Життя і творчий шлях Івана Кочерги

 

 

 

РЕФЕРАТ

за темою:

«Життя  і творчий шлях Івана Кочерги»

 

 

 

 

2012 

Іван Антонович Кочерга  народився 6 жовтня 1881 р. у містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї  залізничного службовця (це спричиняло часті переїзди сім'ї).

У 1891 р. родина оселилася на постійне проживання в Чернігові, де у 1899 р. Іван Кочерга закінчив гімназію. Після закінчення гімназії він поїхав до Києва, де вивчав право на юридичному факультеті університету. У 1903 р. повернувся до Чернігова і вступив на службу чиновником у контрольній палаті.

З 1904 р. Кочерга почав виступати  з театральними рецензіями на сторінках  чернігівських газет. У1910 р. він створив  першу п'єсу (російською мовою) «Пісня в келиху». Тільки через 16 років вона була вперше поставлена в Харківському Народному театрі в перекладі  П. Тичини під назвою «Легенда про  пісню». Нова п'єса— «Дівчина з мишкою»(1913) — мала помітний, хоч і скандальний  успіх. У1914 р. І. Кочерга переїхав до Житомира.

П'єси російською мовою  «Зубний біль сатани»(1922) та «Викуп (Весільна поїздка Марусі)»(1924) завершують певний етап творчого розвитку, у цей  зламний період драматург починає  писати українською мовою. У 1925 р. він  завершує роботу над п'єсою «Фея гіркого  мигдалю», у 1927 р. пише нову п'єсу «Алмазне жорно».

У цей період І. Кочерга  з посади ревізора житомирської робсельінспекції перейшов працювати літредактором  у міську газету «Робітник», а згодом — у «Радянську Волинь». Він пише кілька п'єс, безпосередньо пов'язаних тематикою і проблематикою з  тогочасною дійсністю: комедію «Натура  і культура»(1928), драму-феєрію «Марко в пеклі»(1928) і низку так званих «кооперативних»п'єс-агіток, типових  для 20-х років.

Вистава «Марко в пеклі»у  харківському Червонозаводському театрі (режисер В. Василько) мала успіх, але  до самої п'єси рецензенти поставилися  стримано.

У 1929 р. І. Кочерга, який в  попередні роки лише зрідка виступав у пресі, активізував свою критичну діяльність. 3 14 липня по 9 серпня 1929 р. він друкує в газеті «Робітник»11 лаконічних, але глибокозмістовних  рецензій на вистави театру української  опери.

З-під пера майстра виходить ще кілька п'єс: драматична поема «Свіччине  весілля»(1930; інша назва — «Пісня про Свічку»), водевіль «Ліза чекає  погоди...»(виданий 1931 р.), п'єса «Майстри часу»(інша назва — «Годинникар  і курка», 1933).

Драматична поема «Свіччине  весілля»була поставлена лише у 1935 р. в  Запоріжжі й тільки після цього  почала свій тріумфальний хід по сценах десятків театрів.

П'єса «Майстри часу», незважаючи на те, що спочатку була відхилена українським  реперткомом, на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів у 1934 р. дістала (під назвою «Годинникар і курка») третю премію.

У 1934 р. І. Кочерга переїхав до Києва, де поринув в активну  громадську, критико-публіцистичну  та творчу роботу: продовжував художню  розробку проблемних філософських цитань, працював над кіносценаріями, перекладами.

З початку Великої Вітчизняної  війни І. Кочерга живе в Уфі, де редагує газету «Література і  мистецтво»й працює в Інституті  літератури АН УРСР. У цей період він створює кілька невеличких п'єс, які, часом дотепні, по-своєму правдиві, не стали, однак, досягненням автора.

Повернувшись у 1944 р. до Києва, І. Кочерга пише романтичну драму  «Ярослав Мудрий»(1944, друга редакція — 1946). Драма задумана як історична  трагедія, але деяка ідеалізація  самого образу князя не дозволила  автору домогтися по-справжньому  трагедійного звучання твору. Як романтична драма «Ярослав Мудрий»є високим  досягненням в українській літературі.

У повоєнні роки основні  творчі сили письменник віддає роботі над драматичною поемою про Т. Г. Шевченка «Пророк»(1948).

Помер Іван Антонович Кочерга 29 грудня 1952 р.

Нагороди

• Орден святого Станіслава 3-го ступеня (1915)
• Заслужений діяч мистецтв України (1950)

Твори

• «Пісня в келиху» (рос. мовою, 1910)
• «Дівчина з мишкою» (рос. мовою, 1913)
• «Зубний біль сатани» (рос. мовою, 1922)
• «Фея гіркого мигдалю». (1925)
• «Алмазне жорно» (1927)
• «Натура і культура» (1928)
• «Марко в пеклі» (1928)
• «Свіччине весілля» (1930)
• «Ліза чекає погоди…» (1931)
• «Майстри часу» (інша назва «Годинникар і курка», 1933)
• «Чаша» (1942)
• «Ярослав Мудрий» (1944, друга редакція — 1946)
• «Досить простягти руку» (1946)
• «Пророк» (1948)

 

 

 

 

 

Література

• Бондарєва О. Мов виноград у золотую чашу, вино словес він проливає в світ // Кочерга І. Вибрані твори. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – С. 5–24.
• Брюховецький В. Іван Кочерга // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. Підручник. – К.: Либідь, 1998. – С. 394–398.
• Голубєва З. С. Іван Кочерга: Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро, 1981. – 191 с.
• Дробот П. М. Вивчення творчості Івана Кочерги. – К.: Рад. школа, 1981.
• Кузякіна Н. Б. Драматург Іван Кочерга. Життя. П'єси. Вистави. — К.: Рад. письменник, 1968. — 259 с.
• Матющенко А. Романтик у лабетах залізної доби. Шлях драматурга Івана Кочерги до його шедеврів «Свіччине весілля» та «Майстри часу» // Дивослово. – 2010. – № 12. – С. 48–51.
• Новорічні містерії Івана Кочерги // Цалик С. М., Селігей П. О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — С. 70—89.
• Панченко В. «Замкнуте коло нашої історії – ось це я мав на увазі…» // Дивослово. – 1999. – № 2.
• Свербілова Т. П’єси Івана Кочерги та проблема визначення соцреалізму як масової культури. // Слово і час. – 2006. – № 10. – С. 8–21.
• Старчак К. Драматургія Івана Кочерги. – К., 1957.
• Шевцова К. Концепція керівника держави у драматичній поемі І. Кочерги «Ярослав Мудрий» // Укр. мова і літ-ра в школі. – 2003. – № 6.