустрії. Причому 35% жителів  країн ЄС відпочинком в селі віддають перевагу над будь-якому іншому.

У Італії, приміром, минулого літа хітом  сезону вважалося зняти "номер" в старовинному млині або древньому  монастирі. Провести уїкенд серед кулів  з борошном або в похмурій келії  ченця коштувало від 75 до 150 євро в добу. У Іспанії ж популярно  відпочити від робітників буднів на живописній фермі, серед корів  і курей.

Сільський зелений туризм - явище  багатогранне. Один з його аспектів, зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку країни, - соціальний. Тому сільський  зелений туризм слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел прибутків сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських  територій і сільської інфраструктури, а також як один з чинників стратегії  подолання бідності в сільській  місцевості. Саме тому, в країнах, які  розвиваються, сільський зелений  туризм всіляко підтримується і  заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги  в цій сфері, отримують всілякі  преференції, у тому числі і податкові.  Другий аспект полягає в діставанні додаткових можливостей для популяризації  української культури,  поширення  знань і інформації про історичні, природні, етнографічні особливості  України, яка є основою для  визнання сільського зеленого туризму  суспільно цінною і  корисною сферою  стосунків, яка  заслуговує на всіляку  підтримку з боку держави.   Виходячи з цього, а також з  досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму  не торкається відомішого в Україні  поняття - надання готельних послуг. Центральною фігурою в організації  відпочинку на селі виступає сільська сім'я, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з  веденням особистого селянського господарства, і побічну, - з використанням майна  цього господарства для надання  послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпеченням відпочивальників житлом, живленням, ознайомленням з  місцевою культурою і традиціями.   

Актуальність у тому, що інтерес  до сільського туризму в світі  повсюдний. На зміну трьом сонце, море, пісок приходять три пейзаж, традиції, дозвілля. Разом з тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Криза в сільськогосподарському секторі також є однією з причин сучасного розвитку сільського туризму. Фермерство замінюється агробізнесом, а механізація і модернізація повністю змінюють картину сільській  дійсності. У багатьох сільських  регіонах сільське господарство перестало  бути самою важливою формою використання землі і найважливішою діяльністю сільської громади. В Україні  цілеспрямований розвиток сільського туризму було закладено в 1998 році, коли був створений Спілка сприяння розвитку сільского зеленого туризму  в Україні.

Мета роботи полягає в вивчені  проблем сільского туризму як України в цілом так і Закарпатської  області окремо.

Об’єктом вивчення став сільский туризм Украіни в цілому.

Предметом є сільский туризм у Закарпатській  області, його різновиди, а також  заповідники, які знаходяться на території Закарпаття.

Географічні межі дослідження охоплюють сучасну територію України.

Робота складається зі вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 42 сторінках. Робота містить 4 рис., 1 таблицю.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

 

1.  Сутність, визначення та класифікації зеленого туризму

 

На даний час в Україні  достеменно точно не визначено відмінності  між поняттями «сільський», «зелений», «природний», «екологічний» та «м'який» туризм. Дискусії над українською туристичною термінологією триватимуть ще довший час. «Зелений туризм» (загальне поняття таких видів туризму як екотуризм, сільський туризм та агротуризм) — новий вид туризму, що швидко поширюється в Україні та світі. Суть зеленого туризму полягає у відпочинку в приватних господарствах у сільській місцевості, яка приваблює своєю недоторканою природою, пам'ятками історії та природи. Сільський зелений туризм позитивно впливає на фізичне та моральне здоров'я людини, оскільки він включає у себе чинники, що надають оздоровчий, пізнавальний та естетичні ефекти. Екотуризм чудовий також тим, що тут немає тієї величезної кількості туристів, яку можна побачити на популярних курортах світу. Такого роду відпочинок особливо потрібний для жителів великих міст.

Згідно з офіційними статистичними  даними Всесвітньої туристичної  організації "зелені" подорожі займають від 7 до 20 % у загальному об'ємі туристичних поїздок.

Екологічний туризм - туризм з екологічно значущим наповненням, специфічна форма  діяльності людей, які в спілкуванні  з природою вибудовують свої відносини  з нею на основі взаємної вигоди: - людина одержує від такого спілкування  певний фізичний, інтелектуальний і  емоційний запас міцності; - природа  при цьому не страждає (як мінімум) або покращує свої екологічні характеристики (як максимум) [1].

Сільський туризм  - відпочинок в  сільській місцевості (у селах, на хуторах, в зручних селянських будинках). Туристи якийсь час ведуть сільський  спосіб життя, знайомляться з місцевою культурою і місцевими звичаями, беруть участь в традиційній сільській  праці.

У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка (1993) визначено таке: сільський туризм (rural tourism) — відпочинковий вид  туризму, сконцентрований на сільських  територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для  відпочинку, сільськогосподарських  і народних музеїв, а також центрів  з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами.  
Існує три різновидності нинішнього сільського зеленого туризму в Україні

 

Рис 1.1. – Різновиди сільського туризму

 

     Агротуризм (farm tourism) — відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Агрогуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад, в кемпінгах та наметах. Агротуризм, таким чином, виступає однією з форм сільського туризму. В агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Відпочинковий (відпочинок на селі). Базою  його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.

Екологічний туризм (Ecological tourism) —  це форма подорожі, сприятлива для  навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного  середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою  екологічною свідомістю. Виділяються  такі форми екологічного туризму  — активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні  та флористичні поїздки (орнітологічні  поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.

Зелений туризм (green tourism) — є синонімом  поняття «екотуризм».

Природничий туризм (nature tourism) — також  є синонімом поняття «екотуризм».

Сільський туризм і його різновидність  агротуризм мають багато спільного  з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних  господарств, розташованих поблизу  природоохоронних територій, підтримують  серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують  відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у  національних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними  цілями використання вільного часу, їхня головна різниця полягає у  базових мотивах подорожування.

Сільський туризм — це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного  відпочинку, тоді як базовою метою  екотуризму виступає активне відкриття  дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття.

Сільські оселі можуть використовуватись  як база для ночівлі та харчування екотуристів. З'явилось нове поняття  екоагротуризм (або агроекотуризм), що передбачає відпочинок у селян, які  вирощують сільськогосподарську продукцію  із застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується з  екологічним сільським господарством.

Наведені вище поняття, пов'язані  з сільським туризмом і екотуризмом, знайшли своє застосування для визначення форм туристичного руху в Україні. Зокрема  відпочинок в українських селах  було визначено як «сільський зелений  туризм» (green rural tourism або green village tourism). Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку в туристичних центрах і на курортах, що розташовані у селищах і малих містах (аналог Bcd&Breakfast), до відпочинку у сільських садибах (агротуризм). Визначення сільського туризму як «зеленого» підкреслює його проекологічну орієнтацію [2].

Розглянувши різноманітні приклади розвитку цього виду бізнесу в окремих  країнах і зауваживши, зокрема, відсутність  чіткої загальноприйнятої термінології, з метою уніфікації термінів і  понять уведімо далі за текстом терміни  «Сільський зелений туризм» та «Гостинна  садиба». Під цими термінами у  цьому посібнику розумітимемо відпочинок з будь-якою метою, видом та формою організації туристської подорожі у сільській місцевості з розміщенням на відпочинок у будинку сільського господаря.