Інжнерно – лабораторний корпус підприємства медичної промисловості м.Лубин

    Проект  повинен бути  розроблений з  урахуванням  ДБН АЗ-1-5-96. Організація  будівельного виробництва. Держкоммістобудування України 1986 р., з метою визначення найбільш еффективних методів виконання будівельно-монтажних робіт, що сприяє зниженню їх собівартості та працемісткості, зменшенню тривалості будівництва в цілому.  Організаційно-будівельна частина  проекту повинна бути представлена проектом виробництва  робіт, в яку повинні бути включені:

    1. Календарний план, який установлює  послідовність та строки виконання   БМР.

    2. Графік потреб по об’єкту будівельних  конструкцій та матеріалів.

    3. Графіки потреби в будівельних  машинах та механізмах,  робочих.

    4. Технологічні карти.

    5. Будівельний генеральний план

    Винятково важливо вимогою до новітніх технологій і сучасних технологічних засобів  є забезпечення високої надійності і повної безпеки їхньої експлуатації. Томові питання охорони праці здобувають особливу значимість.

    Для рішення цих питань потрібні висококваліфіковані фахівці, здатні рекомендувати ефективні заходи з профілактики й усуненню нещасних випадків і профзахворювань.  У даному проекті розроблено комплексну систему з охорони праці.

 

     1. Календарне планування  

    Календарний план на зведення будівлі це проектно-технологічна  частина  документації, яка  являє собою сукупність взаємопов’язаних будівельних процесів, які повинні виконуватися  у відповідній технологічній послідовності, їх взаємозв'язок у часі та строки виконання робіт по зведенню будівлі, а також  визначають потреби у робочих, матеріалах, технічних, фінансових та інших видах ресурсів, які необхідні для здійснення будівництва.  Календарний план охоплює весь комплекс робіт по зведенню будівель,  починаючи з підготовчих робіт та закінчуючи усконала - узгоджувальними, випробувальними роботами,    гарячим та холодним водопостачанням, каналізацією, опаленням, електропостачанням, благоустрій прилягаючої до об'єкту території. Календарний план розробляється відповідно з принципами поточності організації робіт, із урахуванням потреби забезпечення техніки безпеки будівництва, технології робіт. Початковими даними  для розробки  календарних планів є:

    1. Робочі креслення.

    2. Нормативна або директивна  тривалість  робіт або будівництва в цілому.

    3. Відомість наявності будівельних  машин, які можуть бути використані  при зведенні даного об’єкта.

    4. Данні о можливості отримання  матеріалів, конструкцій та виробів.

    5. Відомість о наявності транспорту  та можливість його використання. 

    1.1.  Визначення номенклатури  та обсягів робіт

    

    

    Визначення  обсягів робіт – це відповідальний етап розробки календарного плану. За ними визначаються витрати праці, потреба  в машинах, будівельних матеріалах. За ними виконують розрахунки будівельного генерального плану  
 

    Таблиця 1.1.  Відомість визначення переліку та обсягу робіт

 
 
 
 
 
    

      

 

    

    1. 2. Вибір методів  виробництва робіт,  машин і механізмів 

    1.2.1. Розробка котловану 

    Зрізку  рослинного шару та планування майданчика виконують бульдозером. Розробку ведуть від початку виїмки до середини, при цьому повинна бути ефективна робота бульдозера під нахилом. В цикл роботи бульдозера входять наступні операції: зрізання та набір ґрунту шляхом зняття стружки під ухилом, переміщення ґрунту з надвиганням його відвалом, розвантаження ґрунту та зворотній холостий хід. Бульдозерами планують площадки пошаровим способом.

    При пошаровому способі виїмку розробляють  шарами на товщину стружки, що знімається, за один прохід бульдозера, послідовно по всій ширині виїмки або окремими її частинами. Цей спосіб застосовують при складному нарису площадок та при невеликій глибині зрізки.

    

    Котлован  розроблюють одноковшовим екскаватором обладнаним ковшом «зворотна лопата». Зворотна  лопата – це відкритий знизу ківш з ріжучим переднім краєм, який жорстко насаджений на рукоять, шарнірно з'єднаний із стрілою. По мірі підтягування назад ківш заповнюється грунтом. Потім при вертикальнім положенні рукоятки ківш переводять до місця вигрузки та розвантажують шляхом підйому з одночасним опрокидуванням. Робоча зона розміщена нижче горизонту стояння машини. Сучасні моделі екскаваторів із зворотною лопатою мають гідропривід, який дозволяє ковшу розвертатися відносно рукоятки. 
 
 

    Розробляємий  одноковшовими екскаваторами грунт перевозять самоскидами.  Звичайно в автосамоскид входить 3-6 ковша грунту.

    Екскаватор  та транспорті засоби повинні бути розташовані таким чином, щоб середній кут розвертання екскаватора від місця заповнення ковша до місця його вигрузки був мінімальним.

    При роботі із зворотною лопатою також  застосовують торцевий або боковий  забій. При розробці ґрунту торцевим забоєм екскаватором із зворотною лопатою «на себе» екскаватор рухається по осі відривної їм траншеї або котловану, та поперемінно розроблює то одну, то другу його сторони, в залежності від того, з якої сторони підходить черговий автомобіль. В торцевому забої середній кут розвороту машини 70…90º . Траншею можна розширяти паралельними боковими забоями.  
 

    1.2.2. Улаштування фундаменту 

    Монтаж  фундаменту виконують з фундаментних плит та блоків по елементно. При організації монтажних робіт необхідно передбачати наявність та розвиток фронту монтажних і після монтажних робіт, потрібну послідовність монтажу, порядок укрупнення конструкцій, заходи по постачанні монтажних елементів у робочу зону и т. д.

    Технологічна  послідовність процесу: доставка збірних  конструкцій від заводу-виробника до місця складування або в зону монтажу. Основними технологічними умовами при транспортуванні збірних конструкцій є забезпечення їх зберігання, а також постачання в послідовності та строки, обумовлені графіком виробництва монтажних робіт.

    Складування блоків призводять безпосередньо поблизу  об’єкта, що зводиться, в зоні дії  монтажного крана. Монтаж призводять автомобільним краном. Для монтажу фундаментних блоків застосовують 2-х гілкові стропи.

    Підземну  частину будівлю споруджують  загальноприйнятими методами ― вільним методом монтажу, котрий передбачає підйом та переміщення конструкцій в просторі без обмеження, установку монтуємого елемента в проектне положення, вивірку, закріплення монтуємих елементів, яке  приймають для оцінки відхилень від регламентуємих, фіксація елемента на раніше установленім місці, тимчасове та постійне закріплення конструкцій в проектнім положенні: зварюванням закладних деталей або випусків арматури із послідуючим замоноличенням стику.

    Збірні  фундаменти монтують окремими упереджаючими потоками в період виробництва робіт по зведенню підземної части будівлі.

    Після контролю нівеліром відміток дна  котловану під фундаменти перевіряють  розмітку вісей на обносці, натягують дріт по вісям та переносять точки їх пересічення на дно котловану. Потім наносять риски на фундамент. На фундаментові відмічають рисками середину бокових меж нижньої сходинки, що полегшує вивірку фундаментів при їх установці на підґрунтя, потім фундамент заводять краном на проектні осі,  й після необхідної центрівки на висоті 10 см опускають в проектне положення. При цьому риски на фундаменті повинні співпадати з рисками на колишках. Положення фундаментів в плані перевіряють за допомогою теодоліту, а відповідність висотних відміток фундаментів й дна стаканів – нівеліром відносно тимчасових реперів. Монолітні дільниці заробляють бетоном в опалубці. 

    1.2.3. Кам'яні роботи 

    Кам’яні роботи являють собою поштучне укладання каменя на розчину. Кладку із цегли виконують сполошною. При такому муруванні поперечні розміри стовпів та товщину стін призначають кратними половині або цілій цеглі. Вертикальні шви в кладці повинні бути товщиною 8…15 мм, а горизонтальні – товщиною 10…15 мм. Для стін застосовують однорядну кладку.

    Кладка, що виконується на висоті більше 1,2…1,5 м, неефективна. Тому з метою забеспечення найбільшої продуктивності праці мулярів кладку по висоті розбивають на яруси, а кожен ярус викладають з перекриття або з інвентарних риштувань.

    При кам’яній кладці переважне значення має правильна та чітка організація подачі матеріалів до робочих місць. Для цієї мети використовують крани. При виборі кранів для подачі матеріалів необхідно одночасно враховувати можливість їх застосування  й для монтажу збірних конструкцій. Розчин подають до робочих місць в ящиках ємкістю 0,25м³.

    Кам’яна кладка складається із слідуючих  операцій: установка порядовки и  натягування причалки; підготовка постелі, подача та розрівнювання розчину; укладка  цегли на постіль з утворенням швів; перевірка правильності кладки; розшивка швів (при кладці під розшивку). Цеглу укладають вприсик із підрізкою та вприжим. Цим способом ведуть кладку при необхідності повного заповнення швів розчином з розшивкою. В цьому випадку розчин  розстилають, відступаючи від краю стіни на 1 см. Цеглу вкладають також, як й при укладці способом вприсик, а розчин вижатий із-під шва на лицьову частину стены, підрізають кельмою. Якість кладки визначають контрольно-вимірювальними пристосуванням.

    Кладку  виконує бригада на дві захватки по  «16 чоловік».  

     

    

    1.2.4. Монтажні роботи 

    Монтажні  роботи включають монтаж плит перекриття, балок, косоурів сходового маршу, залізобетонних перемичок. Монтаж виконують методом  підйому перекрить після зведення кожного поверху. Елементи монтують за допомогою стрілового крану по елементно. Плити перекриття, перемички та інші елементи складують в зоні дії крана. Монтаж починають з розмітки місць встановлення, при цьому наносять грані розташування лицьових сторін конструкції. Потім визначають монтажний горизонт, тобто відмітку нижньої грані, наприклад, панелі. По цім відміткам влаштовують маяки по котрим вирівнюють розчином монтажний горизонт в межах захватки або поверху. Для фіксації панелей після встановлення застосовують фіксуючі прилади. Після кінцевої вивірки панелі закріплюють в проектне положення шляхом зварки закладних частин арматурних випусків або інших кріплень із послідуючим замоноличенням швів. Монтаж панелей перекриття починають від сходів, щоб полегшити підйом монтажників на монтажний горизонт.