Недобросовісна конкуренція

Це питання  було врегульоване Законом України  „Про внесення змін до Закону України  „Про охорону прав на знаки для  товарів і послуг” від 16 червня 1999р., що заборонив реєструвати такі знаки, які добросовісно використовувалися  іншими підприємствами до 1 січня 1992 р.

Загалом, тенденції  у сфері реєстрації і використання прав інтелектуальної власності  в Україні залишаються дуже суперечливими  та не свідчать про ефективне функціонування створеної протягом останніх років  системи охорони інтелектуальної власності.

Перш ніж розглядати вплив недобросовісної конкуренції  на кінцевого споживача, важливо  розглянути ще одну сферу, де стикаються інтереси промислових виробників та кінцевих споживачів – це торгівля. Саме в даній сфері завжди спостерігалась найбільша кількість порушень конкурентного законодавства, причому суб’єктами - порушниками виступають як промислові підприємства-виробники так і торговельні посередники. В даному випадку основним інтересом виробників є збільшення обсягу реалізації продукції (що досягається через відповідний рівень цін, якість товару та репутацію виробника), а інтересами споживачів виступають забезпечення достатнього обсягу споживання (що залежить від наявності, доступності даного товару або послуги та його ціни) та належна якість продукції.

Якщо розглядати вплив недобросовісної конкуренції  в аспекті її впливу на кінцевого  споживача, то ситуація в даному випадку  є неоднозначною. Можна виділити два типових типи недобросовісної конкуренції в даному аспекті:

1. Коли ущемляються інтереси як товаровиробника так і кінцевого споживача.

2. Коли ущемленими виявляються лише інтереси товаровиробника, а інтереси кінцевого споживача навпаки задовольняються.

До першої групи  відноситься близько 70-80% порушень конкурентного  законодавства. В першу чергу  це виробництво контрафактної продукції  під чужою торговельною маркою, дискредитація  конкурента, недобросовісна реклама та інші.

Дана група  порушень в узагальненому вигляді  описується наступною схемою: діяльність недобросовісного конкурента (як правило  підробка чужої продукції та реалізація її за зниженою ціною) призводить до того що знижуються обсяги реалізації добросовісного товаровиробника і дискредитується  його ім’я при одночасному отриманні  споживачем товару неналежної якості.

Але більш складною, в першу чергу в плані боротьби з нею, є друга категорія порушень. До неї в відносяться порушення прав інтелектуальної власності на продукцію творчого та інтелектуального характеру.

За даними звіту Державного департаменту інтелектуальної власності Україна лідирує у Європі за рівнем піратства з показником близько 95% обсягу ринку. Мільйони компакт-дисків експортуються в понад 30 країн світу. Збитки світової музичної індустрії від піратства в Україні становлять понад 300 млн. доларів. За експертними оцінками, в Україні щорічно продаються 2,0-2,5 млн. лазерних компакт-дисків, з яких мінімум 50% виробляються нелегально [13].

Водночас, при  дуже високому відносному рівні піратства  в Україні його абсолютні обсяги не є значними. Принаймні, за абсолютними  обсягами піратства Україна не належить до країн-лідерів.

Втрати доходу світових виробників комп’ютерних програм  через українське піратство, внаслідок  обмеженої кількості комп’ютерів в Україні, становили в 2009 році лише 29,7 млн. дол., тоді як загалом ці втрати в світі склали 11,75 млрд. дол [13].

Зараз в Україні також розпочинається розвиток власних програмних продуктів та відбувається значний розвиток вітчизняного шоу-бізнесу. Вони також в значній мірі потерпають від піратства.

Але, як вже було вказано вище, даний вид порушень зачіпає інтереси в першу чергу  виробників та власників авторських прав. Інтереси кінцевого споживача  навпаки є задоволеними на найвищому  рівні, оскільки він отримує продукт  незмінної якості за ціною, що в 10-20 разів менше ціни оригінального  продукту. Саме в цьому і полягає  складність боротьби з даним видом  порушень.

Від піратства  потерпає також економіка в цілому. Так, втрати ВВП України від порушень в галузі авторських прав на програмні продукти в 2009 р. становили 265 млн. доларів, податкові втрати бюджету - 94 млн. доларів.

Що стосується впливу на кінцевого споживача, то тут  потрібно зробити декілька важливих зауважень.

По-перше, все, що робиться для захисту інтересів  суб’єктів господарювання в кінцевому  випадку переслідує мету розвитку та ефективного функціонування економіки, а ефективне функціонування економіки  в будь-якому випадку позитивним чином відіб’ється на кінцевому  споживачі.

По-друге, існування  здорової конкуренції є не лише в  інтересах суб’єктів господарювання, оскільки сама суть конкуренції полягає в тому, щоб завоювати прихильність споживача шляхом якнайповнішого задоволення його потреб по взаємовигідній ціні.

Проте існуюча  економічна ситуація в країні змушує споживача поступатись своїми інтересами відносно якості продукції на користь  низької вартості підробок. В результаті споживач залишається незадоволеним низькою якістю, а добросовісний товаровиробник, що виробляє оригінальну продукцію під даною маркою, втрачає довіру покупця або, в гіршому випадку, терпить збитки, а недобросовісна конкуренція в окремих галузях навіть може привести до трагічних наслідків для споживача, що наприклад може відбуватись у фармацевтичній галузі та виробництві і реалізації продуктів харчування тощо.

В масштабі міжнародних  економічних зв’язків України вплив  захисту інтересів суб’єктів  господарювання від недобросовісної  конкуренції можна розглядати з  двох точок зору:

- З точки зору захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції з боку закордонних товаровиробників.

- З точки зору політико-економічних відносин.

Досить відчутним  чинником є недобросовісна конкуренція з боку закордонних товаровиробників. В першу чергу це стосується так званого „сірого” імпорту. За різними оцінками в загальному обсязі імпорту товарів народного споживання обсяг „сірого” імпорту складає по різним групам товарів від 40 до 70%. В значній частині випадків дані товари маркуються відомими в Україні торговими марками, досить часто це марки, відомі ще з часів СРСР, зокрема така практика поширена в галузі автозапчастин. Крім того останнім часом зустрічаються випадки дискредитації вітчизняних товаровиробників західними конкурентами, що мають високі фінансові можливості і нерідко можуть лобіювати свої інтереси в уряді.

Також наявність  недобросовісної конкуренції негативно  позначається на політико-економічних  стосунках України з іншими країнами, і в першу чергу, з США та Європейським Співтовариством. З одного боку це призводить до негативних економічних наслідків та перешкоджає ефективній інтеграції України у міжнародні економічні структури. А з іншого боку, це досить часто слугує приводом для тиску з боку іноземних країн на уряд України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. РЕКОМЕНДАЦІЇЇ З ПОКРАЩЕННЯ  КОНКУРЕНТНОГО СТАНОВИЩА В УКРАЇНІ

 

3.1. Рекомендації для Уряду України

 

1. Забезпечити належні ресурси,  щоб Антимонопольний комітет  України міг підтримувати високі  стандарти діяльності при виконанні  своєї місії.

АМКУ отримував  належне фінансування у минулому і ефективно використовував ці ресурси для того, щоб створити міцний орган з кваліфікованим персоналом та відмінною репутацією. Тепер не час ризикувати цим накопиченим інституційним капіталом. Слід або передати оперативні функції у сфері закупівель іншому органу, або відповідно збільшити бюджетні асигнування для АМКУ.

Крім того, система  оплати праці посадових осіб АМКУ повинна бути розроблена та фінансуватися таким чином, щоб приваблювати та зберігати персонал із необхідним рівнем юридичних та економічних знань. Правильне застосування конкурентного законодавства потребує високого рівня знань, а оскільки некваліфіковане застосування законів може завдати шкоду державній економіці, бюджет на персонал не слід скорочувати.

2. Забезпечити автономію АМКУ.

Голова АМКУ призначається Верховною Радою  за поданням Прем’єр-міністра, а інші державні уповноважені призначаються Кабінетом Міністрів, також за поданням Прем’єр-міністра. Оскільки Прем’єр-міністра обирає коаліція більшості у Верховній Раді, наразі цей процес призначення мало захищений від політизації. Краще було б відновити у будь-якій формі попередню систему, в якій Голова АМКУ призначався Президентом після погодження з Верховною Радою, а інші державні уповноважені призначались Президентом за поданням Прем’єр-міністра.

3. Запровадити ефективну систему контролю за антиконкурентною державною допомогою.

У березні 2008 р. сповниться 10 р з моменту, коли набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У цій Угоді Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватись стандартів ЄС щодо контролю за державною допомогою. Навіть якщо уряд наразі не бажає забезпечити повну відповідність стандартам ЄС, він принаймні повинен зробити крок уперед, прийнявши яку-небудь редакцію нинішньої законодавчої пропозиції АМКУ.

4. Встановити ефективні санкції за картельну змову

Єдиним положенням у Кримінальному кодексі України  стосовно дій, що порушують Закон України „Про захист економічної конкуренції”, є стаття 228, яка забороняє примушувати до скоєння антиконкурентних узгоджених дій. Ряд конкурентних органів дійшли висновку, що систему боротьби з явними горизонтальними картелями можна вдосконалити шляхом застосування кримінальних санкцій до керівників компаній. Така відповідальність утримує від створення нових картелів та спонукає учасників вже існуючих картелів надавати інформацію відповідно до умов програм звільнення від відповідальності, так, як це встановлено у частині четвертій статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

5. Надати АМКУ повноваження вимагати від суду рішень про припинення порушень конкурентного законодавства під час провадження у справах АМКУ

Стаття 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” визначає різні заяви, позови та скарги, які АМКУ може подати до суду з метою отримати судове рішення. Хоча цей перелік містить посилання на «припинення порушення законодавства» це застосовується тільки за обставин, коли АМКУ вже прийняв остаточне рішення про виявлення порушення. Статтю 25 потрібно розширити, щоб АМКУ міг використовувати судову заборону антиконкурентних дій протягом провадження у своїх справах. Така заборона була б доцільною у випадках, коли АМКУ надає достатні докази того, що порушення існує і що затримка у припиненні антиконкурентних дій може зробити неможливим доведення у суді або завдасть серйозну шкоду суспільним інтересам.

6. Змінити процедури стягнення грошових штрафів, накладених АМКУ.

За останні  п’ять років було сплачено лише близько 10% штрафів, накладених АМКУ. Частково це пояснюється тим, що всі великі штрафи були оскаржені в суді, а подача апеляції припиняє обов’язок сплачувати штраф до завершення розгляду справи. Це створює для відповідачів стимул оскаржувати справи незалежно від їх суті просто для того, щоб відкласти сплату штрафу.

Щоб відрадити  від такої поведінки, Україна  повинна змінити свої процесуальні правила таким чином, щоб відповідач, який остаточно програв апеляцію, повинен був сплати ринкову процентну ставку на суму штрафу за період між початковою та фактичною датою платежу. Потрібно також змінити процедури, щоб відповідач, який звернувся з оскарженням, повинен був надати заставу на суму штрафу. Якщо апеляція програна, ця застава дає гарантію негайного стягнення штрафу.

7. Посилити слідчі повноваження АМКУ таким чином, щоб він міг проводити обшук службових приміщень та, за рішенням суду, пошук та вилучення доказів у місцях проживання.

Необхідно прийняти законодавство, яке дасть АМКУ можливість обшуку службових приміщень і, за рішенням суду, обшуку та вилучення доказів у місцях проживання. Інші слідчі повноваження повинні бути надані АМКУ у межах, які Конституція України дозволяє для розслідування цивільних справ. Якщо ж за серйозне порушення конкуренції буде встановлене кримінальне покарання, як рекомендується у цьому звіті, тоді АМКУ слід також дозволити використання у відповідних розслідуваннях усього набору методів кримінального розслідування.

8. Внести зміни до Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” відповідно до пропозицій АМКУ.

Виходячи зі свого досвіду застосування Закону України „Про захист від недобросовісної  конкуренції”, АМКУ запропонував декілька змін для удосконалення або уточнення  положень цього закону. Ці зміни  повинні: 1) забезпечити, щоб посилання  у статті 4 на „пріоритет” на використання найменування чи марки стосувалося  пріоритету на комерційне використання; 2) вилучити заборону на примусовий асортимент у статті 9; 3) визначити, що заборона на розголошення комерційної таємниці суб’єкта господарювання стосується осіб, що мають доступ до інформації за угодою; 4) уточнити обсяг заборон у статтях 10-14; 5) уточнити процедури у справах про порушення, щоб вони узгоджувались зі справами про порушення Закону України „Про захист економічної конкуренції”; 6) прийняти нову статтю, в якій визначення поняття «недобросовісна конкуренція» включатиме у себе розповсюдження неправдивої інформації, що призводить до отримання конкурентної переваги.

9. Прийняти процедури, що дозволяють АМКУ вести розгляд справ для накладення адміністративних штрафів.

Стаття 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет  України” визначає, що Комітет може самостійно розглядати справи про адміністративні  правопорушення, але Верховна Рада так і не затвердила необхідні  процедури застосування цих повноважень. Таким чином, наразі для накладення адміністративного штрафу АМКУ повинен  звернутися до суду загальної юрисдикції відповідно до процедур, визначених у  Кодексі про адміністративні  правопорушення. АМКУ має незадовільний  досвід діяльності згідно з цим Кодексом, оскільки суди досить часто не виконують  короткі часові обмеження, встановлені  у Кодексі. Верховна Рада повинна  прийняти процедури впровадження, проект яких підготовлений АМКУ, щоб АМКУ міг самостійно накладати адміністративні  штрафи відповідно до статті 7, як це і  передбачалося спочатку.