Вплив оподаткування на розвиток підприємницької діяльності

При непрямому оподаткуванні об'єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними, хоча і мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.                                          

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ.

2.1.Становлення оподаткування прибутку.

 Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість.Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплыв і державна політика щодо визначення собівартості, її формування. 
Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом  оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.

Досвід України у  створенні системи оподаткування  прибутку (доходу)

свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики. Протягом 1991-1997 pp. неодноразово змінювався об'єкт оподаткування. У  цей період об'єктами оподаткування  послідовно були: 1991 р. - прибуток; 1992 р. – валовий дохід;

1993 р. (перший квартал) - прибуток; 1993 (з другого кварталу) –1994 pp.

- валовий дохід; 1995-1997 pp. (до 1 липня) - прибуток що визначався  коригуванням балансового прибутку; з 1 липня 1997 р. - прибуток, що визначається через коригування валового доходу.

Така непослідовність у визначенні об'єкта оподаткування, часті суттєві зміни методики його розрахунку створювали значні труднощі для платників податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької діяльності в цілому.

Період оподаткування  прибутку підприємств 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) pp. був найтривалішим і свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподаткування прибутку тоді сформувався згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", що був ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом указаного періоду в оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували його механізму в цілому. 
По-перше, об'єкт оподаткування визначався в основному через коригування суми балансового прибутку.

Таке  коригування давало змогу:

- виключити подвійне  оподаткування (з балансового  прибутку вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);

- звільнити від оподаткування  прибуток, отриманий, від володіння  корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяло розвитку ринку цінних паперів);

- звільнити від оподаткування  прибуток, спрямований на фінансування  утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.

Оскільки оподаткований  прибуток визначався головним чином на підставі балансового прибутку, податковими адміністраціями здійснювався контроль за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було необхідності вести окремий податковий облік.

По-друге, у процесі  визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Так, об'єкт оподаткування збільшувався на суму:

- збитків платника  податку від товарообмінних (бартерних)  операцій

 унаслідок реалізації  продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні; 
- коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційний фонд підприємства);

- коштів, отриманих платником  податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних

 активів, безповоротної  фінансової допомоги).

Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків  діяльності суб'єктів господарювання.

По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню технічного прогресу.

По-четверте, ставки податку  були диференційовані за видами діяльності. За базової ставки оподаткування 30% посередницькі операції оподатковували в розмірі 45%, ігровий бізнес - у розмірі 60%.

2.2. Чинний порядок  оподаткування прибутку.

З прийняттям Закону "Про  внесення змін в Закон України "Про  оподаткування прибутку підприємств"" з другого півріччя 1997 р. відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Платниками податку  на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку  є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).

Платник податку, який має  відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток.

Принципово новим в  ухваленому Законі є також: визначення об'єкта оподаткування.Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. Визначаючи валовий дохід, ураховують:

- загальні доходи від  продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення;

- доходи від здійснення  банківських, страхових та Інших  операцій, пов'язаних із наданням  фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; 
- доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від

здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

- доходи з інших  джерел і від позареалізаційних  операцій (сум безповоротної фінансової  допомоги, а також вартості товарів  (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойки, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду);

- суму перевищення  виручки від продажу над балансовою  вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця  між виручкою від реалізації матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг),виручки від реалізації.  До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включаються: 
- суми акцизного збору та податку на додану вартість;

- суми або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за

примусові відчуження державою іншого майна платника податку;

- суми коштів або  вартість майна, отримані платником  податку з рішення су

ду як компенсація його витрат або збитків;

- суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат; 
- суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

- суми одержаного платником податку емісійного доходу;

- номінальна вартість  узятих на облік, але неоплачених  цінних паперів, які засвідчують  відносини позики, а також платіжних  документів, виданих боржником на  ім'я платника податку як (підтвердження  заборгованості боржника);  
- доходи від спільної діяльності на території України без створення

 юридичної особи,  дивіденди, отримані від інших  платників податку, що 

оподатковувалися за їхньої виплати;

- кошти або майна,  які повертаються власнику корпоративних  прав, емітованих юридичною особою, після повної її ліквідації, або після закінчення договору про спільну діяльність;

- кошти або майно,  що надходять у вигляді міжнародної  технічної допомоги, яка надається  іншими державами;

- кошти, що надаються  платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі;

- вартість основних  фондів, безоплатно отриманих платником  податку з метою здійснення їх експлуатації в передбаченому законодавством порядку. 
Слід звернути увагу, що датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія: 
- зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку - дата її оприходування в касі платника  податку); 
- відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання

результатів робіт (послуг) платником податку.

За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу вважають дату:

- відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дату фактичного  надання послуг платником податку;

- оприходування товарів, а для  робіт (послуг) - дату оформлення  документа, що засвідчує факт  отримання результатів робіт  (послуг) платником податку. 
Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат.

До складу валових  витрат слід включати:

1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного

періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, котра припадає на податковий період, протягом якого раніше відбувалася подія:

- списання коштів з банківських  розрахунків на оплату товарів;

- оприбуткування товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного  їх отримання. 
2. Витрати на оплату праці включають витрати (в грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств, виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

До складу валових  витрат відносять також будь-які  витрати на виплату або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які пов'язані  з веденням господарської діяльності платником податку. 
2. Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію,

 модернізацію, технічне  переоснащення та інші види  поліпшення основних фондів, у  сумі, що не перевищує 5% сукупної  балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

3. Суми внесених (нарахованих)  податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком: податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від грального бізнесу. 
4. Суму перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та де-ривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, готової продукції на початок звітного кварталу над їхньою балансовою вартістю на кінець того самого звітного кварталу. 
Якщо вартість указаних запасів на кінець звітного кварталу перевищує їхню вартість на початок того самого звітного кварталу, різниця зараховується до складу валових витрат платника податку у звітному періоді. 
5. Сума перевищення балансової вартості над виручку від продажу окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів. 
6. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).