Экстримальный туризм

Х гонки - це коли екстремальні туристи настільки добре і універсально підготовлені, що можуть лізти на скелі, скакати на коні, сплавлятися на каяку або плоту по порогах, мчати по горах на велосипеді і спускатися по мутузках під водоспадом. Ці люди об'єднуються в команди і беруть участь в змаганнях, мета яких щонайшвидше пройти дистанцію в 3- 4 сотні кілометрів, використовуючи свої навики. Це називається мультиспорт, або екстремальні (частіше навіть пригодницькі) гонки. На Заході щорічного проводиться більше 200 екстремальних гонок. Наприклад, найбільші гонки у Великобританії, організовані Асоціацією екстремальних гонок Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії. В Україні такі гонки проводяться рідко, але охочих випробувати себе з кожним роком стає все більше. [14]

                    2.3 Гірські види екстремального туризму

Гори завжди вабили і цікавили людей, які в свою чергу підкорюють найвищі точки планети. В наш час популярні різноманітні види екстремального туризму, найпоширеніших можна виділити такі: сноуборд, альпінізм, гірські лижі. Детальніше про деякі написано нижче.

Альпінізм вважається найекстремальнішим і мабуть одним із найпоширеніших відпочинків. Сьогодні альпінізм являє собою цілу індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм - сходження на вершини гір. Слово „альпінізм” походить від назви Альп – найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають „гімалістами”, а Високих Татрах – „татарниками”, в Югославії – „горелазцями” тощо. Це поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму. Спортивна сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і клімату гірських районів на шляху до піку гори. Вони можуть бути скелястими, льодовитими і сніжними різного ступеня важкості.

Традиційно  склалося, що гірськими сходженнями  займалися тільки туристичні клуби і спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами добратися до наміченої вершини. Однак любителі самих гострих відчуттів не зупиняються й у зимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, перебороти все і добратися до вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст підкорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну "розтяжку" і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м'язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зачепи схопитися. [Додаток 6]

В Україні цей  вид тільки почав розвиватися, але  головною проблемою залишається недолік професійних інструкторів. [7]

Гірські лижі та Сноубординг. Гірські лижі один із найстаріших видів активного відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніший і різноманітніший гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 70 роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яких завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Рух на лижах з’явився після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного стану гірських лиж.

"Батьком  сучасного лижного спорту" часто  називають норвезького випробувача  Сандре Норгейма. У середині 19-го століття, Сандре Норгейм винайшов спеціальні кріплення, що дозволяли лижникові здійснювати повороти і керувати лижами при спуску із пагорбів. Сандре Норгейм і його сучасники цей вид лижного спорту назвали "слалом". Зараз слалом часто згадується як "Телемарко". Спочатку, лижний спорт був лише декількох стилів, що нагадували сучасну "скандинавську” ходьбу на лижах по пересічній місцевості. Австрійський винахідник Маттіас Цдарський вигадав більш стійкі кріплення до гірських лиж, за допомогою яких нога лижника щільніше прилягала до лижі, що дозволяло ефективніше керувати лижами. Фактично, цей винахід послужив поштовхом для розвитку альпійського стилю лижного спорту. Після цього, на початку 20-ого століття, австрійський випробувач Ханс Шнейдер вигадав особливу техніку рухів тіла людини, що ще більше спростило процес регулювання напрямку руху лижника. Ця техніка стала називатися Arlberg, на честь найменування регіону, де проживав її автор. Саме ця техніка рухів зробила гірські лижі популярним і доступним для кожного видом спорту і розваги. [Додаток 7] На сьогодні майже кожний намагається щорічно поїхати в гори, щоб спуститися з вершини. Тому кожна країна, яка має змогу, надає свої пропозиції по гірськолижним курортам. [8]

Сноубординг це спуск по снігу із гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це більш активний і екстремальний вид спорту, ніж гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Лютими шанувальниками новомодного захоплення стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в зимку. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав тільки в середині 90-х років. Однак зараз в Україні можна придбати різноманітне екіпірування від ведучих світових виробників і одержати уроки катання в досвідчених інструкторів.

На сьогодні зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але останнім часом особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп - споруда із снігу, схожа на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька груп: freeskііng або freerіde - це спуск по крутих непідготовлених схилах зі складним рельєфом; helіskііng - теж саме, але з використанням гвинтокрила як засіб доставки на гору; skі-tourіng (randonee skі) - скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору; skі-mountaіneerіng (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах чи сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового спорядження, крім лиж, на спуску порушує "чистоту" такого сходження); new school - сноубордний фрістайл. [Додаток 8]

Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти, які хоч і поступаються Європейських аналогам, але є дуже популярними серед українських туристів із середнім прибутком та іноземців. [7]

                    2.4 Повітряні види екстремального туризму

Відчути вільність польоту, побачити землю з висоти прагне, мабуть, кожна друга людина на землі. Ось і з’являються різновиди екстремального туризму, які пропонують кожному бажаючому „відірватися від землі”.

Парашутний  спорт та групова акробатика. Останнім часом парашутний спорт один із найпоширеніших видів туризму. Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти „пташиного польоту”. Та багато хто помиляється, що можна просто одягнув на себе парашут вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому. Класичний парашутизм містить у собі дві вправи: перша це стрибки на точність приземлення. Друга вправа це комплекс фігур у вільному падінні. Змагання ведеться на час. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не змінюється уже багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в результатах. [Додаток 9]

Групова акробатика має на меті побудови максимальної кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Класична кількість 4 і 8 парашутистів у команді. Бувають також команди з 16-ти спортсменів. А рекордний стрибок, занесений у книгу Гіннеса, був зроблений командою з 296-ти парашутистів. Основні фігури для побудови звичайно оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке уявлення про те, як вони будуть виглядати: "квітка", "зірка" і так далі. Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час вільного падіння.

Купольна акробатика - полягає в побудові формацій з куполів розкритих парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута (крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт із парашутами інших спортсменів, при цьому часто відбуваються завали куполів. Тому парашутистам, що займаються купольною акробатикою, потрібно особливе устаткування. Куполи повинні бути стійкими, добре навантаженими і мати можливість точного регулювання швидкості. Після того, як всі фігури побудовані, настає етап, коли парашутисти повинні відокремлюватися один від одного і робити посадку. Це найбільш складна і небезпечна частина вправи. Якщо куполи зачепилися один за одного, то навіть приведення в дію замків відчіплення купола може не допомогти, а купол не відійде. Розкриття ж запасного парашута в такій ситуації досить небезпечне. Це робить купольну акробатику одним із самих ризикованих видів парашутизму. [9]

Стрибки з парашутом це відпочинок для екстремальних туристів з гарною фізичною підготовкою. Цей вид екстріму так само, як і повітроплавання, перебуває на початковій стадії розвитку в Україні. Парашутний бізнес в Україні має велике майбутнє завдяки зростаючому інтересу не тільки з боку спортсменів, але і туристів-екстремалів. Однак для того, щоб здійснити стрибок з парашутом, необхідно витримати ряд умов: турист повинен мати добрий стан здоров’я, він повинен отримати інструктаж від тренера-професіонала а також бути поінформованим про правила поведінки і можливі ускладнення при приземленні.

Є два головних напрямки розвитку парашутного туризму - стрибки  для спортсменів і стрибки  для аматорів (туристів). Для тих  і для інших (особливо іноземців) пропозиція такої послуги в Україні  буде дуже привабливою внаслідок конкурентної ціни в порівнянні із західноєвропейськими країнами. Більшу частину прибутку від експлуатації дропзон (місце для стрибків) приносять стрибки для починаючих парашутистів, такі як "тандем" (стрибок разом з інструктором), а також стрибки з можливістю відеозйомки.

На сьогодні в Україні існує всього 4 великих дропзони: "Чайка" і "Бородянка" (під Києвом), "Авіа-Союз" (Травневе, Дніпропетровська область), Северодонецьк Луганської області (для порівняння, на території Великобританії функціонує до 60 дропзон). Через відносно високу вартість стрибків з парашутами нові дропзони вигідно будувати у великих містах із платоспроможним населенням, а також в курортних зонах - місцях зосередження туристів. За рахунок цінової переваги Україна могла б скласти конкуренцію країнам з більш розвиненими традиціями парашутного спорту.

Головною проблемою  розвитку парашутизму в Україні є те, що на сьогодні він один з найдорожчих видів спорту. Парашутна система коштує 3-5 тисячі доларів (без вартості екіпірування парашутиста), крім того, не вистачає кваліфікованих інструкторів, пілотів, літаків, невеликих аеродромів і полів для приземлення. [10]

Фрістайл та скайсерфінг. Фрістайл порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні. [10]

Скайсерфінг це стрибки із лижею на виконання різних фігур у вільному падінні. З'явившись в Україні нещодавно, скайсерфінг відразу ж став користуватися величезною популярністю. [10]

B.A.S.E. jumpіng. Бейс-джамперу для заняття улюбленою справою - стрибками із парашутом - не потрібен літак чи інша літаюча техніка. Він обходиться звичайним ліфтом, а найчастіше і власними руками і ногами плюс альпіністське спорядження. Спортсмен-бэйсер забирається на дах якої-небудь будівлі, бажано хмарочоса, телевежу, гору або скелю, і стрибає вниз. Навіть ентузіасти цього виду спорту говорять, що це один із самих небезпечних видів, навіть на фоні екстремальних. [Додаток 10]

В Україні стрибки  з висотних будинків і споруд вважаються порушенням закону і караються у  повній відповідності до Адмінистративного  кодексу України. [11]

Повітряні кулі. Одним із видів екстремального туризму є польоти на повітряних кулях. Цей вид відпочинку вважається надзвичайно романтичним і видовищним і одночасно не пов’язаний з серйозним ризиком для життя та здоров’я людей. Подорожі на повітряних кулях звичайній людині, доступні на різних фестивалях, що проходять і в нашій країні. Але в той час як у багатьох країнах повітроплавання вже приносить чималі доходи суб'єктам бізнесу, в Україну тільки приходить усвідомлення такої можливості та створюються певні початкові організаційні умови. [12]

                   2.5 Екзотичні види екстремального туризму

Космічний туризм це найдорожчий і, мабуть, найекзотичніший вид екстремального туризму - подорож на орбіту Землі. Поки космічних туристів можна перерахувати по пальцях - це американський мільйонер Денис Тіто і громадянин Південної Афреканської Республіки Марко Шаттлворд. Першому тижневе перебування на Міжнародній космічній станції обійшлося в 12 мільйонів доларів., другому у 14 мільйонів доларів. Пізніше до старту на Міжнародній космічній станції готувався соліст групи N'Sync Ленс Басс, але через не статок у фінансуванні його старт не відбувся. Але після відомої катастрофи "Шатла", відправлення туристів у космос припинилися на деякий час.