Податковіа система

  90 750 х 16 % = 14 520 грн.

Висновки.

  Аналізуючи  зміст податків, потрібно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів  бюджету й становлять собою тільки один із видів позаекономічного державного примусу. Крім власне податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять  обов'язкові відрахування до позабюджетних  фондів, платять різні тарифи та інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень обумовлює потребу  визначити, що ж із них є безпосередньо  податком, а що  неподатковими  платежами. Мабуть, усю систему платежів, що входять до податкової системи, можна  розділити на податки й платежі  податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група  складається зі зборів і відповідних  податкових платежів (мито, державне мито тощо). Розмежування податків, зборів, платежів є не виключно теоретичною  проблемою, а й значною мірою  проблемою практики. По-перше, коли йдеться про податки, то це, насамперед, безумовні та нецільові платежі, й після їхнього надходження  до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. В  ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні  для фінансування певних заходів  і мають чітке цільове призначення. Тому можна порушувати питання про  нецільове використання коштів (навіть може йтися про самостійний склад  правопорушення).

  По-друге, податки здебільшого надходять  до бюджетів, тоді як збори можуть формувати  цільові (в тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо потрібно закріпити  виключно стабільні надходження  до бюджетів нецільового характеру,  це безсумнівно податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між  податковими надходженнями й  джерелами, з яких їх спрямовують, - це збори.

  І, по-третє, якщо встановлення, зміна  й скасування податків і всіх елементів  правового механізму податків є  виключно компетенцією органів державної  влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

  Основами  законодавства України про загальне державне соціальне страхування, затвердженими  постановою Верховної Ради України  від 14.01.68, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального  захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

  Загальнообов'язкове державне страхування включає: соціальне  страхування; пенсійне страхування; медичне  страхування; страхування на випадок  безробіття; страхування від нещасного  випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, та інші види страхування, передбачені законами України.

  Загальнодержавному  страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Воронова  Л. Фінансове право України:  Підручник/ Лідія Воронова,; М-во  освіти і науки України. - К.: Прецедент:  Моя книга, 2006. - 440 с.

2. Дмитренко  Е. Фінансове право України.  Загальна частина: Навчальний  посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Емілія Дмитренко,; Мін-во освіти і науки України, Нац. академія служби безпеки України. - К.: Алерта: КНТ, 2006. - 374 с.

3. Зюнькін А. Фінансове право: Опорний конспект лекцій/ Анатолій Зюнькін,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. - 3-тє вид., доп.. - К.: МАУП, 2003. - 159 с.

4. Музика  О. Фінансове право: Навчальний  посібник/ Оксана Музика,; Національна  академія державної податкової  служби України, Науково-дослідний  інститут фінансового права. - 2-е  видан., допов. і перероб.. - К. : Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2005. - 255 с.

5. Омелькін В. Швидка юридична допомога: науково-популярна література/ Віталій Омелькін,. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2006. - 255 с.

6. Орлюк  О. Фінансове право: Навчальний  посібник/ Олена Орлюк,; М-во освіти  і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 527 с.

7. Фінансове  право: Навч. посіб./ За ред. Л.К.Воронової. - К.: Вентурі, 1998. - 382 с.

8. Машин  І.Р. Облік за страхуванням. –  К., 2006.

9.Ведення  обліку за страхуванням / За ред.  проф. Харламова В.І. – Харків, 2003.