Канали розподілу та їх ефективність

     Інтенсивний  розподіл є дуже доцільною  стратегією щодо товарів, які  люди купують часто і з мінімальними  зусиллями, що характерно для  товарів повсякденного попиту, нетрудомістких  послуг і деяких сировинних  матеріалів.

    Вибірковий розподіл  застосовують до товарів, які  користуються попитом у споживачів. Він може коливатися від майже  інтенсивного до майже ексклюзивного.  Такий збут переважає для товарів  ретельного вибору, коли покупці  проводять старанне порівняння  цін і товарів. Обираючи вибіркову  систему збуту, виробник відбирає  посередників за певними критеріями  і свідомо обмежує доступність  товару, щоб знизити витрати розподілу  і домогтися від посередників  ефективнішої співпраці.

    Ексклюзивний  розподіл використовують для  формування тісніших партнерських  стосунків між продавцем і  посередником. Зазвичай його застосовують  у маркетингових каналах, які  здійснюють збут товарів особливого  попиту. Така стратегія охоплення  ринку доцільна для диференціації  товару, реалізації політики високої  якості, престижності або високого  рівня сервісу.

     Треба зазначити,  що структура каналу також  здійснює вплив на доступність  товару чи послуги на ринку.  Так, використання численних оптових  посередників, тобто розширення  каналу, також веде до інтенсивного  розподілу, тоді як використання  вужчого каналу має своїм наслідком  зворотний результат.

    Можна стверджувати: що інтенсивніше розподіляється  той чи інший товар на збутовій  території, то більшого обсягу  продажу цього товару вдається  досягти за короткий проміжок  часу.

      Вибір стратегії  охоплення ринку передбачає аналіз  відповідних компромісів.    Так, канали, які вирішують використовувати  стратегії інтенсивного розподілу,  великою мірою втрачають контроль  над маркетингом своєї продукції  в рамках цього каналу. Єдиний  спосіб відновлення контролю  – це збільшення ступеня участі  виробника в кожному з маркетингових  потоків, для чого необхідно  розробити спеціальні маркетингові програми для кожного роздрібного торгівця, що входить до складу каналу розподілу.

     У процесі  дедалі більшої орієнтації виробника  на ексклюзивний розподіл вимоги  щодо виконання посередниками  конкретних функцій стають щораз  конкретнішими і поступово формуються  в розроблення індивідуальних  угод, які визначають ступінь  участі в маркетингових потоках.  Кожна така угода потребує  особливої уваги щодо прав  і обов'язків її учасників.

     Вибіркова  й ексклюзивна стратегія охоплення  ринку має назву територіальних  обмежень, оскільки ці стратегії  постачальники використовують для  обмеження кількості посередників  на певній території. Закріплення  посередників за територіями,  по суті, є винагородою, яка  надається посередникам в обмін  на обіцянку залучення клієнтів  на виділену посередникові територію.

     Ексклюзивний  розподіл часто доповнюється  різними додатковими вимогами  виробника, наприклад, зобов'язанням  не займатися збутом товарів  інших виробників або угодою  про розподіл прибутку тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

    Отже,  ми розглянули тему: „Дослідження ефективності каналів розподілу товарів”. І можемо зробити наступні висновки:

    Політика розподілу  – це організація оптимальної  збутової мережі для ефективного  продажу товарів, включаючи створення  мережі оптових і роздрібних  магазинів, складів проміжного  збереження, пунктів техобслуговування  і виставкових залів, визначення  маршрутів товароруху, організацію  транспортування, систем навантаження–розвантаження, питання логістики.

   Реалізація продукції здебільшого провадиться через посередників, кожний з яких формує відповідний канал розподілу. канали розподілу треба розглядати як керовану мережу, що підвищує споживчу цінність товарів і послуг. Для цього поліпшується зовнішній вигляд товару, полегшується процедура його придбання, економиться час покупця, а також використовується найзручніший спосіб продажу товару покупцям. Тобто учасники каналу розподілу намагаються забезпечити максимально можливу зручність оформлення, часу, місця і способу придбання товару.Саме канали розподілу, що ефективно функціонують, дають змогу досягати реальних конкурентних переваг, створюють бар'єри входження на ринок, посилюють ринкову владу і формують відповідну конкурентну позицію.

    До характеристик каналу розподілу належить довжина і ширину каналу.

     Канали розподілу бувають прямі і непрямі. Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій.   Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до учасника-посередника, а потім від нього – до споживача.

  Необхідно управляти каналом розподілу, орієнтованим на задоволення потреб споживача і досягнення оптимального рівня витрат на виконання функцій каналу. Управління каналом розподілу складається з кількох етапів. Перший – це планування структури каналу, другий – вибір організаційної форми каналу, третій – власне управління через накопичення і розподіл ресурсів, виявлення конфліктів та їх урегулювання.

    Існує три основні стратегії охоплення ринку – інтенсивний розподіл, за яким товар розподіляють між якомога більшою кількістю торгових точок; вибірковий розподіл, за яким товар розподіляють між обмеженою кількістю торгових точок на певній географічній території; ексклюзивний розподіл, за яким товар розміщують лише в одній з торгових точок певної географічної території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використована література

1. Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни; М-тво освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. -К., 2001. -119 с.
2. Гаджинский А.М. Основы логистики. – М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 1998.
3. Гаркавенко С.С.         Маркетинг: Робочий конспект та навчальні тестові завдання: Навч. посіб. для студ. вузів,. -К.: Лібра, 2004. -279 с.
4. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999.
5. Земляков І.С. Основи маркетингу: Навчальний посібник; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -352 с.
6. Косенков С. І.     Маркетингові дослідження: Навчальний посібник. -  Ред. Ю. Харковий. -К.: СКАРБИ, 2004. -464 с.
7. Крамаренко В. І.         Маркетинг: Навчальний посібник. -К.: ЦУЛ, 2003. -257 с.
8. Логистика / Под ред. Б. Аникина. – М.: ИНФРА - М, 1997.
9. Маркетинг: бакалаврський курс: Навч. посібник для студ. вузів.-Суми: Університетська книга, 2004. -975 с.
10. Маркетинг: принципи тафункції: Навч. посібник для студ. вузів/ Ред. О.М. Азарян; М-во освіти і науки України , Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського. -3-є вид., перероб. і доп.. -Х.: НВФ "Студцентр", 2002. –319с.
11. Мостенська Т.Л.        Основи маркетингу: Навчальний посібник; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т харчових технол.. -К.: Кондор, 2005. -238 с.