Визначення прибутку та рентабельності підприємства

      Принципове  значення в розподілі чистого  прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання. 

     

3. Розподіл  прибутку підприємства

 

     В умовах багатоукладної економіки не існує єдиної схеми поділу прибутку. Безумовно, є відмінності розподілу прибутку на приватному підприємстві та в кооперативних і державних підприємствах. Однак для всіх учасників виробництва є загальні засади щодо здійснення цієї процедури.

     Насамперед  з прибутку вираховують податки  до державного бюджету.

     Частина прибутку вилучається на орендну  плату (за користування землею, будівлями, які знаходяться в розпорядженні інших власників). Підприємства за рахунок прибутку сплачують відсотки за позичені кошти банківським установам.

     Із  прибутку створюються благодійні та інші фонди. В Законі України "Про благодійництво та благодійні організації" визначені основні напрями благодійництва і благодійної діяльності. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами.

     Кошти, що залишаються після перелічених  відрахувань, утворюють чистий прибуток. З нього здійснюються нагромадження (тобто розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення).

     За  рахунок прибутку забезпечуються охорона навколишнього середовища, підготовка кадрів, створюються соціальні фонди (рис. 1).

       

     Рис. 1. Розподіл валового прибутку

     Частина прибутку може розподілятися за власним  бажанням підприємця. Зауважимо, що нормальний прибуток, який становить матеріальну  винагороду підприємця, вже вилучений  з облікового (бухгалтерського) прибутку, і є частиною витрат виробництва. Проте певна частина економічного прибутку може розподілятися на різні цілі за бажанням підприємця.

     У кожній країні є певні особливості  розподілу прибутку. Наприклад, якщо в Україні відсотки за кредит сплачуються за рахунок валового прибутку, то у США вони входять до складу витрат виробництва. Для підприємців такий порядок більш вигідний. По суті за користування позикою платять покупці товарів і послуг. Крім того, витрати виробництва — більш надійна матеріальна база для сплати відсотків за кредит. Як відомо, прибуток є тоді, коли виручка від реалізації продукції за ринковими цінами перевищує витрати виробництва. Якщо ринкові ціни різко знизяться, то прибуток зменшується або ж його немає зовсім. У цьому разі платити за кредит важко або зовсім неможливо.

     Соціальні фонди, порядок їх формування у різних країнах також зізнаються. 
 

 

        РОЗДІЛ 2.

     Аналіз  прибутку і рентабельності виробничо-господарської  діяльності підприємства 

     2.1. Аналіз прибутку та рентабельності підприємств 

     Аналіз  і вивчення діяльності підприємства – суб’єктів ринкових відносин – потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни, з другого боку, – в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства.

     Ефективність  функціонування кожного функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно  керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.

      Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

      Різні варіанти рішень, що приймаються для  визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність  значної кількості показників рентабельності.

      Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть прийматися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича або повна); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

      Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

      Для розрахунку рентабельності галузей  економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

     Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

     1.   Загальний рівень рентабельності  підприємства:

      

      де   П_б — балансовий прибуток;

      S_вир   — загальна виробнича собівартість.

      Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів (С_о.в.ф.) і нормованих оборотних засобів (С_н.о.з.):

      Такий рівень рентабельності показує, наскільки  раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.

     2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.

      

     3. Рентабельність сукупних активів  характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

      

      Де  С_ак — середня сума активів балансу підприємства.

     4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

      

      де  П — чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

      С_вк — сума власного капіталу.

      Величина  власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів  за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім  акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

     5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:

      

      де: S_тн повна собівартість товарної реалізованої продукції, або

      

      де  Q — обсяг реалізованої продукції.

      У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів.

      Рентабельність  певного виробу визначається так:

      

      де  Ц_і , S_i — відповідно ціна і собівартість і-го виробу.

      Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної — фактичні.

      Рівень  рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін.  Якомога повніше врахування підприємством таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності.

      Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

      Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

      Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

      Функції прибутку:

      1) Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;

      2) Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:

      3) Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

      Порядок визначення прибутку:

      Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді визначається шляхом зменшення доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми:

1. податку на додаткову вартість; 
2. акцизного збору;
3. інших податків і зборів, включених до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених (підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства;
4. інших відрахувань з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції.

 

Дчист= Врп - ПДВ - АЗ - Пі – Ві

 

де Врп – виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

ПДВ – податок на додаткову вартість;

АЗ – акцизний збір;

Пі – інші податки і збори, включені до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції;

Ві – інші відрахування з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції. 
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

 

П вал = В чист- Срп

 

де В чист – чистий виторг від реалізації продукції;

Срп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

     Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається шляхом збільшення валового прибутку на суму інших операційних доходів і зменшення на суму витрат, зв'язаних з операційною діяльністю, але не включених до складу собівартості реалізованої продукції, у тому числі: