Діагностика управління організацією

Рівень розвитку інформаційних технологій дозволяє застосовувати в умовах кризи системи підтримки і прийняття рішень, системи, що моделюють процес прийняття рішень на основі формалізованих правил, системи з технологією висновку на основі прецедентів (дають рішення проблеми виходячи з аналогій), що працюють за принципом навчання. Досвід застосування подібних систем приводить до гарних результатів: Атегісап Ехрress скоротила свої втрати на 27 млн. дол. у рік завдяки застосуванню експертної діагностичної системи.

Донедавна пошук потрібної інформації інколи займав досить багато часу. Нині Інтернет може звести в єдину базу аналітичну й оперативну інформацію, об'єднати локальні мережі структурних підрозділів організації, використовувати електронну пошту для проведення більш якісних діагностичних досліджень різних аспектів в управлінні.

Теорія діагностичних досліджень відноситься до числа теорій, що описує і досліджує механізми функціонування в економіці і суспільстві. її розвиток досяг такого стану, коли досліджувані в ній постановки, моделі та методи стають корисними в практиці управління й у вирішенні теоретичних проблем в інших галузях і сферах діяльності.

2. Види діагностики

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають місце в процесі життєдіяльності певної системи, який відбувається після виявлення проблеми в результаті контролю [177, с. 172 - 177]. Діагностикою проблеми називають аналіз величини та співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин та місця (за ієрархічними рівнями системи) виникнення проблеми.

Існують такі типи і види діагностики в управлінні (рис. 3).

У процесі управлінського консультування, яке пов'язане з інтенсифікацією виробництва, переорієнтацією підприємств на першочергове та повне використання чинників економічного зростання та запити споживачів, подальший розвиток отримала управлінська діагностика. Цим терміном характеризують дослідницьку діяльність, спрямовану на визначення, аналіз та оцінку проблем розвитку підприємства та підвищення ефективності системи менеджменту. Діагностика в цьому контексті розглядається як перший етап процесу удосконалення управління, внаслідок якого визначаються та формулюються завдання, що підлягають вирішенню [95].

Економічна діагностика спрямована, насамперед, на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання. Завдання економічної діагностики полягає у визначенні: оцінки стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінки режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі — стабільності роботи підприємства; можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи зі структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінки можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність діяльності підприємства. Таким чином, економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різноманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління.

Виділяють діагностику оперативну та стратегічну.

Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обгрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові сфери діяльності підприємства, насамперед, фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, ризики, що властиві його діяльності. Мета проведення стратегічної діагностики — оцінка ефективності вибраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища [40, с. 167 - 220].

Рис. 3. Класифікація типів і видів діагностики

Бізнес-діагностика - це ретроспективне (на основі досягнутих результатів), оперативне (поточний стан) та перспективне (прогноз розвитку) комплексне дослідження господарської діяльності підприємства, необхідне для обгрунтування його господарської політики на майбутнє. Метою бізнес-діагностики є виявлення найбільш важливих проблем у діяльності підприємства та розробка на цій підставі програми коротко- та довгострокових заходів, що дадуть можливість підвищити ефективність та фінансові результати діяльності підприємства [275, 280].

Отже, бізнес-діагностика, по-перше, не обмежується дослідженням минулого та теперішнього стану підприємства, а й передбачає перспективний аналіз ймовірного розвитку ситуації, внутрішнього та зовнішнього оточення; по-друге, має практичну значущість — результатом її проведення є ряд обґрунтованих заходів щодо удосконалення системи управління, фінансового оздоровлення, зростання прибутковості та ринкової привабливості підприємства.

Узагальнюючи вищенаведене, можна стверджувати, що головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних та стратегічних управлінських рішень на всіх етапах життєдіяльності підприємства. Результати економічної діагностики формуються на основі поглибленого попереднього, наступного і перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та використовуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльності підприємства.

Можуть бути виділені й певні функціональні напрями діагностики, пов'язані з аналізом окремих функціональних сфер або напрямів діяльності підприємства, оцінкою вірогідності наслідків настання певних явищ.

З метою діагностики кризи розвитку підприємства в системі загального аналізу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об'єктів спостереження, які формують можливе „кризове поле", що створює загрозу банкрутства. До групи об'єктів кризового поля входять показники ліквідності активів, структури використовуваного капіталу, терміновості фінансових зобов'язань, а також показники формування чистого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності. Тобто, діагностика передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які включають до складу системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Діагностика кризи розвитку підприємства за своїм змістом та спрямуванням є діагностикою проблем, що виникли в процесі функціонування підприємства та можуть зумовити негативні наслідки для його життєдіяльності (генерувати загрозу виникнення ситуації банкрутства та припинення діяльності). Створити необхідне аналітичне підґрунтя для розв'язання цих проблем — основне завдання діагностики.

3. Етапи та методи діагностики

Процес діагностики розвитку підприємства розглядають як систему досліджень, які у сукупності дають змогу сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилося підприємство, та можливих шляхів виходу з нього. У схематичному вигляді процес діагностики кризи подано на рисунку 4.

Вивчення причин і чинників, які викликали кризу і зумовили негативну динаміку показників господарсько-фінансової діяльності, необхідно для розробки заходів щодо їх локалізації й усунення. Без проведення цього етапу діагностики не можуть бути розроблені детальні заходи щодо фінансового оздоровлення, які б враховували реальні проблеми підприємства.

Прогноз розвитку ринку вбачається необхідним для оцінки впливу зовнішнього середовища на зростання або подолання кризи. За сприятливої ситуації у зовнішньому середовищі можливості підприємства щодо подолання кризи посилюються, кризові тенденції слабшають, несприятливі — зменшують потенціал виживання підприємства, прискорюють швидкість поглиблення негативних процесів та явищ.

Діагностика кризи розвитку підприємства може ініціюватися різними суб'єктами антикризового процесу. Виділяють такі види діагностики кризового стану та загрози банкрутства:

1) внутрішня, яка здійснюється з ініціативи керівництва підприємства та його власників;

2) зовнішня, ініціатором проведення якої можуть бути як кредитори підприємства (для визначення своєї позиції стосовно найбільш доцільного типу поведінки відносно підприємства-боржника), так і потенційні санатори (інвестори), для яких проведення діагностики кризового стану та загрози банкрутства, на думку автора, є необхідною складовою обгрунтування доцільності участі в санації підприємства (інвестування коштів у його розвиток).

Рис. 4. Структурна схема діагностики кризи розвитку підприємства

Отже, під діагностикою кризи розвитку розуміють систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства,та (або) подолання кризи. Діагностика кризи визнається одним ІЗ необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу визначити глибину кризи, її масштаби, реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства, обгрунтувати заходи, необхідні для її подолання, оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи та прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації у разі відсутності управлінського впливу [129, с. 102].

Необхідність виокремлення видів діагностики обумовлюється не тільки різною сферою застосування отриманого результату — діагностичного висновку, але й різними можливостями стосовно інформаційного забезпечення діагностики.

Виділяють два етапи діагностики:

• встановлення належності об'єкта до визначеного класу чи групи об'єктів;

• виявлення відмінностей об'єкта, що діагностується, від об'єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими.

Перший етап називається етапом якісної ідентифікації об'єкта і має на увазі визначення в об'єкті таких параметрів, які є загальними для деякої сукупності об'єктів. Наприклад, для діагностики макроекономічної кризи необхідно визначити, до якої групи за типом національної економіки відноситься потрібна нам держава, а саме, до промислово розвинутих країн, до країн, що розвиваються, чи до країн з перехідною економікою.

Для діагностики кризи в конкретній системі необхідно визначити, якої форми власності ця система: державної, приватної, колективної тощо.

На другому етапі здійснюють кількісну ідентифікацію об'єкта. Для цього використовують базові параметри діагнозу, які визначаються як відхилення фактичних від базових.

Методи, форми та засоби постановки діагнозу можуть дуже істотно відрізнятися залежно від природи об'єкта дослідження. Важливим фактором, що впливає на вибір засобів і методів діагнозу, є час. Відповідно до цілей і задач діагностування, стан об'єкта може оцінюватися на певному моменті часу. Цей варіант називається діагностикою статистичного стану. Якщо потрібно оцінити стан об'єкта протягом визначеного періоду часу, здійснюється діагностика процесу. Ознакою, що дозволяє провести діагностичні дослідження, є організація самого процесу діагнозу.

У діагностиці необхідно точно оцінити реальну потребу у виборі даної форми дослідження, зіставивши її зі складністю і масштабністю об'єкта діагнозу. Постановка діагнозу ґрунтується на порівнянні. Для того щоб встановити відхилення від норми, треба порівняти еталон чи сукупність групи параметрів (якісних та кількісних характеристик) — базу порівняння з аналогічними фактичними. Діагностика починається з аналізу. На основі аналізу виявляються загальні закономірності і загальні патології розвитку. Діагностика здійснюється різними методами: аналітичними, експертними, лінійного і динамічного програмування, діагностикою на моделях.

До аналітичного відносяться методи, засновані на різних операціях зі статистичними даними. Аналітична діагностика припускає проведення діагностичних досліджень безконтактними методами за допомогою статистичної інформації, з використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок тощо.

Під експертною діагностикою розуміють засоби діагнозу, засновані на узагальненні оцінок і інформації, даної експертами. Експертна діагностика будується на інформації, яку отримують з метою діагнозу контактними методами за допомогою проведення спеціальних експертних опитувань. У цій діагностиці використовується велика кількість прийомів та методів експертних оцінок, спеціальних коефіцієнтів і показників порівняльної економічної ефективності тощо.

Лінійне програмування — математичний прийом, який використовується для визначення кращої комбінації ресурсів і дій, необхідних для досягнення оптимального результату. Він дозволяє оптимізувати той чи інший процес, збільшувати прибуток, ефективно використовувати ресурси і час. Щоб використовувати цей прийом, менеджер повинен кількісно визначити мету — параметр, який буде досліджуватися за допомогою цього прийому, наявні орієнтири і обмеження (ресурси, потужності, час).

Динамічне програмування — метод, який використовується для вирішення задач управління визначеної структури, коли задача з п-змінними подається як багатоступеневий процес прийняття рішень. На кожному етапі визначаються екстремум функції тільки від однієї змінної. У цьому випадку дослідження проходить в три етапи:

• побудова математичної моделі. Діагностика на моделі являє собою процес отримання інформації про об'єкт, що діагностується за допомогою модельних імітацій:

• вирішення управлінської задачі;

• аналіз і узагальнення отриманих результатів.

Можливість використання різних методів діагностики дає змогу отримати комплекс принципово нових даних стосовно об'єкта, шо діагностується, предмета, явища, процесу і зробити відповідні висновки щодо його економічного і соціального розвитку.

Соціально-економічний розвиток будь-якого суспільства визначається такими характеристиками: економічним устроєм, способом виробництва, політичним режимом; менталітетом, способом життя.

Розглянемо таке явище, як криза, що відноситься до першої характеристики. Криза є однією з чотирьох фаз циклу розвитку економічних систем і характеризується такими ознаками: скороченням обсягів виробництва; падінням зайнятості населення; інфляцією; зниженням рівня добробуту населення.

Ознаки наступної фази — депресії: мінімальний обсяг виробництва; відсутність зростання цін; низький рівень життя людей. Після депресії настає пожвавлення — це зростання обсягів виробництва; Зростання зайнятості населення і його доходів. Остання фаза циклу — підйом — це відносна відсутність безробіття; повне завантаження виробничих потужностей; перевищення рівня внутрішнього валового продукту до початку циклу; підвищення рівня життя людей.

При діагностиці ведеться дослідження не статичного стану об'єкта, а його розвитку в часі. Якщо об'єктом діагностики є економіка держави, критеріями діагнозу є макроекономічні показники, якщо галузь, то основні техніко-економічні показники цієї системи, що приймаються в бухгалтерському обліку.

Основна інформація, необхідна для одержання висновку про об'єкти, узагальнюється за двома основними блоками: вплив факторів, що стабілізують систему; динамічні властивості системи і масштаби їх виявлення.

Дослідження цих інформаційних блоків за допомогою засобів і методів діагностики дозволяє отримувати необхідні дані про стан і перспективи розвитку об'єкта. Достовірна інформація є запорукою правильного діагнозу стану економічного об'єкта. Для дослідження стану будь-якого об'єкта інформація береться з офіційних джерел, наданих органами державної статистики.

Статистичні організації проводять масове науково-організоване спостереження, за допомогою якого отримують первинну інформацію про параметри об'єкта, що діагностується. У даному випадку такою інформацією є звітність про діяльність окремих підприємств (організації), дані про зайнятість, кількість і розподіл трудових ресурсів. Масове статистичне спостереження — це облік максимально можливого числа усіх вхідних у галузь дослідження одиниць. Це вихідний матеріал для статистичних узагальнень та висновків про досліджуваний об'єкт. Одержання даних про досить велике число одиниць дає можливість звільнитися від впливу випадкових причин та встановити характерні риси об'єкта, що діагностується.

З формальної точки зору, вся отримана інформація про об'єкт, який нас цікавить, проходить три стадії роботи із нею: групування та узагальнення, обробка матеріалу, аналіз. При проходженні цієї стадії інформація з діагностики піддається методам статистичної обробки, але попередньо здійснюється якісний аналіз параметрів об'єктів, що діагностуються. Це необхідно для постановки діагнозу, тому що в будь-якому об'єкті відбуваються не тільки кількісні, але і якісні зміни.

На першій стадії роботи з інформацією здійснюються її збір і групування методом класичного аналізу. Визначається належність тієї чи іншої інформації до конкретної групи чи підгрупи, класу за принципом подібності та однорідності. Отримані результати оформляються у вигляді аналітичних матриць. Ця процедура дозволяє виявити порівнювані між собою об'єкти та особливості їхнього розвитку. Потім отримані дані узагальнюються.

На стадії обробки матеріалу здійснюються розрахунок індексів і визначення синтетичних показників для оцінки стану об'єкта, що діагностується, а також тенденцій і закономірностей його розвитку.

Заключна стадія (аналіз інформації) необхідна для одержання висновків про стан об'єкта, що діагностується. Вони можуть надаватися у формі тексту і доповнюватися графіками, таблицями, діаграмами та іншим ілюстративним матеріалом.

Усі стадії діагностики тісно пов'язані між собою, недоліки, що виникають в одній з них, відображаються на дослідженні в цілому.

Результати діагностики викладаються в такій послідовності:

1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального, політичного) розвитку об'єкта.

2. Розподіл процесу розвитку об'єкта, шо діагностується на стадії, і визначення, на якій з них знаходиться об'єкт.

3. Подання прогнозу розвитку об'єкта.

Порушення загальної тенденції економічного та соціального розвитку об'єкта, непрогнозовані зміни в ресурсному потенціалі або конкурентній позиції об'єкта свідчать про необхідність коригування прогнозу розвитку об'єкта. Своєчасне внесення уточнень та доповнень у прогноз його розвитку є запорукою успішного функціонування підприємств та досягнення поставлених стпатегічних цілей.

Використана література.

1. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства.- Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003.- 144с.

2. Ротштейн Олександр Петрович, Ракитянська Ганна Борисівна Діагностика на базі нечітких відношень в умовах невизначеності.- Вінниця: Універсум, 2006.- 276с.

3. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. -Львів.: "Світ", 1999.

4. Веснин В.Р. Менеджмент для всех. - М.: "Знание", 2004.

5. Мескон М.Х. Основы менеджмента. - М.: 2005

6. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: "Юнити",2004

7. Мескон М.Х. Альберт М. Хэдоури Ф. Основы менеджмента. -М.: "Дело", 1999.