Сутність маркетингу

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Октября 2012 в 20:23, реферат

Описание

Маркетинг — це поєднання точної науки та мистецтва ефективної роботи на ринку. Вперше цей термін з'явився на почат! ку ХХ ст. у США, а через кілька десятків років ним користувалися вже в багатьох країнах світу.

Работа состоит из  1 файл

Маркетинг.docx

— 382.70 Кб (Скачать документ)

1.1. Сутність маркетингу 

Маркетинг — це поєднання  точної науки та мистецтва ефективної роботи на ринку. Вперше цей термін з'явився на почат! ку ХХ ст. у США, а через кілька десятків років ним користувалися вже в багатьох країнах світу.

В історичному контексті  зародження маркетингу слід поєднувати із зародженням процесу обміну, оскільки саме обмін зумовлював задоволення  певних потреб. Незважаючи на те, що на ранніх стадіях обмін здійснювався в неадекватному порядку (часто  споживча вартість домінувала на міновою вартістю), можна стверджувати, що саме завдяки обмінним операціям відбувався суспільно-економічний поступ людської цивілізації.

Як наука маркетинг  заявив про себе у 1950-х рр., поєднавши  розрізнені наукові напрями частин економічної теорії, психології, соціології, математичного моделювання, мистецтва тощо.

У вітчизняному освітньому та бізнесовому просторі про маркетинг почали вести мову лише з другої половини 1980-х рр. Однак широке впровадження принципів маркетингу в соціально- економічне життя суспільства зумовило потребу у вивченні цієї навчальної дисципліни та освоєння практичних прийомів і методів маркетингу фахівцями найрізноманітніших спеціальностей. Особливо важливими ці знання є для фахівців економічних спеціальностей, оскільки саме вони повинні пам'ятати, що, економлячи на маркетингу, вони наражатимуться на небезпеку отримання негативного сальдо балансу підприємства, де ці спеціалісти працюватимуть.

Термін «маркетинг» походить від англійського слова «market» і в буквальному розумінні означає якусь діяльність, здійснювану на ринку. Однак це надто загальне тлумачення, що дає лише поверхневе уявлення про сутність даного явища як особливого виду людської діяльності. Маркетинг — поняття складне, динамічне, багатопланове, тому неможливо в одному універсальному визначенні дати повну характеристику, адекватну його сутності, принципам і функціям. Існують тисячі визначень, кожне з яких розглядає певний аспект маркетингу або робить спробу його комплексної характеристики. Зокрема, маркетинг найчастіше трактують, виходячи з трьох основних постулатів: 
1) маркетинг як принцип: орієнтація на споживача, що передбачає спрямування всіх зусиль і рішень підприємства чи організації на задоволення потреб, що виникають на ринку; 
2) маркетинг як засіб: прийоми маркетингу, що мають на меті координування використання інструментів впливу на ринок для створення бажаних позицій організації та переваг перед конкурентами; 
3) маркетинг як метод: маркетингові дослідження, що передбачають систематичний пошук рішень з використанням сучасних соціологічних і технічних засобів.

На тлі цього спектру  підходів до трактування маркетингу різні групи дослідників шукають шляхи власного пояснення феномену маркетингу. Зокрема, американська Strategic Management Group дотримується думки, що маркетинг — це система взаємодії в бізнесі, розроблена для здійснення планування, встановлення цін, стимулювання збуту та розповсюдження товарів і послуг організаціям і приватним особам.

Неформальний класик маркетингу, видатний американський учений Філіп Котлер дає таке визначення: маркетинг — вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб засобами обміну. У подальших роботах він уточнює, що маркетинг — це соціальний та управлінський процес, спрямований на задоволення потреб і нестатків як індивідів, так і груп за допомогою створення, пропозиції та обміну товарів.

Група російських дослідників під керівництвом А. Романова, беручи за основу визначення маркетингу, дане Ф. Котлером, у той же час вважає, що маркетинг — це система поглядів, функція координації різних аспектів комерційної діяльності, комплекс взаємопов'язаних елементів ділової активності, філософія бізнесу, мета якої — пом'якшення криз перевиробництва і збалансування попиту та пропозиції.

Британський Інститут управління визначає маркетинг як один із видів  творчої управлінської діяльності, спрямованої на розширення виробництва  та торгівлі шляхом виявлення потреб споживачів, а також розробок для задоволення цих потреб.

Ми розглядатимемо маркетинг  як ринкову концепцію управління виробничо-збутовою діяльністю підприємств, фірм і організацій, спрямовану на вивчення ринку та конкретних запитів споживачів і орієнтацію на них створюваних товарів і послуг. Крім того, вивчатимемо формування та стимулювання купівельного попиту з метою обґрунтованого ухвалення рішень і планового розширення продажів, завоювання певної частки на ринку та отримання прибутків.

Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється, — основне гасло маркетингового підходу до управління науково-технічним прогресом, виробництвом і збутом. Тобто перш ніж почати виробництво, підприємство повинно провести ретельне вивчення потреб споживачів і, відповідно до одержаних даних, розробити або удосконалити товар/послугу і потім вийти на ринок з певною пропозицією. Разом з тим, маркетинг можна розглядати, по-перше, як принцип поведінки підприємства, що полягає в послідовному спрямуванні всіх рішень щодо ринкової діяльності на вимоги та потреби споживачів (маркетинг як частина процесу управління підприємством); по-друге, маркетинг визначає зусилля щодо отримання переваг у очах споживачів стосовно конкурентів за допомогою спеціальних ринкових заходів (маркетинг як засіб); по-третє, маркетинг можна описати як систематичний пошук рішень, що спирається на сучасний інструментарій (маркетинг як метод).

Сьогодні маркетинг найчастіше ототожнюється з масовим маркетингом (збутом). Більшість напрацьованих  теоретичних матеріалів і методик, що існують нині у світі, спрямовані саме на масові ринки (зокрема, на ринок товарів широкого вжитку). На відміну від масового, промисловий маркетинг часто потребує специфічних підходів, для яких не завжди можна дати універсальні поради або інструменти. Кожний окремий промисловий ринок потребує персонального підходу до формування та використання набору маркетингових інструментів. Особливу специфіку має маркетинг послуг, який ґрунтується на високому професіоналізмі працівників сервісної сфери. Стрімкий розвиток цієї сфери зумовлюватиме пошук особливих прийомів маркетингу для забезпечення стійких конкурентних позицій цих підприємств.

Зважаючи на викладене  вище, можна стверджувати, що маркетинг — це система заходів, що передбачає пошук, втілення та контроль рішень щодо комплексу маркетингу (продукт, ціна, розповсюдження, просування) з метою задоволення потреб і очікувань споживачів, зусилля та дії якої спрямовані на досягнення цілей та виконання місії підприємства на ринку.

Маркетинг також розглядають  як ринкову концепцію управління виробничо-збутовою та науково-технічною  діяльністю підприємства, спрямованою на вивчення ринку, конкретних запитів споживачів та орієнтацію на них товарів і послуг, які виробляє підприємство, а також на формування та стимулювання споживчого попиту для обґрунтованого ухвалення рішень і планового розширення продажу та отримання прибутку.

Узагальнюючи вищезазначене, можна сказати, що маркетинг охоплює: 
— визначення потреб і запитів покупців; 
— розробку та пропозицію на ринок товарів і/або послуг, які здатні задовольнити потреби покупця; 
— встановлення цін, які прийняті для покупців і забезпечують достатній прибуток продавцю; 
— вибір найбільш вигідних і зручних шляхів доведення товарів до споживачів; 
— обґрунтування та використання методів і засобів активної дії на ринок з метою формування попиту та стимулювання збуту.

Хто отримує користь  від маркетингу?

Користь від маркетингу отримують: 
— організації (підприємства) — через отримувані прибутки; 
— споживачі — через потрібні товари чи послуги; 
— суспільство — через більший обсяг продажу, що збільшує надходження до бюджету за рахунок податків; надходження використовуються для поліпшення інфраструктури, що, у свою чергу, сприяє підвищенню рівня життя.

Кожна організація здійснює маркетингову діяльність, навіть якщо вона не має спеціального відділу з маркетингу. Розповідаючи рідним або знайомим про продукцію, яку виробляє підприємство, характеризуючи її, працівник таким чином використовує маркетинговий засіб популяризації.

Принципи маркетингу

Маркетинг як спосіб діяльності підприємців і специфічний спосіб господарювання в умовах ринкових відносин ґрунтується на таких принципах: 
— вільний вибір мети та стратегії функціонування та розвитку, концентрація всіх зусиль на пріоритетних напрямах діяльності; 
— відкритість до споживача, його побажань і потреб; 
— спрямованість на кінцевий результат виробничо-збутової діяльності, а також на довготривалу перспективу розвитку підприємства; 
— комплексний підхід до вирішення проблем, що передбачає визначення цілі відповідно до ресурсів і можливостей підприємства; 
— оптимальне використання в управлінні централізованих і децентралізованих засад, тобто постійний пошук і реалізація резервів, підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності через залучення до творчої роботи всіх працівників фірми; 
— активна політика, яка полягає в наступальній стратегії розвитку підприємства щодо інновацій, виробництва та збуту, випередження конкурентів; 
— науковий підхід до вирішення маркетингових проблем; 
— гнучкість у досягненні поставленої мети через швидке пристосування до зміни умов оточуючого середовища; 
— вартісність; 
наявність відповідної інфраструктури та фахівців.

Функції маркетингу

Діючи в умовах реалізації підприємницьких ініціатив і реалізації місії підприємства на ринку, маркетинг задіяний у виконанні функцій, які умовно можна поділити на чотири групи:

1. Аналітичні  функції: 
— аналіз оточуючого середовища; 
— дослідження ринку та його структури; 
— дослідження споживачів та їхніх потреб; 
— вивчення товарів та товарної структури; 
— аналіз внутрішнього середовища підприємства та його можливостей.

2. Виробничі функції: 
— розробка нових товарів та організація їх виробництва; 
— розробка нових технологій; 
— забезпечення конкурентоспроможності товарів; 
— організація матеріально-технічного постачання.

3. Збутові функції: 
— організація системи формування попиту та стимулювання збуту; 
— розробка збутової політики та організація збуту; 
— організація системи комунікації підприємства; 
— проведення цілеспрямованої товарної політики; 
— проведення цілеспрямованої цінової політики.

4. Управлінські  функції: 
— розробка цілей підприємства; 
— розробка стратегії й тактики маркетингу; 
— організація стратегічного та оперативного планування; 
— інформаційне забезпечення управління; 
— організація контролю маркетингу.

Цілі маркетингу

Цілями маркетингу в економічній системі є: 
— досягнення як найвищого рівня споживання, що, своєю чергою, створює умови для максимального зростання виробництва, а отже, і макроекономічних показників; 
— досягнення максимального споживчого задоволення, а не просто максимального рівня споживання; 
— надання максимально широкого вибору товарів і послуг; 
— підвищення рівня якості життя.

Цілями маркетингу конкретного підприємства є: 
— задоволення потреб (вимог) споживачів; 
— досягнення переваг над конкурентами; 
— завоювання запланованої частки ринку; 
— забезпечення зростання продажу товарів і послуг; 
— досягнення запланованого прибутку або забезпечення рентабельної діяльності.

Комплекс маркетингу (Marketing Mix, або 4-«Р»)

Продукт (Product). Товар або  послуга, зокрема роботи, здійснювані  до початку виробництва. Це поняття охоплює як дослідження та розвиток, так і різні послуги, що супроводжують товар.

Ціна (Price). Витрати, які несе споживач. Може бути у формі грошей, обміну товарами або надання послуг. Ціна змінюється разом зі змінами у промисловості, торгівлі тощо. Підприємство повинно прагнути до пропозиції найкращого можливого продукту за найнижчими цінами.

Місце (Рlace). Ця категорія містить у собі всі чинники, що асоціюються із розповсюдженням продукту (розміщення продажу, зберігання, перевезення тощо).

Просування (Promotion). Охоплює рекламу, стимулювання збуту, популяризацію продукту, особистий продаж тощо. Це найбільш наочна частина для споживача. Метою просування є усвідомлення споживачем того, що продукт реально існує, та вивчення його характерних особливостей.

Являючи собою особливий  вид людської діяльності в умовах ринкового середовища, маркетинг  відіграє вирішальну роль у процесі  суспільного відтворення. Роль маркетингу полягає в тому, що: 
1. Маркетинг підвищує інформованість, вибірковість споживачів і забезпечує ефективність придбання та споживання товарів і послуг. 
2. Маркетинг створює більш дієві канали зв'язку з організаціями, підприємствами та споживачами. 
3. Маркетинг поліпшує координацію ресурсів, завдяки оптимізації режиму роботи підприємств, руху запасів, товарного асортименту, витрат на рекламу тощо. 
4. Маркетинг значно впливає на погляди людей та спосіб їхнього життя. 
5. Маркетинг сприяє поліпшенню якості життя шляхом виробництва безпечніших і якісніших товарів, а також ужиття роз'яснювальних заходів серед споживачів щодо якості та способів споживання товарів і послуг.


Види маркетингу

Види маркетингу розрізняють  залежно від особливостей збуту  і типів пропонованих продуктів. Відповідно до цього прийнято виділяти (рис. 1.1): 
— маркетинг засобів виробництва; 
— маркетинг споживчих товарів; 
— маркетинг послуг.

 

Кожен із зазначених видів маркетингу може здійснюватися як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Залежно від ринків розрізняють: 
— внутрішній маркетинг; 
— міжнародний маркетинг.

Кожне підприємство у процесі своєї діяльності застосовує окремий вид маркетингу, який утворюється на основі взаємодії попиту і пропозиції, що виникла на ринку. У цьому разі може бути використано такі види маркетингу:

1. Конверсійний маркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу негативний. Мета маркетингу — стимулювати попит.

2. Стимулюючий маркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу відсутній. Мета маркетингу — створити попит.

3. Розвиваючий маркетинг. Застосовується, коли є потенційний попит. Мета маркетингу — зробити попит реальним.

4. Ремаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу зменшується. Мета маркетингу — підвищити попит.

5. Синхромаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу коливається. Мета маркетингу — стабілізувати попит.

6. Підтримуючий маркетинг. Застосовується за повноцінного попиту. Мета маркетингу — підтримувати попит на досягнутому рівні.

7. Демаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу надмірний. Мета маркетингу — знизити попит.

8. Протидіючий маркетинг. Застосовується, коли сформувався ірраціональний попит. Мета маркетингу — ліквідувати попит.

Існують також інші способи  класифікації видів маркетингу, які можна подати як розширену класифікацію (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розширена класифікація видів маркетингу

Застосування

Види маркетингу

Залежно від орієнтації маркетингової  діяльності

продуктовий; споживчий; змішаний

Залежно від сфери маркетингової  діяльності

маркетинг споживчих товарів; маркетинг промислових; товарів; маркетинг  послуг

Залежно від періоду, на який розробляється маркетингова політика підприємства

стратегічний; тактичний; оперативний

Залежно від об'єктів уваги, кінцевих цілей і засобів їх досягнення

виробничий; товарний; збутовий; ринковий (суто маркетинговий); розвинутий

Залежно від мети діяльності

комерційний; некомерційний

Залежно від видів продукції

товарів; послуг

Залежно від рівня діяльності

макромаркетинг; мікромаркетинг



Для кращого розуміння  багатьох змін, що виникли в ринковому  середовищі внаслідок використання маркетингових підходів, доцільно розглянути основні напрями розвитку маркетингу. У міру переходу від ринку продавця до ринку покупця цей розвиток відбувався протягом кількох етапів, які спрощено зображені на рис. 1.2.

 

Як уже йшлося, маркетинг  як наука став центром уваги дослідників у 1950-х рр. Однак це зовсім не означає, що до цього періоду наукових підходів до маркетингу не було. Навпаки — більшість дослідників схиляються до думки, що виникнення маркетингу можна датувати періодом, коли здійснювалися перші товарообмінні операції. Відомо також про чималу кількість наукових досліджень, що проводилися наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть. Проте вищезазначені наукові надбання стосувалися лише окремих аспектів маркетингової діяльності та здебільшого були позбавлені комплексності. Саме тому ми розглядатимемо розвиток маркетингу з 50-х рр. ХХ ст. — відтоді, коли маркетингова наука поєднала розрізнені підходи дослідників.

За умов розподільчої економіки, що панувала у світі в 1950-х рр., та поширеного прагнення до масового виробництва на підприємствах, превалювала яскраво виражена виробнича та розподільча орієнтація. Спрямованість на товар і продажі була покладена в основу ухвалення підприємницьких рішень.

У 1960-х рр. через виникнення проблем у збуті готової продукції  на перший план виходить орієнтація на запити споживачів, а внаслідок цього  — на маркетинг, спрямований на кінцевого споживача. Основним засобом забезпечення вирішення проблем став комплекс маркетингу (товар, ціна, розподіл, просування) та його організаційне застосування (створення відділів маркетингу на підприємствах, управління збутом, просуванням тощо).

У 1970-х рр. під час зростання ринкового значення торгівлі посилюється інтерес до вертикального маркетингу. Розвиваються маркетинг з торговельним спрямуванням, а також дослідження торгівлі та споживчих уподобань.

У 1980-их зі зростанням дефіциту сировинних ресурсів, насиченості ринків різних країн і загострення суперництва відбулося підсилення орієнтації на конкуренцію. Під впливом робіт відомого американського вченого М.Портера маркетингова наука та практика вийшли на такі поняття як стратегічний маркетинг, порівняльні конкурентні переваги, ринкове позиціювання тощо. У зв’язку з ростом глобалізації конкурентної боротьби центром уваги стали аспекти міжнародного маркетингу та маркетингу з конкурентною спрямованістю.

В 1990-их роках, у процесі  переосмислення світовою економічною спільнотою багатьох загальнолюдських цінностей, маркетинг розширив свою зону впливу на питання, пов’язані з соціальною сферою, екологічним проблемами тощо. Виникла потреба в інтегрованому, цілісному, зорієнтованому на ринок управлінні. «Цілісне» в даному контексті означає не лише розширення горизонту маркетингу аж до охоплення громадськості та суспільних груп, а й особливо зміни в способі мислення, що виходять за межі маркетингової функції. З виникненням так званого внутрішньо-фірмового маркетингу персонал підприємств і організацій почав розглядатися як ключовий чинник ринкового успіху.

Початок ХХІ століття ознаменований  цілим рядом чинників, що вимагатимуть від маркетингу новітніх підходів.

По-перше, відбулися радикальні зміни в інформаційних та комунікаційних технологіях. Інтернет став головним засобом комунікацій, а в недалекому майбутньому стане головним засобом трансакцій і розподілу. Інтернет-економіка на віртуальних ринкових робочих місцях при зниженні трансакційних витрат і зростанні ринкової прозорості підпорядковується новим законам. Класичний спосіб ринкового мислення втрачає інформаційну цінність. Кордони ринку і границі підприємств стираються.

По-друге, значну роль на нових і наявних ринках відіграє висока інтенсивність конкуренції. Зростання конкуренції та кооперування (злиття підприємств, накладання галузей одна на одну) ведуть до виникнення гіперконкуренції та парадоксальних форм відносин (конкуренція та кооперування водночас). Ціна, якість, строки, знання та гнучкість одночасно набувають великого значення для досягнення та збереження конкурентних переваг і лише в сукупності сприяють ринковому успіху підприємства.

По-третє, відбуваються значні зміни в поведінці споживача, якому притаманні вже не тільки вимогливість і самоусвідомлення, але й парадоксальність і невизначеність. Зміна цінностей у суспільстві з широким вибором призводить до розвитку гібридних і неоднорідних структур споживання. Така ситуація формує невизначеність прогнозованого попиту.

По-четверте, сильний вплив на оточуюче середовище підприємства здійснює наступ інформаційних і комунікаційних технологій, що виходять за межі окремих галузей та країн. Таким чином здійснюється форсування включення підприємств до глобальних мереж. Дрібні конкуренти, що раніше діяли в межах локальних або регіональних ринків, створюють стратегічні мережі, підсилюючи свої можливості інноваційними рішеннями. Великі підприємства для збереження конкурентоспроможності вступають до стратегічних альянсів або зливаються, що веде до виникнення дедалі більшої кількості вертикально! та горизонтально-інтегрованих виробничих партнерств. Породжувані труднощі та вимоги гнучкості стимулюють віртуалізацію існуючих виробничих і організаційних структур.

Одночасно в мережах зароджуються нові тенденції, що відображаються в  таких поняттях, як маркетинг баз  даних, маркетинг мереж, інтерактивний  та віртуальний маркетинг.

Кожне підприємство діє в умовах певного середовища, оскільки воно змушене купувати сировину, наймати робочу силу, займатися збутом готової продукції, дотримуватися законів і нормативних актів тощо. Відповідно, сили середовища чинять вплив як на організацію процесу виробництва чи надання послуг, так і на маркетингову діяльність.

Чинники середовища, з яким служба маркетингу підприємства перебуває у постійному контакті, у своєму комплексі формують маркетингове середовище підприємства, яке поділяється на внутрішнє та зовнішнє (рис. 1.3).

 

Чинники внутрішнього середовища маркетингу поділяються на ті, що підконтрольні вищому керівництву підприємства, і на ті, що підконтрольні і підзвітні службі маркетингу.

До чинників, підконтрольних вищому керівництву підприємства належать: 
— сфера діяльності підприємства; 
— загальні цілі підприємства; 
— роль маркетингу в загальній діяльності підприємства; 
— корпоративна культура; 
— інші підприємницькі функції, крім маркетингових.

До чинників, підконтрольних і підзвітних службі маркетингу, належать: 
— організація маркетингу (визначення виду маркетингу); 
— вибір цільового ринку (розмір ринку, характеристика ринку); 
— розробка комплексу маркетингу (4-«Р»); 
— формування маркетингових цілей (імідж, прибуток тощо); 
— контроль маркетингу (поточний, періодичний).

Зовнішнє середовище маркетингу, у свою чергу, поділяється на мікросередовище і макросередовище. Причому на чинники мікросередовища керівництво підприємства безпосередньо або служба маркетингу опосередковано можуть здійснювати вплив, а на чинники макросередовища це робити значно складніше.

До основних чинників мікросередовища належать: споживачі; постачальники; конкуренти; інші контактні аудиторії.

Макросередовище формують: політика країни, у якій діє підприємство; законодавство; стан економіки країни; наявні технології; екологія; соціальна відповідальність; культурне середовище; система засобів масової інформації.

Маркетингова  концепція — це система науково обґрунтованих уявлень про закономірності виробничо-збутової діяльності підприємств, організацій чи окремих осіб в умовах ринкової економіки. Будь-яка концепція створюється організацією підприємницької діяльності, тому можна стверджувати, що ґенеза маркетингу відбувалася на ґрунті підприємницьких концепцій.

Розвиток підприємницьких концепцій, використовуваних маркетингом, висвітлює процес історичного становлення маркетингу як сфери ринкової діяльності, що уможливлює простеження зміни основних інструментів маркетингу на різних історичних етапах. Більшість маркетингових шкіл виділяють п'ять основних концепцій, використовуваних маркетингом.

Концепція вдосконалення  виробництва передбачає, що покупець буде віддавати перевагу широкодоступній продукції з низькими цінами. Тому підприємство повинно сконцентрувати свої зусилля на вдосконаленні виробництва та підвищенні ефективності системи розподілу. У цьому разі слід забезпечувати таку послідовність дій: 
1. Дослідження можливостей виробництва. 
2. Випуск продукції. 
3. Просування продукції на ринок. 
4. Продаж на ринку за низькими цінами.

Информация о работе Сутність маркетингу