Шпаргалка по "Безопасности жизнедеятельности"

У разі виникнення підозри на захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з документами (перелік визначено Порядком) до головного спеціаліста з професійної патології міста (області), який направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з Переліком МОЗ. Відповідальність за визначення діагнозу покладається на керівників цих закладів. У спірних випадках хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого може бути оскаржене тільки у судовому порядку.

На кожного хворого  заклад складає повідомлення за формою П-3, яке протягом трьох діб після  встановлення діагнозу надсилається:

• роботодавцю підприємства, шкідливі виробничі фактори якого  призвели до виникнення захворювання;

• відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби;

• закладу, який обслуговує підприємство;

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Роботодавець організовує розслідування захворювання протягом

десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування проводиться комісією у складі представників:

• відповідної установи (закладу) служби (голова комісії), яка  здійснює державний санітарний нагляд за підприємством;

• закладу, яке обслуговує підприємство;

• підприємства;

• профспілкової організації, членом якої є хворий (або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці);

• відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Комісія  з розслідування зобов'язана:

• розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання;

• розподілити функції  між членами комісії;

• розглянути питання  про необхідність залучення до її роботи експертів;

• провести розслідування  обставин та причин виникнення професійного захворювання;

• скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт форми П-4) згідно з додатком 15, у якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.

У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються  підписати акт форми П-4, складається  відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4.

Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар  області (міста, району), на водному, повітряному, залізничному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, якому підпорядкована установа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

Акт розслідування причин захворювання протягом трьох діб  після закінчення розслідування надсилається роботодавцем хворому та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта зберігається на підприємстві 45 років.

Роботодавець зобов'язаний протягом п'яти діб після закінчення розслідування розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання захворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил.

У разі втрати працівником  працездатності внаслідок захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСБК для розгляду питань подальшої його працездатності.

Контроль за розслідуванням захворювань, виконанням заходів щодо усунення причин їх виникнення здійснюють установи (заклади), служби, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.

Реєстрація та облік  захворювань ведеться:

• на підприємстві;

• у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду;

• в установах (закладах) служби;

• у лікувально-профілактичних закладах.

Установи (заклади) служби на підставі актів розслідування складають карти обліку захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються в установі служби та МОЗ протягом 45 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру

Під нещасними випадками  невиробничого характеру слід розуміти: не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі  отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих. 
Нещасні випадки підлягають розслідуванню відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. № 270. 
Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 
- прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації); 
- переміщення будь-якими видами транспорту (повітряним, залізничним, морським, автомобільним, електротранспортом, на канатній дорозі, фунікулері та ін.); 
- виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку, якщо це не входить до службових обов'язків); 
- участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності); 
- участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 
- проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 
- використання газу у побуті; 
- користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; 
- виконання робіт у домашньому господарстві; 
- використання побутової техніки; 
- стихійного лиха; 
- перебування в громадських місцях, закладах торгівлі, закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення та ін. 
Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу. 
Повідомлення про нещасні випадки із смертельним наслідком лікувально-профілактичні заклади протягом доби надсилають до районної адміністрації, органів внутрішніх справ та органів прокуратури. 
Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. 
Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. 
Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби приймає рішення про утворення комісії з розслідування нещасного випадку. Нещасні випадки, які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий. 
Розслідування нещасних випадків із смертельними наслідками проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури. 
За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм). 
На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих. 
Облік нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять районні держадміністрації на підставі звітів про нещасні випадки. 
Узагальнений звіт про нещасні випадки районні держадміністрації надсилають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які, в свою чергу, подають узагальнені звіти до Держнаглядохоронпраці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Організація  роботи з функціонування СУОП

Управління охороною праці на підприємстві є складовою, підсистемою загальної системи  управління підприємством, оскільки лише за високого рівня охорони праці  може бути забезпечено ефективне  виконання завдань, що постають перед  підприємством, і досягнення найкращих економічних результатів. 
Управління — це сукупність дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування. У процесі управління орган управління одержує певну інформацію про стан об’єкта управління та стан навколишнього середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на об’єкт управління. 
В узагальненому вигляді процес управління охороною праці повинен передбачати такий алгоритм дій, виконуваних за замкнутим циклом: діагностику (аналіз та оцінку) стану системи прогнозування виробничого ризику й можливих наслідків планування запобіжних заходів прийняття управлінських рішень; організацію виконання; контроль за виконанням, процесом виробництва і діями персоналу діагностики. 
Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління. Функція управління — це комплекс взаємозв’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій: 
організацію й координацію робіт з охорони праці; 
контроль стану охорони праці; 
облік, аналіз та оцінку показників стану умов і безпеки праці; 
планування та фінансування робіт з охорони праці; 
стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці. 
Управління охороною праці має включати виконання таких основних завдань: 
навчання працівників безпеці праці та пропаганду питань охорони праці; 
забезпечення безпеки виробничого обладнання; 
забезпечення безпеки виробничих процесів; 
забезпечення безпеки будівель і споруд; 
нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці; 
СУОП може бути побудована за ієрархічною трирівневою схемою. При цьому управління здійснюється на всіх рівнях і стадіях виробничого циклу (трудової діяльності працівників): на стадії підготовки — у процесі виробництва — після його завершення в умовах нормального функціонування та непланових, нестандартних (надзвичайних) ситуацій. 
В основу СУОП підприємства повинна бути покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці. Це виражається в чіткому формулюванні цільових завдань як бажаний результат діяльності та у розробці економічного механізму як способу, що забезпечує досягнення поставленої мети. 
Комплексний підхід до розв’язання завдань і проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів: 
спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань; 
безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими й матеріальними ресурсами; 
масової участі всіх працівників підприємства в забезпеченні професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру й управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів; 
ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації; 
соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій і рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки; 
достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі і горизонталі; 
експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативної оцінки й аналізу ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення професійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення; 
безперервності функціонування системи навчання, яка забезпечує достатню професійну компетентність менеджерів і працівників у галузі охорони праці та інженерної екології; 
безперервності контролю (нагляду) за дотриманням нормативних вимог на виробничих ділянках і робочих місцях; 
економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників) — учасників трудових процесів на підприємстві — за створення і дотримання нормативних умов, забезпечення професійної та екологічної безпеки. 
Функціональна повнота СУОП підприємства досягається реалізацією таких видів забезпечення безпеки та охорони праці : 
нормативно-методичного забезпечення, тобто створення на підприємстві нормативно-правової бази з охорони праці; 
організаційного, що передбачає таку організацію процесу виробництва, контролю за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці, контролю за технічним станом і експлуатацією устаткування й інструментів, будівель, споруд, яка виключала б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також усувала б або знижувала до допустимого рівня вплив на працівників шкідливих виробничих факторів; 
технічного — сукупності технічних засобів і технічних заходів, які забезпечували б безпечну експлуатацію устаткування й технологічних процесів, безпечні та нешкідливі умови праці; 
санітарно-гігієнічного — проведення аналізу впливу виробничих факторів на здоров’я працівників, визначення фактичних значень конкретних параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів; 
лікувально-профілактичного — періодичного контролю за станом здоров’я працівників, наданням медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві, організацією лікувально-профілактичного харчування працівників; 
соціально-економічного забезпечення — дотримання прав і соціальних гарантій працюючих, надання пільг та компенсацій особам, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, створення умов для економічної заінтересованості власника та працівників у поліпшенні умов і безпеки праці. 
Найважливішими функціями СУОП на підприємстві є такі: 
організація та координація роботи в галузі охорони праці; 
планування роботи й прогнозування виробничого ризику (ступеня небезпеки); 
кадрове і професійне забезпечення; 
проектно-конструкторське забезпечення; 
технологічне забезпечення; 
технічне забезпечення; 
енергетичне забезпечення; 
забезпечення безпечної експлуатації гідротехнічних та інженерних споруд; 
матеріально-технічне забезпечення; 
метрологічне забезпечення; 
нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, лікувально-профілактичне й соціальне забезпечення; 
правове забезпечення; 
інформаційне, нормативно-медичне і методичне забезпечення; 
економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи; 
контроль за станом охорони праці; 
облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці та функціонування СУОП. 
Реалізацію всіх цих функцій здійснюють відповідні служби і підрозділи. 
Аналіз ефективності функціонування СУОП на підприємствах проводиться за такою методикою: 

 

 

 

 

 

 

 

26. Завдання СУОП

Основні завдання управління охороною праці - це:

• відпрацювання заходів, що стосуються державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях;

• підготовка, прийняття  і реалізація заходів із забезпечення безпечних умов праці, утримання  у належному стані обладнання, споруд, інженерних мереж; організація  і проведення навчання працівників охороні праці та проведення професійного відбору; облік, аналіз і оцінка стану умов безпеки праці; забезпечення страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та від профзахворювань

• організаційно-методичне  керівництво на регіональному і галузевому рівнях;

• стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину  систему загального управління організацією виробництва;

• широке впровадження позитивного  досвіду у галузь охорони праці.

 

 

27.Функцыъ СУОП

Основні функції СУОП, пов'язані з її функціонуванням, передбачають:

планування робіт; розробку, прийняття і скасування нормативних  актів; професійний відбір; навчання з питань охорони праці; регламентацію  процесу праці; атестацію робочих місць щодо умов праці; паспортизацію об'єктів; реєстрацію та облік; експертизу; ліцензування і сертифікацію; забезпечення безпеки устаткування, процесів, будинків, споруд і територій; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування; узгодження і видача дозволів; попередження про виникнення небезпечних ситуацій; розслідування та облік нещасних випадків; розслідування та облік хронічних професійних захворювань; розслідування та облік аварій; фінансування робіт з охорони праці; стимулювання охорони праці; пропаганда і виховання безпечної поведінки; контроль та інспектування; наукове забезпечення; міжнародне співробітництво.

 

28.Методи СУОП.

В системі управління охороною праці використовують організацій-но-розпорядливі, соціально-психологічні та економічні методи управління.

Організаційно-розпорядливі методи враховують виконання працівниками своїх посадових обов'язків з охорони праці, видання та виконання наказів, розпоряджень і ін. Це методи прямої дії. Будь-який регламентований документ або усний наказ, розпорядження повинніобов'язково виконуватись. Правомірність, оперативність і силу цих дій визначають відповідні норми, правила, стандарти, інструкції та інші нормативні акти. Ефективність організаційно-розпорядливих методів ґрунтується на свідомій дисципліні працівників.

Соціально-психологічні методи передбачають: виховну роботу; навчання і пропаганду з охорони праці; особистий приклад керівників підрозділів, їх відношення до виконання вимог охорони праці; встановлення контролю, підвищення дисципліни; створення здорового психологічногоклімату в колективі; моральне стимулювання, застосування адміністра-тивних, дисциплінарних заходів тощо.

Економічні  методи - це управління, з одного боку, з застосуваннямматеріальних стимулів за плідну роботу щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці, з іншого - про впровадження економічних санкцій за порушення умов праці.

 

29.Планування  заходів з охорони праці.

Робота з  охорони праці здійснюється у відповідності з перспектив-ним і поточним планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, вяких визначені задачі підприємству в цілому і окремим структурним під-розділам, а також керівникам і спеціалістам.

Планування  робіт здійснюється на основі:заходів, які забезпечують досягнення встановлених нормати-вів безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища;заходів, передбачених колективним договором;заходів по усуненню недоліків, виявлених при розслідуваннінещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

 Планування роботи  з охорони праці поділяється  на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне  планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі „Охорона праці" колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюєтьсяза підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

 

 

30.Фінансування  заходів з охорони праці.

Фінансування робіт  з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання  загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, таза рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.