Контрольная работа по "Страхованию"

У цілому клубним страхуванням можуть бути покриті такі ризики:

1.         Збитки або компенсація за  втрату життя, тілесні ушкоджен-ня  або захворювання будь-якої особи, що знаходиться на борту чи близько від зареєстрованого судна, але не із складу команди.

2.         Збитки або компенсація за  втрату життя, тілесні ушкодження  або захворювання капітана, моряка  чи члена екіпажа зареєстрованого  судна.

3.         Збитки або компенсація за  втрату життя, тілесні ушкодження  чи захворювання будь-якої особи,  найнятої для оброблення вантажів на судні, що виникли в період оброблення вантажу

4.         Збитки або компенсація за  втрату життя, тілесні ушкодження  або захворювання будь-якої особи на борту іншого судна, яке спричинене недбалим керуванням зареєстрованим судном.

5.         Витрати, понесені по закону  або колективному чи спеціальному погодженню відносно смерті, тілесного ушкодження або захворювання капітана чи іншого члена екіпажу (витрати по гос-піталізації, медичному обслуговуванню чи витрати на поховання);

6.         Витрати, пов'язані з репатріацією капітана, будь-якого члена екіпажу із зареєстрованого судна.

7.         Витрати, пов'язані з наймом членів екіпажу замість тих, що померли чи були репатрійовані.

8.         Відшкодування капітану та членам  екіпажу вартості знищеного майна.

9.    Витрати, понесені судновласником у відношенні моряків, які постраждали від лиха.

10.       Портові  та інші витрати, пов'язані з висадкою чи передачею безбілетних пасажирів, хворих та осіб, які отримали тілесні ушкодження.

11.       Витрати  по врятуванню життя, якщо вони  не підлягають відшкодуванню страховиками каско.

12.       Відповідальність  у випадку зіткнення. Коментарі  до п. 12. Страховики суден деяких  країн (переду-сім Англії), а також страховики вантажів, які користуються англійськими умовами, відшкодовують лише 3/4 збитку, спричи-неного судном іншому судну У свій час такі обмеження було вве-дено англійськими страховиками, щоб підвищити зацікавленість судновласників у більш обережному керуванні судном. Таке обмеження мало зовсім інший характер впливу. Воно стало одним з основних факторів, гцо підштовхнув до створення клубів взаємного страхування. Зараз усі клуби забезпечують покриття в розмірі 'А відповідальності за збитки.

13.       Витрати,  пов'язані із зіткненням, що відшкодовуються  по-над збиток від зіткнення  відповідно до попереднього пункту (наприклад, підйом, знищення, освітлення судна, що затонуло тощо).

14.       Витрати  та пошкодження, що спричинені  будь-якому порту, доку землі,  воді чи іншому нерухомому  чи рухомому об'єкту (але не  іншому судну чи майну на такому судні). Збиток за забруднення води нафтопродуктами.

Коментарі do п. 14. Катастрофа, спричинена танкером „Торрі Кеньон" у 1969 році, сприяла розробці ma прийняттю  Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за забруднення нафтопродуктами. Згідно з конвенцією кожне судно, яке має на борту понад 2000 т  нафти, повинно мати сертифікат, який підтверджує наявність фінансової гарантії можливих збитків від забруднення нафтою. Без наявності такого сертифіката судна не мають права перевозити нафту та нафтопродукти між портами країн, які підписали Конвенцію. Враховуючи це, в 1969 році власники танкерів уклали між собою добровільну угоду про відповідальність за забруднення вод нафтою - TOVALOR (Tankers Owners Voluntari Association for Liabiliti Oil Pollution). Сертифікат TOVALOR видається npu страхуванні e одному з клубів ризику забруднення моря нафтою та нафтопродуктами.

15.       Пошкодження  суден, що не є наслідком  зіткнення. Наприклад, хвилею, що  утворилася від судна, яке проходило  повз, може бути пошкоджено судно,  що стояло біля причалу чи  йшло по каналу

16.       Відповідальність  за договором про буксирування, якщо це не покрито звичайним полісом по страхуванню каско суден. У даному випадку мається на увазі відповідальність, що виникла при звичайному буксируванні застрахованого судна, наприклад, при заході в порт чи виході з порту тощо.

17.       Відповідальність  за гарантіями та договорами за збиток, спричинений особам, майну чи вантажу у зв'язку з порушенням умов гарантії чи договору укладеного при перевезенні вантажів (порушення умов чи строків подачі судна).

18.       Витрати,  пов'язані з підйомом, видаленням, знищенням, освітленням чи позначенням зареєстрованого судна, яке загинуло.

19.       Карантинні  витрати, пов'язані з виникненням інфекційних захворювань на зареєстрованому судні, дезінфекцією судна, витрати палива чи буксирування до карантинного причалу тощо.

20.       Відповідальність  за втрату чи нестачу вантажу  який перевозився на зареєстрованому  судні, внаслідок будь-якого порушення  судновласником свої зобов'язань  за законом чи договором, пов'язаних  із перевезенням вантажів.

21.       Відповідальність  за пошкодження вантажу чи  іншого майна або порушення  зобов'язань судновласника по  відношенню до вантажу який  перевозився на судні (ремонт  тари - 50 %).

22.       Відповідальність  за збитки від зіткнення, спричинені  вантажу, який перевозився на  застрахованому судні.

23.       Частка  за загальною аварією, яка відноситься  до вантажу та не підлягає відшкодуванню за законом у зв'язку з порушенням договору перевезення.

24.       Частка  за загальною аварією, яка відноситься  до судна та не підлягає відшкодуванню за договором страхування каско судна у зв'язку з тим, що .еальна вартість застрахованого судна перевищує страхову суму

25.       Штрафи  із судновласника за недотримання  умов безпеки праці на суднах.

26.       Штрафи  із судновласника за здачу  неповного чи надлишкового вантажу  чи недотримання положення, яке стосується суднової чи вантажної документації.

27.       Штрафи  чи інші санкції за контрабандне ввезення товарів чи за порушення митних законів.

28.       Штрафи  за порушення зареєстрованим  судном законодавства про імміграцію.

29.       Будь-які  інші штрафи за недбалість  чи недогляд капітана, члена команди,  службовця чи агента судновласника  у відношенні зареєстрованого судна.

30 Витрати по дізнанню  чи захисту інтересів, що пов'язані із загибеллю чи аварією застрахованого судна.

31.       Витрати,  понесені судновласником із дозволу  клубу з метою урегулювання  втручання органів місцевої влади.

32.       Витрати,  пов'язані з володінням судном, якщо вони здійснені з відома Ради директорів клубу

33.       Суднові  та інші витрати судновласника.

34.       Витрати,  понесені за розпорядженням асоціації.

Такий значний перелік  ризиків можна об'єднати в 6 груп.

1. Життя і здоров 'я. На судновласника можуть покладати-ся зобов'язання стосовно широкого кола осіб, у тому числі членів команди, пасажирів, лоцманів, вантажників і т. ін. Зобов'язання можуть виникати у зв'язку з такими подіями:

• смертю, травмами, захворюваннями (стосовно членів команди це нагадує  звичайне групове страхування життя  та від нещасливих випадків);

• необхідністю здійснення певних витрат - на лікування, по-хорон, репатріацію, заміну померлого чи захворілого члена команди, зумовлених відхиленням від заданого маршруту з огляду на необхідність надати комусь із команди медичну допомогу тощо.

2.         Майно третіх осіб. Найширший перелік видів майна, за загибель чи ушкодження якого може відповідати судновласник,охоплює:

•          інші судна, ушкоджені з вини застрахованого судна (ЗС) через зіткнення, а також  у разі відсутності безпосередньо-го контакту;

•          вантажі на борту ЗС та інших суден (у разі зіткнення), так само як і вантажі, що навантажуються (розвантажуються) чи готуються до навантаження (розвантаження) на борт;

•          особисті речі членів команди, пасажирів та інших осіб;

•          будь-які інші об'єкти на воді, суходолі чи в повітрі - причали, крани, бурові установки, засоби навігаційної безпеки.

3. Навколишнє середовище. За законодавством різних країн, відповідальність може бути покладена на судновласника внаслідок забруднення довкілля різноманітними речовинами – від нафти й нафтопродуктів до сіна й соломи. Претензії можуть стосуватися щодо:

•          витрат з очищення довкілля - збору  забруднювачів із поверхні води чи суходолу, очищення й миття постраждалих рослин і тварин;

•          непрямих збитків - недоотримання доходу власниками прибережних ресторанів і рибних ферм.

4.        Компетентні органи. До них належать портові адміністрації, митниця, карантинні органи тощо. Види зобов'язань:

•          вилучення уламків судна - такі операції бувають дорожчими, ніж саме судно;

•          різного роду штрафи: за порушення митного та імміграційного законодавства, забруднення навколишнього середовища, невідповідність описів вантажів у різних супровідних документах;

•          накладання на судна карантину.

5.  Особливі види договорів: рятувальні, на буксирування та на перевезення пасажирів. Деякі види зобов'язань можна одноча-сно віднести до однією з попередніх груп, тоді як решту можна помістити лише в цю групу.

6.         Витрати судновласника:

•          витрати, що мають на меті запобігти  збитку чи зменшити його або визначити  розмір (наймання сюрвеєрів, адвокатів, експертів, делегування членів команди як свідків на суд чи арбітраж);

•          тільки стосовно клубів взаємного страхування - витрати, прямо не обумовлені в  договорі страхування, але які по суті своїй пов'язані з діяльністю судновласника.

За деякими даними найбільш запитуваною для страхування  є перша група ризиків (60 % усіх виплат), на другу групу ризиків  припадає менше близько 1 % виплат, на третю - 5,2, на четверту -28, на п'яту - 1,3, на шосту - 1,6 %.

Зазвичай, клуби надають  своїм членам необмежене за розмірами  покриття. Це означає, що якими б великими не були виплати за претензіями до судновласника, вони мають бути виплачені за рахунок розподілу їх між членами клубу Значна частка відпові-дальності клубів перестрахована в комерційних страхових компаніях у дуже великих обсягах. Так, з лютого 1996 року, відповідальність клубів, які входять до International Group, була перестра-хована в сумі 20 млрд дол. США. У клубній практиці жодного разу не виникало необхідності розподіляти серед членів суми пре-тензії, яка перевищувала перестрахувальне покриття. На відміну від звичайного страхування, клубне страхування включає в себе повне сервісне обслуговування судновласника при урегулюванні претензій. Для обслуговування інтересів своїх членів клуби мають широку мережу кореспондентів у всіх портах світу. Ці кореспонденти (здебільшого юридичні фірми), ведуть роботу по урегулюванню претензій, звільняючи від неї судновла-сника та забезпечуючи, у випадку необхідності, клубну гарантію для звільнення судна від арешту.Важливим та дуже складним елементом страхування відповідальності є розрахунок страхових внесків судновласників, тобто страхових премій.

Спрощена система  розрахунку страхової премії така:

1.         Сума збитків у межах власного  утримання клуба, понесених ним  по суднах даного судновласника, включаючи перестрахування в пулі.

2.         Витрати по перестрахуванню відповідальності  даного судновласника на ринку.

3.         Витрати на ведення справи.

Отримана сума ділиться на застрахований тоннаж, в результаті чого отримується грошова величина в розрахунку на 1 брутто-регістрову тонну У клубах взаємного страхування страхова пре-мія на одну брутто-регістрову тону коливається в межах 2-20 дол. США залежно від кількості суден, переданих на страхування, те-рміну їх експлуатації, необхідних обсягів та лімітів покриття.Порядок укладення договору страхування судновласником загальноприйнятий. Судновласник подає заяву в якій він зобов'я-заний повідомити точні дані про об'єкт страхування. 3 огляду на такий об'єкт страхування, як відповідальність судновласника, в договорі вказується не страхова сума, а ліміт відповідальності страховика. Ліміт відповідальності встановлюється страховиком з урахуванням кількості та якості ризиків, які покриваються дого-вором. Ліміти відповідальності судновласників установлюються законами різних країн та різними конвенціями, які прийняті Між-народною Морською Організацією (ІМО).

Факт страхування підтверджується договором страхування чи страховим полісом. Договір є двостороннім документом і складається в двох екземплярах, а поліс є одностороннім документом, підписаним страховиком. Але як у полісі, так і в договорі страхування вказуються строки страхування, найменування сторін, особи, уповноважені на отримання страхового відшкодування, детальна характеристика об'єкта, що страхується, пункти відправлення, заходу та призначення, ліміт відповідальності страховика, умови страхування, розмір страхової премії та терміни її сплати.

Якщо в договорі страхування  чи в полісі не оговорено іншого, то договір набуває чинності з моменту внесення страхувальником страхової премії.

Страховик виписує поліс  після сплати страхувальником страхової премії.

В Україні інститут страхування  відповідальності судновласника має  обовязковий характер і перебуває  на етапі становлення.

У листопаді 2002 року було створено Український пул зі страхування  відповідальності судновласників, до якого ввійшли такі страхові компанії: BAT „Гарант-Авто”, BAT „Кримська страхова компанія”, ЗАТ „Морська страхова компанія”, АСК „Остра Київ”, ОДО „Яорноморське страхове товариство”, ЗАТ „Європейський страховий альянс”.