Функціонування та розвиток світового ринку риби та рибопродуктів

У Західній Європі склалася спеціалізація марикультури в основному на двох групах молюсків - устрицях і мідіях. При цьому у Франції і ФРН переважає вирощування устриць, а в Італії, Іспанії, Нідерландах - мідій. У США вирощують майже виключно устриць.

Із так званих прохідних  риб останнім часом особливо багато уваги приділяється лососевим, вилов  яких у відкритих морях став зменшуватися. Розведення лососевих в штучних умовах вже наближається до 1 млн т на рік. Спочатку майже монополістом у розведенні лосося такими способами була Норвегія, потім з нею стали конкурувати і деякі інші країни - Чилі, Великобританія, Канада, Ірландія. А основні споживачі лососевих - Японія, США, країни Західної Європи.

Внесок у світову аквакультуру окремих океанів на початку 1990-х рр.. орієнтовно оцінювали наступним чином: Тихого - 79%, Атлантичного - 18, Індійського - 2%.

Перманентна аквакультура —  підрозділ пермакультури. «Пермакультура» — (від англ. permaculture — permanent agriculture — це система проектування для створення життєздатного людину довкілля. Винахідником пермакультури є тасманійський професор біогеографії Біл Моллісон, який отримав медаль Вавілова за значний вклад в сільськогосподарську науку. У 1974 році він і Девід Холмгрен винайшли концепцію, яка отримала назву «Перманентна агрокультура», або «пермакультура». Як учений сам визначає це поняття, пермакультура — це «система дизайну, мета якого полягає в організації простору, займаного людьми, на основі екологічно доцільних моделей». При цьому його розробки стосуються не лише вирощування їжі, але будов і інфраструктури, а також всіх компонентів навколишнього світу. Термін «перманентна аквакультура» став використовуватися в світової практики для позначення видів аквакультури, вирощених в екологічно чистому середовищі. Так як на сучасному світі скрутно знайти абсолютно чисте водне екологічне середовище, то ученими було внесено пропозицію на створення такий для аквакультури за певними методами і принципами, основи яких лежать в пермакультурі.

На практиці перманентна  аквакультура організовується в  маломірних прісних або солоних  ставках (до 100 м.кв.) з ламаною дугоподібною береговою кромкою. Ломаность берегової  кромки пояснюється тим, що при такій  організації ставу аквакультурі легко дістати доступ до «сухопутних» продуктів харчування. При перманентній аквакультурі велика увага приділяється підбору біологічної різноманітності в ставці для забезпечення функціонування природному харчовому ланцюжку водних організмів з мінімальним втручанням людини. Таким чином, перманентна аквакультура вбирає в себе позитивні якості і підходи екстенсивного і інтенсивного ведення аквакультурного господарства із збереженням екологічно збалансованого підходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.ПРОБЛЕМИ РИБНОГО ПРОМИСЛУ

 

Донедавна вважалося, що рибні  запаси у Світовому океані невичерпні, і зменшення чисельності або  раптові зникнення деяких видів  риб пояснювалися їх переміщеннями  в невідомі райони. Однак незабаром з'ясувалося, що справжньою причиною зникнення риб є надмірне їх ловлення. Тому заради підтримки максимального рівня улову в районах рибного промислу стали застосовуватися міжнародні заходи щодо їх збереження. Проблеми регулювання рибальства вельми складні. Підрахувати запаси риби, ракоподібних і молюсків надзвичайно важко. Багато видів риб нерестяться у водах одних країн, а ловляться під час міграції через води зовсім інших країн, при цьому між першими і другими домовленість про однаковість заходів регулювання або недостатньо чітка, або взагалі відсутня. Мало що відоме (або взагалі немає ніяких уявлень) про багато чинників навколишнього середовища, від яких залежить відтво­рювання риби, зростання її кількості, міграція і замор. Навіть визначення допустимого улову якогось конкретного виду риби вимагає довготривалих і дуже трудомістких пошуків розв'язання надзвичайно складних завдань. Конкуренція в експлуатації водних ресурсів призвела до зменшення чисельності багатьох видів риб, особливо у внутрішніх водоймищах. Згубно позначилися на умовах життя риб відведення вод в іригаційних цілях; забруднення річок і озер відходами промислових підприємств і стічними водами; замулення річок внаслідок ерозії грунту; зміна природних режимів течії через перекриття річок дамбами. Риби дуже чутливі до зміни умов навколишнього середовища, тому цілі популяції можуть бути знищені через незначні зміни хімічного складу води, концентрації газів у ній, її температури, загального об'єму і навіть швидкості течії. Діяльність щодо найбільш повного використання світових рибних ресурсів скеровується відділенням рибальства Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, завданням якої є організація допомоги різним країнам у захисті і розвитку їх рибних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ:

На основі проведеного  дослідження можна зробити наступні висновки, що більшість морських держав високо цінують вигоди, які дає  рибна галузь суспільству та економіці  держави, ці країни вже давно визначились  з політикою і регулятивними  факторами.

Ри́бне господа́рство, галузь господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та інших водних організмів у природних і штучних водоймах. Дає цінні харчові, кормові, лікарські  й технічні продукти. Поділяється  на рибальство, що має завданням  ловити рибу і добувати морського  звіра, та рибництво — збереження і поліпшення рибних запасів у  природних водоймах і розведення риби у штучних. Рибальство може бути промисловим або аматорським (див. Спортивне рибальство). Промислове рибальство поділяється на океанічне, морське, прибережне і на внутрішніх водоймах (річках, озерах, ставках, водоймищах).

Дедалі більше значення отримує  аквакульту́ра — вирощування водних організмів, переважно їстівних. Включає також теоретичні знання і наукові дослідження в цій галузі. Для вирощування промислових організмів в морському середовищі використовується термін Марикультура.

Як підсумок, слід сказати, рибальство – одна із найдавніших  форм господарської діяльності людей, воно поширене скрізь на планеті. Щороку у світі виловлюють близько 100 млн т* риби. Щорічний вилов риби в океанах становить 81 млн тонн. До речі, до обсягів виловленої риби зараховують не лише рибу, а й інші дари моря, наприклад, крабів. Донедавна вважалося, що рибні запаси у Світовому океані невичерпні, однак незабаром з'ясувалося, що причиною зникнення риб є надмірне їх ловлення, стали застосовуватися міжнародні заходи щодо їх збереження.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Лавров С. Б., Гладкий Ю. М. Глобальна географія: елективний курс. - М.: Дрофа, 2008.
2. Короткий Й.'’ Риби і рибний промисел на природних водоймах малогр рибальства УРСР. К. — X. 1951
3. Марченко О., Короткий І. Визначник прісноводних риб УРСР. К. 1954
4. Борисов П., Богданов А. Сырьевая база рыбной промышленности СССР. М. 1955
5. Мурін Д. Питання економіки і організації рибного господарства. К. 1960
6. Галусин П., Карпенко І., Кубарський І. Рибництво — важливе джерело продовольчих ресурсів. Л. 1965
7. Просяний В., Соловей А., Шпет Г. Рибництво. К. 1966
8. Сысоев Н. Экономика рыбной промышленности СССР. М. 1960
9. П. А. Моисеев, А. Ф. Карпевич, О. Д. Романцева и др. Морская аквакультура — М.: Агропромиздат,1985.
10. Рамзін Б.А. Фінансово-економічне регулювання імпорту рибо- та морепродуктів // Вісник аграрної науки. – 2007. – №6. – С.72.
11. Литовченко А.В. Регулювання міжнародної торгівлі рибною продукцією в рамках СОТ // Агроінком. – 2007. – №11 – С. 164.
12. Литовченко А.В. Організація ринку риби та морепродуктів у рамках СОТ // Економіка АПК. – 2008. – №4. – С. 194.
13. Калякіна Т.В. Фактори впливу на тенденції споживання рибної продукції в світі та в Україні // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок країни. – 2008. – №2. – С. 103.
14. Рибне господарство: Республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник - Київ: Урожай, 1992р.
15. 10. Шерман І.М. Рибництво - Київ: Урожай, 1992р.
16. Мурін Д. Питання економіки і організації рибного господарства. К. 1960
17. Галусин П., Карпенко І., Кубарський І. Рибництво — важливе джерело продовольчих ресурсів. Л. 1965
18. Просяний В., Соловей А., Шпет Г. Рибництво. К. 1966
19. Сысоев Н. Экономика рыбной промышленности СССР. М. 1960
20. П. А. Моисеев, А. Ф. Карпевич, О. Д. Романцева и др. Морская аквакультура — М.: Агропромиздат,1985.