Рекреаційно-туристичний паспорт Городнянського району

3

План

          Вступ

1.      Загальні відомості про Городнянський район

1.1.           Історичні відомості

1.2.           Геополітичне положення

1.3.           Склад району

2.      Природні рекреаційно – туристичні ресурси Городнянщини

2.1.           Рельєф району як рекреаційно – туристичний ресурс

2.2.           Кліматичні рекреаційно - туристичні ресурси

2.3.           Гідрологічні рекреаційно – туристичні ресурси

2.4.           Біотичні рекреаційно – туристичні ресурси

3.      Антропогенні рекреаційно – туристичні ресурси Городнянського району

3.1.           Архітектурно – історичні рекреаційно – туристичні ресурси

3.2.           Біосоціальні рекреаційно – туристичні ресурси

3.3.           Подійні рекреаційно – туристичні ресурси

4.      Об’єкти природно – заповідного фонду Городнянщини

5.      Аналіз екологічного стану території

     Висновок

ВСТУП

Городня – місто районного підпорядкування, центр району, розташоване по берегах річки Чибриж (басейн Десни), за 56 кілометрів від обласного центру і за 4 кілометри від однойменної залізничної станції.

В Городнянському районі є декілька видів туристичних туристичних ресурсів( розвивається неорганізований зелений туризм та культурно – освітній), проте ця територія малодосліджувана. Отже, щоб збільшити кількість туристів необхідно розширити дослідження Городнянщини, адже нові туристично - привабливі місця з невиснаженими ресурсами є досить популярними. Тому дослідження території є дуже важливим та актуальним.

Крім цього, Городнянський район багатий на історичні та археологічні знахідки.Оскільки перші поселення в цьому регіоні почали виникати дуже давно (ще в добу неоліту, бронзи, юхнівської культури, а згодом і в часи Київської Русі), то для дослідників та археологів тут є багато цікавого та важливого. Зазвичай, всі знахідки науковців є цікавими та важливими для розвитку туристичних ресурсів та для збільшення кількості туристів. Тому вивчення території Городнянського району є досить важливим як для науки, так і для туризму.

Природне середовище району є досить різноманітним. Проте, для рекреаційно – туристичного господарства, можна сказати, найважливішим є досить сприятливий стан екології та великий відсоток лісистості. Це дозволяє на території Городнянщини відкривати безліч санаторіїв, таборів та пансіонатів. Чисте повітря та довкілля приваблюють чимало рекреантів, проте, закладів для відпочинку на території Городнянського району досить мало. Це значно гальмує розвиток рекреаційно – туристичного господарства.

Об’єктом дослідження курсової роботи є природне та соціально – культурне середовище формування рекреаційно – туристичного господарства Городнянського району.

Предметом дослідження курсової роботи є оцінка ресурсно – рекреаційних властивостей основних компонентів природного та соціально – культурного життя Городнянського району для потреб підвищення ефективності їх використання в рекреаційно – туристичній справі.

Мета дослідження спрямована на всебічне вивчення ресурсно – рекреаційних властивостей основних компонентів природного та соціально – культурного життя Городнянщини.

Завдання дослідження спрямовані на розкриття різних туристичних ресурсів Городнянського району, таких як кліматичні, гідрологічні, архітектурно – історичні, біосоціальні, подійні та інші.

Детальніше про туристичні ресурси Городнянщини можна дізнатися з курсової роботи.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОН

1.1. Історичні відомості

Городнянщина — край з багатою історією, культурою, традиціями та мальовничою природою. Городня - поселення часів Київської Русі. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав.

Городня – місто районного підпорядкування, центр району. Назва Городня  утворилася від слова «огорожувати». У писемних дререлах Городня згадується на початку XVII століття.

У середині XVII століття городнянці брали активну участь у селянсько – козацьких повстаннях та Визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Після Переяслівської угоди 1654 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею - сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла XVII під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела (тезоіменництво) й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати. У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця I гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці. Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але 70 років тому городнянська святиня була зруйнована комуністичною владою.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.

У 1782 році на Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром одного з найбільших повітів Чернігівщини - Городнянського.

У 1782 році був затверджений для міста герб, який являв собою чорний якір на червоному фоні і три восьмикутні срібні зірки, одна зверху, а дві - з боків.

Якір, абсолютно подібний до городнянського, можна знайти на гербі польських Радзиць. Відомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зі своїм володарем із Німеччини, де він був подарований родоначальнику сім’ї ще в XIV столітті за доблесть у морській битві. Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, і перекочував якір із Німеччини до родового герба польського поміщика, а потім на герб міста Городні.

У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.

Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво – Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дім, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо-юнацька спортивна школа.

Під час першої світової війни та створення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа №2) знаходилось керівництво Чернігівської губернії, губком та губреввиконком під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.

У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району. Під час колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом „куркуля” Я. Рябченка ( в минулому начальник повітової міліції) біля Городні отримали поразку.

Під час Великої Вітчизняної війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи (еврей) - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут сталі на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.

1.2. Геополітичне положення

Городнянський район знаходиться на півночі Чернігівської області. Районний центр розташований на півночі Чернігівської області, по обидва боки невеликої річки Чибриж, яка впадає в річку См’ячку- притоку річки Снов. На рубежі району знаходяться райони Білорусії та Росії. Сусідами Городнянщини є Щорський ( на сході), Менський ( на півдні), Чернігівський та Ріпкінський ( на південному заході та сході).

Крайні населені пункти району: на півночі – село Деревини, на півдні – село Макишин, на сході – село Сеньківка, на заході – село Володимирівка. Відстань між крайніми точками з півночі на південь 52 км, а зі сходу на захід – 40 км.

Відстань до обласного центру Чернігова автомобільним шляхом - 56 км, столиці Києва - 200 км, до Росії та Білорусі - 35 км.

Площа району становить 1 тис. 571,2 кілометрів кв.

Городнянський район має значну сітку шляхів. Найбільше значення мають автошляхи і залізничний транспорт. Протяжність автошляхів 315 кілометрів. З них з твнрдим покриттям – 245 кілометрів. Місто Городня знаходиться на автошляху Чернігів – Сеньківка – Климово – Москва.

Автотранспортом перевозять сільськогосподарську продукцію, будівельні матеріали, паливо та інші вантажі.

Багато вантажів прибуває на залізничну станцію Городня. Залізниця, яка проходить біля міста, збудована більше 100 років як хлібовозна, від міста Ромни до Лібави (зараз Лієпая). Залізницею перевозять кам’яне вугілля, ліс тощо.

Через Городнянський район проходить газопровід, яким газифіковано на 80 відсотків районний центр і багато сіл району.

1.3.Склад району

У районі є одне місто- Городня та 79 сіл. У місті зараз мешкає 15 тисяч жителів. У загальній кількості переважають жінки. Великий процент людей похилого віку. В Городні живуть представники більше 20 національностей.Середня густота населення 23 особи на 1 кілометр квадратний.Городня – культурний центр району. Зараз у місті діє дві середні школи, два інтернати.Працює вечірня школа.В місті є великий будинок культури ( на 750 місць), бібліотека, музей, кінотеатр імені Шевченка, дитяча спортивна школа, будинок школярів, станція юних техніків, дитяча музична школа, художня студія.

Як уже згадувалось вище, до Городнянського району входить 79 сіл: Бурівка, Бутівка, Здрягівка, Великий Листвен, Вихвостів, Розвинівка, Ільмівка, Куликівка, Конотоп, Макишин, Мощенка, Гасичівка, Сутоки, Сеньківка, Тупичів, Тополівка, Дроздовиця, Володимирівка, Хотівля, Пекурівка, Смичин та інші [11].

Сеньківка – село, що розташоване біля стику кордонів України, Білорусії та Росії, за 45 кілометрів від Городні.Дворів – 75, жителів – 171.Відоме завдяки своєму георафічному положенню та щорічному святкуванні дня молоді.

Бурівка – село, що розташоване за 31 км від райцентру.Дворів 241, населення 485 чоловік.Тут розташована центральна садиба сільгоспкооперативу «Бурівський».Працють школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько – акушерський пункт.Ймовірно, що назва села походить від слова «бор».Згадується воно в царській грамоті від 20 квітня 1689 року як «Боровици».

Великий Листвен – село, що розташоване на річці Крюковій за 15 кілометрів від райцентру. Дворів – 256, населення – 613 чоловік. На території села розміщені фермерське господарство «Соната», фельдшерсько – акушерний пункт, будинок культури, школа.Село давнього походження. Вперше згадується в літописі 1024 року.

Вихвостів – село, що розташоване за 26 кілометрів від Городні і 47 кілометрів від Чернігова.Дворів – 310, населення – 900 чоловік.Є школа, діють фельдшерсько – акушерський пункт, будинок культури, бібліотека, музей.Село виникло наприкінці XVI століття.

Куликівка – село, що розташоване за 30 кілометрів від районного центру.Дворів – 196. населення – 452 чоловіка.На території розташовані приватне сільськогосподарське підприємство «Надія», школа, будинок культури, фельдшерсько – акушерський пункт.За переказами виникло на початку XVII століття. Розташоване серед боліт, де водиться багато куликів, звідси й назва.За другою версією назва походить від прізвища поселенця козака Кулика Василя.120 років тому село оточував ліс, поблизу текла річка Чернушка, яка затухла. Жителів села вважають багатими людьми, бо землі тут родючі.

Макишин розташований на правому березі річки Снов, за 25 кілометрів від райцентру. Дворів – 398, населення – 826 чоловік. У селі розміщені: садиба СВК «Макишинський», ТОВ «Амріта», є фермерське господарство «Лавр», сімейне фермерське господарство, середня школа, фельдшерсько – акушерський пункт, будинок культури, бібліотека, діє церква.За легендою назва пішла від слова «мак» - квітучої рослини.В історичних джерелах село відоме з1661 року.

Тупичів – найбільше село Городнянського району,розташоване за 22 кілометри від райцентру.Дворів – 796, жителів – 12928.На території села розташоване СТОВ «Тупичівське» , діють середня школа, лісництво,цегельний завод, спиртзавод, дільнича лікарня, аптека, будинок культури, підлітковій клуб, бібліотека, будинок для престарілих церковної общини, Свято – Покровська церква.