Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі

РЕФЕРАТ

з предмета: «Бюджетний менеджмент»

на тему: «Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі»

Виконав:

Перевірив:

викладач

ОДЕСА – 2012

План

Вступ………………………………………………………………………………………....3

1. Сутність бюджетного менеджменту…………………………………………………….4

2. Система управління бюджетом………………………………………………………….5

3. Структура бюджетного процессу………………………………………………………..6

4. Функції  та складові бюджетного менеджменту……………………………………….7

5. Суть та структура бюджету держави як об’єкта управління…………………………………..9

6. Зміст і структура бюджетного процесу………………………………………………………...11

7. Світовий досвід бюджетного менеджменту……………………………………………………14

Висновки…………………………………………………………………………………………….24

Список використаної літератури…………………………………………………………………..25

Вступ

Україна як суверенна держава обрала шлях ринкових та де­мократичних перетворень, поступової інтеграції в Європейське співтовариство. Усе це вимагає нових підходів до процесу ви­вчення питань формування та успішного функціонування фінан­сової системи країни, провідне місце в якій належить бюджету — централізованому фонду ресурсів держави. Саме в бюджеті пере­плітаються інтереси всіх верств населення, підприємців, політич­них партій та гілок влади. Обсяг бюджету відображає не тільки масштаби діяльності держави та її фінансовий потенціал, але й можливості проведення ефективної політики зміцнення державно­сті України, вирішення соціально-економічних проблем на сучас­ному етапі її розвитку.

              Проблема бюджету як одного з основних інструментів пере­розподілу валового внутрішнього продукту є однією із найголов­ніших в умовах ринкового господарювання. Централізація коштів в бюджеті дає змогу державі виконувати свої функції, здійснювати єдину економічну та соціальну політику на всій території країни. Але цей процес супроводжується об'єктивними суперечностями між державою та учасниками суспільного виробництва під час розподілу та перерозподілу новоствореної вартості.

              За допомогою таких важелів як податки та збори частка до­ходів населення та виробничих структур зосереджується в бюдже­ті та набуває подальшого перерозподілу. Таким чином, у одних частина коштів забирається, а іншим надається безоплатно та без­поворотно. Але без цього неможливо утримувати соціально-культурну сферу, оборонно-правову, забезпечувати існування держави. Тому форми і методи планування, мобілізації та розподі­лу фінансових ресурсів державного бюджету створюють складний механізм впливу на увесь процес розширеного відтворення.

              Сьогоденне життя України сповнене труднощами щодо фор­мування достатнього обсягу фінансових ресурсів в розпорядженні держави, необхідних для задоволення життєво важливих потреб суспільства. Тому вирішення питань оптимізації складу та струк­тури доходів і видатків бюджету, ефективного та раціонального використання наявних коштів неможливо без забезпечення ефек­тивної діяльності органів управління бюджетними коштами, тобто учасників бюджетного процесу.

              Сааме ці чинники обумовили появу такого поняття як „бю­джетний менеджмент", спрямований на удосконалення управління бюджетним процесом та вирішення проблем фінансування держа­вного сектору відповідно до принципів та норм демократичної і правової держави.

1.      Сутність бюджетного менеджменту.

Важливою для розуміння теоретико-методологічних і прагматичних підходів західних економістів до бюджету і бюджетного менеджменту є теза, що за обставинами свого виникнення та у своєму інституційно-правовому значенні бюджет є продуктом конституційної демократії. Поза суто функціонально-фінансовим призначенням державних доходів і видатків, що існує вже тисячоліття, бюджет у сучасному розумінні виник з ідеї суспільної згоди на стягування податків та парламентського контролю за їх витрачанням. Уперше ці права були законодавчо зафіксовані, увійшли в загальногромадянську свідомість та суспільну практику в Англії починаючи з ХVІІ ст. Зокрема вони були закріплені в Петиції про права (Petition of Rights) 1628 р. та в Біллі про права (Bill of Rights) 1689 р. У колоніях Нової Англії гострі дебати про фундаментальне парламентське право на затвердження бюджету були важливим поштовхом до подій, які врешті-решт привели до унезалежнення від метрополії й заснування США. Відтоді сформувалися демократичні основи управління бюджетом, зросло його політичне значення.

Цікаве й етимологічне походження самого терміна “бюджет”. В історії казначейства (міністерства фінансів) Великобританії згадується, що в 1730-ті роки тодішній канцлер (міністр) казначейства Роберт Вальполь іронічно називав розрахунки державних доходів і видатків за назвою спеціального портфеля (bougette), в якому він приносив ті документи в парламент для доповіді. Від бюджету-портфеля і пішли фінансові поняття “бюджет”, “відкрити бюджет”.

Бюджет сучасного розвиненого суспільства спирається на досить фундаментально і глибоко розроблену теорію. Серед її творців — найвидатніші імена економічної науки — від У. Петті, П. Буагільбера, А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Стюарта Мілля, А. Вагнера до Дж. М. Кейнса, Г. Шмольдерса, П. Самуельсона, Дж. Б’юкенена. З-поміж цих та інших імен, пов’язаних з фінансовою наукою, є визначні вчені академічного напряму, державні діячі та радники урядів, лауреати Нобелівської премії. Серед багатьох наукових напрямів найбільший вплив мають школи, котрі розробляють актуальні бюджетні проблеми як міст від теорії до практики. Фінансова наука шукає і знаходить раціональні рішення стосовно бюджету в контексті функціонування громадянського суспільства з його складною грою ринкових і політичних сил.

Розвиток теорії бюджету динамічно пов’язаний із загальними законами руху суспільного процесу й економіки, а сама вона завжди становила невід’ємну частину основної економічної доктрини, яка визначалася конкретними історичними умовами розвитку, а також не в останню чергу завданнями й інтересами правлячого класу.

Бюджетний менеджмент — це один із напрямків фінансового менеджменту.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох взаємопов'язаних частин — об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом виступає бюджет, суб'єктом — органи управління бюджетом. На якості управління однаково відображається знання як об'єкта, або як ще він визначається, керованої системи, так і суб'єкта, або керуючої системи, що схематично можна представити таким чином. Але певна підпорядкованість між ними існує.

2. Система управління бюджетом.

Систему управління бюджетом можна представити як ко­мбінацію двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі. Можна виділити три групи органів управління бюджетом.

До першої групи відносимо органи законодавчої та виконавчої вла­ди.

Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план Держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада виступає провідним органом в управлінні бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних місцевих рівнях  місцевими законодавчими органами — Радами народних депута­тів, які виступають провідним органом в управлінні місцевим бюджетом.

Органи виконавчої влади ( Президент України, Кабінет Міністрів, держав­ні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання. Президент України від імені виконавчої влади подає проект Державного бюджету до Верховної Ради, контролює хід його складання та виконання.

Другу групу складають органи оперативного управління бю­джетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінан­сів (Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів арк; обласні фінуправління і міські фін­управління міст Києва та Севастополя, міські й районні фінан­сові відділи). Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата.

Органи системи Міністерства фінансів безпосередньо викону­ють роботу, пов'язану із складанням відповідного бюджету, і за­безпечують його виконання. Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням платниками податків і обов'язкових внесків податкового законодавства, повнотою, пра­вильністю та своєчасністю розрахунків зі всіма ланками бюджет­ної системи. Контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за цільовим, раціональним і правильним використанням коштів, ви­ділених як з Державного, так із місцевих бюджетів. При цьому її функції дещо виходять за рамки бюджету, оскільки органи Державної фінансової інспекції контролюють дотримання фінансового законодавства в цілому у суб'єктів господарювання, насамперед, в державному секторі. Державне казначейська служба організує і здійс­нює касове виконання Державного бюджету та веде облік його касового виконання, а також готує звітність про хід виконання зведеного бюджету держави. Державна податкова адміністрація (з грудня 1991 року по 22 листопада 1996 року Державна подат­кова служба). Державна фінансова інспекція і Державна казначей­ська служба були створені і розвинуті на базі відповідних підрозділів ор­ганів системи Міністерства фінансів.

Рахункова палата України здійснює контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, за утворенням і по­гашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, за грошо­вою емісією, за додержанням чинного законодавства в галузі бю­джетної політики.

Третю групу складають органи не фінансового профілю. Ви­конуючи покладені на них функції, вони також пов'язані з бю­джетом.

До першої підгрупи відносяться такі органи: Митний комітет та його підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; різного роду при­родоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами та інші.

Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії формування доходів, оскільки їм надано право нараховувати і стягувати певні платежі (мито, державне мито) і штрафні санкції (штрафи за порушення митних правил, за порушення екологічного законодавства, пра­вил полювання та риболовства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноут­ворення).

До другої підгрупи органів третьої групи управління бюджет­ним процесом відносимо різні управлінські структури, насампе­ред, галузеві міністерства та відомства, а також підприємства, ор­ганізації, установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів, тобто отримують грошові кошти із бюджету і здійснюють фінансування підвідомчих підприємств, організацій, установ та інших структур (несуть відповідальність за їх цільове використання). Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії фінансу­вання видатків.

3. Структура бюджетного процесу.

Бюджетний процес - це регламентований    бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів,  звітування  про  їх  виконання,  а  також  контролю  за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, по структурі бюджетний процес складається з 4-х етапів:

1.       складання

2.       розгляд

3.       затвердження

4.       виконанння

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування. Його рівень  визначається такими чинниками:

-  чіткістю формулювання завдань і цілей, які вирішує держава;

- достовірністю інформації, що використовується при роз­рахунках показників проектів бюджетів;

-  методологією бюджетного планування.

              У вітчизняній бюджетній практиці застосовуються певні зако­нодавчо регламентовані методи планування:

              1. Для окремих показників бюджету:

- нормативний - використання встановлених норм і нормати­вів щодо індивідуальних чи узагальнених показників контингенту;

- прямого рахунку — обчислення показників бюджету, виходя­чи з реальних потреб у розрізі окремих статей доходів і видатків за кожним підприємством, установою, громадянином країни;

-  аналітичний - передбачає розрахунок показників на основі врахування впливу на них різноманітних факторів - коефіцієн­тів динаміки, чисельності населення, зміни цін і тарифів, валют­ного курсу, рівня прожиткового мінімуму, мінімальної заробіт­ної плати тощо.