Перехід від тоталітаризму до демократії

 

 

 

 

 

 

 

Модульна  контрольна робота

на тему: «Перехід від тоталітаризму до                                                                                                                              демократії»

 

 

 

 

 

 

Роботу виконав

Студент 1-го курсу

Групи СП-09-1

Кафедри політології

Кравченко Максим

 

2009 р.

План:

1.Вступна  частина

2.Тоталітаризм

2.1.Поняття  тоталітаризм

2.2. Причини встановлення тоталітаризму

2.3 Ознаки та види тоталітарних  режимів

3. Демократія. Форми та різновиди демократичних режимів.

4. Причини зміни режиму з тоталітарного  на демократичний

5.Виснвок

6.Використана  література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дана робота присвячена проблемі переходу від тоталітаризму  до демократії.  Відзначимо, що в  ХХ столітті, особливо після закінчення другої світової війни, політична історія  багатьох країн пов'язана з переходом  до демократичних режимів  від  різних форм тоталітаризму і авторитаризму (Греції, Іспанії, Бразилії, Аргентини  і ін.). Здавалося б, тема вже далеко не нова, їй присвячена безліч наукових праць. Це, наприклад, роботи Ф. Хайека “ Дорога до рабства ” (1944 р.), Х. Арендт “ Витоки тоталітаризму ”(1951 р.) , К. Фридрихса і З. Бжезинского “ Тотальна диктатура і демократія ”, Р. Арона “ Демократія і тоталітаризм ” (1958 р.) і багато що інше. Практично всі дослідники приходять до висновку, що передумови тоталітаризму багатообразні і виникають з різних сфер суспільного життя: господарською, політичною, соціальною. У їх основі – світоглядні передумови і психологічні чинники. І що особливо важливе, в кожній з країн, в яких виник тоталітарний політичний режим, разом із  загальними передумовами (характерними для всіх тоталітарних країн), були і свої, специфічні, характерні лише для даної країни деякі з них ми розглянемо нище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття тоталітаризм,види тоталітарних режимів  та їх особливості встановлення в  тій чи іншій країні.

• 1.Поняття тоталітаризм

Тоталітаризм (від латів. totalis — весь, цілий, повний; лат. totalitas — цілісність, повнота) — політична система, яка прагне до повного (тотального) контролю держави над всіма сторонами життя суспільства. У порівняльній політології під тоталітарною моделлю розуміється теорія про те, що фашизм (зокрема, нацизм), сталінізм і, можливо, ряд інших систем були різновидами однієї системи — тоталітаризму.

Історично поняття  «Тоталітарна держава» (італ. stato totalitario) з'явилося на початку 1920-х для характеристики режиму Бітто Муссоліні. Тоталітарній державі були властиві не обмежені законом повноваження влади, ліквідація конституційних прав і свобод, репресії відносно інакодумців, мілітаризація суспільного життя. Правознавці італійського фашизму і німецького нацизму використовували термін в позитивному ключі, а їх критики — в негативному. На Заході в роки холодної війни здобула широку популярність теорія, згідно якої сталінізм нарівні з фашизмом був однією з форм тоталітаризму. Ця модель стала предметом досліджень в області історії і політології.

При використанні в даний час цього терміну, як правило, мається на увазі, що режими Гітлера в Германії, Сталіна в  СРСР і Муссоліні в Італії були тоталітарними. Різні автори також відносять до тоталітарних режими генерала Франко в Іспанії, Мао в Китаї, «червоних кихмерів» в Кампучії, Хомейні в Ірані, талібів в Афганістані, Ахмеда Зогу і Енвера Ходжі в Албанії, Кім Ір Сено в Північній Кореї, самодержавства в Росії, Піночета в Чилі, Сапармурада Ніязова в Туркменістані, Сомоси в Нікарагуа, Хорті в Угорщині та інші.

Інколи термін використовується для характеристики окремих аспектів політики (наприклад, мілітаризму США при президенті Дж.Буші). В той же час, подібне вживання поняття «тоталітаризм» продовжує викликати критику. Критики виражають незгоду з прирівнюванням політичних систем сталінізму і фашизму, довільним вживанням терміну політиками, зіставленням звинувачених в тоталітаризмі режимів демократії. Зокрема, ідеологи СРСР наполягали, що тоталітаризм властивий лише у буржуазному світі(але як ми знаємо це не завжди так,можна тільки згадати яких людських втрат зазнав СРСР під час сталінізму,або світ від Гітлерівського геноциду).

Термін «тоталітаризм», що вперше з'явився у Джованні Амендоли в 1923 для критичної характеристики режиму Муссоліні, був згодом популяризован самими італійськими фашистами. Зокрема, в 1926 його початків використовувати філософ Джованні Джентіле. У статті Муссоліні «Доктрина фашизму» (1931 р.) тоталітаризм розуміється як суспільство, в якому головна державна ідеологія володіє вирішальним впливом на громадян. Як писав Муссоліні, тоталітарний режим означає «Tutto nello Stato, niente al di fuori dello Stato, nulla contro lo Stato» що в перекладі з італійської означає «Всі аспекті життя кожного громадянина країни підпорядковуються державі. Джентіле і Муссоліні вважали, що розвиток комунікаційних технологій приводить до безперервного вдосконалення пропаганди, слідством чого з'явиться неминуча еволюція суспільства у бік тоталітаризму (у їх трактуванні). Після приходу до влади Гітлера термін «тоталітаризм» став використовуватися в адресу режимів Італії і Німеччини, причому прибічники фашизму і нацизму використовували його в позитивному ключі, а противники — в негативному.

Паралельно, починаючи з кінця 1920-х на Заході стали звучати аргументи, що певні межі схожості є між політичними системами СРСР, Італії і Німеччини. Наголошувалося, що у всіх трьох країнах встановилися репресовані однопартійні режими на чолі з сильними лідерами (Сталіном, Муссоліні і Гітлером), прагнучі до всеосяжного контролю і закликаючи порвати зі всіма традиціями в ім'я якоїсь вищої мети. Серед перших, хто обернув на цю увагу, були анархісти Армандо Борги (1925) і Всеволод Волин (1934)[20], священник Луіджи Стурцо (1926) та інші. Після показових процесів 1937 років ту ж ідею стали виражати в своїх роботах і виступах історики Елі Хальові і Ханс Кон, філософ Джон Дьюї, письменники Юджін Лайонс, Елмер Девіс і Уолтер Ліппман, економіст Кельвін Гувер та інші. Так, сенатор Уїльям Бора в своєму публічному виступі в 1937 році назвав нацизм і комунізм двома собаками, що гавкають на конституційні уряди.

У 1939 році висновок Пакту Молотова — Ріббентропа викликало глибоку заклопотаність на Заході, яка переросла в бурю обурення після вторгнення Червоної Армії до Польщі, а потім до Фінляндії. Драматург Роберт Шервуд відповів п'єсою «Та згине ніч», удостоєній премії Пулітцеровськой, в якій він засудив спільну агресію Німеччини і СРСР проти світової демократії. Сценарист Фредерік Бреннан для своєї повести «Дозволь називати тебе товаришем» придумав слово «коммунацизм». У червні 1941 британський прем'єр-міністр Уїнстон Черчилль сказало, що нацистський режим невідмітний від гірших меж комунізму (що співзвучно його ж вислову, зробленому після війни: «Фашизм був тінню або потворним дітищем комунізму»).

Після початку  Великої Вітчизняної війни і  особливо після вступу США до Другої світової війни критика СРСР пішла  на спад. Більш того, почав набувати поширення погляд, що між СРСР, США  і Великобританією є багато загального. Але в той же час в 1943 вийшла книга публіциста Ізабел Патерсон «Бог з машини», в якій СРСР був названий «тоталітарним суспільством»

Подібні критичні погляди на СРСР із самого початку  викликали гострі спори, проте в  роки холодної війни придбали масову популярність і були підхоплені антикомуністичною  пропагандою. Багато лібералів, соціал-демократи, християнські демократи, анархісти  і інші ідеологічні противники фашизму, нацизму і сталінізму стали прибічниками теорії («тоталітарній моделі»), що всі три системи були різновидами однієї системи — тоталітаризму. Так, 13 травня 1947 президент США Гарі Трумен сказав: «Немає жодної різниці між тоталітарними державами.Мені все одно, як ви їх називаєте: нацистськими, комуністичними або фашистськими». Поряд із словом «тоталітарний», по відношенню до комуністичної ідеології використовувалося вираження «червоний фашизм». Тоді як одні вважали подібний підхід спірним, іншим він здавався очевидним. Так, генерал Джон Дін опублікував книгу «Дивний союз», в якій висловив щире співчуття, що російський народ не бачить схожості між режимами в рідній країні і в переможеній нацистській Німеччині.

 

 

 

 

 

 

2.Причини встановлення тоталітаризму

Причини встановлення тоталітаризму до кінця ще не з’ясовані ,проте можна виділити декілька основних причин за яких на тій чи іншій територія встановився лад тиранії та деспотії.Основних причин три ,а саме:матеріальне прична,соціально-економічна причина та політичне підгрунття.Всі ці причини ми розглянемо докладніше нище .

2.1 Матеріальна причина

На загальну думку тоталітаризм виникає як реакція  на загрозу безпеки тієї або іншої  держави. Загроза ця найчастіше виникає  унаслідок деякого відставання  даної держави від більш передових  країн. Так само однією з найважливіших  причин виникнення тоталітаризму є  низький рівень матеріальної забезпеченості суспільства. Боротьба за засоби існування  руйнує суспільство, розвиваючи «війну всіх проти всіх». У такій ситуації до влади можуть прийти найбільш сильні соціальні групи, які встановлюють в країні такий порядок, який вигідний перш за все їм. При цьому остання частина населення не обов'язково складає опозицію влади, що висувається, багато хто готовий пожертвувати своїми переконаннями ради стабільності. Схематично вплив матеріальних умов життя людей на їх суспільно-політичні стосунки можна інтерпретувати так: на початковому етапі розвитку цивілізації недолік коштів для існування спонукає людей до постійного суперництва. Для того, щоб вижити в цих умовах, люди об'єднуються в групи. В результаті боротьби і суперництва до управління суспільством приходять ті групи, які зуміли подавити опір своїх противників. Нова влада демонструє готовність всіма силами відстоювати інтереси суспільства. Проте люди, що з часом перебувають при владі, звикають до зручностей і переваг свого положення. Монопольна влада надає їм деколи необмежені можливості для задоволення будь-яких бажань і потреб. Виправдовуючись тяготами обтяжуй служіння суспільству, вони встановлюють для себе цілий ряд привілеїв, що сильно віддаляють їх від народу. Їх наступники прагнуть до влади вже з однією лише метою: використовувати її у власних інтересах. Так в суспільстві назріває революційна ситуація, і розвивається нова криза влади. Боротьба за засоби існування спонукатиме людей до завоювання політичної влади до тих пір, поки є можливість використовувати її для придбання значних матеріальних благ.

2.2 Соціально-економічна причина

Історія показала, що слаборозвинена економіка і відповідна їй соціальна структура з неминучістю  народжують тоталітаризм. Аграрне суспільство  засноване на необхідності колективної  праці. Відповідно цьому і спосіб життя індивіда, його ідеологія і  психологія виявляються вельми специфічними, як правило заперечливими людську  індивідуальність. Селянин, зайнятий приватною працею, навпаки, наданий самому собі. Це неминуче звужує його суспільний кругозір. І оскільки він користується простими знаряддями праці і виконує циклічно одну і ту ж роботу, можна говорити про досить низький інтелектуальний рівень як одного члена, так і всього суспільства в цілому. Робочий рух також сприяє виникненню тоталітаризму. Усуспільнення праці об'єднує робітників у вельми згуртовану соціальну силу. Їх уявлення про найкращий пристрій суспільства зустрічають підтримку з боку політичних кар'єристів, що намагаються використовувати ситуацію в особистих цілях. Уявлення про раціональний пристрій суспільства виявляються баченням його як свого роду фабрики, що функціонує по єдиному плану. Ця позиція веде до усунення всякої конкуренції думок, і суспільству нав'язується одна-єдина стратегія розвитку, всі інші відкидаються. Тоталітаризм може бути здоланий лише у тому випадку, коли в суспільстві сформувався значний шар інтелігенції, по своєму матеріальному і соціальному положенню близькою до народу. Перевага ринкової економіки перед командною для цивільного суспільства полягає в тому, що тут людина має широке право вибору. Ніхто не може змусити його займатися тим, що йому не подобається. Але без відповідних соціальних і політичних інститутів ринкова економіка водить суспільство від однієї кризи до іншого, від одного спалаху безробіття до іншої. Це викликає в обивателях тугу по «твердій руці», що гарантує стабільність. Історія показала, що лібералізм може вироджуватися в свою протилежність – тоталітаризм. Саме у країнах з добре розвиненою ринковою економікою, але недосконалими соціальними і політичними інститутами зміг народитися фашизм – тоталітарний суспільний устрій, що звів принцип конкуренції в абсолют і на цій основі що заявив про свої претензії на світове панування.

 

2.3Політичне підгрунття

Держава виникає  у відповідь на потреби суспільства. Розвинений ринок неможливий без  держави. Проте влада має тенденцію  зайняти такі позиції в економіці, які роблять її слухняній політичній волі. У одному випадку держава може обслуговувати економіку, сприяти її розвитку, а в іншому – панувати над нею, перешкоджати прогресу. Історично склалося так, що державна влада набуває найбільш сильного характеру, коли народ страждає або від усобиць, або від невигідного географічного положення. Але, одного дня виникнувши, влада перетворюється на чинник, що пануючий над цивільними суспільством, підпорядковує його собі. Суспільство тепер вимушене погоджувати всі свої дії з державою. Без «високого» рішення всякі спроби реформування стають неможливі. Все це приводить до того, що в країні складається потужний державний апарат, гальмівний будь-які рухи і перетворення. Також велике значення мають розміри країни. Вони породжують в правителях або помірність їх політичних домагань, або відчуття величі і необмеженість їх владних устремлінь. Це приводить до імперіалістичних тенденцій і придушення внутрішньої політичної опозиції. Потужність великої країни, здатна закрутити голову навіть самому тверезомислячому правителеві, може стати причиною політичної безрозсудності і, як наслідок, виникнення тоталітаризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Ознаки та види тоталітарних режимів

3.1 Ознаки тоталітаризму

Основними ознаками тоталітаризму є:  верховенство держави, що носить всеосяжний характер; повний контроль над всіма сферами життя; зосередження всієї повноти влади в руках вождя партії ,усунення населення і рядових членів партії, що спричиняє за собою, від участі у формуванні і діяльності державних і партійних органів; заборона демократично орієнтованих організацій; ліквідація конституційних прав і свобод; репресії як основна форма придушення у зародку проявів опозиційності і інакомислення; мілітаризація суспільного життя; єдина для всіх ідеологія і так далі Декларована вища мета і турбота держави – “ благо народу ” і “ світле майбутнє ”.

3.2 Види тоталітарних режимів

У дослідженнях західних соціологів, як правило, розрізняються  два види тоталітаризму – праворадикалістський (фашистський і соціалістичний для націонала) і лівоекстремістський (його пов'язують найчастішим з ідеологією і практикою сталінізму). Вітчизняні учені виділяють три різновиди тоталітаризму: комуністичний тоталітаризм, фашизм і націонал – соціалізм.

• Ліворадикальний тоталітаризм