Фінансового права України

 

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

 

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з

Фінансового права  України

 

 

 

 

 

 

                                                                        Виконав:

                                                                                    Студент 3 курсу

                                                                                                  Галецький Григорій

                                                                            Перевірив:

                                                                                       к.ю.н. Тюрін С.С.

 

 

 

 

 

ОДЕССА-2010

Зміст

1. Охарактеризуйте функції фінансів.

2. Яка структура бюджетної системи України.

3. Що таке касове виконання бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Охарактеризуйте функції фінансів

Фінанси — сукупність економічних  відносин, пов'язаних з системою утворення  та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного  відтворення. Фінанси включають  лише ті відносини, які стосуються процесу  утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів на підприємствах, у регіонах і народному господарстві країни загалом.

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава  в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від  низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів  фінансів здійснюється у процесі  формування й використання амортизаційного  фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних  соціальних проблем.

Фінанси обслуговують кругооборот  та оборот виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а  також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово  вільних грошей. Через фінансові  важелі держава, у свою чергу, надає  населенню кредити, регулює індивідуальну  трудову діяльність, здійснює управління соціально-економічними. процесами, визначає темпи та пропорції суспільного  відтворення.

Фінансові відносини складаються  також між підприємствами й банками, організаціями матеріально-технічного постачання. Вони будуються за певними  принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність  підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової полгтики.

Фінансові відносини виникають  також у внутрігосподарських  зв'язках, особливо за умов розвинутого  внутрігосподарського розрахунку, бригадних  форм організації праці, оренди структурних  підрозділів. Акціонування значної  частини суспільного виробництва  також породжує нові форми фінансових відносин, які сприяють залученню  додаткових коштів трудящих у виробництво  й заохоченню високоефективної праці.

Функції фінансів

Суть фінансів концентровано виражена у виконанні ними таких функцій:  акумулюванні грошових коштів у конкретних видах цільових фондів (розподільча функція), здійсненні грошового контролю за використанням матеріальних ресурсів, стимулюванні прогресу.

Об'єктами дії розподільчої функції  фінансів виступає грошова форма  вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства. На основі даної функції:

а) здійснюється заміщення вартості спожитих засобів виробництва і  утворення первинних доходів  у вигляді прибутку, нарахувань на соціальне страхування, утворення  резервних і страхових фондів;

б) забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси на утримання  і розвиток невиробничої сфери, здійснюється внутрігалузевий, міжгалузевий і міжрегіональний  розподіл національного доходу.

Акумулюючи та регулюючи фінансові  ресурси, держава здатна активно  впливати на формування оптимальних  пропорцій між нагромадженням і  споживанням, виробничою і невиробничою сферами, 1 і 2 підрозділами суспільного  виробництва, окремими галузями народного  господарства та економічними регіонами.

Контрольна функція фінансів органічно  випливає з розподільчої. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами та організаціями порядку акумулювання й використання цільових централізованих  і децентралізованих фондів грошових ресурсів суспільного призначення  та виконання фінансових зобов'язань  перед державою. Через фінансове  законодавство держава регламентує  й регулює процес нарахування, огтримання, зміну й відміну платежів у  бюджет.

Стимулююча функція фінансів покликана  підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулювати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке  порушення цієї функції негайно  підриває економічну і соціальну  стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін і  зниження продуктивності праці.

Ні розподільча, ні контрольна функції фінансів за умов адміністративно-командної  системи достатньо не вивчалися, тому що фінанси були адміністративно-наказовим  фактором надцентралізації, підпорядковувалися не економічним законам, а пануючим політичним та ідеологічним принципам. Така багаторічна орієнтація призвела до розвалу фінансів, деформації системи  господарювання, стимулювала відчуження працівників від засобів виробництва  й результатів праці. Щоб перебороти негативні процеси й радикально реформувати фінанси, необхідно  прискорити процес демонополізації, децентралізації  й роздержавлення. Нові фінанси повинні  органічно цілеспрямовуватися на підвищення ефективності виробництва, зміцнення  принципів господарського розрахунку, створення умов для конкуренції та підприємництва.

 

 

2. Яка структура бюджетної системи України

         Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основі Бюджетний Кодекс України, інші законодавчі акти. Економічною основою бюджетної системи України є народногосподарський комплекс.

Складовими бюджетної  системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи  визначається бюджетним устроєм, який ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Зрозуміло, що у федеративній, конфедеративній та унітарній державах бюджетний устрій є різним. Так, у  Федеративній Республіці Німеччини  бюджетне законодавство побудоване за головним принципом, викладеним у  ст. 109 Основного Закону. Він полягає  у тому, що федерація та землі  є незалежними і автономними  у розв'язанні фінансових питань. Хоч  така незалежність, можливо, дещо суперечить потребам в уніфікації й узгодженості бюджетного права, цей принцип розглядають  як такий, що повністю відповідає конституційному  захистові земельного самоврядування. До бюджетної системи Російської федерації входять три групи  видів бюджетів: федеральний бюджет, бюджети суб'єктів РФ та місцеві  бюджети адміністративно-територіальних утворень РФ. Кожна група включає самостійні ланки бюджетної системи РФ у цілому.

Бюджетний устрій України - це визначена правовими нормами  система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету. Оскільки Україна є унітарною державою, в якій згідно зі ст. 7 Конституції  визнається і гарантується місцеве  самоврядування, бюджетна система країни є дворівневою і складається  з Державного бюджету України  та місцевих бюджетів. Слід зазначити, що Закон України "Про бюджетну систему України", що діяв до 2001 р., включав до складу бюджетної системи  України Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети, закладаючи таким чином колізію щодо незбігу унітарного державного устрою та компетенції органів місцевої влади. Отже, бюджетний устрій являє собою організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Водночас Бюджетний кодекс України не містить визначення бюджетного устрою.

Бюджетна система України  являє собою врегульовану нормами  права сукупність державного бюджету  та місцевих бюджетів, що побудована з  урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального  устрою.

Кожна держава має власну бюджетну систему та встановлює принципи її побудови, щоб законодавче закріпити  права на витрачання коштів як державною  владою за рахунок коштів державного бюджету, так і окремими адміністративно-територіальними  одиницями за рахунок місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс України, враховуючи норми чинного законодавства, в  першу чергу Конституції та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розмежовує поняття "місцевий бюджет" та "бюджет місцевого самоврядування". Районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Відповідно, бюджетами  місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими  бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Слід зазначити, що з проголошенням 24 серпня 1991 р. незалежності України було змінено принцип побудови державного бюджету, який до цього об'єднував республіканський бюджет, бюджети областей і міст Києва та Севастополя, тобто являв собою сукупність усіх бюджетів. Нині, як бачимо, поняття державного бюджету і зведеного бюджету України не тотожні. Зведений бюджет не затверджує Верховна Рада України, оскільки кожний з видів бюджетів, що існують в Україні, затверджує відповідний орган місцевого самоврядування або місцевої влади. Призначення зведеного бюджету полягає в тому, щоб на підставі ведених показників доходів та видатків, які отримує вся бюджетна система країни, здійснити аналіз та визначити засади державного Регулювання економічного і соціального розвитку України. У свою чергу бюджети нижчого рівня також є зведеними. Зокрема, до них належать зведені бюджети АРК, областей, районів, міст із районним поділом. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області  включає показники обласного  бюджету, зведених бюджетів районів  і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього  району. Зведений бюджет міста з  районним поділом включає показники  міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту  або району у місті адміністративне  підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або  району в місті включає показники  бюджетів цих міст, селищ та сіл. Як і зведений бюджет України, названі  зведені бюджети не затверджуються, а використовуються для аналізу  і визначення засад регулювання  соціально-економічного розвитку окремих  утворень.

 

 

 

 

3. Що таке касове  виконання бюджету

              Касове виконання бюджетів здійснюється установами  Державного  
бюджетного банку України. 

          Державний  бюджетний  банк  України   виконує доручення  
розпорядника коштів на  перерахування  бюджетних  коштів  лише  за  
наявності підпису уповноваженого контролера Міністерства  фінансів  
України, повноваження якого  визначаються положенням, що  
затверджується Кабінетом Міністрів України.  

          Центральні емісійні банки, виступаючи у ролі банкіра держави і радника уряду з фінансових та економічних питань, зазвичай ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства та ін.), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід показує, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і касовому виконанні державного бюджету.

          Суть касового виконання державного бюджету полягає у прийнятті розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахуванні доходів на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бюджету, видаванні цих коштів на заходи, передбачені бюджетом, та веденні відповідного обліку й звітності. Отже, касове виконання бюджету— це організація та здійснення відповідних розрахунково-касових операцій.У світовій практиці використовуються різні системи касового виконання державного бюджету: банківська, казначейська, змішана. В Україні згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність» касове виконання державного бюджету організовує Національний банк України.

          Згідно з Указом Президента «Про порядок виконання державного бюджету України» від 18 червня 1993 р. Національний банк за згодою Міністерства фінансів запровадив із другого півріччя 1993 р. єдину схему касового виконання бюджету — як державного, так і місцевих. Фінансування витрат відтоді здійснюється у межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком Міністерству фінансів.

          Щоб поліпшити управління державними фінансами, 27 квітня 1995 р. Президент України підписав Указ «Про Державне казначейство». Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. затверджено Положення про Державне казначейство. Основними завданнями цього відомства стали організація виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, здійснення контролю з використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності.