Філософські погляди Григорія Савича Сковороди

                                                                                    Нікітіна О.О.

                                               Студентка 1-го курсу 

     Групи 09.08.МО (4Од )

                                                  Київського інституту бізнесу  і  технологій 

                                                       Вінницької  філії

м. Вінниця

" Філософські  погляди   Григорія   Савича   Сковороди"

"Світ  ловив  мене , але не  спіймав  "

Ще  за життя він став легендою.  До появи в нашій  літературі  Шевченка не було в Україні  популярнішої за нього людини . Бажаним гостем  він був усюди. Він був справжнім українським "Сократом".  

Народився поет-просвітитель ХVII ст. Григорій Сковорода  3 грудня 1722р. в селі Чорнухах , на Полтавщині , в сім'ї малоземельних селян . Походив з козацького роду. Батьки Григорія славилися на всю округу чесністю і правдивістю, гостинністю і працьовитістю; так виховували і  Гриця . Змалку його привчали до праці .З дитинства спраглий до знань,він навчався спочатку в дяка, який помітив таланти дитини і підготував до вступу в академію.

    Декілька років (з перервами) він вчився в Києво-Могилянській академії. У 1753 році Григорій закінчив академію. Повної академічного курсу не закінчив , залишивши навчання " студентом богословських наук ". На цей час він вже поет, композитор , соліст і музика . Його відряджають до Петербурга в придворну капелу,бо він прославився своїми музичними талантами.У складі посольської місії був декілька років в Угорщині ,Польщі, Словаччині, відвідує Братиславу, Відень, Будапешт, буває в університетах , слухає лекції знаменитих професорів , студіює філософські праці ; дискутує  з вченими різних країн…Повернувшись на Україну, він викладав піїтику в Переяславському колегіумі. Молодий педагог викладав по-новому, творчо, сміливо,  за  "що" і був звільнений з роботи …Далі 6 років працював домашнім вчителем  сина поміщика Томари  у  селі  Коврай на Переяславщині . Сковорода був незвичайним  викладачем : писав байки, викладав стародавні мови, синтаксис, етику, глибоко цікавився математикою, географією, економікою . Учив, як жив, а жив, як навчав найкраща риса педагога. Підручника з етики не було, і Григорій Савич написав його сам. Це був перший філософський твір, основною думкою  якого є : Ледарство-це  найбільша людська вада . Сковорода привселюдно заявив:

                                 "Весь світ спить, пора прокидатися !" 1с.-41]

Студенти обожнювали свого  вчителя . Упродовж свого життя Сковорода  невпинно вчився…Можливо,саме  ця  здатність ,спрага до засвоєння нового , невгамовний пошук істини ,праця  над самим собою і привели  Сковороду до того  рівня духовного  та розумового , якого він досяг .

 Григорій Сковорода  став першим українським філософом  . Але за словом "філософ"  ми в жодному разі не повинні  бачити людину ,яка сидить у  кабінеті, оточена книжками , самотня та відлюдькувата. Григорій Савич був зовсім не таким. Про  це П.Тичина писав :"Він свідомо обрав своїм кабінетом цілий світ, при обмірковуванні його творів присутні були  і небо над головою, журавлі, лелеки ,тополі …,а головне – люди ." [  2- с.125]  Чимало перспективних пропозицій надходило  до мудрого філософа, але він понад усе цінував свою волю, право самому вибирати свій шлях. Навіть Катерині  ІІ не вдалося заманити його до царського двору…З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя . Майже 30 років мандрував цей співець-музика і вчитель-байкар  курними шляхами  Лівобережжя , і скрізь йому були раді . Якраз про цей  період життя  великого просвітителя  і писав Д. Павличко у  вірші "Сковорода "

                        І, виламавши палицю із тину,

                         Він темними байраками пішов

                   Кріпацьким  дітям викладать  латину,

Бентежити  думками  рабську кров .      [ 3- с.328]

Помер Сковорода 29 жовтня 1794р. в с. Пан-Іванівка (нині-Сковородинівка) , що на Харківщині.

   Чого ж навчав  Сковорода ?  Навчав , що в природі є краса, гармонія , а в суспільстві – несправедливість, і щоб змінити макросвіт  на краще , треба кожному змінити  мікросвіт ,тобто себе самого . Пізнаючи свої нахили людина правильніше визначає своє місце в суспільстві й принесе найбільшу  користь . Але чимало людей займають не свої місця .У самопізнанні , з погляду Сковороди , полягає  сенс  людського  життя. "Сродна  праця ", тобто та, до якої людина має  нахил  від природи, здібності  є основою щастя. "Сродна  праця " приносить щастя , додає сил, "потрібне робить неважким , важке - непотрібним", бо ж з людиною Бог . Під покровом "блаженної натури " людині  небагато треба докласти зусиль  для  щастя . Слід лише пізнати себе , бути діяльною людиною ,бо "сродность  трудолюбієм утверджається". До того  ж  не варто потерпати , що Бог  одному дав мале , а другому – велике ,"без сродності  все нічто ".

Формально філософська система  Сковороди укладається в один рядок. Основа цієї системи полягає  в існуванні  "двох натур" і  "трьох світів". Розшифровка  існування  "двох натур" слідує безпосередньо з трактату  "Про  Бога": "…Весь світ складається з двох натур: одна - видима, друга - невидима. Видима натура зветься твар, а невидима - Бог. ... у стародавніх [людей] Бог звався “розум всесвітній”. Йому в них були різні імена: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та ін. А в християн найвідоміші йому імена такі: дух, Господь, цар, отець, розум, істина. ... Що ж до видимої натури, то їй також не одне ім'я, наприклад: речовина чи матерія, земля, плоть, тінь та ін. …". [4- Том І, с-141]

Основними положеннями філософської системи Сковороди є вчення про  дві натури та  три світи .З  погляду головної  проблеми  філософії  Сковороди, якою є проблема людського щастя, це  вчення  конкретизує розуміння шляху що до досягнення цієї мети . Вихідним для нього є погляд на світ, що складається з 2-х натур ."Весь мір, - пише він в діалозі  "Наркісс", - состоит из двух натур : одна – видимая , другая – невидима. Видима – називаеться  тварь , а невидима – Бог.  Сія  невидимая натура или Бог , всю твар проницает и содержит ; везде и всегда был, есть и будет."Бог, з  погляду Сковороди ,являє собою дух, космічний розум, добро і красу . Натура видима є мовби тінню, що невід'ємно пов'язана з тим, відбиттям чого вона є. І оскільки невидима  духовна натура не має обмежень, ані в просторі , ані в часі , оскільки вічною є й тінь її -  матерія .

   Існуючи в одному  цілому, невидима і видима  натури  перебувають у постійній взаємній  боротьбі . Тіло воює  з духом  , дух – з тілом .

Вчення  про дві натури  органічно пов'язане  з  наступним  основоположним для філософії Сковороди  вчення  про три світи. Все  існуюче , на думку  Григорія Савича , розподіляється  на  три специфічні види буття ("світи")- великий ( макрокосм ),малий (мікрокосм ) і символічний (Біблія) . На відміну від своїх попередників ,Сковорода в окремий світ окреслює  Біблію як сутнісний вияв надприродної реальності, що утворює символічний  світ, через який можливим є осягнення  невидимої натури (Бога ). Сковорода, релігійний мудрець. Біблію він розглядав як інструмент збагнення прихованої таємниці.Біблія також навчає, як облагородити людське серце. Тут у нього немов зливаються філософія і релігія. Сковорода дуже багато уваги приділяє Христові. Христос був для нього більше якоюсь частиною премудрості, ніж реальною людиною . Сковорода надавав вірі великого значення, особливо у ранньому періоді своєї діяльності. Єдність з Богом виявляє людина ще й обрядами та церемоніями. Цей спосіб дозволяється, щоб тільки обряд був пов'язаний з вірою, бо без неї все одно як без листків, без яблука. Сам по собі обряд нічого не вартий, а без віри він є злом, шкодою для людини. Людина, яка досягла премудрості, не потребує ніяких обрядів. Отже, він в деякій мірі негативно відноситься до духовенства. І не дивно, що духовенство якраз довго затримувало публікацію творів Сковороди - за "мисли, противние священному писанию." Сковорода дуже негативно ставився до чернецтва, говорячи, що немає нічого шкідливішого для людини, як зробитися монахом.[ 5-с.29-31]

 Дуже тонким моментом в теорії пізнання Сковороди є той факт, що він не зв'язує множення людиною своїх пізнань із зростанням матеріальних потреб, задовільнення яких розуміється як досягнення людського щастя. Швидше навпаки: чим краще людина пізнає саму себе і оточуючий її світ, тим розумніше і скромніше повинні бути її потреби. Ця думка особливо яскраво виражена в  "Притчі, названій  "Еродій":“…Вмій малим ти вдовольняться. За великим не женися…" [6-ТомІІ,с.-112]

Г.С. Сковорода був демократом . Філософ жив сподіваннями про  нове суспільство рівноправних людей , де  не  буде "рабського іга ", "тяжкої роботи","нічого  златожадного", "хамського". Філософ  відстоював ідеал "нерівної рівності", який  передбачав для кожної людини її власний життєвий шлях. Критерієм  морального вибору є "спорідненість "людини з тим чи іншим типом  поведінки . Сковорода – проповідник  поміркованого способу життя ; він  осуджує нагромадження багатства,прагнення  до фізичних втіх, бо жити заради мети " петь, пить и есть не есть дело". Сковорода вважав ,що предметом філософії  повинна стати жива людина з її земними  справами , її думками і  почуттями . За Сковородою форма –  це  симетрія, пропорція чи план речі, який пов'язує матеріал в одне ціле ,без чого річ неминуче  б розпалася  і перетворилася у безформну   масу. Погляди Сковороди на форму  не зазнали істотних змін і після  того , як він сформулював  положення  про вічність матерії . Життєвий шлях Сковороди є прикладом гуманізму і самопожертви. Літературна  спадщина  великого філософа викликає  в  мене  захоплення жанровим   різноманіттям ,адже  його перу  належать  і філософські  діалоги , трактати, байки, і пісні, і афоризми . Але всі ці твори підпорядковані одній меті-просвітительській. Незотлінний  слід  філософ залишив  і на педагогічній ниві. Більшість  учнів  Сковороди  стали  видатними  вченими . Для  багатьох  своїх сучасників  Сковорода  був  українським Сократом, українським  Ломоносовим . Його  філософські  ідеї   і безкомпромісне життя ставали  прикладом для багатьох поколінь.

Література давньої  Русі " О.І. Білецький К.,1986. [1-с.41]                   Поліщук Ф.М. "Григорій Сковорода : Життя і творчість"[  2- с.125] 

Білецький О.І., Волинський П.К., Пільгук І.І."Українська література"Підручник  для 8-го класу К.,1986 [ 3- с.328]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том І, Ст. 141