Тримання під вартою

 

                                                      Зміст

 

 

Вступ

1.Тримання під вартою.

2.Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою.

3.Затримання особи без  ухвали слідчого судді, суду.

4.Повідомлення інших осіб  про затримання.

Висновок.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Вступ

                                                                                                                                                                                   У наш час юристу як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумно відповідати добром на добро й справедливістю на зло. Час визначає необхідність постановки юридичної науки в першу чергу на захист прав і свобод людини, честі, гідності і репутації добропорядних громадян.Право на свободу й особисту недоторканість є одним з найбільш суттєвих прав людини та громадянина. Охорона та захист прав і свобод людини і громадянина є наріжним каменем державної та соціальної політики України. Допустимість застосування запобіжного заходу - принципове положення згідно з яким втручання в сферу прав і свобод людини, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, повинно допускатись лише у випадку крайньої необхідності, з метою забезпечення правосуддя, якщо цього не можливо досягти іншими засобами, а заподіяна запобіжним заходом шкода буде меншою, ніж відвернута. Цей принцип випливає із логічного аналізу співвідношення завдань кримінального процесу та його окремих інститутів. Він безпосередньо визнаний у Кодексі поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року, де зазначається, що працівники правоохоронних органів, у тому числі і ті, що здійснюють розслідування, зобов'язані поважати і захищати гідність та права людини, застосовувати запобіжні заходи тільки у випадках крайньої необхідності і в тих межах, в яких це потрібно для виконання обов'язків.Успішне виконання завдань кримінального судочинства щодо охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону неможливе без застосування запобіжних заходів, у тому числі взяття під варту.Крім того, взяття особи під варту не повинно суперечити Основному Закону України. Так ч.2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

 

1. Тримання  під вартою.

 Тримання під вартою  є винятковим запобіжним заходом,  який застосовується виключно  у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких  запобіжних заходів не зможе  запобігти ризикам, передбаченим  статтею 177 цього Кодексу.

 Запобіжний захід у  вигляді тримання під вартою  не може бути застосований, окрім  як:

1) до особи, яка підозрюється  або обвинувачується у вчиненні  злочину, за який законом передбачено  основне покарання у виді штрафу  в розмірі понад три тисячі  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, - виключно у разі, якщо  прокурором, крім наявності підстав,  передбачених статтею 177 цього  Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки,  покладені на нього при застосуванні  іншого, раніше обраного запобіжного  заходу, або не виконав у встановленому  порядку вимог щодо внесення  коштів як застави та надання  документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої  особи, яка підозрюється або  обвинувачується у вчиненні злочину,  за який законом передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на строк до трьох років,  виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених  статтею 177 цього Кодексу, буде  доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від  органу досудового розслідування  чи суду, перешкоджала кримінальному  провадженню або їй повідомлено  про підозру у вчиненні іншого  злочину;

3) до раніше не судимої  особи, яка підозрюється чи  обвинувачується у вчиненні злочину,  за який законом передбачено  покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої  особи, яка підозрюється або  обвинувачується у вчиненні злочину,  за який законом передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на строк понад п’ять  років;

5) до раніше судимої  особи, яка підозрюється або  обвинувачується у вчиненні злочину,  за який законом передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на строк понад три  роки;

6) до особи, яку розшукують  компетентні органи іноземної  держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути  вирішено питання про видачу  особи (екстрадицію) такій державі  для притягнення до кримінальної  відповідальності або виконання  вироку, в порядку і на підставах,  передбачених розділом ІХ цього  Кодексу або міжнародним договором,  згода на обов’язковість якого  надана Верховною Радою України.

Слідчий суддя, суд при  постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з  передбачених статтею 194 цього Кодексу  будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується  обраний розмір застави, а також  можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному  провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при  постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право  не визначити розмір застави у  кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого  із застосуванням насильства  або погрозою його застосування;

 

2) щодо злочину, який  спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно  якої у цьому провадженні вже  обирався запобіжний захід у  вигляді застави, проте був  порушений нею.

Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу.Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане:

1) одночасно з поданням  клопотання про застосування  запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою або зміни  іншого запобіжного заходу на  тримання під вартою;

2) після подання клопотання  про застосування запобіжного  заходу і до прибуття підозрюваного,  обвинуваченого до суду на  підставі судового виклику;

3) після неприбуття підозрюваного,  обвинуваченого за судовим викликом  для участі в розгляді клопотання  про застосування запобіжного  заходу у вигляді тримання  під вартою і відсутності у  слідчого судді, суду на початок  судового засідання відомостей  про поважні причини, що перешкоджають  його своєчасному прибуттю.

Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені  у пунктах 1, 2 частини четвертої  статті 189 цього Кодексу обставини.

 Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу

Слідчий суддя, суд не має  права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою  приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для  затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу. Клопотання про  дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається  слідчим суддею, судом негайно  після одержання цього клопотання.

 Розгляд клопотання  здійснюється в закритому судовому  засіданні за участю прокурора.Слідчий  суддя, суд відмовляє у наданні  дозволу на затримання підозрюваного,  обвинуваченого з метою його  приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні  про застосування запобіжного  заходу обставини вказують на  наявність підстав для тримання  під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави  вважати, що:

1) підозрюваний, обвинувачений  переховується від органів досудового  розслідування чи суду;

2) одержавши відомості  про звернення слідчого, прокурора  до суду із клопотанням про  застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до  початку розгляду клопотання  про застосування запобіжного  заходу вчинить дії, які є  підставою для застосування запобіжного  заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити:

1) найменування суду, прізвище  та ініціали слідчого судді,  судді (суддів);

2) прізвище, ім’я, по батькові  підозрюваного, обвинуваченого, для  затримання якого постановляється  ухвала, відомі на момент постановлення  ухвали, а якщо прізвище, ім’я, по  батькові не відомі, - докладний  опис такої особи;

3) короткий виклад фактичних  обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;

4) посилання на обставини,  які дають підстави для:

• обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення;
• висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу;
• висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання;

5) дату постановлення  ухвали;

6) дату втрати законної  сили ухвалою;

7) підпис слідчого судді,  судді (суддів), який постановив  ухвалу.

 В ухвалі про дозвіл  на затримання з метою приводу  вказуються прізвище, ім’я, по батькові, адреса і телефон прокурора  або слідчого, за клопотанням  якого постановлена ухвала. Ухвала  про дозвіл на затримання з  метою приводу втрачає законну  силу з моменту:

1) приводу підозрюваного,  обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії  ухвали, зазначеного в ній, або  закінчення шести місяців із  дати постановлення ухвали, у  якій не зазначено строку її  дії;

3) відкликання ухвали  прокурором.

 Слідчий суддя, суд  за клопотанням прокурора має  право вирішити питання про  повторне затримання з метою  приводу в порядку, передбаченому  цим Кодексом. Повторне звернення  до суду з клопотанням про  дозвіл на затримання однієї  і тієї ж особи по тому  самому кримінальному провадженню  після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у  задоволенні такого клопотання  можливе лише при виникненні  нових обставин, які підтверджують  необхідність тримання особи  під вартою.

Ухвала про відмову  в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена  в порядку, передбаченому цим  Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

 

 

2.Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою

 Строк дії ухвали  слідчого судді, суду про тримання  під вартою або продовження  строку тримання під вартою  не може перевищувати шістдесяти  днів.

 Строк тримання під  вартою обчислюється з моменту  взяття під варту, а якщо  взяттю під варту передувало  затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк  тримання під вартою включається  час перебування особи в медичному  закладі під час проведення  стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під  варту особи в тому ж самому  кримінальному провадженні строк  тримання під вартою обчислюється  з урахуванням часу тримання  під вартою раніше.

 Строк тримання під  вартою може бути продовжений  слідчим суддею в межах строку  досудового розслідування в порядку,  передбаченому цим Кодексом. Сукупний  строк тримання під вартою  підозрюваного, обвинуваченого під  час досудового розслідування  не повинен перевищувати: