Розширення функцій і повноважень Державного казначейства України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Февраля 2013 в 16:24, реферат

Описание

З огляду на необхідність оптимізації процесу управління бюджетними коштами, розроблену нову модель функціонування Державного казначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи. Таким чином, крім уже існуючих функцій із виконання дохідної та видаткової частин бюджетів, на Державне казначейство покладаються суто банківські функції, а саме: робота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через розрахункові палати органів Державного казначейства, складання щоденного балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської звітності тощо.

Работа состоит из  1 файл

РОЗДІЛ 3.doc

— 179.50 Кб (Скачать документ)

Ще однією з головних проблем місцевих бюджетів, зокрема  і Комунарівському району є децентралізація управління. Не можна бути самостійним в управлінні, будучи залежним у фінансовому відношенні. Держава не може успішно розвиватися і процвітати, не даючи гарантій фінансовій незалежності органам місцевого самоврядування. 

Зараз існують проблеми міжбюджетного фінансування: невідповідність  між зобов’язаннями за видатками та джерелами фінансування, місцеві органи влади не мають відповідних стимулів для підвищення обсягів своїх надходжень і відповідальності за використання фінансових ресурсів. 

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами та видатками Комунарівському району ускладнене наявними проблемами, що притаманні розпорядникам коштів місцевого самоврядування. До них належать: нестача кваліфікованих кадрів, украй незадовільний стан програмного, матеріально-технічного забезпечення, зокрема комп’ютерною технікою. 

 

Існують суттєві проблеми в питаннях організації ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності розпорядниками бюджетних коштів, оскільки згідно із законодавством установа має право  самостійно визначати облікову політику та обирати форму ведення бухгалтерського обліку. 

Отже, зробивши висновок вищесказаного, слід констатувати, що основні зусилля тепер направляються  на подальше удосконалення та оптимізацію  казначейського обслуговування. Проте  було б доцільним проводити навчання-семінари, де б розглядались питання, що виникають при казначейському обслуговуванні. Такі навчання-семінари будуть доцільніші 2-тижневих курсів підвищення кваліфікації, при здійсненні яких на досить тривалий час вилучаються з робочого процесу працівники, вимагають більших затрат бюджетних коштів, лекційно подається матеріал. А не здійснюється обговорення проблем, крім того, курси підвищення кваліфікації здійснюються надто рідко, щоб встигати за часто змінною нормативною базою України. 

Основними напрямками з вирішення проблем казначейського обслуговування місцевих бюджетів Комунарівському району є такі: 

- забезпечення належного рівня управління бюджетними коштами на базі оперативної та достовірної інформації про їх надходження; 

- посилити контроль за дотриманням працівниками казначейства вимог нормативних актів, які регламентують процедури складання звітності про виконання бюджету; 

- програмне забезпечення потрібно доопрацювати, враховуючи зауваження і пропозиції в процесі експлуатації; 

- має бути прийнято законодавчий документ, який чітко закріпить розподіл повноважень між органами Держказначейства, фінансовими органами та іншими учасниками бюджетного процесу; 

- посилити контроль за виконанням працівниками казначейства повноважень, визначених нормативно-правовими актами у частині своєчасної реєстрації фінансових зобов’язань розпорядників коштів в органах Держказначейства України. 

Проаналізувавши нормативно-правову  базу виконання місцевих бюджетів, видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни до вже діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, як б задовольняла всі групи користувачів. На сьогодні діюча нормативно-правова база Державного казначейства ще не в повній мірі відповідає поставленим завданням: вирішення та запровадження нових принципів і підходів щодо його функцій, обов'язків і тому потребує реформування і злагодженості. Адже, вирішення головної задачі Державного казначейства по прискоренню розрахунків виконання державного бюджету повинно здійснюватись комплексно як на центральному так і регіональному рівнях, створюючи таким чином цілісну систему.

Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та видатками потребує не тільки якісного теоретичного та практичного удосконалення і вирішення діючих проблем та недоліків, а й взяття до уваги розгляду можливості її перспективного розвитку у майбутньому, що дасть змогу ще ефективніше управляти бюджетними ресурсами, сприяючи економічному піднесенню регіонів України.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

В основі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо доведення розпорядникам коштів планових показників бюджетних асигнувань відображення в обліку затверджених кошторисів, планів використання бюджетних коштів, обліку та консолідації інформацій за зобов’язаними розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Лише після виконання обов’язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів коштів.

Перерахування коштів на здійснення видатків та оплати витрат розпорядникам коштів бюджету здійснюється відділенням Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, організацій на підставі розпису асигнувань місцевих бюджетів.

Розписи складаються  відповідно до бюджетних призначень, встановлених рішенням Ради про місцевий бюджет. Розпис асигнувань місцевих бюджетів затверджує фінансовий орган та передає його до управління Державного казначейства. Витяги з розписів доводяться головним розпорядником, що є підставою до затвердження у встановленому порядку кошторисів платників асигнувань та планів використаних бюджетних коштів.

Доведені обсяги бюджетних  асигнувань є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів зобов’язань на здійснення видатків. Наявність та облік реєстрів зобов’язань з фінансових зобов’язань, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є обов’язковою умовою проведення видатків.

Доцільно помітити, що одним з головних завдань держави  у формуванні Державного казначейства було створення такого органа виконавчої влади, що був би не зацікавлений ні в перекручуванні даних обліку і звітності, ні в затримці платежів.

Органи державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю  загальних сум, вказаних в документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів.

В ІІ розділі  використовуючи  звіти про виконання місцевих бюджетів за 2010 – 2011 роки в випускній роботі було проаналізовано структуру та динаміку доходів управління Державного казначейства у Комунарівському районі міста Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, порівнюючи з 2010 роком. Загальна сума доходів (з урахування трансфертів) у 2011 складає 199967505,97 грн (99,73%), що більше за відповідний показник  попереднього року на 39463423,35 грн., але рівень виконання порівняно з 2010 роком збільшився на 1,43%.  В тому числі:

податкові надходження збільшилися на 2884,52 грн. ( 19,5%);

неподаткові надходження  у 2011 році  зменшилися порівняно з попереднім періодом на 34098,4 грн (389,5% );

цільові фонди збільшилися  порівняно з 2010 роком 214984 грн, але рівень виконання зменшився на 2,16 %;

офіційні трансферти збільшилися на 14729259,21 грн.(27,8%);

інші дотації складають  у 2011 році 132232398,83 грн., що порівняно з 2010 роком більше на 24775623,24 грн., при цьому рівень виконання зменшився на 0,29%.

Спостерігається така динаміка структури доходів за 2010–2011 років : питома вага податкових надходжень у 2011 році порівняно з 2010 роком залишалася на одному рівні 0,01%. Питома  вага неподаткових надходжень  порівняно з попереднім періодом зменшилася на 0,02%. Найбільшу питому вагу займають у 2011 році інші дотації (66,13%), але порівняно з 2010 роком питома вага зменшилася на 0,82 %. Але в цілому план по виконанню надходжень не довиконано на 0,27%.

Але не до виконання дохідної частини бюджету дало змогу забезпечити фінансування передбачених у місцевих бюджетах заходів з урахуванням зростання, порівняно з відповідним періодом  минулого року, видатків на заробітну плату  працівників бюджетних установ на 6,6%, на медикаменти та продукти харчування на 96,6%, на фінансування комунальних послуг та енергоносіїв бюджетних установ на 51,4.%. Станом на 01.01.2012 року забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, не допущено простроченої  заборгованості місцевих бюджетів із заробітної плати, з фінансування видатків на надання допомоги сім’ям із дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, із пільг і субсидій за енергоносії й житлово-комунальні послуги.

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої  держави, свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Аналогічне становище  складається у межах регіону, коли органи самоврядування акумулюють виробничі й економічні можливості низки підприємств для розв'язання загально регіональних проблем, виступаючи при цьому не лише як адміністративні органи, а й як економічний партнер.

Проте чітко не визначена  компетенція кожного адміністративно-територіального утворення не забезпечує реального самоврядування на всіх рівнях ієрархічної системи управління господарством держави. Однак органи самоврядування не можуть виконувати покладених на них функцій без необхідної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів). Отже, питання про необхідність формування власності органів самоврядування — це питання про створення відповідної економічної бази місцевих бюджетів.

Мобілізувати фінансові  ресурси для розвитку економічної  основи органів місцевого самоврядування та комунальної власності можна через систему місцевих бюджетів, а саме через бюджети розвитку. В подальшому комунальна власність може сприяти та брати участь у формуванні доходної частини місцевих бюджетів. Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

- високими рівнем концентрації  фінансових ресурсів у державному  бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач.

- діючою практикою  формування місцевих бюджетів, при  якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

- тенденцією встановлення  видатків униз по бюджетній  системі без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності багатьох, раніше збалансованих місцевих бюджетів.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

У зв'язку з цим необхідно  розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув'язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести по майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо - і прибутковий податок з громадян. У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 % своїх потреб.

Необхідно вдосконалити механізм між територіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів.

Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. Тому вже сьогодні назріла необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій.

Існування таких показників дасть  змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Таким чином, вирішення цих та інших  проблем Стосовно .формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє--істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед  необхідністю робити непростий вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та методів управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Информация о работе Розширення функцій і повноважень Державного казначейства України