Вплив процентних ставок на організовані заощадження населенн

У загальному вигляді ставку депозитного відсотка розраховують відношенням суми грошових коштів, що сплачуються у вигляді  відсотка, до суми коштів, отриманих  у вигляді депозиту. Порядок нарахування  і виплати відсотків, розмір відсоткової  ставки за вкладом фіксуються в депозитному  договорі. Відсоток має стимулювати  вкладників до тривалого збереження грошових коштів на банківських рахунках, тобто збереження коштів в організованих  формах. Разом з тим для банку  ставка депозитного відсотка – це вартість ресурсу, вартість грошей, що залучаються, і від його розміру  залежить не тільки депозитна, а й  кредитна політика банку. Депозитна  ставка, яку ще називають «банківський відсоток», залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які безпосередньо  впливають на її розмір. До зовнішніх  факторів можна віднести облікову ставку (ставку рефінансування комерційних  банків), стан банківської системи, рівень інфляції в країні, попит  на депозитні ресурси, політичне  становище та інші. Внутрішнім фактором є депозитна політика банку та вартість кредитних ресурсів, тобто  банк самостійно вирішує необхідність у залученні ресурсів, при цьому  в разі жорсткої необхідності ресурсів банківська установа підвищує ставку і навпаки.

Нині  банківська ставка по депозитам є  дуже низкою, що призводить до того, що вкладники не розглядають депозит  як спосіб отримання прибутку. Причин для таких низьких ставок існує  декілька, одна з них ─ банки  не потребують значної кількості  коштів, адже політика депозитних ставок формується залежно від потреби  банків у фінансових ресурсах. Оскільки банки тільки почали поновлювати  кредитування, то вони не мають великої  потреби в додаткових фінансових ресурсах; згодом як, тільки банки почнуть  активне кредитування, відбудеться  зростання депозитних ставок. Хоча на сьогоднішній день банки України  поновили кредитування, охочих взяти  кредит небагато. Населення більш  зацікавлене в короткострокових кредитах на невеликі суми. Оскільки кредити  та депозити банків узгоджуються щодо строків, то ставки по короткостроковим депозитам вищі за довгострокові.

Ще однією з причин зниження ставок по депозитам  є зниження облікової ставки. Облікова ставка ─ один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучення  та розміщення грошових коштів на відповідний  період. Це основна процентна ставка, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку. За період 2009 ─ 2010 року вона знизилась 3 11% до 7,75%, саме тому ставки по депозитам знижуються прямо пропорційно зниженню облікової ставки.

Безумовно, строк депозиту та банківський відсоток відіграють велике значення при розміщенні населенням грошей у банківській  сфері, однак з урахуванням сучасних економічних реалій наперед виходять інфляційні процеси. Через це депозит  розглядають не тільки як спосіб отримання  певного прибутку, основне призначення  депозиту ─ це допомога вкладникові  у боротьбі з інфляцією.

Якщо  простежити ситуацію, що склалася по депозитам, то можна констатувати, що депозит  вже не являється способом збереження грошей від інфляції, зокрема він  не дає змоги отримати прибуток. Інфляція вагомо зменшує прибуток вкладники, саме тому вона є перешкодою в отриманні  достатніх прибутків від вкладання  коштів у банки України.

Отже, з  огляду на ситуацію в країні, на неспроможність депозитних вкладів перекрити інфляцію та низькі ставки по депозитах, можна  сказати, що депозит утратив своє економічне значення для населення. Вкладники заключають депозитні  договори для отримання прибутку тільки у випадку значної суми коштів, а в інших випадках депозит  – спосіб збереження вільних коштів від прояву інфляційних процесів.

Існують також альтернативні джерела  розміщення грошових коштів. До найпоширеніших можна віднести: накопичувальне страхування життя ─ це фінансовий інструмент, що поєднує можливість накопичення і страхування. Можливість накопичення полягає в тому, що страхова компанія вкладає внески своїх клієнтів у різні фінансові інструменти, завдяки чому фонди компанії збільшуються і вкладник через певний час отримує прибуток, а у разі виникнення страхового випадку отримує страхову суму. Так вид страхування в Україні ще не набув поширення, але за кордоном більшість населення користується ним. Якщо порівняти його з депозитами, то, по-перше, населення обирає депозит, бо в такому виді вкладів більш висока відсоткова ставка. По-друге, громадяни України не звикли страхувати своє життя і виходячи на пенсію сподіваються на підтримку держави. Однак, поряд із цим, накопичувальне страхування життя має декілька переваг перед депозитами – це можливість не тільки отримати прибуток, це також можливість скористатись послугами страхової компанії під час нещасного випадку, крім того, отримати достойну пенсію та передати її у спадок дітям.

Іншим видом  інвестування вільних грошових коштів є вклади в дорогоцінні метали ─ це вклад у майбутнє, отримання  прибутку за рахунок зростання вартості банківських металів на світовому  ринку.

Також альтернативою  депозитам є інвестиційні фонди  ─ це спосіб інвестування грошей для  групи інвесторів, за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіма ними. Єдиний недолік  цього виду інвестування ─ відсутність  чіткої суми прибутку, адже законодавство  забороняє гарантувати клієнтам інвестиційних фондів фіксований відсоток доходу, тому відсоток залежить від прибутків, які заробить фонд.

Ще одними конкурентами банків у залучені грошових коштів населення є кредитні спілки. Ставки по депозитах у кредитних  спілках вищі, ніж у банків, а  тому й прибуток звичайно вищий.

Отже, існує  багато альтернатив депозитним вкладам, які можуть використовувати населення. Головними перевагами банківських  депозитів є фіксований відсоток та надійність збереження вкладів, адже банківська діяльність жорстко регулюється  законодавством: банки мають фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що дає ще більшу впевненість населенню  при вкладанні коштів. З точки  зору ризику деякі альтернативи депозитам  є більш ризикованими, ніж депозити, але й прибутки прямо пропорційні  ризикам неповернення коштів. Населення  може обирати будь-який спосіб вкладання  коштів, це може бути як банківські депозити, які мають фіксовані невеликі відсотки, так і дорогоцінні метали із захистом грошей від інфляції, або  ж це можуть бути інвестиційні фонди  з прибутком, який прямо пропорційний ризикам. Маючи вільні кошти, населення  приймає важливе рішення щодо їх вкладення, спираючись на результат, який прагне отримати. Все це призводить до виникнення жорсткої конкурентної боротьби за потенціальні фінансові  ресурси не тільки між банківськими установами, а й серед інших  фінансових інститутів. За таких обставин, прогноз, який можна зробити, для  банківської системи невтішний  – населення буде обирати альтернативні  види вкладень, які хоч і не завжди приносять високі прибутки, але дають  інші переваги у разі їх використання.

3. Взаємозв’язок між процентною ставкою та сформованими зощадженнями

Одним із банківських інструментів стимулювання заощаджень особливо важливою є ставка депозитного відсотка як така, що безпосередньо  і негайно впливає на матеріальну  зацікавленість домогосподарств здійснювати  вклади - при зростанні ставки вона посилюється, а при зниженні –  зменшується (рис. 3). Завдяки такій  властивості цієї ставки кожен банк реалізує власну депозитну політику як важливий напрям банківського менеджменту, призначеного оптимізувати інтереси своїх  вкладників та власні інтереси.

Використання  українськими банками ставки депозитного відсотка як ефективного інструменту стимулювання заощаджень ускладнюється низкою обставин:

• високою часткою інвалютних запасів у загальному обсязі заощаджень населення, внаслідок чого банки змушені диференціювати свою депозитну політику за видами валют, встановлюючи дві відсоткові ставки, два види депозитних рахунків з різними механізмами їх ведення, по-різному узгоджувати свої інтереси з інтересами вкладників;
• високим рівнем інфляції, внаслідок чого виникає значна відмінність поміж номінальною і реальною ставкою депозитного відсотка;
• істотними і частими коливаннями валютного курсу, внаслідок чого помітно змінюється інтерес вкладників до валюти та, відповідно, до гривневих вкладів;
• недостатня зацікавленість банків залучати заощадження населення на вклади.

Проте в  Україні є одна обставина, що сприятливо впливає на використання ставки депозитного відсотка із стимулювальною метою – це звільнення від оподаткування доходів населення за банківськими депозитами. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді відсотків (дисконтних доходів), але дія цього підпукту тимчасово припинена до 01.01. 2015 року. Ця обставина суттєво полегшує банкам підтримувати реальну ставку депозитного відсотка на достатньому рівні, особливо у роки з високим рівнем інфляції.

У механізмі  впливу депозитної ставки на заощадження беруть участь одночасно два її рівні – номінальний і реальний. Спочатку після зміни номінальної депозитної ставки відповідно змінюються заощаджувальні настрої і вкладна активність населення, оскільки зміни реальної ставки відсотка виявляються і дають згодом про себе знати у сфері вкладів згодом. І тільки після того, коли основна маса вкладників усвідомить, у який бік змінюється реальна депозитна ставка, остання теж починає впливати на ощадні настрої і вкладну активність населення. Напрям цього впливу може збігатися із впливом номінальної ставки, а може бути прямо протилежним. У першому випадку вкладна активність населення продовжуватиметься навіть при незмінній номінальній ставці. У другому випадку вкладна активність знижуватиметься навіть при стабільній чи незначній зростаючій національній відсотковій ставці (рис. 3).

На відхилення реальної ставки відсотка від номінальної  впливають два чинники:

• рівень інфляції: що він вищий, то меншою буде реальна ставка порівняно з номінальною, і навпаки;
• рівень оподаткування доходів за депозитами (напрям впливу той самий, що й в інфляції).

Рис. 3. Життєвий цикл депозиту

Якщо розглядати життєвий цикл депо-зиту, то можна зробити такі висновки (рис. 3):

1) на 1-му етапі , що починається відразу після підвищення номінальної ставки відсотка від 13,7 до 15,6 стумулювальний вплив на заощадження буде інтенсивно посилюватися, про що свідчить крута лінія стимулювання. Цей період переважно короткий;

2) на 2-му  етапі ефект підвищення ставки відсотка стабілізується і лінія стиму лювального впливу стоїть на одному рівні навіть при незмінній номінальній ставці. У цей період більшість вкладників придивляється до інфляційної тенденції та динаміки оподаткування і починає підраховувати свої втрати за вкладами від зниження реальної ставки від 15,6 до 1%;

3) на 3-му етапі вкладники усвідомлюють, що при незмінній номінальній  ставці їхні доходи за депозитами  зменшуються. Тоді лінія стимулювального  впливу спадає навіть за підтримання номінальної ставки і опускає проти максимального рівня більш ніж на 14%.

Ці тенденції підтверджують сформульоване вище твердження про те, що в Україні ще діють чинники, які деформують стимулювальний вплив депозитної ставки банків на темпи зростання вкладної активності населення.

Серйозним недоліком формування депозитної бази банків є відсутність в Україні ринку довгострокових заощаджень. Незважаючи на відсутність відповідних даних офіційної статистики, можна зазначити, щопереважна частина заощаджень у банківській системі формується на 3-6 місяців, менша – на рік і зовсім незначна – на 1,5-2 і більше років. Причинами цього є досить нестабільна політична, економічна, демографічна ситуація у державі.

4. Захист заощаджень населення та їх залучення до банків

Стан  довіри населення до українських  банків низький. Це істотно знижує зацікавленість розміщувати кошти на вклади. Хоча стан довіри не має визнаного офіційного статистикою показника, про нього  опосередковано можна судити за динамікою  кількості ліквідованих банків. За роки незалежності ліквідовано понад 90 банків, що становить майже 50% від їхньої кількості у середині 2002 р. Темпи ліквідації банків явно підвищуються: якщо у 1992-1996 рр. Було ліквідовано 32 банки (у середньому шість банків на рік), то у 1997-2001 рр. – 68 банків (у середньому 13 банків на рік). Тільки у 2001 р. припинили свою діяльність 12 банків

і у 24 банків відізвано ліцензії на окремі види операцій.

Висока  ризиковість банківської діяльності в Україні визначає особливу актуальність проблеми захисту заощаджень населення, розміщених у банківській системі. Ця проблема має два складники: внутрішній і

зовнішній захист.

Внутрішній  захист заощаджень населення ґрунтується  на забезпеченні стабільності та підвищенні ефективності функціонування банківської системи загалом і кожного конкретного банку зокрема. Він передбачає:

- створення  адекватної реальним економічним умовам системи управління

ризиками  комерційних банків;

- забезпечення  правового захисту прав та інтересів банків у їх взаємовідноси-

нах з клієнтами  та органами державного управління;

- підвищення ефективності банківського нагляду.

Для того, щоб комерційні банки мали змогу запровадити ефективну систему управління ризиками, необхідно розробити організаційні та методичні засади цієї проблеми, а також забезпечити комплексний підхід до стратегії зростання обсягів заощаджень у банківській системі.

Важливо також переорієнтувати політику банків від одержання короткострокової вигоди до довгострокових стратегій розвитку, що органічно поєднують фактори зростання доходів та відносно низькі витрати і дають змогу постійно підвищувати ефективність діяльності банків та закладати базу для майбутнього зростання.