Поняття зовнішньоекономічної діяльності

 

1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

 

 Основним  законодавчим актом, який закріплює  правові засади здійснення зовнішньоекономічної  діяльності вітчизняними суб'єктами  господарювання, є Закон України  від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну  діяльність». Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. У Господарському кодексі України від 16 січня 2003 року загальним положенням про зовнішньоекономічну діяльність присвячена Глава 37.

 Зовнішньоекономічна  діяльність - це діяльність суб'єктів  господарської діяльності України  та іноземних суб'єктів господарської  діяльності, побудована на відносинах  між ними, що має місце як  на території України, так і за її межами.

 Ознаки ЗЕД:

 а) за своєю  сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг

вартісного  характеру, що мають цінову визначеність»(ч.1 ст.З ГК);

        б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами

господарювання, що перебувають під юрисдикцією  різних держав;

         в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як

 з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

         Однак останньому протирічить визначення ЗЕД у ч.і ст. 377 ГК - «ЗЕД -господарська діяльність, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою. При цьому кваліфікуючою ознакою ЗЕД є перетин митного кордону.

 

 Правовою  формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний  договір (контракт). У міжнародних  договорах, як єдиний критерій  для визначення міжнародного  характеру договору використовують  критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Це є доказом того, що перетин митного кордону є не обов'язковою умовою зовнішньоекономічного договору.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин.

 Методи:

 а) метод  автономних рішень суб'єктів господарювання (добровільно

 вступати  в зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати  будь-які види ЗЕД і

 зовнішньоекономічні  операції, окрім заборонених законом;  укладати

 зовнішньоекономічні  договори та визначати зобов'язання  за ними в межах

 законодавства  тощо);

        б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів       господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій; дотримання порядку розрахунку в іноземній валюті; дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій); в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.

2. Субєкти , види та операції зовнішньоекономічної діяльності.

Учасниками  ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями  та повноваженнями можна поділити на такі групи:

- суб’єкти  ЗЕД (особи, які безпосередньо  здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

- особи, що  забезпечують функції (в комплексі  чи окремо визначені) щодо управління  ЗЕД;

- споживачі  в широкому розумінні (громадяни,  суб’єкти господарювання, негосподарські  організації);

- посередники  (особи, які надають суб’єктам  ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності).

 Спеціальне  законодавство про ЗЕД приділяє  особливу увагу першим двом  категоріям учасників ЗЕД з  урахуванням їх визначальної  ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону “Про ЗЕД”. Так, коло суб’єктів ЗЕД визначається по-різному.

 Відповідно  до ст. Закону “Про ЗЕД”, суб’єктами  зовнішньоекономічної діяльності  в Україні є:

- фізичні особи  – громадяни України, громадяни  республік Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи,  зареєстровані як такі в Україні  і які мають постійне місцезнаходження  на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- об’єднання  фізичних, юридичних, фізичних і  юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні  одиниці суб’єктів господарської  діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства  за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти  господарської діяльності, передбачені  законами України;

 Україна  в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з встановленими законом принципами здійсненні ЗЕД.

 Господарський  кодекс (ст. 378) закріпив уніфіковані  та значною мірою вдосконалені  положення щодо суб’єктів ЗЕД,  передбачивши, що ними є (можуть  бути):

- суб’єкти  господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої ст. 55 ГК (тобто зареєстровані у встановленому порядку індивідуальні підприємці; господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів).

- громадяни  України, іноземці та особи  без громадянства, які здійснюють  господарську діяльність та зареєстровані  відповідно до закону як підприємці;

- підрозділи (структурні  одиниці) іноземних суб’єктів  господарювання (нерезидентів), що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом;

- зовнішньоекономічні  організації, що мають статус  юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

 Відтак, ГК  виключив (на нашу думку, без  достатніх на те підстав) зі  складу суб’єктів ЗЕД господарські  організації, створені за законодавством  України без статусу юридичної особи, зокрема:

- промислово-фінансові  групи, які відповідно до однойменного  закону можуть не лише займатися  зовнішньоекономічною діяльністю, але й мати статус транснаціональних,  створених за участю суб’єктів  господарювання різних держав;

- пайові інвестиційні  фонди, що створюються на договірних  засадах і згідно із Законом  “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні  фонди)” не мають статусу юридичної  особи);

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-резидентів, утворені ними для здійснення господарської діяльності відповідно до законодавства України (в т. ч., п. З ч. 2 ст. 55 ГК України), якщо відповідні повноваження закріплені в положенні про такий підрозділ (структурну одиницю);

- іноземні (створені  за зарубіжним законодавством) господарські  організації зі статусом або  без статусу юридичної особи.  Подібні особи можуть виступати  іноземними інвесторами, що, відповідно  до логіки розробників ГК, є зовнішньоекономічною діяльністю (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави – гл. 38 “Іноземні інвестиції” включені до розділу УИ ГК “Зовнішньоекономічна діяльність”). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англо-саксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.) персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб’єктами господарювання зовнішьоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб’єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (згідно із Законом України від 21.11.2002 р. “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”).

 Суб’єкти  ЗЕД мають права та обов’язки (загальні та спеціальні), що є обов’язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов’язки, притаманні усім суб’єктам господарювання (про що вже йшлося. Див.: Розділ II “Суб’єкти господарських правовідносин”). До категорії спеціальних належать права та обов’язки, якими наділяються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб’єктів ЗЕД є:

- здійснювати  будь-які види зовнішньоекономічної  діяльності та зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

- відкривати  будь-які не заборонені законом  валютні рахунки в банківських  установах, розташованих на територіях  інших держав;

- самостійно  розпоряджатися (після сплати передбачених за коном податків і зборів/обов’язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);

- одержувати в іноземних  фінансових установах на договірній  основі валютні кредити на  умовах, що не суперечать законодавству України;

- обирати контрагентів  та укладати з ними зовнішньоекономічні  договори (контракти);

- обирати за домовленістю  з контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом юрисдикційний  орган, що розв’язуватиме між  ними спори; відповідно до ст. 38 Закону “Про ЗЕД” спори між суб’єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору – Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);

- обирати за домовленістю  з контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом національну  належність законодавства, що  застосовуватиметься при розгляді таких спорів;

- користуватися державним  захистом своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

 До спеціальних обов’язків  суб’єктів ЗЕД належать:

- дотримання вимог законодавства  про ЗЕД, в т.ч.:

- здійснення у передбачених  актами законодавства випадках  ліцензування та квотування імпортно-експортних  операцій, а також виконання умов  їх надання;

- дотримання вимог щодо  змісту, форми та державної реєстрації  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів);

- у разі здійснення  ЗЕД в Україні у формі створення  іноземним суб’єктом господарювання (зі статусом юридичної особи)  філій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) – здійснити реєстрацію подібного суб’єкта в установленому порядку;

- у разі запровадження  в установленому порядку режиму  обов’язкового розподілу валютної  виручки від проведення зовнішньоекономічних  операцій між суб’єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійснювати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;