Поняття, види і значення прогнозування злочинності

 

 

 

 

 

2. Стисла характеристика та види методу спостереження.

Використання  методу у криміналістичному дослідженні.

 

   Спостереження  - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.

   Для спостереження  характерними є систематичність,  планомірність і цілеспрямованість.  Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

   Кримінологічне  спостереження поділяється на  такі види:

   - повне;

   - включене;

   - спостереження-участь;

   - самоспостереження.

   При повному  спостереженні дослідник безпосередньо вивчає кримінологічні явища, прагнучи найбільш повно й чітко зафіксувати виявлені факти. При цьому не можна допускати протиправних дій з боку осіб, які вивчаються.

   При включеному  спостереженні дослідник спеціально  входить до групи, що вивчається. Цей метод у кримінологічних дослідженнях застосовується дуже рідко.

   Спостереження-участь  здійснює дослідник через власне  службове чи громадське становище.  При цьому він активно впливає  на явище, котре вивчає. Так,  працівники органів внутрішніх  справ, прокуратури, служби безпеки, суду, юстиції тощо при виконанні своїх функціональних обов'язків.

   При самоспостереженні  особа викладає своє суб'єктивне  розуміння кримінологічних явищ, формулює відповідні висновки  та пропозиції (приміром, автобіографія, щоденники, листи).

   Використання  методу спостереження ефективне  в таких випадках:

   - у процесі  отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів  запланованого дослідження, оскільки  професійно проведене спостереження  надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися під традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;

   - для отримання  ілюстративних даних, які суттєво  доповнюють статистичний аналіз  даних, одержаних за допомогою  масового опитування;

   - за умови, що  саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення  цілей дослідження, перевірки  вироблених гіпотез.

   Загалом, соціологічне  дослідження, в якому застосовують  спостереження, планують і проводять  у такій же послідовності, яки інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо програмного забезпечення та розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямованість кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проблеми й власне методу спостереження.

   Плануючи використання  цього методу, звертають увагу  на його сутнісні характеристики, що одночасно є і його перевагами, оскільки спостереження:

   - наводить характеристику  об'єкта спостереження: кількість  осіб, які беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічну структуру групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;

   - описує місце  проведення спостереження, типову  поведінку членів групи, а також  відхилення в ній;

   - визначає мету  діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;

   - описує соціально-психологічний  клімат у групі, соціальну поведінку,  мотиви та стимули діяльності  її учасників;

   - встановлює частоту  і тривалість елементів досліджуваної  ситуації, їхні повторюваність, унікальність, типовість, і на цій підставі формулює висновки щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, що підлягає дослідженню.

   Водночас спостереженню  властиві певні об'єктивні та  суб'єктивні недоліки. До об'єктивних  недоліків спостереження належать обмеженість, локальність висновків про досліджувану соціальну ситуацію, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час упливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

   Група суб'єктивних  недоліків зумовлена тісним зв'язком  спостерігача з об'єктами спостереження,  оскільки він спостерігає факти,  події, явища та процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Окрім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й, відповідно, на його висновках щодо побаченого.

   Певну  роль відіграють емоційність,  попередні установки спостерігача  щодо досліджуваної ситуації. Якщо  він ще до спостереження має  певні думки, міркування про  об'єкт дослідження (вони можуть  бути позитивні чи негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації можливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, котрі дуже важко передбачити та взяти до уваги.

Спостереження як систематичне цілеспрямоване безпосереднє сприйняття предмета чи явища широко застосовують у криміналістиці як з науковою, так і з практичною метою: для вивчення та узагальнення правозастосовчої практики, в експертних дослідженнях, під час виконання слідчих та оперативно-розшукових дій тощо. Спостереження можна здійснювати двома способами: візуально та за допомогою технічних засобів (мікроскопів чи інших оптичних приладів, електронної техніки, електронно-оптичних перетворювачів, рентгенівських установок, засобів ультразвукового зондування, лазерної техніки та ін.). У сучасних наукових дослідженнях у галузі криміналістики, а також у слідчій, експертній та оперативно-розшуковій діяльності спостереження здійснюють переважно із застосуванням технічних засобів. Для підвищення ефективності цього загальнонаукового методу необхідно дотримуватися певних умов: чітко визначати мету й завдання спостереження, максимально концентрувати та підтримувати на певному рівні увагу спостерігача, своєчасно усувати фактори, що відволікають увагу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Статистичні данні про злочинність в Україні та аналіз динаміки злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.

 

Однією із відчутно значущих соціальних проблем для  України є

злочинність. В  умовах реформування соціального життя  та економіки країни

її небезпечність  збільшується, особливо у стратегічно  важливих сферах:

кредитно-фінансовій, зовнішній торгівлі, приватизації, зв’язку,

валютному регулюванні, торгівлі нерухомістю, металами, зброєю та ін.

Процес збільшення загрози злочинності притаманний  багатьом країнам

світу. За даними Четвертого огляду ООН, злочинність  у світі в середньому

збільшується  на 5% на рік, тоді як населення збільшується на 1-1,2%.

В Україні особливо загрозливо зростала злочинність у перші роки незалежності. Найбільшого піку вона досягла у 1995 році, коли було зареєстровано за рік 641860 злочинів. Починаючи з 1996 року, динаміці злочинності притаманне зменшення. Певні коливання у бік збільшення мали місце у 2000р. (567800) та 2003р. (556351). 

За період з 1996 р. по 2008 р. зростання  злочинів в Україні склало + 73,0 %. Кількість злочинів зростає, що свідчить як про посилення боротьби з боку правоохоронних органів з цим видом злочинів, так і про те, що в Україні зараз зростає незаконний обіг наркотиків. 

В Харківській області було зареєстровано в 2008 р. 4255 випадків злочинів з обігу наркотиків.

В Україні зростає злочинність, особливо у великих містах. У столичному Києві кількість вуличних злочинів збільшилась останнім часом на 30%.  
Пограбування банків також перестало бути для України екзотикою. Зростання злочинності, викликане економічною кризою, уже не вперше стає предметом обговорення керівників силових відомств.

У 2007 р. на розгляді судів  по першій інстанції перебувало 63,838 тис. кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів (табл.1.), психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що на 0,8 % більше, ніж у 2006 р.

Закінчено провадження  в (36,9 тис. 36,6 тис. у 2006 р.)    кримінальних справ, або 84,9 % (85 % у 2006 р.)   від числа тих, що перебували на розгляді по першій інстанції.

На додаткове розслідування  суди повернули 779 (884 у 2006 р.)   кримінальних справ цієї категорії, що на 11,9 % менше. У зв’язку з істотним порушенням положень статей 228—232 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) прокурорам у порядку, передбаченому в ст. 249 КПК, повернено 182 кримінальні справи про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, що на 36,6 % менше.

Суди розглянули з  постановленням вироку 29,9 тис. (30,5 тис. у 2006 р.)   таких справ, або 81 % (83,3 % у 2006 р.)   від числа тих, провадження в яких закінчено. Кількість справ, провадження в яких закрито, збільшилася на 27,1 % і становила 5,3 тис. (4,2 тис. у 2006 р.)   справ.

За даними МВС України, на вересень 2007 р. нараховувалося майже 500 тис. осіб, які регулярно вживають наркотичні засоби, із них понад 5 тис. наркозалежних — неповнолітні. Найбільшу кількість наркозалежних зареєстровано у південних областях України.

Злочини, пов’язані з  наркотичними засобами, вчинюються переважно  особами чоловічої статі у  порівняно молодому віці. Однак привертає  увагу різке збільшення в останні роки частки жінок у загальній кількості засуджених за ці злочини. Особи, які ведуть паразитичний спосіб життя, складають найбільшу суспільну групу у сфері злочинності, пов’язаної з наркотичними засобами.

Правоохоронні органи України  загалом головним постачальником наркотиків у межах країни визнають іноземні злочинні організації. Разом з тим через своє стратегічне географічне положення Україна є важливим шляхопроводом для різних форм контрабанди.

В Україні вирощується  досить доступна для споживачів наркосировина — мак снотворний і коноплі, з яких виготовляють наркотичні засоби. Найбільш поширене незаконне вирощування маку снотворного має місце в західних, а конопель — у південних областях. Як встановлено за матеріалами вивчених справ, за злочини, пов’язані з незаконним придбанням, зберіганням і перевезенням наркотичних засобів, найчастіше засуджуються особи з південних та західних регіонів країни.

Із місцевих жителів  найчастіше засуджуються особи, що займалися  вирощуванням (з метою збуту) маку снотворного або конопель чи вчинили збут останніх, в основному приїжджим заготівельникам наркосировини. Місцем збуту наркотичних засобів у більшості випадків є ринки й інші громадські місця великих і середніх міст України.

У 2009 р. відбулися серйозні зміни тенденцій злочинності в країні порівняно з попереднім роком.

Вперше з 1996 р. в Україні  було зафіксоване збільшення кількості  заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. Їх було зареєстровано 2907335, тобто на 1,1% більше ніж у 2008 р. Коефіцієнт заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, на 100 тис. всього населення зріс з 6180 до 6251.

Змінився також характер динаміки двох головних показників, які  характеризують розгляд зазначених заяв та повідомлень. Вперше з 2003 р. зросла кількість заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються,  за якими було порушено кримінальні справи. Їх кількість порівняно з минулим роком зросла на 14,7% і склала 384696. Кількість заяв та повідомлень, за якими було відмовлено у порушенні кримінальної справи, постійно зростала, починаючи з 1992 р. В 2009 р. відбулося зниження цього показника порівняно з минулорічним на 1,1%, і він склав 2175041(табл. 2.). Відповідно частка заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, за якими було порушено кримінально справу, серед всіх розглянутих заяв та повідомлень збільшилась з 11,8% у 2008 р. до 13,3% у 2009 р., а тих, за якими у цьому було відмовлено, зменшилась з 77,2% до 75,4%.

Наскільки ці тенденції  у показника заяв та повідомлень  про злочини стійки, з'ясується у 2010 р.   

Після 5-річного періоду  скорочення відбулося збільшення кількості  зареєстрованих злочинів. Якщо у 2008 р. цей показників дорівнював  384424, то у 2009 р. - 434678 (+13,1%) (табл. 2.). Коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. всього населення відповідно збільшився з 827 до 935.