Оцiнка ефективностi дiяльностi iнновацiйного кластеру

-          доступність отримання додаткових позикових коштів;

-          зниження ризиків операцій.

      Варто врахувати, що основною метою створення  інноваційних кластерів є зростання  інноваційної активності підприємств  та організацій. Якщо ж ця мета не досягнута, то кластерний проект можна розглядати як невдалий, навіть при отриманні інших позитивних ефектів.

     Як  підхід до оцінки ефективності на стадії становлення кластера пропонуємо комплексну методику багатофакторної оцінки, що включає показники: своєчасність реалізації проектів і заходів в процесі  створення кластеру (X₁); отримання запланованих результатів по проектам (Х₂); досягнення цілей кластеру (Х₃). Своєчасність реалізації проектів і заходів в процесі створення кластеру оцінюється показником:  

     

,                                    (1.5)  

      де  – реальна і запланована тривалість i-го заходу  або проекту;

      m – кількість проектів та заходів по плану кластеризації.

      Якщо  строки дотримуються, то X₁=1. Якщо період реалізації заходів перевищує заплановані строки, то Х₁<1. Чим менше Х₁, тим менш ефективним є управління кластерним проектом.

      Рівень  результатів по проектам (Х₂) оцінюється за формулою:

    

                                            (1.6)

      де  – реальні і заплановані результати по i-му проекту;

      m – кількість проектів.

     Досягнення  цілей кластеру (Х₃) оцінюється як середньозважений показник:

             

                                                      (1.7)

      де  – реальний і плановий розмір досягнення j-ої цілі створення кластеру;

      w_j – вага j-ої цілі;

      l – число цілей кластерного плану.

      За  даним показником можлива інтегральна  оцінка досягнення поставлених цілей. Якщо всі цілі досягнуті, то Х₃ = 1.

      Використання  зазначеного підходу дозволяє:

-          прослідкувати динаміку змін;

-          наочно відобразити результати на трьохосьовому графіку та вектор змін;

-          задати діапазон допустимих значень цільових параметрів.

     Ефективність  кластеру залежить від ефективності взаємозв'язків між ними в процесі  інноваційної діяльності, тому для оцінки ефективності кластеру як складного економічного формування, на нашу думку, варто скористатися критеріями, запропонованими С.Ягуткіним [5] для аналізу сучасних організаційно-виробничих формувань, заснованих на спільному використанні ресурсів та капіталів (табл.1.3).   

      Таблиця 1.3. Критерії ефективності взаємодії в рамках кластеру

 

 

      Зазначені критерії мають статичний характер. Проте вони можуть відобразити ефективність існування кластеру на різних етапах його діяльності.

      Оцінка  ефективності кластеру є комплексною, кількарівневою та передбачає використання багатьох показників. Разом з тим, при аналізі роботи конкретного кластеру може бути використана неповна процедура оцінки, метою якої, є, наприклад, визначення економічної ефективності використання певного виду ресурсу у кластері або реалізованого проекту в рамках кластеру.

      Висновки. У статті були запропоновані критерії та рівні оцінювання економічної ефективності кластеру та алгоритм поетапної оцінки, який дозволяє структурувати процес моніторингу та вчасного формування комплексу заходів з проведення необхідних змін.

      Для нормальної роботи кластеру рекомендується створити постійну систему моніторингу  ефективності кластеру. Розробці рекомендацій щодо система управління оцінною  діяльністю в кластері будуть присвячені подальші дослідження.   

      Список  використаних джерел

    1.     Броншпак Г.К. Кластерная организация производственной деятельности молочных комплексов   / Г.К.Броншпак, В.М.Московкин  // Актуальні проблеми економіки. — 2006, N4. — С. 75-82.

    2.     Бирюков А.В. Формирование инновационных кластеров в высокотехнологичных отраслях промышленности (на примере ОПК России): автореф. дис. на соискание уч.ст. д.е.н.: спец. 08.00.05 / Бирюков Андрей Владимирович; НОУ ВПО «Высшая школа приватизации и предпринимательства – ин-тут» - Москва, 2009г. – 36с.

    3.     Пасхальный Д.С. Развитие хозяйственных связей в условиях формирования кластерных структур  : автореф. дис. на соискание уч.степени к.э.н.: спец. 08.00.01/ Денис Сергеевич  Пасхальный; Саратовский гос. соц.-эконом. ун-т. – Саратов, 2008. – 18с.

    4.     Самойлов М.А. Оценка эффективности функционирования региональных промышленных кластеров (методические основы) / М.А.Самойлов // Экономика и управление: Сб. научных трудов. Ч.П / под ред. д-ра экон. наук, проф. А.Е. Карлика. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2009. – 0,5 п.л.

    5.     Ягуткин С.М. Современные критерии эффективности кооперации сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий: на примере Белгородской обл. / С.М.Ягуткин // Аграр.доктрины двадцатого столетия: уроки на будущее.-М.,1998. –с.223-226.

    6.     Christensen Р., Mclntyre N., Pikholz L. Bridging Community and Economic Development: A Strategy for Using Industry Clusters to Link Neighborhoods to the Regional Economy [Electronic Resource] – Mode of access: www.cluster-research.org - Last access: 20-12-2008. − Title from the screen.

    7.     Waits M.J. The Added Value of the Indistry Cluster Approach to Economic Analysis, Strategy Development, and Service Delivery// Economic Development Quarterly, Vol.14. – №3. – Febrary 2000. – 35-50.

Стаття  надійшла до редакції 11.05.2010 р.  

Секція  «Економічні науки»

Підсекція №13   

Березовський К.В.

канд. екон. наук, доцент

Національний  технічний університет  України

«Київський  політехнічний інститут»  

ФОРМУВАННЯ  ТА РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ  В УКРАЇНІ 
 

      Сучасні тенденції поглиблення процесів глобалізації економіки посилюють  конкуренцію на світових ринках, а  відтак, зумовлюють необхідність формування масштабних інтегрованих господарських  структур, причому як міжрегіонального, так і міждержавного рівня. Висока ефективність усіх організаційно-правових форм кластерів, що виникають у економіках більшості країн світу підтверджує  об'єктивність та неминучість становлення  кластерної моделі регіональної економіки в Україні.

      Під кластером розуміють територіальне  об'єднання взаємозалежних  підприємств  і установ у межах відповідного регіону, сформоване навколо певного  сектору промисловості. Це мережа спеціалізованих  постачальників, основних виробників і споживачів, з'єднаних між собою  технологічним ланцюжком, а також  їх взаємодія з наукою, освітою, фінансуванням, стратегією уряду.

      Світова практика показує: території, на яких утворюються  кластери, лідирують в економіці  держави. А тому вони дедалі більше стають ключовим чинником формування інноваційного розвитку як у Європі, так і в усіх інших куточках планети. Так, Європа ще 2000 року прийняла рішення створити найконкурентнішу і найдинамічнішу в світі економіку знань, засновану на кластерах. Європарламент 2007 року затвердив "Кластерний маніфест". Діє також "Європейський кластерний меморандум". Одне слово, стратегія і тактика розвитку чітко визначені. Через взаємодію в кластері там забезпечують піднесення ефективності виробництв і якості життя.

      Кластер може включати різну кількість підприємств, незалежно від їх розмірів. Деякі  кластери, що виникають у промислово розвинутих країнах, формуються переважно  з малих та середніх підприємств. Такими кластерами насичена економіка  Італії, в багатьох індустріальних регіонах якої створені і функціонують невеликі кластерні структури. Натомість в інших європейських країнах для кластерів характерні принципово інші організаційні форми. Так, у шотландській моделі кластерів, яка визнана базовою в Європейському Союзі, в центрі мережі підприємств, що утворюють кластер, знаходиться велика виробнича компанія (як правило, науково-технічного профілю), навколо якої концентруються всі інші учасники кластеру. Ефективне функціонування кластерної структури сприяє розвитку не лише її близького (у територіальному розумінні) оточення, але й розвитку економіки регіону та національної економіки загалом. Таким чином, висока конкурентоспроможність країни базується на сильних конкурентних позиціях окремих кластерів, передусім промислових, оскільки вони і визначають інноваційну спроможність економіки. Структура таких кластерів формується під впливом багатьох чинників, які відображають специфіку окремих регіонів. Найбільш поширеною є німецька схема утворення інноваційних кластерів. Ефективність цієї моделі доведена високим рівнем економічного розвитку Німеччини як одного з лідерів ЄС.

      Світовий  досвід свідчить, що формування кластерів - затратний процес, в якому приблизно  половину фінансування бере на себе держава (за рахунок національного і регіональних бюджетів). Але це той випадок, коли витрачена гривня приносить в  бюджет значно більше. Влада, проводячи  кластерну промислову політику, набагато краще використовує потенціал окремих регіонів і територій, посилює партнерський діалог з бізнесом, диверсифікує регіональну економіку. Водночас зростає кількість платників податків і бази оподаткування, знижується залежність бюджету від окремих монопольних бізнес-формувань. Кластерний підхід обіцяє користь і бізнесу. Він краще використовує кадровий потенціал та інфраструктуру території, має доступ до досліджень та рекомендацій наукових центрів, а відтак знижуються витрати, йому забезпечується вихід на нові ринки.

      Регіони, які сформували кластери, теж отримують  переваги. Кластери беруть на себе розв'язання більшості соціальних проблем територій, спрямовані на поліпшення інфраструктури регіону, в якому працюють, забезпечують створення нових робочих місць.