Своєрідність ліричного героя в поезії Архілоха

    Не  люблю вождя ставного, що, мов  жінка, м'яко йде,

    Що  пишається волоссям — плеканим, укладеним.

    Хай приземкуватий буде, коренастий, —  тільки б він

    По  землі ступав несхитно, тільки б  мужнє серце мав [22].

    Також, у Архілоха ми не знайдемо епічного трактування теми батьківщини, героїзму, військової звитяги. Його не ваблять багатство, значне становище, військові почесті:

В думках не Гігес, що багатий на скарби,

Мене  не мучить заздрість, не дивуюся

З діянь  богів я, влади царської не жду:

Далеко  дуже все це від очей моїх… [8, с. 116].

    Архілох був щирим в усіх своїх поезіях, лицемірство йому чуже. У байках він часто ототожнює себе з  хитрим лисом, що вміє жорстоко помститися за образу. Поет вихваляється — він майстер платити злом на зло. В уїдливих ямбах Архілох прилюдно ганьбив своїх ворогів. Дошкульне слово Архілоха порівнювали с отруйним жалом.

    Перший  відомий твір пов'язаний з подією яка відбувалася на острові Парос, під час бурі було розбито один з кораблів. У багатьох загинули родичі. У цьому творі вже відбито вдачу поета : він учив бути мужнім у горі. Якщо не можна відвернути нещастя — зустріти його треба достойно. Поет нового часу, Архілох принципово відкидає красиві вигадки. Він пориває з гомерівською традицією. Розкутий у своїх почуттях, Архілох започаткував нову сторінку в європейській ліриці.

    В історію європейської поезії Архілох  увійшов як перший поет з яскраво  вираженою індивідуальністю: щирий, безпосередній, задиркуватий, який не соромиться виражати свої почуття. У своїх творах Архілох описував не  ідеалізованого героя, а живу людину з усіма вадами й пристрастями. У них — сторінки біографії поета.

    Отже, можна зробити певний висновок, що для творчості Архілоха характерне утвердження нової людини, для якої час — її пан, її володар, вона чутлива до його впливу. Поезія Архілоха скорочувала ту дистанцію, яка існувала між героєм та слухачами в античному епосі, підкреслюючи цей суб’єктивний нюанс. Відмітною рисою його творчості є активне залучення до поетичної обсервації життєвих явищ і подій. Йому належать байки про тварин, в яких автор, зіставляючи їх з різними типами людської вдачі, окреслює характери і діяльність останніх.

    Архілох як ліричний поет говорить від імені  свого "я", спирається на особистий досвід, утверджує право на вираження особистих почуттів і думок. Ці почуття та думки часто діаметрально протилежні тим, що розвивалися в епосі. Поет був натурою поривчастою, палкою, мінливою, як і неспокійна, перехідна епоха, в якій йому довелося жити. Саме це вплинуло на характери ліричних героїв його поезії [13, c. 186].

    Таким чином, ліричний герой, змальований Архілохом постає перед нами далеко не ідеалізованим, а звичайною людиною, зі своїми вадами. Архілох — поет-воїн, що живе в епоху ломки старої аристократичної системи цінностей, в його віршах висока героїка епосу поступається місцем жорстким і різким описам буднів військових походів, дрібних сутичок і поразок. Примхам долі Архілох протиставляє мужність, стійкість і глибоке відчуття ритму, що лежить в основі людського життя. Для Архілоха характерні відмови від героїчного ідеалу аристократичної доблесті; він вважає за краще активну участь у житті. Важке життя Архілоха, безумовно вплинуло на характер його ліричних героїв, та на його поезію в цілому.

     ВИСНОВКИ 

    Архілох — визначний ліричний поет Стародавньої Греції, основоположник ямбічної поезії. Твори Архілоха були широко відомі в класичну епоху. Його гімн на честь Геракла виконувався на олімпійських іграх. Арістофан у своїй комедії "Мир" цитує Архілоха поряд з Гомером.

    Перший  розділ нашого дослідження був присвячений теоретичним аспектам лірики. Ми детально дослідили виникнення лірики, етапи її розвитку, її жанри, а також дали визначення поняттю "ліричний герой".

    Ясне  і чітке уявлення про види лірики класичного періоду завжди ускладнювалися тим, що лірика  має розвинуту систему фольклорних і літературних жанрів. Проблема, однак, полягає у тому, що в ліриці процес жанрової еволюції сьогодні привів до того, що дедалі частіше з-під пера особливо обдарованих поетів виходять твори, які не відповідають жодному з відомих жанрових параметрів. Унаслідок цього дослідники пропонують взагалі відмовитися від традиційного жанрового поділу ліричних творів і перейти до іншої ідейно-тематичної класифікації. За такими принципами лірика поділяється на громадянську, філософську, пейзажну, любовну, однак існує й інша класифікація лірики. Згідно з нею лірика ділиться на медитативну й сугестивну.

    Будучи  виливом індивідуальної душі, лірика вже за самою своєю суттю у  всякій літературі виявляється необхідно пов'язаної з великим розвитком суб'єктивного життя, а це передбачає більшу самостійність особистості і, отже, вже ослаблення її зв'язку з родовим колективом.

    Другий розділ нашого дослідження містить аналіз поезії Архілоха. Життя Архілоха безумовно вплинуло на характер його ліричних героїв.

    Архілох — поет-воїн, що живе в епоху ломки  старої аристократичної системи  цінностей, в його віршах висока героїка  епосу поступається місцем жорстким і різким описам буднів військових походів, дрібних сутичок і поразок. Примхам долі Архілох протиставляє мужність, стійкість і глибоке відчуття ритму, що лежить в основі людського життя. Для Архілоха характерні відмови від героїчного ідеалу аристократичної доблесті; він вважає за краще активну участь у житті.

    Безумовно, на поезію Архілоха також значно вплинув його характер, адже поет був людиною сильною, палкою, поривчастою, мінливою, як і неспокійна, перехідна епоха, в якій йому довелося жити. У віршах Архілоха поетична індивідуальність вперше в грецькій ліриці виражена яскраво і неповторно.

    Ліричний  герой — суб'єкт висловлювання  в ліричному творі, свого роду персонаж лірики;  це образ, що виникає  в уявi читача пiд враженням висловлених  у творi почуттiв, переживань, роздумiв. Лiричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості. Деякі дослідники розрізняють поняття ліричний герой та поняття ліричне "Я" поета.       

    Ліричний  герой — це і носій мови, і предмет зображення; він відверто стоїть між читачем і зображуваним світом, увага читача зосереджена на ньому.

    Будучи  виливом індивідуальної душі, лірика вже за самою своєю суттю у  всякій літературі виявляється необхідно  пов'язаною з великим розвитком суб'єктивного життя, а це передбачає більшу самостійність особистості і, отже, вже ослаблення її зв'язку з родовим колективом [7, c. 75].

    Таким чином, ліричний герой, змальований  Архілохом постає перед нами далеко не ідеалізованим, а звичайною людиною, зі своїми вадами, його своєрідність полягає у здатністі до незалежного мислення і сміливого вислову своєї думки. Архілох відкинув героїчну традицію, представлену гомерівським епосом, з її кодексом військової честі, і описував в елегіях власний життєвий кодекс. 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Антична література. Довідник / С. В. Семчинський. – К.: Либідь, 1993. –187 с.
2. Апт С.П., Шульц Ю.Н. Античная лирика. – М.: Библиотека всемирной литературы, 1968. – 436 с.
3. Белинский В.Г. Избранные статьи. – М.: Детская литература, 1972. – 223 с.
4. Ботвинник М.Н., Каллистов Д.П. Древняя Греция. – М.: Просвещение, 1974. – 430 с.
5. Веселовський О.М. Історична поетика. К.: Вища школа, 1989. – 345 с.
6. Витковский Е.В. Античная лирика. Греческие поэты. – М.: Рипол Классик, 2001. – 574 с.
7. Головко С.П. Теорія літератури. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
8. Гринбаум Н.С. Античная лирика. – М.: Художественная литература, 1968. – 348 с.
9. Каллистов Д.П. Хрестоматия по истории Древней Греции. – М.: Академия наук СССР, 1964. – 235 с.
10. Літературний словник-довідник / За редакцією Р.І. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Терешко – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752 с. 
11. Лосєв А. Ф. Античная литература.  – М.: Просвещение, 1973. – 438 с.
12. Лурье С. Я. История Греции. – М.: Детгис, 1993. – 322 с.
13. Лурье С. Я. Заговорившие таблички. Неугомонный. – М.: Детгис, 1960. – 208 с.
14. Підлісна Г.Н. Антична література для всіх і кожного. – К.: Техніка, 2003. – 383 с.
15. Сергеєв В.С. Історія стародавньої Греції. – К.: Либідь, 1963. – 457 с.
16. Словарь литературоведческих терминов / Под редакцией Л.И. Тимофеев,  С.В. Тураев. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
17. Словарь-справочник. Античность / Под редакцией В.Н. Ярхо. – М.: Высшая школа, 1995. – 383 с.
18. Словарь античности / Под редакцией Кузищина В. И. – М.: Прогресс, 1989. – 702 с.
19. Тронский И. М. История античной литератури. – М.: Высшая школа, 1988. – 464 с.
20. Електронне джерело. Режим доступу:  http://uk.wikipedia.org/wiki/Лірика
21. Електронне джерело. Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/info/criticism/

lyric.html

22. Електронне джерело. Режим доступу: http://lib.ru/POEEAST/

ANONYMOUS/arhiloh1_1.txt

22. Електронне джерело. Режим доступу:  http://uk.wikipedia.org/

wiki/Ліричний_герой

23. Електронне джерело. Режим доступу:  http://www.ukrlib.com.ua/encycl/

slovnyk/printout.php?number=78 
 

.