Діяльність прокуратури по підтриманню державного обвинуваченню

 Соціально-економічні, політичні та управлінські детермінанти чинять найістотніший, причинно зумовлений вплив на злочинність і її динаміку як у країні загалом, так і в окремих її регіонах. Проаналізувавши ці детермінанти, можна спрогнозувати динаміку злочинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Поняття латентності злочинності.   

 Дані про злочинність  отримують зі статистичної звітності  відповідних правоохоронних органів.  Проте загальновідомо, що кримінальна  статистика не відбиває повністю  справжнього стану злочинності,  оскільки не всі злочини, що вчинені, а також особи, які їх вчинили, реєструються відповідними державними органами. Незареєстрована частина злочинності створює так звану латентну злочинність. В юридичній літературі латентну, тобто приховану, злочинність визначають як частину всієї злочинності, інформація про яку не надійшла до органів, що реєструють злочини і злочинців.  

 Реальний рівень  латентної злочинності визначається  кількістю злочинів, що залишилася  поза сферою застосування кримінального  закону, і кількістю злочинців,  яких не було притягнуто до кримінальної відповідальності. 
   Латентна злочинність — це сукупність злочинів, які не ввійшли у процесі аналізу злочинності до статистичних даних через відсутність до певного моменту інформації про них.    

 Латентну злочинність  розраховують за формулою

З_л = З_ф - З_з,  

 де З_ф, 3₃ — злочинність відповідно фактична і зареєстрована. Рівень латентної злочинності визначають так:

Р_л = З_з / З_ф.

Досліджують латентну злочинність  за допомогою прийомів і методів, які умовно можна поділити на дві групи.

 До першої, соціологічної  групи належать соціологічні  прийоми і способи вимірювання  латентної злочинності й визначення  латентності окремих видів злочинів. Це спостереження, опитування, анкетування,  експертні оцінки, огляди віктимізації  населення, контентаналізи матеріалів преси.

До другої, оперативно-слідчої  групи входить сукупність прийомів і способів виявлення прихованих злочинів, які застосовують в оперативній  та слідчій діяльності правоохоронні  органи. Серед них вирізняють способи  виявлення латентних злочинів, які тією чи іншою мірою пов’язані з господарською діяльністю юридичних осіб. З огляду на важливість об’єкта дослідження вони створюють підгрупу методів економіко-правового аналізу.

Необхідно також ураховувати  сучасні розробки методики вимірювання латентної злочинності на основі модульного аналізу конструювання соціуму, в основу якого покладено системний підхід до дослідження суспільства загалом і, зокрема, такого соціального явища, як злочинність. При цьому широко використовують сучасні комп’ютерні технології, за допомогою яких можна не тільки розраховувати показники, що стосуються латентних злочинів і латентних злочинців, а й визначати тенденції розвитку латентної злочинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Види латентності  злочинності. 

В юридичній літературі розрізняють три види латентності: природну (об'єктивну); граничних ситуацій; штучну (приховану).  

 Природна латентність  — це сукупність випадків, коли  правоохоронним органам не були  відомі факти вчинення злочинів (неповідомлення потерпілими та іншими особами про вчинений злочин).   

 Латентність граничних  ситуацій — це випадки, коли  факт злочину виявляється певною  особою, але з різних причин  не сприймається нею як злочин (пожежі, кишенькові крадіжки).  

 Штучна латентність  — це сукупність випадків, коли правоохоронний орган, маючи інформацію про вчинений злочин, не реєструє його і не ставить на облік з будь-яких причин. 

 Практика діяльності  правоохоронних органів дає підстави  виокремити три рівня латентності: 

- низький — очевидно  вчинені тяжкі злочини, інформація про які швидко поширюється (вбивства, розбійні напади, пограбування тощо);

- середній — злочини,  вчинення яких не є таким  очевидним, як при низькому  рівні латентності. Потерпілі  з різних причин не звертаються  за захистом до правоохоронних органів, хоча й не приховують факт вчиненого злочину (незначна шкода, завдана злочином; відсутність віри у можливість розкриття злочину правоохоронними органами; злочини проти особи тощо);  

- високий — злочини,  про вчинення яких в більшості  випадків відомо тільки злочинцю й потерпілому, причому останній зацікавлений у приховуванні факту злочину з різних мотивів (сором’язливість, наявність хвороби, корисливі мотиви — шахрайство, хабарництво, статеві злочини тощо). Ця категорія злочинів через їх неочевидність і практично “нульову" активність з боку потерпілого має найменшу інформативність і найвищу латентність.

     Під причинами латентності злочинів необхідно розуміти сукупність обставин соціального, правового, особистого та іншого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації й обліку злочинів, а також їх розкриттю, у тому числі й забезпеченню повноти та всебічності їх розкриття. Під обставинами соціального характеру необхідно також розуміти й недоліки у діяльності правоохоронних і судових органів, в обов’язки яких входить виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя.  

 Фактори, які впливають  на латентність злочинів, можна  в певний спосіб класифікувати,  якщо взяти за основу вивчення  поведінки суб’єктів кримінально-правових відносин. Головними їх учасниками є суб’єкт злочину, потерпілий, особи, що причетні до злочину, і державні органи кримінального переслідування та правосуддя. Саме від цих учасників залежить, чи буде виявлено злочин і покарано злочинця. 
          Фактори природної латентності злочинів, що пов’язані з поведінкою злочинця, мають різноманітний і різноплановий характер. Необхідно враховувати, що ретельне маскування, винахідливість і конспірація злочинів, що вчиняються, є важливими факторами латентності, що набагато ускладнює розкриття і розслідування злочинів, особливо тих, що вчиняються у кредитно-фінансовій та банківській сферах. Важливою складовою латентності злочинів, що безпосередньо пов’язана з якостями особи злочинця, є вмілий вибір злочинцем жертви. Об’єктом злочинного посягання в таких випадках стають особи, які незаінтересовані в оприлюдненні факту вчиненого злочину.

      На латентності окремих злочинів істотно позначається психологічний тиск на потерпілих з боку злочинця: умовляння, підкуп, шантаж, погрози, залякування. При вчиненні тяжких злочинів або настанні тяжких наслідків злочинці можуть застосовувати матеріальні стимули. Факт неповідомлення жертвою злочину у правоохоронні органи про злочинне посягання на її права й інтереси, а також про заподіяння їй матеріальної чи іншої шкоди у кримінологічній літературі дістав назву латентної віктимності.  

 Мотивами, що утримують  потерпілих від заяви про вчинений  злочин, можуть бути небажання  оприлюднення інтимного боку  життя, страх, відсутність віри у професіоналізм правоохоронних органів і їх здатність розкрити злочин, бажання уникнути зайвих проблем тощо. Іноді характер вчиненого злочину обумовлює причетність до нього потерпілого, який за несприятливого вирішення справи опиняється в ролі жертви. До таких злочинів належать, зокрема, шахрайство і хабарництво. Причетність потерпілого до вчиненого злочину в таких випадках є основною причиною їх латентності.

 

2. Тестові завдання.

 

1. Нормативним визначенням  організованої злочинності є:

а) сукупність злочинів, що вичиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угрупувань;

б) об’єднання двох і більше осіб для досягнення певної злочинної мети;

в) організована група з певним розподілом ролей;

г) заняття чітко визначеним видом злочинної діяльності;

 

2. Кримінологічним рецидивом  є:

а) вчинення злочину в місцях позбавлення волі;

б)вчинення злочину в момент непогашеної або не знятої судимості;

в) вчинення злочинів більше ніж двічі;

г) повторне вчинення злочину, незалежно від знятої або погашеної судимості за попередній злочин чи притягнення особи до кримінальної відповідальності;

 

3. Пенітенціарний рецидив - це:

а) вчинення злочину повторно;

б) вчинення злочину повторно після застосування заходів громадського впливу за перший злочин;

в) вчинення злочину під час відбуття покарання у виправних установах;

г) вчинення злочину після погашення або знятої судимості за перший злочин;

 

4. Профілактика злочинності  – це:

а) галузь кримінології;

б) процес, спрямований на попередження на попередження злочинності та усунення причин її існування;

в)система знань про злочинність;

г)система заходів , спрямованих на попередження злочинності, нейтралізацію осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів та усунення причин і умов злочинності.

 

 

3. Ситуаційні задачі.

 

1. Прочитайте опис злочину проаналізуйте особистість злочинця і причин злочинного поводження . Розкрийте особливості мотивації злочинів , зроблених жінками. Проведіть віктемологічний аналіз злочину.

Ігор чоловік Ельвіри  Павлівні, пішов від неї до коханки , молодої Ірини. З жахом Ельвіра Павлівна довідалася що чоловік і Ірина знайомі вже 10 років, у Ірини син від Ігоря. Що тільки не робила Ельвіра Павлівна але повернути чоловіка в сім’ю не вдалося.

Горе і туга охопили  її, чорні думки оселилися в її свідомості. «В усьому винуватий цей хлопчик, син Ігоря. Якби вона родила Ігорю сина , він би не пішов від неї.» Народити сина Ельвіра Павлівна вже не може, а от убити Ірининого – це їй під силу . Ні про що вона вже не могла думати, крім цього.

Маленькій Вадим пропав. Через місяць труп його знайшли в парку в одному з водойм.  На першому ж допиті Ельвіра Павлівна в усьому зізналась.

Чоловік до неї не повернувся. От уже три роки вона знаходиться  в колонії. Їй було погано, а після убивства хлопчика стало ще гірше.

 

2. Прочитайте опис злочину проаналізуйте особистість злочинця і причин злочинного поводження . Проведіть віктемологічний аналіз злочину.

 

Єгор Іванович був  консерватор. «Дружина да убоїться чоловіка свого», - любив він повторювати, коли приходив з роботи на підпитку. Дружина його дійсно боялась. Та й як тут не боятися, коли вже були у Клави і перелом ребер, і травми голови не говорячи вже про синці, що практично не сходили з її обличчя. Клава була доброю і подруги любили її. Вона бачили її синці, знали про переломи, співчували її горю:

• Що ти Клаву, його терпиш? У сусідки моєї сестри була така ж історія. Вона своєму чоловіку підмішала щурячої отрути і їжу. Напоїла його горілкою, він отрутою закусив – і не прокинувся.
• Ой гріх це , дівчата.
• Але розповідь ця запала Клаві в серце і після чергових побоїв вона вирішила отруїти чоловіка. Діяла за тією ж схемою, підмішала в їжу отрути , напоїла і почастувала отруєною їжею. Єгор Іванович заснув і більше не прокинувся.

 

 

 

 

 

Факт неповідомлення жертвою злочину у правоохоронні органи про злочинне посягання на її права й інтереси, а також про заподіяння їй матеріальної чи іншої шкоди у кримінологічній літературі дістав назву латентної віктимності. 
 і